Рішення № 117114608, 16.02.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 рокусправа № 380/22904/23 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-2), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.07.2023 № 262940015054, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 17.07.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 починаючи з 17.07.2023.

В обґрунтування позову зазначила, що 17.07.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058. Повідомила що рішенням від 25.07.2023 № 262940015054 відмовлено у призначенні пенсії за віком з причин відсутності необхідного страхового стажу. На підставі документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж позивача складає 28 років 7 місяців та 9 днів, через неврахування періоду навчання відповідно до атестату № 4147, оскільки наявне виправлення дати вступу, а також періоду роботи з 10.11.1981 по 16.09.1982, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено відбитком печатки не придатним для читання. Вказала, що згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Зазначила, що пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Стверджує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Тому звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 04.10.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 79490 від 19.10.2023, вх. № 20506ел від 23.10.2023), в якому проти позову заперечив. Зазначив, що до страхового стажу роботи позивачки не зараховано період навчання відповідно до атестату № 4147, оскільки наявне виправлення дати вступу на навчання, а також період роботи з 10.11.1981 по 16.09.1982, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено відбитком печатки не придатним для читання. Також вказав, що страхований стаж позивачки на момент звернення складав 28 років 03 місяці 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо вимоги позивачки про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком вказав, що такі повноваження є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 80629 від 24.10.2023) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що до страхового стажу роботи позивачки не зараховано період навчання відповідно до атестату № 4147, оскільки наявне виправлення дати вступу на навчання, а також період роботи з 10.11.1981 по 16.09.1982, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено відбитком печатки не придатним для читання. Повідомив, що страховий стаж позивачки становить 28 років 07 місяців 09 днів, при необхідних 30 роках стажу. Зазначив, що для зарахування до страхового стажу не зарахованих періодів позивачці слід надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Відповідно до записів №№ 1-3 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.11.1981, ОСОБА_1 , зокрема:

- з 1979 року прийнята на навчання в ПТУ-89 ОСОБА_2 по 16.07.1981;

- з 10.11.1981 по 16.09.1982 працювала на посаді повара у садку-яслах Констянтинівського відділу освіти.

ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 17.07.2023 про призначення їй пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 262940015054 від 25.07.2023 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Вказаним рішенням не зараховано до страхового стажу періоду роботи позивачки періоду навчання відповідно до атестату № 4147, оскільки наявне виправлення дати вступу на навчання, а також період роботи з 10.11.1981 по 16.09.1982, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено відбитком печатки не придатним для читання. Разом з тим, вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 07 місяців 09 днів.

Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, тому звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV з наступними змінами та доповненнями, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Досягнення пенсійного віку позивачкою не є спірним у межах цієї справи.

З доказів у справі слідує, що відповідачем зараховано страховий стаж позивачки у розмірі 28 років 07 місяців 09 днів.

Разом з цим, не зараховано періоду навчання відповідно до атестату № 4147, оскільки наявне виправлення дати вступу на навчання, а також період роботи з 10.11.1981 по 16.09.1982, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено відбитком печатки не придатним для читання.

Відповідачами не оспорюється, що на підтвердження вказаного періоду роботи позивачем подано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.11.1981, де зроблено записи № 1-3 про те, що ОСОБА_1 , зокрема: з 1979 року прийнята на навчання в ПТУ-89 Артемівськ по 16.07.1981; з 10.11.1981 по 16.09.1982 працювала на посаді повара у садку-яслах Констянтинівського відділу освіти.

Правовідносини подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пп. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком, разом з іншими, додаються документи: про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У відповідності до п. 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірного періоду роботи є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд і в постанові від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19. Вказані висновки, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно з атестатом № 4147 від 16.07.1981 позивачка в 1979 році вступила до міського ПТУ № 89 м. Артемове Донецької області і в 1981 закінчила повний курс технічного училища по професії повар. Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.11.1981 слідує, що ОСОБА_1 з 1979 року прийнята на навчання в ПТУ-89 ОСОБА_2 по 16.07.1981.

Вказаний період навчання не зараховано до страхового стажу, оскільки наявне виправлення дати вступу на навчання. Суд критично оцінює такі доводи відповідача-1 з огляду на відсутність дати вступу в атестаті № 4147 від 16.07.1981 та у записі № 1 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.11.1981.

З цього приводу суд зазначає, що з наданих суду та відповідачам документів таку дату встановити неможливо.

Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 262940015054 від 25.07.2023 встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 07 місяців 09 днів. Необхідний стаж для призначення позивачці пенсії 30 років.

За таких обставин, відповідно до позиції відповідача-1 недостатній для призначення пенсії за віком позивачці страховий стаж становить 1 рік 4 місяці 21 день.

При цьому, період з 10.11.1981 по 16.09.1982, який підлягає зарахуванню до страхового стажу роботи становить 10 місяців 6 днів. З урахуванням цього стажу, позивачці не вистачає 6 місяців 15 днів страхового стажу.

З огляду на неможливість встановлення конкретної дати у 1979, з якої зараховано позивачку на навчання до міського ПТУ № 89 м. Артемове Донецької області, суд дійшов висновку про можливість зарахування періоду навчання в межах з 01.01.1980 по 16.07.1981 (1 рік 7 місяців 16 днів), що також буде достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Ураховуючи наведене, виходячи з того, що позивачкою надано належні та допустимі докази на підтвердження наявного у неї страхового стажу, станом на час звернення до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії досягла 60 років, мала страховий стаж не менше 30 років, суд дійшов висновку про те, що позивачка має право на призначення пенсії за віком.

Отже висновки відповідачів про відсутність у позивачки достатнього страхового стажу для призначення пенсії є помилковими. Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідності їх повного задоволення.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків майдан Свободи Держпром під`їзд 3 поверх 2; код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 262940015054 від 25.07.2023.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.07.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, зарахувавши при цьому до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання з 01.01.1980 року по 16.07.1981, та період роботи з 10.11.1981 по 16.09.1982 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30.11.1981.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп сплаченого судового збору.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяР.П. Качур