Рішення № 117150180, 20.02.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/22013/23

РІШЕННЯ

іменем України

20 лютого 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просить:

1. Скасувати відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області;

2. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийняти заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.06.2023 по справі №560/4269/23, Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, надало відповідь, яка є ідентичною до попередньої оскарженої відповіді. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки вона не відповідає формі, передбаченій законодавством, що грубо порушує Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Просить позов задовольнити.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що відмовляючи ОСОБА_1 про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області діяло правомірно. Вказує, що позивач на даний час перебуває на території України нелегально, та через власну бездіяльність не здійснила обмін посвідки на тимчасове проживання, а тому використовує процедуру звернення за захистом з метою легалізації на території України, через прийняте щодо неї рішення про примусове повернення. Вказане підтверджується і тим, що звернення, де в додатках містилась заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивачка подала вже після того, як було прийнято рішення про її примусове повернення. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій позивач просить позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 05.01.2024 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що ОСОБА_1 прибула на територію України 06.01.2020, була документована ГУ ДМС у Харківській області посвідкою на тимчасове проживання. Востаннє отримала посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 терміном дії до 02.11.2022.

08.02.2023 Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В подальшому щодо ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким останню зобов`язано покинути територію України до 07.03.2023.

16.02.2023 ОСОБА_1 направила поштою заяву на адресу Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області, у якій просила задокументувати факт її звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також розглянути цю заяву.

Повідомленням від 03.03.2023 Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій областінадало ОСОБА_1 відповідь, у якій були роз`яснені положення законодавства щодо порядку і процедури розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Також булороз`ясненозміст положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 та постановиКабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165, відповідно до якоїстроки надання адміністративних послуг зупинені на час воєнного стану. Позивачці повідомлено про те, що відповідно до позиції УВКБ ООН щодо України від березня 2022 УВКБ ООН не вважає Україну "безпечною країною походження" та рекомендує направляти іноземців, які проживали на території України і не встигли подати заяви про надання міжнародного захисту, для проходження національної процедури надання захисту у третій країні, яка є більш безпечною.

Не погоджуючись з такою відповіддю, ОСОБА_1 оскаржила її до суду та Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.06.2023 постановлено скасувати. Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області щодо розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 16.02.2023 року. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 від 16.02.2023 в порядку та спосіб, встановленні чинним законодавством України. В іншій частині позовних вимог відмовити.

На виконання зазначеного рішення суду Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянуло письмову заяву позивача від 16.02.2023 щодо наміру подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян", та роз`яснено порядок звернення з відповідною заявою.

Вважаючи надану відповідь протиправною та такою, що порушує її право, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Прядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначений Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 №3671-VI (далі - Закон №3671-VI).

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону №3671-VI, особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 та Положенням про Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області, затвердженого наказом ДМС України від 18.07.2011 №28 (в редакції наказу ДМС від 07.05.2021 №70), повноваження щодо прийому та попереднього розгляду заяв шукачів захисту в Україні делегуються ДМС її територіальним органам.

Відповідно до статті 7 Закону №3671-VI, заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту подається особисто особою до територіального органу ДМС за місцем тимчасового перебування заявника.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.09.2011 №649 (далі Правила) уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:

а) встановлює особу заявника;

б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1);

в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків;

г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку;

ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);

е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;

є) проводить дактилоскопію заявника;

ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;

з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Пунктом 2.2. розділу ІІ Правил передбачено, що рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд вважає, що особі, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, необхідно особисто подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка має бути зареєстрована працівником територіального органу ДМС у журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до статей 10, 12-2, 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 Україні введений воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено Указами Президента України та діє до теперішнього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165, яка діяла на момент звернення, зупинено строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності).

Отже, на теперішній час розгляд заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні призупинено на час воєнного стану в Україні.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 2 Закону №3671-VI якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 9 Конвенції про статус біженців, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10.01.2002 №2942-III, ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під час війни або за інших надзвичайних і виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах державної безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того, як ця Договірна Держава з`ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в інтересах державної безпеки.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Враховуючи введений на території воєнний стан, та тимчасові заходи, зазначені в статті 9 Конвенції про статус біженців, ситуація, яка склалась у зв`язку із збройною агресією російської федерації та, у зв`язку із цим, зупинення надання адміністративних послуг жодним чином не порушує прав позивача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 була документована ГУ ДМС у Харківській області посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 з терміном дії до 02.11.2022. Підстава видачі 04/14 - возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу).

Пунктом 18 частини першої статті 1 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) визначено, що посвідка на тимчасове проживання документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Процедуру обміну посвідки на тимчасове проживання визначено Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 затверджено порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).

Відповідно до пунктів 1, 4 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні, посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.

Згідно з пунктом 3 Порядку №322 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.

Пунктом 16 Порядку №322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Пунктом 7 Порядку №322 встановлено, що обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання.

Відповідно до пункту 17 Порядку №322 документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

Відповідно до пункту 19 Порядку №322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Перелік документів, необхідних для здійснення обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні зазначений у пунктах 32, 33, 39 Порядку №322.

Пунктом 67 Порядку №322 передбачено, що після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Крім того, 01.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1232 Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану (далі Постанова №1232).

Вказаною Постановою №1232 врегульовано особливості надання Державною міграційною службою України адміністративних послуг громадянам російської федерації.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Постанови №1232 вказані обмеження не поширюються на осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п`ятнадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб.

Відповідно до пункту 3 Постанови №1232 особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24.02.2022 до дня набрання чинності цією постановою.

Дана постанова набрала законної сили 09.11.2022, отже якщо строк звернення за обміном посвідки на тимчасове проживання настав у період з 24.02.2022 до 09.11.2022, такі особи повинні протягом 30 днів (по 8 грудня включно) звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання.

Відтак, ОСОБА_1 повинна була в строк до 08.12.2022 - подати документи для обміну посвідки на тимчасове проживання строк дії якої закінчився 02.11.2022.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала справа №607/3473/23 за позовом ОСОБА_1 до УДМС у Тернопільській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023, в задоволенні позову відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не підтвердила доказами своє звернення до Відділів управління ДМС в Тернопільській області, відділу ДМС у смт. Підволочиськ до закінчення строку дії її посвідки на проживання за продовженням строку дії посвідки на тимчасове проживання. Не містять матеріали справи доказів, що в період з моменту взяття її на облік як ВПТ у Тернопільській області 27.09.2022 до 08.12.2022, а також до 08.02.2023 громадянка російської федерації ОСОБА_1 вживала спроби для легалізації власного становища, зверталася до УДМС у Тернопільській області, територіальних підрозділів з клопотанням щодо продовження строку тимчасового перебування на території України, документування посвідкою на тимчасове проживання в Україні, оформлення документів для надання дозволу на імміграцію, надання дозволу на імміграцію в Україну, документування посвідкою на постійне проживання в Україні, набуття/прийняття до громадянства України. З поданих позивачем документів вбачається, що лише після прийняття 08.02.2023 рішення про її примусове повернення до країни походження чи третьої країни, позивач 16.02.2023 подала до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області звернення щодо наміру бути визнаним біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке було розглянуто у порядку встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Отже, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачка не вчинила усі можливі дії, задля оформлення відповідних дозвільних документів для її законного перебування на території України, не дотрималася вимог законів України, щодо продовження строків перебування на території України.

Факти, повідомлені позивачем у позовній заяві, а саме: перебування позивача у зареєстрованому шлюбі із громадянином України, не є правовою підставою для визнання її біженцем у відповідності до умов, передбачених пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а відтак суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 лютого 2024 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Грушевського, 87, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 37864148)

Головуючий суддя В.В. Матущак