Рішення № 117162894, 22.02.2024, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2566/23

Провадження № 2/347/70/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Мошулі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кутської селищної ради Косівського району, Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася в суд з вищевказаним позовом. В обґрунтування вимог покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_2 , 1920 року народження, котра все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Тюдівської сільської ради Косівського району М.В. Петричук 10 жовтня 1988 року та зареєстровано в реєстрі за №30.

Померла ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі перебувала з ОСОБА_4 - дідусем позивача. За час їхнього шлюбу у них народилась спільна дитина - мати позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на її майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельних ділянок загальною площею 1,40 га, цільове призначення яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_1 стверджує, що для отримання спадщини не змогла у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки не знала про існування заповіту, так, як по закінченню школи поступила навчатися до університету в м. Чернівці, де згодом одружилася. ОСОБА_2 при житті не повідомляла позивачу про те, що склала заповіт на її ім`я. Мати позивача - ОСОБА_5 під час ремонту в житловому будинку бабусі знайшла даний заповіт посвідчений від імені ОСОБА_2 на її ім`я та повідомила позивачу про це.

Маючи намір прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Маркуц У.М. Проте у прийнятті заяви їй було відмовлено в зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини (шість місяців). При цьому їй було роз`яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено судом.

У зв`язку з тим, що вказаний строк для прийняття спадщини був пропущений ОСОБА_1 з поважної причини, а саме необізнаністю про існування заповіту, вона просила суд визначити їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , на два місяці, після набрання рішенням суду законної сили.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак 09.02.2024 подала заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала та просила задоволити їх повністю. (а.с. 57).

Відповідач Кутська селищна рада, будучи належним чином повідомленою, не забезпечила явку свого представника в судове засідання, однак подала клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Щодо задоволення позовних вимог не заперечили (а.с. 51).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 31.10.2023 року (а.с. 23).

Ухвалою від 04.12.2023 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.12.2023 року (а.с.40).

Ухвалою від 19.12.2023 року розгляд справи відкладено на 23.01.2024 року у зв`язку з неявкою позивача (а.с.48).

Ухвалою від 23.01.2024 року розгляд справи відкладено на 22.02.2024 року у зв`язку з неявкою позивача (а.с.54).

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.6).

Згідно з копією заповіту, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Тюдівської сільської ради Косівського району М.В. Петричук 10 жовтня 1988 року № 30 в реєстрі, ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_1 , 1972 р.н. (а.с.7).

Відповідно до довідки Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області с. Малий Рожин від 23.08.2023 року №150/14-15/2, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживала та була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №73782895, сформованої приватним нотаріусом Маркуц У.М., станом на 31.08.2023 року жодних заяв про прийняття спадщини за вказаним спадкодавцем подано не було та жодна спадкова справа не заведена (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.06.1972 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.10).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_1 , її дошлюбне прізвище зазначено « ОСОБА_8 » (а.с.11).

Відповідно до копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 31.08.2023 року №00041214322, ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_10 14.02.1970 року, після реєстрації шлюбу прізвище нареченої - « ОСОБА_5 » (а.с.12).

Згідно з копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 31.08.2023 року №00041214251, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , мати - ОСОБА_2 (а.с.14).

Відповідно до копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть сформованим 31.08.2023року № витягу: 00041214486, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.15).

Згідно з копією рішення Малорожинської сільської ради від 17.12.1997 року та копії архівного витягу з протоколу дванадцятої сесії Малорожинської сільської ради від 17.12.1997 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку розміром 1.40 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства (а.с.16-17).

Як вбачається з копії виписки з погосподарської книги Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області с. Малий Рожин від 31.08.2023 року №157/14-15-2, майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до роз`яснення приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Маркуц У.М. від 31.08.2023 року №257/01-16, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду із заявою про продовження терміну на прийняття спадщини (а.с.19).

Згідно із заявою ОСОБА_5 від 31.08.2023 року, адресованою приватному нотаріусу Косівського районного нотаріального округу Маркуц У.М., ОСОБА_5 не претендує на обов`язкову частку у спадщині та не заперечує проти видачі свідоцтва на право на спадщину ОСОБА_1 (а.с.20).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування і неможливістю реалізації цього права через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Крім того, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, не-обхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнано-го міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

За час життя від імені ОСОБА_2 було посвідчено заповіт секретарем виконавчого комітету Тюдівської сільської ради Косівського району М.В. Петричук 10 жовтня 1988 року та зареєстровано в реєстрі за №30, яким ОСОБА_2 здійснила заповідальне розпорядження, а саме заповіла все своє майно своїй онуці - ОСОБА_1 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалася. Інші спадкоємці не зверталися з заявою про прийняття спадщини ні за заповітом, ні за законом. Від обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_5 відмовилася та не заперечила проти видачі свідоцтва на право на спадщину ОСОБА_1 .

Таким чином, перевіривши матеріали справи, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Оцінюючи причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд зауважує, що незнання про наявність заповіту на її користь є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини та не звернення до нотаріуса з відповідною заявою.

Оскільки за наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_1 не знала про наявність заповідального розпорядження свої бабусі ОСОБА_2 , а по закінченню школи навчалася та проживала у м. Чернівці, суд доходить переконання, що причина пропуску строку для подання заяви на прийняття спадщини є поважною, оскільки вона не була поінформована про наявність заповіту на її користь та проживала в зовсім іншому місті.

За таких обставин, викладені позивачем причини пропуску подання заяви про прийняття спадщини сумніву у суду не викликають.

Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 15, 1216-1218, 1220, 1268-1270, 1272 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Кутської селищної ради Косівського району, Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини- задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці, з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула