Рішення № 117113964, 19.02.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Справа № 280/9709/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача № Ф-0459-0828У від 19.01.2022 про стягнення пені і штрафу в сумі 8232,31 грн.

Крім того, просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1073,60 грн сплаченого судового збору.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Сосніною Л.І., яка діє на підставі угоди № 3 від 15.07.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.11.2023 ОСОБА_1 отримала повідомлення від АТ КБ Приватбанк, за змістом якого повідомлено про арешт поточного рахунку, на який надходить пенсія для неповнолітньої дитини. Надалі позивачу надійшли повідомлення від Дніпровського відділу ДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття провадження № 73135517 на суму 9470,54 грн, у тому числі 8232,31 грн сума стягнення, 823,23 виконавчий збір, 415,00 грн сума виконавчих витрат. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області № Ф-0459-0828У від 19.01.2022. Представник зауважує, що з 15.03.2022 перебуває за кордоном та до цього часу не отримувала жодної кореспонденції по суті справи, у зв`язку з чим просила поновити строк звернення до суду. По суті спору представник зазначає, що вимоги, отримані від відділу ДВС та від відповідача, не є тотожними, хоча датовані однією датою. Зауважує, що з 23.09.2021 по 18.04.2022 позивач працювала за трудовим договором, тому сплату податку ЄСВ здійснювала юридична особа роботодавець. Підсумовує, що жодної заборгованості у позивача за 2021 рік по сплаті ЄСВ немає. Крім того, представник позивача посилається на внесення законодавцем змін щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), за яким за порушення податкового законодавства, вчинені з 01.03.2020 по останній календарний день місяця, у якому завершується дія карантину, штрафні санкції не застосовується, через що винесена контролюючим органом вимога є протиправною.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

10.01.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2222), у якому представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 26.03.2001 по 11.07.2023. У розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є фізичною особою, яка займається незалежною діяльністю, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З 01.01.2017 у зв`язку із законодавчими змінами у позивача виник обов`язок нарахування та сплати єдиного внеску. Надалі з 01.01.2021 фізичні особи-підприємці, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність та мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб. Представник вказує, що в інтегрованій картці платника податків відображена операція, зокрема 04.06.2016 нараховано по штрафним санкціям в розмірі 551,59 грн та пені 45,79 грн, згідно з Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0013641301 від 19.04.2016; 24.11.2018 нарахування по штрафним санкція в розмірі 3044,44 грн та пені 3065,04 грн згідно з Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0143315007 від 24.10.2018; 29.12.2021 нарахування по штрафним санкція в розмірі 3573,78 грн та пені 6034,03 грн згідно з Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0159182406 від 05.11.2021. Також представник звертає увагу на відсутність доказів відрахування із заробітної плати позивача внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на отримання позивачем 02.02.2022 спірної податкової вимоги та звернення до суду з цим позовом 20.11.2023, представник зауважує на пропуску шестимісячного строку звернення до суду, у зв`язку з чим просить суд залишити без розгляду позовну заяву. Щодо розбіжностей у вигляді вимог, отриманих від податкового органу та органу виконавчої служби, представник зазначає, що відповідно до Інструкції № 449 узгоджена вимога з ЄСВ позивачу направляється тільки внаслідок процедури оскарження, в усіх інших випадках податковий орган надсилає узгоджені вимоги до виконавчої служби для уточнення суми заборгованості на момент відкриття ВП. Оскільки внаслідок отримання і не оскарження позивачем податкової вимоги від 19.01.2022 № Ф-0459-0828, вона стала узгодженою, у зв`язку з чим до органу державної виконавчої служби була направлена вимога від 19.01.2022 № Ф-0459-0828-У, у якій зазначено узгоджену суму недоїмки станом на дату пред`явлення цієї вимоги до органу державної виконавчої служби, якою є 10.08.2022. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31.01.2024 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№5035, 5037), у якій представник позивача зазначає, що Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0013641301 від 19.04.2016 не направлялось, підтвердження його направлення не надано. На думку представника позивача, відповідач автоматично переніс дані 2016 року про штрафні санкції у вимогу від 19.01.2022 з метою відновлення строку давності. У випадку стягнення санкцій, нарахованих у 2016 році, на думку представника позивача, пропущений строк, визначений у пункті 102 статті 102 ПК України, у 1095 днів. Представник просить врахувати відсутність протягом 2018-2020 років будь-яких порушень з боку позивача як платника податків ні за строком сплати ЄСВ, ні за сумою таких внесків. Вкотре зазначає, що на період карантину штрафні санкції не застосовуються. Підсумовує, що на фізичній особі-працівникові не лежить обов`язок підтвердження сплати податків його працедавцем.

19.02.2024 від представника позивача надійшли документи для долучення до справи (вх.№7915), а саме звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2020 роки. Також представник зазначила, що ОСОБА_1 не отримувала після здачі Звіту за 2016 рік ніяких повідомлень-розрахунків, відповідно до яких вона повинна була сплатити нарахований ЄСВ за 2016 рік. У вимозі ГУ ДПС у Запорізької області № Ф-0459-0828У від 19.01.2022 недоїмка з податку відсутня - в графі «недоїмка» позначено 0,00, тобто ця вимога не може стосуватись несплати ЄСВ за 2016 рік, що повинно визнаватись недоїмкою.

19.02.2024 надійшло клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області (вх.№7970) про долучення до матеріалів справи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0159182406 від 05.11.2021 з доказами направлення на адресу позивача. Також представником відповідача зазначено, що відповідно до статей 77, 341 Розділу I «Документи, що створюються в управлінській діяльності» Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 р. за № 571/20884 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів», строк зберігання документів (актів, доповідних записок, довідок) тематичних та контрольних перевірок окремих напрямів діяльності організації та документі (планів, звітів, протоколів, актів, довідок, доповідних записок) документальних ревізій, перевірок та аудиту фінансово-господарської діяльності, контрольно-ревізійної роботи, у тому числі перевірок каси, правильності стягнення податків тощо становить 5 років. У зв`язку з цим, відповідач не може надати суду копії рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0013641301 вiд 19.04.2016 та №0143315007 вiд 24.10.2018.

Третя особа, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про розгляд справи повідомлена належним чином, жодних пояснень на момент ухвалення рішення до суду не надходило.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.11.2023 суд залишив позовну заяву без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оформленої із додержанням вимог статті 160 КАС України позовну заяву, в якій, зокрема, зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в системі «Електронний суд» у всіх учасників справи (якщо реєстрація електронного кабінету суперечить релігійним переконанням відповідної заяви про це); належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 18.12.2023 суд поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом, відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; залучив Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 15.11.2023) ФОП ОСОБА_1 зареєстрована 26.03.2001, статус: припинено (а.с.15).

Датою зняття з податкового обліку ОСОБА_1 є 11.07.2023 (у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності), що підтверджується скриншотом із застосунку «Дія» та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.16).

Згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 07.09.1989: 23.09.2021 прийнята на посаду аудитора до відділу внутрішнього аудиту ТОВ «ЮНИС»; 18.04.2022 звільнена за власним бажанням (а.с.14).

19.01.2022 ГУ ДПС у Запорізькій області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0459-0828-У, відповідно до якої станом на 10.08.2022 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 8232,31 грн (а.с.9).

У матеріалах справи містить також вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0459-0828 від 19.01.2022, за змістом якої, станом на 31.12.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 8232,31 грн. Вказана вимога була надана представнику позивача на заяву останньої від 14.11.2023 (а.с.5-6).

22.08.2022 ГУ ДПС у Запорізькій області на адресу Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направило заяву (вих.№ 694/5/08-01-13-05), у якій просило відкрити виконавче провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0459-0828У від 19.01.2022 (а.с.9 зворотній бік; 70).

02.11.2023 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі вимоги № Ф-0459-0828-У від 19.01.2022, виданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, відкрито провадження № 73135 (а.с.17).

07.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню №7313551, за змістом якої з метою повного та фактичного виконання виконавчого документа вирішено накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 9470,54 грн (а.с.18).

Разом з відзивом відповідачем надано інтегровану картку позивача як платника податків за 2016-2023 роки, за змістом якої відображені операції, зокрема:

19.04.2016 виникла недоїмка у сумі 909,48 грн по нарахуванню єдиного внеску (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), термін сплати за яким 19.04.2016; прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0013641301 від 19.04.2016;

04.06.2016 нарахування за рішенням № 0013641301 від 19.04.2016 по розрахунку фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату по ЄСВ штрафних санкцій у розмірі 551,59 грн та пеня 45,79 грн;

Заборгованість станом на 30.06.2016 становить 1506,86 грн (недоїмка 1461,07 грн та пеня 45,79 грн).

19.07.2016 збільшено недоїмку на суму 941,16 грн, у зв`язку із несплатою єдиного внеску до 19.07.2016;

19.10.2016 - збільшено недоїмку на суму 957 грн, у зв`язку із несплатою єдиного внеску до 19.10.2016;

Заборгованість станом на 31.10.2016 становить 3405,02 грн (недоїмка 3359,23 грн та пеня 45,79 грн).

За 2017 рік позивачем сплачено єдиний внесок на суму 8448,00 грн (19.04.2017 за 1 квартал 2017 року, 19.07.2017 за 2 квартал 2017 року, 19.10.2017 за 3 квартал 2017 року, 19.01.2018 за 4 квартал 2017 року).

24.11.2018 - нарахування за рішенням № 0143315007 від 24.10.2018 штрафних санкцій у розмірі 3044,44 грн та пені 3065,04 грн;

За 2018 рік позивачем сплачено єдиний внесок на суму 9828,72 грн (19.04.2018 за 1 квартал 2018 року, 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року, 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року, 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року).

Заборгованість станом на 31.12.2018 становить 10504,5 грн (недоїмка 7439,46 грн та пеня 3065,04 грн).

За 2019 рік позивачем сплачено єдиний внесок на суму 11016,72 грн (19.04.2019 за 1 квартал 2019 року, 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року, 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року, 20.01.2020 за 4 квартал 2019 року).

Заборгованість станом на 31.12.2019 становить 10504,5 грн.

За 2020 рік позивачем сплачено єдиний внесок на суму 11016,72 грн (21.04.2020 за 1 квартал 2020 року, 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року, 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року, 19.01.2021 за 4 квартал 2020 року).

Заборгованість станом на 31.12.2020 становить 10504,5 грн.

За 2021 рік позивачем сплачено єдиний внесок на суму 11880 грн.

29.12.2021 - нарахування за рішенням № 0159182406 від 05.11.2021 штрафних санкцій у розмірі 3573,78 грн та пені 6034,03 грн;

Заборгованість станом на 31.12.2021 становить 8232,31 грн (недоїмка 2198,28 грн та пеня 6034,03 грн).

Вважаючи податкову вимогу відповідача від 19.01.2022 № Ф-0459-0828У протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини першої статті 1, пунктів 1, 4, 5 частини першої статті 4, частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, 1) роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

4) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів);

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частини п`ятої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

У відповідності до частини восьмої статті 9 вищевказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина друга, третя статті 25 Закону № 2464-VI).

За приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції визначено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

За пунктом 7 розділу VI Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

З огляду на викладене, щодо тверджень представника позивача про розбіжність у вигляді податкових вимог, отриманої від органу державної виконавчої служби та отриманої від податкового органу, відповідач слушно зазначив, що узгоджена вимога надсилається платнику лише внаслідок процедури оскарження, а в інших випадках контролюючий орган надсилає узгоджену вимогу до органу державної виконавчої служби для уточнення суми заборгованості на момент відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим податкова вимога за № Ф-0459-0828 від 19.01.2022 позивачу не направлялась.

За обставинами справи постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.11.2023 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги № Ф-0459-0828-У від 19.01.2022, виданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.11.2023 накладено арешт на грошові кошти позивача, які містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, на рухоме та нерухоме майно позивача.

Отже, дослідженню підлягає правомірність винесення податкової вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області № Ф-0459-0828-У від 19.01.2022.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26.03.2001 по 11.07.2023 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебувала на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області. Крім того, відповідно до записів трудової книжки позивача у період з 23.09.2021 по 18.04.2022 вона була офіційно працевлаштована.

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України відноситься фізична особа-підприємець), задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов`язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДФС як фізичні особи-підприємці, однак, підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах, ухвалених в інших справах, зокрема в постановах від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 27.03.2020 у справі №140/2214/19, від 27.03.2020 у справі №140/2214/19, від 19.01.2021 у справі № 640/17793/19.

Таким чином, позивач, будучи зареєстрованою як фізична особа підприємець з 26.03.2001 до 11.07.2023 була зобов`язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, за виключенням періодів офіційного працевлаштування, коли обов`язок сплати єдиного внеску покладався на роботодавця.

Як встановлено судом, 19.04.2016 виникла недоїмка у сумі 909,48 грн по нарахуванню єдиного внеску (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), термін сплати за яким 19.04.2016, через що прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0013641301 від 19.04.2016.

Так, відповідно до статті 8 Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році установлено таку мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень. Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції станом на 13.03.2015) ставка ЄСВ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7% (з 01.01.2016 у розмірі 22%) визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Тобто, з 01.09.2015 по 31.12.2015 мінімальна сума ЄСВ на місяць становила 478,17 грн (1378 грн х 34,7%). З інтегрованої картки позивача встановлено, що терміном сплати до 19.01.2016 позивачем не було сплачено страхові внески за 4 квартал 2015 року, у зв`язку з чим було збільшено недоїмку на 1434,51 грн (478,17 грн х 3 місяці). Разом з тим, 19.02.2016 позивачем було погашено суму недоїмки, заборгованість була відсутня.

Статтею 8 Закону України від 25.12.2015 № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень. Отже, у період з 01.01.2016 по 30.04.2016 мінімальна сума ЄСВ на місяць становила 303,16 грн (1378 грн х 22%). Як встановлено судом, у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску, 19.04.2016 виникла недоїмка у сумі 909,48 грн (303,16 грн х 3 місяці) по сплаті ЄСВ.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону № 2464-VI), через що 04.06.2016 нарахована пеня за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0013641301 від 19.04.2016 у сумі 44,47 грн.

Надалі позивачем не було своєчасно сплачено єдиний внесок за 2-4 квартали 2016 року, у зв`язку з чим 19.07.2016, 19.10.2016, 19.01.2017 збільшено недоїмку на суму 941,16 грн, 957 грн та 990 грн відповідно.

Тобто, за період з 19.04.2016 по 19.01.2017 єдиний внесок платником сплачено не було, через що у 2016 році позивачу було нараховано ЄСВ на суму 3797,64 грн (19.04.2016 за 1 квартал 2016 року 909,48 грн, 19.07.2016 за 2 квартал 2016 року 957 грн, 19.10.2016 за 3 квартал 2016 року 957 грн, 19.01.2017 за 4 квартал 2016 року 990 грн).

Даними з інтегрованої картки платника податків позивача підтверджується сплата єдиного внеску за 2017 рік - на суму 8448,00 грн (19.04.2017 за 1 квартал 2017 року, 19.07.2017 за 2 квартал 2017 року, 19.10.2017 за 3 квартал 2017 року, 19.01.2018 за 4 квартал 2017 року), за 2018 рік - на суму 9828,72 грн (19.04.2018 за 1 квартал 2018 року, 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року, 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року, 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року), за 2019 рік на суму 11016,72 грн (19.04.2019 за 1 квартал 2019 року, 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року, 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року, 20.01.2020 за 4 квартал 2019 року), за 2020 рік - на суму 11016,72 грн (21.04.2020 за 1 квартал 2020 року, 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року, 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року, 19.01.2021 за 4 квартал 2020 року), за 2021 рік - на суму 11880 грн (за 1-3 квартали 2021 року сплачено позивачем, за 4 квартал - роботодавцем).

Суд зазначає, що по мірі надходження коштів (сплати позивачем єдиного внеску) заборгованість минулих років хоча й зменшувалась, проте факт наявності заборгованості залишався та борг поступово збільшувався за рахунок нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ.

Водночас судом встановлено, що у період з 19.10.2021 до 29.12.2021 заборгованість у позивача була відсутня, проте 29.12.2021 борг був збільшений у зв`язку з прийняттям рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0159182406 від 05.11.2021.

У відповідності до частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої, частин тринадцятої-чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. На суму недоїмки (сума єдиного внеску своєчасно не сплачена у визначені строки) нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

З наданого відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.11.2021 № 0159182406 встановлено, що таке було прийнято на підставі часини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI з несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим податковим органом застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 3573,78 грн за період з 20.07.2018 до 14.04.2021 та нараховано пеню у розмірі 6034,03 грн. Вказане рішення було направлено на адресу платника, проте повернувся конверт із зазначенням причин невручення. Доказів оскарження зазначеного рішення в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.

Станом на 31.12.2021 в ІКП Кухар Надії Миколаївни по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) обліковувалась заборгованість у сумі 8232,31 грн, у тому числі штраф 2198,28 грн та пеня 6034,03 грн. У спірній вимозі ГУ ДПС у Запорізькій області № Ф-0459-0828-У від 19.01.2022 також зазначено, що сума заборгованості 8232,31 грн складається зі штрафу 2198,28 грн, та пені 6034,03 грн.

При цьому початок такої заборгованості обліковується ще з 2016 року, коли через несплату ЄСВ за період з 19.04.2016 по 19.01.2017 позивачу було нараховано єдиного внеску на суму 3797,64 грн, що підтверджується ІКП.

Щодо аргументів представника позивача про пропуск строку (1095 днів) стягнення санкцій, нарахованих у 2016 році, враховуючи приписи статті 102 ПК України, слід зауважити наступне.

Суд зазначає, що стаття 102 ПК України визначає строки давності та їх застосування у податкових правовідносинах.

Водночас строки давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з єдиного внеску врегульовані спеціальним законом Законом № 2464-VI, частина шістнадцята статті 25 якого передбачає, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, через що доводи представника позивача у цій частині є безпідставними.

Суд бере до уваги твердження відповідача, що копії рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0013641301 вiд 19.04.2016 та № 0143315007 вiд 24.10.2018 надати можливості немає, у зв`язку з встановленим строком зберігання документів (актів, доповідних записок, довідок) тематичних та контрольних перевірок окремих напрямів діяльності організації та документі (планів, звітів, протоколів, актів, довідок, доповідних записок) документальних ревізій, перевірок та аудиту фінансово-господарської діяльності, контрольно-ревізійної роботи, у тому числі перевірок каси, правильності стягнення податків тощо у 5 років. Матеріали справи не містять доказів оскарження вказаних рішень в адміністративному чи судовому порядку.

Беручи до уваги доводи представника позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» було доповнено, зокрема, пунктами 9-11.1, 9-11.2.

У пункті 9-11.1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI зазначено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується

Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Отже, пеня у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується.

У постанові від 16.03.2023 у справі № 480/5678/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що правове значення у контексті застосування пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строків сплати єдиного внеску (несвоєчасна сплата). При цьому податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати є триваючим порушенням, початком якого є перший календарний день, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, а закінчується таке правопорушення в день фактичної сплати (перерахування) єдиного внеску. Пеня нараховується за кожний день прострочення платежу. Колегія суддів зазначила, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахування пені, а не у цілях встановлення застосовності пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI до спірних правовідносин у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого. Пункт 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

У контексті обставин справи, суд зазначає, що нарахування податковим органом позивачу пені за період з 01.03.2020 до 14.04.2021 (за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.11.2021 № 0159182406) не відповідає вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вищенаведеній правовій конструкції.

Як встановлено судом, до спірної податкової вимоги (складається зі штрафу 2198,28 грн, та пені 6034,03 грн) включена пеня, нарахована відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.11.2021 № 0159182406, з яких штрафних санкцій 3537,78 грн та пені 6034,03 грн.

Разом з тим, позивачем не надано до суду жодного доказу оскарження, скасування чи відкликання вказаного рішення податкового органу. Зазначене рішення не оскаржується також і в межах цієї справи.

Водночас у матеріалах справи наявні докази направлення вказаного рішення на адресу позивача 10.11.2021, про що свідчить фіскальний чек та реєстр поштових відправлень, а також конверт, який повернувся до податкового органу з причин невручення «за закінченням терміну зберігання». Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Суд зазначає, що відповідачем направлено копію рішення від 05.11.2021 № 0159182406 на адресу місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 (зазначеному у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим вважається належним чином врученою ОСОБА_1 , відповідно до правових положень статті 42 ПК України.

Слід звернути увагу, що у межах цієї справи предметом спору є виключно правомірність податкової вимоги № Ф-0459-0828У від 19.01.2022.

Суд констатує, що за приписами частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 9901/496/21 (провадження № 11-95за22) зауважив, що положення статті 9 КАС України означають, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто, суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Таким чином, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.11.2021 № 0159182406 є чинним на день ухвалення цього рішення, суд доходить до висновку про правомірне включення до оспорюваної вимоги суми штрафу та пені, нарахованої на підставі такого рішення. Суд також зазначає, що скасування спірної податкової вимоги не може бути підставою для списання сум нарахованої відповідачем пені.

Стосовно доводів представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду слід зазначити, що при відкритті провадження суд поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом. Так, в ухвалі від 18.12.2023 суд зазначив, що долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення вимоги 02.02.2022 не може бути підтвердженням отримання вимоги, оскільки воно оформлене з порушенням встановлених правил і фактично не підтверджує, що саме позивач отримала рекомендований лист з оскаржуваною вимогою. Після подання відповідних звітів після припинення позивачем підприємницької діяльності 13.07.2023 до відповідача жодних зауважень чи інших вимог не надходило. Відтак, про реальне порушення свої прав позивачу стало відомо тільки 07.11.2023 після спливу 21 місяця з дня винесення спірної вимоги, коли було арештовано її рахунок. Тобто, позивач не те, що не знала про наявність вимоги, а й не могла знати про те, що така вимога може надійти до неї.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає клопотання про залишення позовної заяви, заявлене по тексту відзиву на позовну заяву, безпідставним.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: просп.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: вул. Валерія Лобановського, буд.10, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 35036926.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.02.2024.

Суддя К.В.Мінаєва