Рішення № 117116882, 20.02.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року м. Чернігів Справа № 620/1879/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Михайлової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, справу за адміністративним позовом Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій неправомірними, визнання протиправної та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Куликівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області (далі Рада, позивач) 01.02.2024 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), у якому просить:

- визнати дії відповідача у виконавчому провадженні №73053307 щодо накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. на Куликівську селищну раду за невиконання рішення суду неправомірними;

- визнати протиправною постанову про накладення штрафу від 02.01.2024 у виконавчому провадженні №73053307 на Куликівську селищну раду за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.;

- скасувати постанову від 02.01.2024 у виконавчому провадженні №73053307 на Куликівську селищну раду за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.

Позов мотивовано тим, що судове рішення виконане Радою у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, законами України, тому накладення відповідачем штрафу спірною постановою є необґрунтованим. Так, позивачем розглянуто заяву стягувача та 26.05.2022 прийнято рішення «Про відмову ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у власність», яке є чинним та не оскаржувалось. Під час прийняття рішення боржником враховано встановлені законодавцем обмеження на розпорядження земельними ділянками та особливості регулювання земельних відносин у період дії воєнного стану, які позбавляють його можливості прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою.

Ухвалою судді від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав відзив на позов, у якому зазначив, що спірна постанова винесена правомірно, у зв`язку із невиконанням боржником у повному обсязі, без поважних причин, рішення суду. Розгляд справи просить проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви стягувача відповідачем 16.10.2023 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду (виконавчий лист від 26.05.2022 №620/6111/21). Відповідно до змісту виконавчого документу зобов`язано Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,0000 га, ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03), що розташована на території Дрімайлівської сільської ради (за межами населених пунктів) Куликівського району Чернігівської області і надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7422783500:03:002:0650 та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України (а.с. 66-70).

Листом від 18.10.2023 за №03-09/3256/1 позивач повідомив, що питання щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 25.02.2021 та від 02.10.2023 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства буде включено до порядку денного чергового засідання Ради (а.с. 73).

Листом від 10.11.2023 за №03-07/2535 боржник повідомив виконавчу службу, що на виконання рішення суду Радою добровільно розглянуто та вирішено заяву ОСОБА_1 від 25.02.2021. За результатами розгляду прийнято рішення від 26.05.2022 №593 «Про відмову ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у власність». Радою скеровано повідомлення про виконання судового рішення та додані до нього копії документів до суду, який постановив рішення. Крім того, по питанню щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 25.02.2021 та від 02.10.2023 Радою розроблено проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », винесений на розгляд сесії. Однак, вказаний проект не набрав необхідної кількості голосів на підтримку (а.с. 74-88).

02.01.2024 державним виконавцем складено акт, у якому зазначено про невиконання боржником рішення суду та ненадання ним доказів наявності поважних причин такого невиконання (а.с. 91).

02.01.2024 державним виконавцем винесена постанова про накладення на Раду штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк в сумі 5100,00 грн. (а.с. 92-94), яка отримана позивачем 29.01.2024 (а.с. 18).

Вважаючи вказану постанову протиправною, Рада звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до матеріалів справи виконавчим документом зобов`язано Раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,0000 га, ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03), що розташована на території Дрімайлівської сільської ради (за межами населених пунктів) Куликівського району Чернігівської області і надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7422783500:03:002:0650 та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що ним виконано рішення суду в межах наданих йому повноважень та з урахуванням того, що у зв`язку із введенням воєнного стану законодавцем встановлені певні обмеження щодо розпорядження земельними ділянками.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» доповнено розділ Х Перехідних положень Земельного Кодексу України пунктом 27, підпункт 5 якого передбачав, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Разом з тим, суд звертає увагу, що тлумачення вказаної норми, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що така заборона не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.07.2023 по справі №392/856/22.

Суд зазначає, що заява стягувача про затвердження проекту землеустрою подана ним ще у 2021 році. Рішення у справі №620/6111/21 набрало законної сили до введення воєнного стану.

З огляду на викладене, покликання позивача на обмеження, встановленні вищевказаним Законом, є необґрунтованими.

Крім того, суд зауважує, що необхідно розрізняти поняття «затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» і «надання відповідної земельної ділянки у власність за наслідками такого затвердження».

Трактуючи буквально зміст підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України суд зазначає, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність вказаною нормою не заборонено.

Згідно із положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач, отримавши рішення суду з відміткою про набрання ним законної сили, був зобов`язаний вжити заходів щодо його добровільного виконання у спосіб, встановлений судом.

Разом з тим, Рада вказаний обов`язок не виконала ні після отримання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/6111/21, ні після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та вищевказаних актів.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей щодо обговорення проекту рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також посилань на обставини, які б вказували на наявність визначених Земельним кодексом України перешкод для його затвердження.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з позицією відповідача, що на час прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу було встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

У рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, установлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Куликівській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій неправомірними, визнання протиправної та скасування постанови відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Куликівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432, вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна