Рішення № 117111909, 20.12.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10198/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Печерський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Остапчук Т.В.

при сектераі судового засідання Гаманюк О.С.

За участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гончар В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Національного банку України про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), в якому просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 2654 764,34 грн.

В обґрунтування позовних вимоги зазначає, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» був укладений договір про участь уфонді Фінансування будівництва №283/4-15 від 13.06.2008. На підставі вказаного договору позивач з метою отримання у власність трьохкімнатної квартиру АДРЕСА_1 , передав ПАТ «АКБ «КИЇВ» грошові кошти, шляхом їх перерахування у розмірі 485 122,50 гривень, проте житла не отримав, оскільки відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.06.2015 року №411 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКБ «КИЇВ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №122 «Про початок процедурим ліквідації ПАТ «АКБ «КИЇВ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. У зв`язку з цим звертається з позовом до Національного банку України та просить стягнути з відповідача 485 122,50 гривень та інфляційні витрати у розмірі 1 261 109,88 гривень.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 01.03.2021 року відкрито провадження по справі.

Відповідачем 14.06.2021 року подано до суду відзив, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Заперечуючи щодо позову, представник відповідача зазначив, що до функцій Національного банку України не належить вирішення спорів, що виникають з договірних правовідносин між банком та клієнтом банку.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 16.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 26.07.2021 зупинено провадження по справі за клопотанням представника позивача до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду по справі №920/6175/19.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 01.12.2023 року відновлено провадження у справі, у зв`язку з тим, що по справі, яка слугувала зупиненню №920/6175/19 винесено постанову.

У судовому засіданні представник позивач позов підтримав, посилаючись на викладені в позові обставини, просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на викладене в письмових поясненнях.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

13.06.2008 року позивач уклав з ПАТ «АКБ «КИЇВ»договір про участь у Фонді фінансування будівництва №283/4-15, відповідно до якого він в результаті фінансування будівництва, загальною вартістю 458122,50 гривень, після введення об`єкта в експлуатацію стає інвестором, в подальшому забудовник оформлює об`єкт інвестування у його власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 92,55 кв.м. Позивач, відповідно до Договору №283/4-15 про участь у Фонді фінансування будівництва від 13.06.2008 року, виконав свої зобов`язання та проінвестував будівництво, шляхом перерахування коштів в розмірі 458122,50 гривень.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.06.2015 року №411 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКБ «КИЇВ», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №122 «Про початок процедурим ліквідації ПАТ «АКБ`КИЇВ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Правові основи взаємовідносин між Національним банком України та банками визначені у Законі України «Про Національний банк України» та в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються знодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та дами (договорами) між клієнтом та банком.

До функцій Національного банку, які визначені статтями 6, 7 Закону України «Про Національний банк», не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових в`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених ст. 5 Закону «Про банки».

Згідно зі статтею 76 Закону про банки (в редакції на момент звернення Позивача Національного банку від 23.03.2015) Національний банк не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється відація, крім отримання звітності в установленому Національним банком порядку.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», договір управління майном -договір, за яким установник управлінняздає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та іновлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном. Таким чином, договором управління майном для Фонду фінансування будівництва є договір про участь у Фонді фінансування будівництва.

Виходячи із позовної заяви, правовідносини, які склалися між Позивачем та ПАТ «АКБ «КИЇВ»регулюються укладеним між ними Договором №283/4-15 про участь у Фонді фінансування будівництва від 13.06.2008 року.

Відповідно до ст. 24 Закону «Про фінансово-кредитні механізми» (в редакції на момент звернення Позивача до Національного банку від 23.03.2015) нагляд та регулювання діяльності довірителів ФФБ здійснюють спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національний банк у межах свої повноважень.

Крім того, що ст. 19 Конституції України зобов`язує Національний банк як орган державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Національний банк, відповідно до Закону України «Про Національний банк» та Закону «Про банки та банківську діяльність» здійснює банківське регулювання, що є однією із основних його функцій, що полягає у створенні системи норм, що регулює діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності.

Статтею 2 Закону про банки визначено, що банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначений коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також основні та додаткові функції Національного банку передбачені у ст.ст. 6, 7 ЗУ «Про Національний банк України».

Відповідно до п. З Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Комісія), затвердженого Указом Президента від 04.04.2009 № 292/2003, основними завданнями Комісії у межах її повноважень є захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів з метою запобігання порушення законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.

З матеріалів справи вбачається, що управителем Фонду фінансування будівництва виступав Банк - ПАТ «АКБ «КИЇВ».

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам`ятних, ювілейних та інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередництва.

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми» за кожним об`єктом будівництва забудовник та управитель укладають договір доручення з відкладальними умовами, за якими управителю у разі порушення забудовником умов договору доручається виконання функцій забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам.

Враховуючи вимоги ст. 48 Закону України «Про банки та банківську діяльність», у разі порушення забудовником умов договору, банк-управитель Фонду фінансування будівництва має передоручити виконання функцій забудовника іншій особі, що згідно з ст. 4 Закону «Про фінансово-кредитні механізми» має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об`єктів будівництва.

Таким чином, оскільки між Позивачем та ПАТ «АКБ «КИЇВ» встановлені правовідносини, які регулюються укладеним між ними Договором про участь у Фонді фінансування будівництва, у Національного банку відсутні правові підстави для надання оцінки діям банку щодо виконання ним умов договору та втручання у його діяльність з питань, що не належать до компетенції Національного банку України.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/12638/15-ц від 05.06.2019 наголосила: «Таким чином, аналіз положень законів № 978-IV та № 4452-VI дає підстави стверджувати, що у правовідносинах щодо ФФБ пріоритетними є норми Закону № 978-IV, оскільки саме цей Закон визначає основні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла, а також особливості управління цими коштами. При цьому слід зауважити, що норми законів № 978-IV (Закон про фінансово-кредитні механізми) та № 4452-VI (Закон про систему гарантування) не є суперечливими між собою та містять чітку позицію щодо заборони включення коштів ФФБ до ліквідаційної маси банку.

Разом з тим безпосередньо Законом № 4452-VI (Закон про систему гарантування ) не визкачено чергу для задоволення вимог кредиторів банку щодо коштів ФФБ. Зазначене підтверджує пріоритетність заміни управителя ФФБ у разі його ліквідації, на нового управителя.

Натомість Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2, є підзаконним нормативно-правовим актом, який може застосовуватися до спірних правовідносин лише в частині, яка не суперечить законам України та актам, які мають вищу юридичну силу.»

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вказала на заборону включення коштів Фонду фінансування будівництва до ліквідаційної маси банку і не робила висновок щодо суб`єкта, який має ініціювати заміну управителя Фонду фінансування будівництва.

Отже, у Національного банку України відсутній обов`язок ініціювати заміну управителя Фонду фінансування будівництва у відповідності до Закону «Про фінансово-кредитні механізми».

Відповідно до статті 23 Закону «Про фінансово-кредитні механізми» за рішенням суду,що набрало законної сили, прийнятим за зверненням довірителів ФФБ або відповідногооргану, що здійснює нагляд та регулювання діяльності управителя, у зв`язку з порушеннямуправителем законодавства про фінансові послуги ФФБ може передаватися в управлінняіншій фінансовій установі, що відповідає вимогам цього Закону, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До нового управителя переходять усі права та обов`язки щодо довірителів цього ФФБ та відповідного забудовника.

В разі ліквідації управителя ФФБ кошти на рахунку ФФБ не включаються до ліквідаційної маси управителя ФФБ і спрямовуються виключно на задоволення вимог довірителів до управителя ФФБ згідно з Правилами ФФБ.

Крім того, відповідно до п. 3.10 Правил ФФБ, що були укладені з Позивачем в разіліквідації Управителя грошові кошти ФФБ не включаються до її ліквідаційної маси таспрямовуються тільки на задоволення вимог Довірителів до Управителя або за рішенням сулу передаються в управління до іншої фінансової установи.

Відповідно до п. 4.18 Рішення Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 14.09.2012 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» У разі якщо банк, що ліквідується, є управителем створених ним фондів фінансування будівництва та/або фондів операцій з нерухомістю, уповноважена особа Фонду на ліквідацію повинна вжити заходів для передачі фонду фінансування будівництва або фонду операцій з нерухомістю в управління іншій фінансовій установі в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 490 «Про затвердження Порядку передачі фонду фінансування будівництва або фонду операцій з нерухомістю в управління іншій фінансовій установі за рішенням суду».

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. З Закону України «Про систему гарантування вкладів» органи державної влади та Національний банк не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Таким чином, з вищевикладеного випливає те, що зміну управителя Фонду фінансування будівництва можутьініціювати як самі довірителі Фонду фінансування будівництва або уповноважена особа Фонду на ліквідацію і спростовуєнаявність обов`язку для Національного банку звертатись з відповідними позовом про замінууправителя Фонду фінансування будівництва.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що ... шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини».

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із позовної заяви, правовідносини які склалися між Позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» регулюються укладеним між ними Договором про учать у Фонді фінансування будівництва, а відповідно Національний банк України не є сторону вказаних договірних відносин і не може нести відповідальність за невиконання договору, стороною якого він не є.

Таким чином Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме внаслідок діяльності Національного банку України було порушено право позивача на отримання у власність квартири АДРЕСА_3 .

В свою чергу, вимагаючи стягнення шкоди з відповідача, позивач не довів факт заподіяння йому шкоди відповідачем та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою.

Судом встановлено, що Національний банк України не є стороною в договірних відносинах, що виникли між позивачем та ПАТ «АКБ«КИЇВ», а тому відсутні зобов`язання щодо виконання умов договору, укладеного між позивачем та ПАТ «АКБ «КИЇВ». Відповідно і відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідача та заявленими до стягнення збитками.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України» та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Держави України в особі Національного банку України про стягнення збитків.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_4

Відповідач: Національний банк України: 01601,м. Київ, вул. Інтитутська,9

Дата складання повного тексту рішення 31.01.2024р.

Суддя Т.В.Остапчук