Рішення № 117114438, 20.02.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року м. Київ № 320/9663/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-15553-13.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що був фізичною особою-підприємцем у період з 06.03.2014 по 11.02.2021. Позивач вказує, що є особою з інвалідністю ІІ групи з 2003 довічно та отримує пенсію, що з огляду на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільняє його від сплати за себе єдиного внеску. Позивач переконаний, що податковим органом безпідставно нараховано суми єдиного внеску та складено податкову вимогу на суму 38888,74 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області, має ознаку «Особа з інвалідністю». В свою чергу заборгованість з єдиного внеску виникла внаслідок визначення позивачем самостійно сум зобов`язання з єдиного внеску відповідно до поданих звітів від 18.02.2021 за 2017-2020 роки. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 при поданні звітів самостійно ствердив правильність заповнення звітів та узгодив нараховані суми з єдиного внеску, які зараховані платнику до даних персоніфікованого обліку за відповідні періоди. У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-15553-13.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (юридична особа, ідентифікаційний код 43141377), на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.03.2014 відповідно до запису № 23390000000014281 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Діяльність припинено 11.02.2021 згідно з записом № 2003390060002014281.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 03.08.1998.

Відповідачем надано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річна)) за 2017-2020 роки, підписані та направлені позивачем до податкового органу 18.02.2021.

Сума зобов`язання з єдиного внеску відповідно до поданих звітів становить 38888,74 грн.

У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-15553-13.

Судом встановлено, що позивач звертався до Головного управління ДПС у Київській області з заявою від 18.02.2021 про списання заборгованості з єдиного внеску.

У листі від 07.07.2021 № 26640/6/10-36-13-10 Головне управління ДПС у Київській області повідомило, що згідно з положеннями пункту 915 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами, внесеними Законом України від 04 грудня 2020 року № 1072-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS -COV-2») підлягають списанню за заявою платника несплачені суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року. У випадку виникнення заборгованості з 01 грудня 2020 року суми заборгованості з єдиного внеску не підлягають списанню.

У ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2017 по 01.12.2020 інтегровані картки з єдиного внеску відсутні, станом на 24.03.2021 наявна заборгованість з єдиного внеску у сумі 38888,74 грн, яка виникла після 01.12.2020, а саме:

18.02.2021- нарахована платником самостійно згідно поданого звіту по єдиному внеску за 2017 рік від 18.02.2021 № 10531454 в сумі 8448,00 грн, сплата відсутня.

За даними інтегрованої картки платника у ОСОБА_1 станом на 02.07.2021 наявна заборгованість в сумі 38888,74 грн, яка виникла:

- 18.02.2021 - нараховано платником самостійно згідно поданого звіту по єдиному внеску за 2018 рік від 18.02.2021 № 10534017 в сумі 9828,72 грн., сплата відсутня.

- 18.02.2021 - нараховано платником самостійно згідно поданого звіту по єдиному внеску за 2019 рік від 18.02.2021 № 10535937 в сумі 11016,72 грн., сплата відсутня.

- 18.02.2021 - нараховано платником самостійно згідно поданого звіту по єдиному внеску за 2020 рік від 18.02.2021 № 10594955 в сумі 9595,30 грн, сплата відсутня.

- 18.02.2021 - нараховано платником самостійно згідно поданого звіту по єдиному внеску за 2017 рік від 18.02.2021 № 10531454 в сумі 8448,0 грн, сплата відсутня.

У зв`язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у ОСОБА_1 відповідно до даних автоматизованої системи обліку та керуючись вимогами частини 4 ст. 25 Закону № 2464, ГУ ДПС у Київській області сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-15553-13 в сумі 38888,74 грн (повернуто поштовим відділенням 06.05.2021).

Вказано, що відповідно до вимог пункту 5 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-15553-13 є узгодженою та надіслана до підрозділу державної виконавчої служби (частина четверта ст. 25 Закону № 2464).

Позивач з рішенням податкового органу не погоджується, вважає податкову вимогу протиправною, що стало підставою для звернення до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом № 2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п. 2 статті 2).

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону №2464-VІ). Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об`єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Про Державну фіскальну службу України (далі - постанова №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.

Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною четвертою статті 4 цього Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, за умови отримання такими особами пенсії за віком або наявності у таких осіб інвалідності, або досягнення ними віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Зазначений висновок підтверджується практикою Верховного Суду України у аналогічних правовідносинах (справи № 21-90а15, № 21-59а14, № 21-56а15, № 822/4655/14), а також правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у справах № 1640/2837/18, № 805/2195/17-а,

Як встановлено судом, позивач є особою з інвалідністю та отримував пенсію у період з січня 2017 року по грудень 2020 року, що підтверджується довідкою про доходи від 26.07.2021 № 3775 9275 9391 7716.

Відтак, за висновком суду, позивач, як фізична особа-підприємець, який є також особою з інвалідністю та пенсіонером, мав пільги щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Заперечуючи проти позову, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що заборгованість по єдиному соціальному внеску виникла на підставі поданих позивачем звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річна)) за 2017-2020 роки.

Суд відмічає, що пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464, на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до п. 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Законом України №592, який набрав чинності 03.06.2020, доповнено, зокрема, розділ VIII Закону № 2464-VI пунктом 9-15.

Відповідно до п. 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VІ (у редакції, що була чинною в період подання позивачем заяви) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було виконано умови щодо припинення підприємницької діяльності, про що свідчить запис № 2003390060002014281 від 11.02.2021 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На виконання вимоги щодо подання звітності відповідно до частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року позивач самостійно склав та подав звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в яких у відповідний період вказав мінімальні суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, які фактично становили розмір мінімальної заробітної плати.

Порядок формування та подання звітності з єдиного внеску встановлений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (Порядок № 435).

Відповідно до пункту 16 розділу ІІ Порядку № 435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Згідно пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу.

Звітним періодом є календарний рік.

Суд зазначає, що способи та порядок виправлення помилок у Звіті визначений Розділом V Порядку № 435.

Разом з тим, суд зазначає, що даний Розділ Порядку №435 взагалі не містить механізму виправлення помилок у Звіті згідно із додатком 5 (форма №Д5) до цього Порядку.

Розділом І Порядку № 435 визначено, що початковий документ - Звіт страхувальника із зазначенням типу форми «початкова», на підставі якого створюється відповідний електронний звіт у базі даних органу доходів і зборів; скасовуючий документ - Звіт страхувальника із зазначенням типу форми «скасовуюча», який є підставою для повного скасування інформації, що попередньо була подана до органів доходів і зборів у формі «початкова».

Разом з тим, із додатку 5 до Порядку № 435, суд вбачає, що Звіт форми № Д5 містить типи форми як «початкова», «ліквідаційна», «призначення пенсії» та не містить такої форми як «скасовуюча».

Суд зазначає, що відсутність механізму виправлення помилок або скасування інформації, що попередньо була подана у формі Звіту не може бути підставою для фактичного позбавлення позивача пільг, що гарантовані йому законодавством.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449), особи, зазначені в пункті 4 розділу II цієї Інструкції, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За положеннями статті 1 Закону № 1058 пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

За таких обставин суд наголошує, що враховуючи статус позивача, а саме те, що він безстроково є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсією, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а.

Під час розгляду справи не встановлено, що позивач подавав заяву про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів, як і не встановлено укладання договору про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з ним не укладався. Тобто, він у добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не перебував, з огляду на що обов`язок сплачувати єдиний внесок за себе у позивача відсутній.

Водночас, подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та не створює для пенсіонера жодних обов`язків перед фіскальним органом.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2020 у справі № 806/1503/16 зазначив, що подання особою звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальним для прийняття податкової вимоги, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску підтверджується не шляхом подання звітності, а шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплати коштів.

Отже, в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку № 435, ОСОБА_1 не є страхувальником, оскільки він є особою, яка звільнена від обов`язку сплачувати єдиний внесок та не виявив бажання щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом подання відповідної заяви та укладання з органом доходів і зборів відповідного договору.

Суд також критично ставиться до висновку податкового органу щодо виникнення заборгованості позивача з єдиного внеску після 01.12.2020, оскільки нарахування сум єдиного внеску здійснено лише після відкриття інтегрованих карток з єдиного внеску на підставі звітів за 2017 по 2020 роки від 18.02.2021, разом з тим подані позивачем звіти стосуються заборгованості минулих періодів, що мало бути враховано під час вирішення питання щодо списання сум заборгованості.

Суд також наголошує, що відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України № 2464-VI не врегульовано.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на вищевикладене, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС (ДПС) і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція з приводу подібних правовідносин викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу від 26.07.2021 та відомостей з Державного реєстру платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків позивач у період з 2017 по 2020 роки доходу від підприємницької діяльності не отримував, єдиний внесок у розмірі не нижче розміру мінімального страхового внеску частково за нього сплачував роботодавець Громадська організація «Олександра Пабата» з 2017 по 2019 рік.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності обліку заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивача звільнено від сплати судового збору, тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 №Ф-15553-13.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.