Рішення № 117150641, 19.02.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/18353/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

1.визнати протиправним та скасувати рішення №253350003834 від 19.10.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 5 років;

2.зобов`язати відповідачів зарахувати позивачу період роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 10.10.1988 по 27.12.1989 та призначити пільгову пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 5 років з дня досягнення позивачем пенсійного віку - з 26.05.2023.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, оскільки відноситься до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та набув статусу громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше встановленого терміну станом на 01 січня 1993 року.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що страховий стаж особи становить 33 роки 06 місяців 14 днів. Документами підтверджено період проживання станом на 01.01.1993 3 роки 11 місяців 12 днів. Період роботи у зоні радіологічного контролю з 10.10.1988 по 27.12.1989, згідно довідки № 51 від 18.07.2023, потребує уточнення, оскільки не підтверджено місце проживання в період декретної відпустки. У довідці про проживання у зоні радіологічного контролю №1518 від 17.07.2023 підтверджено проживання з 28.12.1989. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796 відсутнє у зв`язку з відсутністю терміну проживання в зоні посилення радіологічного контролю.

Також від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечував щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що основним критерієм набуття права на пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно із статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років. Згідно з наданими документами для призначення пенсії, доданими до заяви від 12.10.2023, період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 складає 3 роки 11 місяців 12 днів. Інших документів про періоди постійного проживання на забрудненій території, позивачем до Головного управління не надано.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.05.1993 (категорія 4) підтверджується, що позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю /а. с. 11/.

Відповідно до довідки від 17.07.2023 №1518 ОСОБА_1 з 28.12.1989 по 07.10.2003, з 26.07.2006 по 31.12.2014 постійно проживала в м. Корюківка, Чернігівської області, яке згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17-Р відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю четвертої категорії /а. с. 12/.

Досягнувши віку 55 років 12.10.2023 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 5 років, додавши ряд документів.

Рішенням №253350003834 від 19.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мотивуючи відмову таким. Документами підтверджено період проживання станом на 01.01.1993 3 роки 11 місяців 12 днів. Період роботи у зоні радіологічного контролю з 10.10.1988 по 27.12.1989 згідно довідки №51 від 18.07.2023, потребує уточнення, оскільки не підтверджено місце проживання в період декретної відпустки. У довідці про проживання у зоні радіологічного контролю №1518 від 17.07.2023 підтверджено проживання з 28.12.1989. Право на призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону №796 відсутнє /а. с. 13/.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Закону України від 09.03.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статті 26 Закону №1058-ІV.

В той же час основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 15 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Приписами статті 55 Закону №796-ХІІ передбачені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ.

Отже, норми спеціального закону у цьому випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 4-х років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Спір між позивачем і відповідачем фактично виник з питання щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання та роботи в зоні посиленого радіологічного контролю та відповідно його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю, 4 категорії та має право на пільги і компенсації встановлені для осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.05.1993 (категорія 4) /а. с. 11/.

Довідкою від 17.07.2023 №1518 підтверджується постійне проживання (з 28.12.1989 по 07.10.2003, з 26.07.2006 по 31.12.2014) ОСОБА_1 в місті Корюківка, Чернігівської області, яке згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17-Р відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю четвертої категорії /а. с. 12/.

Суд зазначає, що згідно з паспортом громадянина України зареєстроване місце проживання позивача є АДРЕСА_1 /а. с. 6-7/.

Архівними довідками «Трудового архіву» Корюківської міської ради Чернігівської області №356/07-02 від 04.07.2023, №357/07-02 від 04.07.2023, №358/07-02 від 04.07.2023 підтверджується робота позивача з 06.04.1988 по 24.05.1988 /а. с. 14, 15, 16/.

Довідка від 18.07.2023 №50 свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно працювала у Корюківському гаспрозрахунковому об`єднанні підприємств громадського харчування, спільному підприємстві «Госпрозрахункове об`єднання підприємств громадського харчування», у - підприємстві споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживспілки з 06 червня 1988 року згідно наказу №39 п. 12 від з 06 червня 1988 року по 27 березня 2006 року згідно наказу №27 п. 9 від 27.03.2006 ; з 19 вересня 2007 року згідно наказу №63 п.2 від 18 вересня 2007 року по 16 вересня 2008 року згідно наказу №55 п.17 від 15.09.2008 /а. с. 20/.

Крім того, згідно з довідкою підприємства споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживспілки від 18.07.2023 №51 позивач постійно працювала у Корюківському госпрозрахунковому об`єднанні підприємств громадською харчування, спільному підприємстві «Госпрозрахункове об`єднання підприємств громадського харчування», у підприємстві споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживсгіілки з 06 червня 1988 року згідно наказу №39 п.12 від 06 червня 1988 року по 27 березня 2006 року згідно наказу №27 п. 9 від 27.03.2006; з 19 вересня 2007 року згідно наказу № 63 п. 2 від 18.09.2007 по 16.09.2008 згідно наказу №55 п. 17 від 15.09.2008.

Також ОСОБА_1 перебувала у декретній відпустці з 10 жовтня 1988 року згідно наказу №85 від 03.10.1988 по 03.05.1993 згідно наказу №54 від 03.05.1993, з 01.06.1994 згідно наказу №66 від 01.06.1994 по 31.08.1997 згідно наказу №105 від 01.09.1997.

Вказані підприємства знаходяться в м. Корюківка, Корюківського району Чернігівської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 17 відносилось до 4 категорії зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 31.12.2014.

Довідка видана на підставі книги наказів за 1988-1997 роки, особових рахунків за 1988- 2000 роки /а. с. 21/.

Зазначені періоди роботи позивача знаходять своє підтвердження також і у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 23.07.1986 /а. с. 8-10/ та у витязі з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 /а. с. 22-25/.

Натомість доказів зміни місця проживання матеріали справи не містять, а паспорт позивача підтверджує факт його реєстрації місця проживання у місті Корюківка.

У відповідності до вимог Закону України від 27.02.1991 №791а-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», м. Корюківка Чернігівської області до 31.12.2014 було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії).

Отже, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивач станом на 1 січня 1993 року прожив у зоні посиленого радіологічного контролю проміжок часу, необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбачене положеннями статті 55 Закону №796-XII, - не менше 4 років.

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше чотирьох років, - категорія 4.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №501), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з пунктом 10 Порядку №501, посвідчення видаються, зокрема, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі №652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі №751/2738/17.

Підсумовуючи суд зазначає, що встановлені фактичні обставини справи свідчать, що станом на дату звернення ( 12.10.2023 ) із заявою про призначення пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу виповнилось 55 років та він отримав право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому позивач має страховий стаж 33 роки 6 місяців 14 днів (необхідний 25 років).

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №253350003834 від 19.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.10.2023, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), то пенсія позивачу має бути призначена з дня звернення, а саме: з 12.10.2023.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення №253350003834 від 19.10.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку, а також встановивши наявність усіх передумов для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому задоволенню підлягають і похідні від основної вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 10.10.1988 по 27.12.1989 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 5 років, з 12.10.2023.

При цьому, суд зауважує, що заяву позивача від 12.10.2023 за екстериторіальним принципом розглядало саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а відтак обов`язок по призначенню пенсії покладено саме на вказаний пенсійний орган.

Водночас відповідно до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після призначення пенсії ГУПФУ у Львівській області, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, тобто до ГУПФУ в Чернігівській області для здійснення виплати пенсії.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача призначити спірну пенсію є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також при вирішенні цього спору судом враховується і те, що Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Згідно з частиною 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №253350003834 від 19.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 5 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 10.10.1988 по 27.12.1989, та призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 5 років, з 12.10.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005, код ЄДРПОУ: 21390940.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885.

Повний текст рішення суду виготовлено 19 лютого 2024 року.

Суддя Л.О. Поліщук