Рішення № 117146393, 21.02.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 лютого 2024 р. Справа № 240/22865/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, Територіального управління ДСА України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, у якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплаті судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Житомирський окружним адміністративний суд провести нарахування та виплату судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року на підставі частин 2, 3 ст. 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року 2481 грн, на 1 січня 2023 року 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що є суддею Житомирського окружного адміністративного суду та отримує суддівську винагороду, обчислену відповідно до приписів статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Зазначає, що пунктом 1 частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Однак з 01.10.2022 відповідачем для обрахунку розміру суддівської винагороди взято за основу таку базову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн., а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений з 1 січня 2022 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" - 2481 гривня, статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" - 2684 гривні.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з цим позовом до суду.

За розпорядженням голови Житомирського окружного адміністративного суду №142 від 04.08.2023 справу направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 справу направлено для розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Н.В.

Ухвалою від 04.09.2023 справу прийнято до провадження суддею Віятик Н.В. та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у Житомирського окружного адміністративного суду докази про перебування ОСОБА_1 на посаді судді у Житомирському окружному адміністративному суді та інформацію про суму нарахованої ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року.

08.09.2023 позивач подала заяву, у якій просила суд долучити до матеріалів справи №240/22865/23 довідки про нараховану їй суддівську винагороду за період жовтень-грудень 2022 року, січень-липень 2023 року (розрахункові листи).

Ухвалою суду від 12.12.2023 витребувано у Житомирського окружного адміністративного суду інформацію про те:

1) який прожитковий мінімум використовувався для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року;

2) чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень;

3) чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Житомирського окружного адміністративного суду в затвердженому на 2022 та 2023 роки кошторисі та щомісячному розписі видатків.

19.12.2023 Житомирський окружний адміністративний суд надіслав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому норма частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Відтак, необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді.

Відповідач вказав, що нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу у спірний період було проведено відповідно до норм статті 135 Закону № 1402-VIII, в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, тобто відповідно до вимог чинного законодавства. У свою чергу, виплата суддівської винагороди позивачу у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривня, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Житомирського окружного адміністративного суду в затвердженому на 2022 та 2023 роки кошторисі є порушенням норм чинного законодавства розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Також відповідач вказує, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема, щодо суддів місцевих і апеляційних судів, є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень має відповідати за погашення заборгованості, яка може виникнути внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Разом із відзивом відповідачем надано інформацію на виконання вимог ухвали від 12.12.2023.

Ухвалою від 22.12.2023 залучено до участі в адміністративній справі співвідповідачів Державну судову адміністрацію України та Територіальне управління ДСА України в Житомирській області. Відповідачам встановлено строк для подання відзивів.

11.01.2024 представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечує у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до пункту 3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, затверджене наказом ДСА України від 10.05.2023 р. №229, основним завданням територіального управління є організаційне (заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства, архіву суду тощо) та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських адміністративних судів, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Таким чином, ДСА України є головним розпорядником коштів державного бюджету України щодо Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідач ДСА України копію ухвали про залучення його до участі у справі як співвідповідача від 22.12.2023 отримав, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак своїм правом на подання відзиву не скористався.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Указом Президента України №431/2018 від 19.12.2018 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Житомирського окружного адміністративного суду безстроково, де вона працює на посаді судді до цього часу.

Вважаючи дії Житомирського окружного адміністративного суду щодо обчислення суддівської винагороди за період з 01.10.2022 по 31.07.2023 у відповідності до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. замість обчислення її виходячи у 2022 році 2481,00 грн. та у 2023 році 2684,00 грн. протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Положеннями ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Положеннями ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч.5 ст.135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Приписами ст.136 Закону №1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Частиною 9 ст.135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Приписами ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ передбачено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виплата суддівської винагороди регулюється приписами ст.130 Конституції України та ст.135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII).

Нормами вказаного закону, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Відтак, Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 у справі №140/5481/22 вказав, що наявність в Конституції України зазначеної норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що оскільки Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні розглядуваних правовідносин на користь спеціального закону (про судоустрій). Враховуючи обставини того, що норми Конституції України є нормами прямої дії, то при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.

Відтак, враховуючи положення ст.130 Конституції України та ст.135 Закону № 1402-VIII, слід дійти висновку про те, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд наголошує, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до приписів ст.1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

При цьому, зі змісту положень Закону №966-XIV вбачається, що останнім закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

В той же час, судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-IX разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що зміни до спеціального Закону № 1402-VІІІ в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Відтак, відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми ст.135 Закону №1402-VІІІ, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

В той же час, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону.

Аналогічне стосується й Законів України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законів України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" в частині застосування іншої складової порівняно із спеціальним Законом, для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2022 та 2023 роках.

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено існування будь-якого альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а як наслідок і обов`язку застосування такої величини.

У даному випадку, зменшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обрахунку розміру суддівської винагороди наявний виключно в Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Відтак, оскільки спеціальним Законом №1402-VІІІ закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону № 1082-IX та статті 135 Закону № 1402-VIII у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21 та від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22.

Отже, суд приходить до висновку про те, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на 01 січня 2022 року (2481,00 грн) та на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №1082-IX є неправомірним.

Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, а отже позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).

При цьому, суд зазначає, що згідно норм частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком, зокрема у цілому щодо апеляційних, окружних адміністративних, господарських та місцевих судів. Видатки судів всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (додаток 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» (частини п`ята, шоста статті 148 Закону № 1402-VIII.

Частиною сьомою статі 148 цього ж Закону установлено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 Закону № 1402-VIII).

Положеннями частини першої та пункту 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються: на головних розпорядників бюджетних коштів; розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема ДСА України.

За змістом частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів:

отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;

розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання.

Отже, з урахуванням наведеного, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Апеляційні, окружні адміністративні, господарські суди чи ТУ ДСА України, як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, здійснюють свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі, зокрема на 2022-2023 роки.

Для забезпечення цієї норми (частини п`ятої статті 22) відповідно до абзацу другого пункту 4-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України наділена повноваженнями здійснювати перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня в межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету, за погодженням з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ «Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями (обласний рівень) із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства. Відповідальні виконавці бюджетних програм визначають мережу і подають головному розпоряднику для зведення мережі по головному розпоряднику.

До мережі включаються головний розпорядник, розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, та одержувачі бюджетних коштів, які уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з державного бюджету.

До мережі включаються розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів, внесені до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (далі - Єдиний реєстр), у встановленому законодавством порядку.

Згідно із відомостями з Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів Житомирський окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів, вищестоящою установою якого зазначено ДСА України.

Таким чином, ДСА України є головним розпорядником коштів державного бюджету України щодо Житомирського окружного адміністративного суду, відповідно Житомирський окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Аналізуючи наведене, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

При цьому Житомирський окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2022 та 2023 роки.

Як встановлено з кошторисів Житомирського окружного адміністративного суду на 2022 та 2023 роки, що видатки суду на виплату суддівської винагороди на рік затверджено у розмірах, визначених у розрахунках річного фонду суддівської винагороди суддів цього суду на 2022 та 2023 роки, а саме: 25 249 224 грн. і 26 462 498 грн., відповідно. Додатково впродовж 2022-2023 років Державною судовою адміністрацією України коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди суддям Житомирського окружного адміністративного суду, в тому числі позивачу, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2022 рік у розмірі 2481 грн., станом на 2023 рік у розмірі 2684 грн. не виділялися, зміни до кошторисів суду на 2022 та 2023 роки в сторону збільшення фонду оплати суддівської винагороди не вносилися.

З метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо не забезпечення Житомирського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.10.2022 по 31.07.2023, виходячи зі встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн. та на 01.01.2023 - у розмірі 2684 грн., що відповідно, призвело до її протиправної невиплати з боку Житомирського окружного адміністративного суду.

У зв`язку із цим, суд доходить висновку про протиправність дій Житомирського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.10.2022 по 31.07.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн.

Відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

З огляду на те, що суд задовольняючи позовні вимоги щодо зобов`язання відповідачів вчинити конкретні дії, суд зважає на те, що такі вимоги є похідними, що залежить від задоволення основної вимоги.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходив із того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Житомирського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.07.2023, виходячи зі встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн. та встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Житомирський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.07.2023, виходячи зі встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 грн. та встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Визнати протиправними дії Житомирського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.07.2023 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Житомирський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01.10.2022 по 31.07.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2481 грн., на 01.01.2023 - 2684 грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Житомирський окружний адміністративний суд (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10000, код ЄДРПОУ 34854954);

Відповідач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795);

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Бориса Лятошинського, буд. 5, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 26278626).

СуддяВіятик Наталія Володимирівна