Ухвала суду № 117156671, 21.02.2024, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №225/1848//23

Провадження №1-кп/225/112/2024

У Х В А Л А

21 лютого 2024 року

приміщення суду за адресою: вул. Дружби, 4, м. Торецьк, 85200

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ЄРДР за №22023050000001736 від 28.04.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Новгородське міста Дзержинська Донецької області, громадянки України, особи з інвалідністю ІІ групи, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, до затримання працюючої табельником станції Фенольна структурного підрозділу «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

в с т а н о в и в:

Від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з метою запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання з підстав, зазначених в ньому.

Захисник у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, вважаючи його невмотивованим та таким, що не відповідає чинному КПК України, ризики наведені в клопотанні прокурором належним чином не обґрунтовані, просив змінити запобіжний захід обвинуваченій з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначив, що обвинувачена ОСОБА_7 перебуває під вартою близько 8 місяців, така тривалість на його думку пов`язана із тиском зі сторони обвинувачення та намагання схилити обвинувачену до визнання винуватості. Пояснив, що будь-який запобіжний захід обирається з метою запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, разом з цим прокурором доказів на існування ризиків в клопотанні не наведено. Просив врахувати існування у обвинуваченої можливості перебування під домашнім арештом та встановленням засобів відповідного контролю, оскільки обвинувачена має можливість орендувати житло в м.Кам`янське та проживати там разом зі своїм чоловіком. Обвинувачена ОСОБА_7 не має на меті переховуватись від суду, тому даний ризик прокурором не доведений. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення також не має свого підтвердження з огляду на тривалість перебування обвинуваченої під вартою, тому в неї відсутній умисел на вчинення інших кримінальних правопорушень, за які вона знову може потрапити під варту. Ризик впливу на свідків взагалі вважає абсурдним з огляду на те, що обвинувачена є онкохворою людиною та особою похилого віку, а тому незрозуміло, яким чином вона матиме змогу вплинути на свідків (оперуповноважених працівників правоохороних органів) у даному кримінальному провадженні. Також захисник просив врахувати наявність у обвинуваченої позитивної характеристики, постійного місця роботи.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника та пояснила, що нічого нікому не передавала, займалась виключно врятуванням тварин, закони ніякі не порушувала, є законослухняною громадянкою. Просила суд врахувати наявність у неї онкологічного захворювання та зазначила, що в умовах ізоляції не може отримувати належну медичну допомогу.

Заслухавши учасників судового засідання та вивчивши подане прокурором клопотання, суд зазначає таке.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 26.12.2023 обвинуваченій ОСОБА_6 було продовжено запобіжнийзахіду виглядітриманняпідвартою настрок60днів,тобто до 23.02.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК Українивирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду назаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Порядок продовження строку тримання під вартою врегульовано ст.199 КПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги, що остання обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, який становить значну суспільну небезпеку та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення воліна строк від п`яти до восьми років позбавлення волі.

З огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_6 , у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочину, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченої переховуватися від суду.

Суд також погоджуєтьсяз доводамипрокурора пропродовження існуванняризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі.

Окрім того, продовжує існувати та не зменшився ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_6 на свідків у кримінальному провадженні, шляхом підкупу, вмовлянь з метою дачі показань на її користь. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановленуКПК Українипроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положеньст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_6 , обвинувачується, оскільки наявність цих ризиків прокурором належно не обґрунтовано. При цьому, за результатами дослідження даних про особу ОСОБА_6 встановлено, що вона раніше не судима, позитивно характеризується, даних про кримінальну спрямованість обвинуваченої прокурором не надано.

Відтак встановлено, що у даному кримінальному провадженні заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшились і виправдовують подальше тримання особи під вартою.

При цьому суд зазначає, що тримання обвинуваченої під вартою з урахуванням тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Перевіряючи наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт, щодо якого клопотав захисник, судом, відповідно дост.178КПК України оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченої, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини її життя, сімейними зв`язками та зв`язками із суспільством. За станом здоров`я обвинуваченої відсутні відомості про такий її стан, який би унеможливлював застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення»медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язнениммедичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їхмедичного персоналу та проведеннямедичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, особам які утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Обвинувачена та захисник мають право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченої, в тому числі, стосовно стану здоров`я.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненнізлочину проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану,що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охоронузагальносуспільних прав та інтересів.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, згідно з ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.

Отже, застосування до ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в період дії воєнного стану, є неможливим.

Враховуючи вищенавдене, суд вважає посилання захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, непереконливими, а доводи про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який, враховуючи стан здоров`я ОСОБА_6 , її соціальні зв`язки, позитивні характеристики та наявність постійного місця проживання, не спростовують вищевказаних висновків суду.

Перелічені та встановлені під час розгляду клопотання ризики у кримінальному провадженні мають перевагу над соціальними характеристиками обвинуваченої ОСОБА_6 .

Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні і стороною захисту суду не надані. А тому доводи захисника про необхідність зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, сукупність встановлених обставин є достатнім для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам переховуватися від суду, можливості знищити,сховати абоспотворити будь-якіречі чидокументи,які стосуютьсяобставин вчиненнякримінального правопорушеннята незаконно впливатина свідківу даному кримінальному провадженні, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , а тому прокурором доведені обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою з урахуванням вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України терміном на 60 днів.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України та з урахуванням викладеного вище суд також не вбачає підстав для визначення розміру застави в даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.177-178, 314-317, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» строком на 60 днів, тобто до 20 квітня 2024року включно.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копії ухвали направити: обвинуваченій, захиснику, прокурору для відома; керівнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1