Рішення № 117142596, 20.02.2024, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1475/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода Лано"

код ЄДРПОУ 21393009, вул. Текстильників, 1, м. Чернігів, 14001,

До відповідача: Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

код ЄДРПОУ 00495214, вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500,

e-mail: 00495214@ukr.net

про стягнення 898 083,40 грн

за участю учасників справи:

позивача: Заматов Р.В.

відповідача: не з`явився,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Згода Лано" подано позов до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 1 411 950,40 грн боргу, з яких: 818 672,40 грн заборгованості, 423 152 грн пені, 26 040,00 грн 3% річних та 144 086,00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання товару № 22-08/2022 від 22.08.2022

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.11.2023; встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті.

13.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій (пені), 3% річних та інфляційних втрат. Нарахування штрафних санкцій за Договором є безпідставним, адже сторони спільно погодили продовження строку виконання фінансових зобов`язань до 01.04.2023, та у відповідача як у бюджетної установи дійсно не було коштів на рахунках для оплати даного товару, враховуючи фінансові труднощі, зумовлені воєнним станом та відсутністю можливості реалізації сільськогосподарської продукції.

Суд долучив відзив на позов до матеріалів справи.

22.11.2023 від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.

23.11.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій і зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 962 758,40 грн, з яких: 818 672,40 грн основного боргу, 144 086,00 грн інфляційних, а також про нарахування відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання рішення за даним позовом. У вказаній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд прийняв заяву до розгляду.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, підготовче засідання 23.11.2023 не відбулося.

Ухвалою від 23.11.2023 суд повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 14.12.2023.

01.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій і зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 898 083,40 грн, з яких: 818 672,40 грн основного боргу, 79 411,00 грн інфляційних, а також про нарахування відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання рішення за даним позовом. У вказаній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи, заяву про зменшення позовних вимог прийняв до розгляду.

08.12.2023 від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.

14.12.2023 суд, розглянувши заяви позивача про зменшення позовних вимог, встановив наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, зокрема, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Спір вирішується з урахуванням заяви від 01.12.2023 про зменшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 14.12.2023 суд задовольнив заяву відповідача про відкладення судового засідання, постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 05.01.2024.

У підготовчому засіданні 05.01.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 30.01.2024.

30.01.2024 від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Суд відмовив у задоволенні заяви відповідача, оскільки останнім не надано суду доказів перебування на лікарняному, а відтак вказані причини неявки представника відповідача не визнаються судом поважними.

У судовому засіданні 30.01.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті; суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 20.02.2024.

30.01.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі щодо розрахунку інфляційних втрат. Суд долучив письмові пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.02.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

22.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Згода Лано» (постачальник) та Прилуцькою Дослідною Станцією Інституту Садівництва Національної Академії Аграрних Наук України (замовник) укладено договір на постачання товару №22-08/2022 (далі - Договір).

Згідно п.1.1., 1.2. Договору, постачальник зобов`язується поставити замовникові товари за предметом закупівлі код ДК 021:2015: 24440000-0 - Добрива різні (мінеральні добрива) (Добриво комплексне органо-мінеральне КОРМІН АС (NS 29-3)) - далі Товар, зазначені в ньому Договорі та специфікації до нього, а замовник - прийняти і оплатити таким товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару наведені у специфікації (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Ціна договору становить 818 672,40 грн, у тому числі ПДВ - 136 445,40 грн (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору замовник здійснює оплату вартості поставленого товару шляхом перерахування належних то сплати сум коштів в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару за кінцевим місцем призначення та на підставі видаткової накладної.

У разі затримки фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Згідно з п.5.1., 5.2. Договору поставка товару здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання замовником письмової заявки.

Місце поставки товару: на умовах DDP згідно з правилами «Інкотермс-2010» за адресою: вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17511.

Відповідно до п.6.1.1., 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором; замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі (при наявності фінансування) сплатити за поставлений товар.

Договір набирає чинності з 22.08.2022 і діє до 31.12.2022, а в частині оплати і поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.11.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 28.12.2022 до Договору сторони дійшли згоди змінити п. 11.1. Договору та викласти його в наступній редакції: даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01.04.2023.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивачем на підставі видаткових накладних № РН-000000181 від 29.08.2022; № РН-000000182 від 29.08.2022; № РН-000000106 від 30.08.2022 поставлено відповідачу товар на загальну суму 818 672,40 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, кошти за отриманий товар у розмірі 818 672,40 грн позивачу не оплатив.

Заборгованість відповідача за Договором становить 818 672,40 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зі змісту укладеного між сторонами договору на постачання товару №22-08/2022 від 22.08.2022 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товар - Добриво комплексне органо-мінеральне КОРМІН АС (NS 29-3) на суму 818 672,40 грн за вищевказаним Договором.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, своєчасно та в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався. Заборгованість відповідача становить 818 672,40 грн.

З огляду на наведені обставини та надані докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до суду 01.12.2023, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 79 411,00 грн інфляційних нарахувань за період: жовтень 2022 року - жовтень 2023 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача, приймаючи до уваги, що відповідач у порушення приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повному обсязі не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за період: квітень 2023 року - жовтень 2023 року, враховуючи наступне.

Як вже зазначалося вище, Додатковою угодою №1 від 28.12.2022 до Договору сторони дійшли згоди змінити п. 11.1. Договору та викласти його в наступній редакції: даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01.04.2023.

З наведеного вбачається, що відповідач повинен був розрахуватись з позивачам не пізніше 01.04.2023, а відповідно інфляційні збитки слід нараховувати з квітня 2023 року по жовтень 2023 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вказаним вище критеріям. Розмір інфляційних втрат за період квітень 2023 року - жовтень 2023 року, перерахований судом відповідно до приписів чинного законодавства України, становить 6404,37 грн.

З огляду на зазначене, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 6404,37 грн за період квітень 2023 року - жовтень 2023 року.

Щодо нарахування органом (особою) що буде здійснювати примусове виконання рішення, відсотків річних, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити у рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11, 12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

На підставі вищенаведених приписів чинного законодавства, враховуючи те, що у даному рішенні не присуджуються до стягнення відсотки та/або пеня, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо нарахування відсотків річних, органом (особою) що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати отриманого за Договору товару, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної та повної оплати товару, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню частково в частині стягнення 818 672,40 грн боргу та 6404,37 грн інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивач у позовній заяві та заявах про зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи містять копії договору №27/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 27.09.2023, укладеного між Адвокатом: Заматов Роман Валерійович та Клієнтом: Товариством з обмеженою відповідальністю «Згода Лано»; акту виконаних послуг від 22.10.2023 за договором №27/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 27.09.2023, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат від 22.10.2023, розрахунку адвокатських послуг за договором №27/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 27.09.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2030 від 26.10.2005, довіреності №27/09 від 27.09.2023.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до приписів ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5843,53 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 12 376,59 грн.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00495214, вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода Лано" (код ЄДРПОУ 21393009, вул. Текстильників, 1, м. Чернігів, 14001) 818 672,40 грн боргу, 6404,37 грн інфляційних втрат, 5843,53 грн витрат на професійну правничу допомогу та 12 376,59 грн судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор