Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 202/17653/23
Провадження № 2-а/202/5/2024
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 лютого 2024 року місто Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1-го взводу 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Терещенко Владислави Євгеніївни, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2023 року позивач в особі свого представника адвоката Луценка С.О. звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського 1-го взводу 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Терещенко Владислави Євгеніївни, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В своєму позові позивач зазначає, що постановою поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Терещенко В.Є. серії БАВ № 235836 від 16 липня 2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Зазначену постанову вважає незаконною, оскільки 16 липня 2023 року о 00 годин 10 хвилин під час керування автомобілем він був затриманий співробітниками УПП в Дніпропетровській області.
Після зупинки співробітники поліції запропонували йому надати для ознайомлення посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль.
На вимогу поліцейського було надано посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Надалі поліцейські стали вимагати надати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль, яким він керував.
Поліцейські не повідомили, за вчинення якого правопорушення його зупинено, застосували спеціальні засоби кайданки та повідомили про його затримання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
Після його було доставлено до приміщення ВП№2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Вважає, що підстав для застосування кайданків не було, оскільки він жодного спротиву поліцейським не чинив.
Під час складання матеріалів ним повідомлялося поліцейським, що від потребує правової допомоги, а також медичної допомоги.
В приміщенні ВП № 2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вважає, що жодних правопорушень не скоював, до адміністративної відповідальності його притягнуто безпідставно, постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною.
Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2019 р. № 956 затверджено Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого особа, яка в установленому законодавством порядку отримала посвідчення водія та/або свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, має право замовити е-посвідчення та е-свідоцтво. Поліцейський проводить перевірку достовірності пред`явлених особою е-посвідчення та е-свідоцтва за допомогою технічних засобів, зокрема з використанням унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) та відомостей з єдиної інформаційної системи МВС.
В свою чергу, відповідно до п. 2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Станом на дату та час складання відносно нього оскаржуваної постанови у нього було при собі посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс.
На думку позивача, вимога відповідача щодо пред`явлення для ознайомлення страхового полісу була протизаконною, оскільки правових підстав вимагати його пред`явлення не було, так як вчинення інших порушень йому не інкримінувалося.
Крім того, вважає, що винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення грубо порушені норми законодавства, що регламентують порядок документування факту вчинення адміністративного правопорушення.
Також порушено право скористатися правовою допомогою, гарантоване ст. 59 Конституції України.
Про своє бажання скористатися при розгляді адміністративної справи правовою допомогою він неодноразово повідомляв поліцейських, проте останні позбавили його такої можливості та розглянули справу без залучення відповідного спеціаліста в галузі права, порушивши процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Окрім того, в постанові взагалі не зазначено, якими доказами підтверджується факт вчинення ним інкримінованого йому правопорушення.
В день складання оскаржуваної постанови її примірник не вручався. Поліцейськими було зазначено, що він відмовився від її отримання. Даний факт заперечує. Примірник оскаржуваної постанови був отриманий лише після звернення за правовою допомогою до адвоката та отримання копії постанови на адвокатський запит. Копія постанови надійшла на адресу адвоката 13 вересня 20023 року, а відтак можливість оскаржити її виникла саме з вказаної дати.
За цих підстав позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, поновивши цей строк, постанову серія БАВ №235836 від 16 липня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху та встановлено позивачу строк для сплати судового збору.
Після виконання цієї ухвали судом ухвалою від 31 жовтня 2023 року позивачу був поновлений строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 грудня 2023 року замінено відповідача - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області на належного відповідача - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
До початку розгляду справи представником відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції був поданий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що винесена поліцейським 16.07.2023 постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідає вимогам, установленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, винесена з дотриманням Закону України «Про Національну поліцію», згідно з яким поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини 5статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено право поліцейського зупиняти транспортні засоби.
Згідно з п.п. а) п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення направо керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п 2.4. «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також , зокрема, пред`явити для перевірки документи, зазначені впункті 2.1.
Для виконання поліцейськими покладених на них обов`язків їм надається право відповідно до законодавства зупиняти і перевіряти у водіїв транспортних засобів документи, перелік яких наведено упункті 2.1Правил дорожнього руху України.
За невиконання водіями вимоги поліцейського про зупинку передбачена адміністративна відповідальність.
Частиною 1ст. 126 КУпАПпередбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Пунктом 2.3 Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.
08 серпня 2015 року набрав чинності Закон України № 596VІІІ від 14.07.2015, яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цими змінами законодавець наділив органи Національної поліції правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Наведеним вище Законом України № 596-VІІІ від 14.07.2015 внесені зміни і до статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Уповноважені органи (посадові особи) отримали право на місці вчинення правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, виявивши транспортний засіб, в діях водія якого містяться ознаки порушення вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме порушення Правил дорожнього руху України, за вчинення якого ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, враховуючи той факт, що така дія була скоєна водієм в присутності поліцейського і останній бачив її вчинення на власні очі, останнім було прийнято рішення про зупинку такого транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», та в подальшому розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, щодо водія такого транспортного засобу.
Вважає, що поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно позивача з дотриманням вимог чинного законодавства.
Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз`яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи, а саме відеозаписом з автомобільного реєстратора, встановленого на службовому автомобілі. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення вважає спробою уникнути встановленої законом відповідальності.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.
В основу прийнятого рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактично дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України.
На відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано інкриміноване позивачу правопорушення, а саме відмова пред`явити посвідчення водія.
Щодо перевірки документів у комендантську годину, то відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та інших громадських місцях без спеціального видах перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; встановлювати особливий режим в?їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житлі громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації в Дніпропетровській області № 361/0/527-22 від 24.06.2023 в м. Дніпро запроваджено комендантську годину з 00.00 по 05.00.
Отже, позивач, керуючи транспортним засобом, порушив комендантську годину, а працівники поліції, мали право перевіряти його документи, в тому числі і посвідчення водія.
Щодо посилання позивача про порушення права на захист, то звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція статті КУпАП не передбачала застосування адміністративного арешту, тому відсутність захисника при складанні постанови, яка оскаржується, не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскаржения постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді під час розгляду справи.
Також відповідач зауважує, що пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено поняття «правова допомога» та «правові послуги», за змістом яких правова допомога, право на отримання якої гарантоване Конституцією України, не зводиться лише до особистої участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді певної справи, а може бути отримана особою, зокрема, й у вигляді юридичної консультації, в тому числі отриманої за допомогою засобів телефонного зв`язку. Якщо ж особа не скористалась таким своїм правом і не отримала правову допомогу під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення, вона не втрачає такого права і в подальшому при оскарженні ухваленої поліцейським постанови.
Наголошує, що законом не визнана обов?язкова участь адвоката у розгляді справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, і позивач не зазначає в своєму позові, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.
Отже, на думку відповідача, позивачу при розгляду справи було забезпечено можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП.
На думку відповідача, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог та спростовували б правомірність оскаржуваної постанови.
Обставини, викладені позивачем в позовній заяві, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов?язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене відповідач просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Також представником відповідача було подано клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском десятиденного строку звернення до суду.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позов підтримав, крім того просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп.
Відповідач Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції у своєму відзиві також просило розглядати справу без участі представника відповідача.
Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом установлено, що 16 липня 2023 року о 00 годин 06 хвилин в м. Дніпрі на проспекті Слобожанському біля будинку № 26 патрульною поліцією був зупинений автомобіль «Mitsubishi Lanser» НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 , якому заявлено вимогу про пред`явлення посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Після 16 липня 2023 року о 00 годин 15 хвилин поліцейським було здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 та застосовані спеціальні засоби кайданки.
Позивача було доставлено до приміщення ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
В подальшому цього ж дня, 16 липня 2023 року, о 02 годині 09 хвилин поліцейською взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Терещенко В.Є. була винесена постанова серії БАВ № 235836, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до цієї постанови ОСОБА_1 16 липня 2023 року о 00 годин 06 хвилин, керуючи транспортним засобом, не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху.
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач посилається на незаконність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема, безпідставну зупинку поліцейським його транспортного засобу, безпідставність вимоги про пред`явлення документів, що посвідчують право керування транспортним засобом, та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також недотримання інспектором поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема порушення права на захист.
При вирішенні адміністративного спору, суд ураховує, що відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ч. 5ст.14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух»водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього рухуУкраїни водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 2.4 ПДРУкраїни на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені упункті 2.1 ПДРУкраїни.
Частиною першоюстатті 126 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка немає при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушивПравила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Крім того, відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію»поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє дотепер.
Відповідно дост. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»визначені заходи правового режиму воєнного стану.
Так, зокрема п. 7 ч. 1ст. 8 вказаного Законупередбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановленихКонституцією України.
У свою чергу механізм перевірки документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначенихКонституцією України, визначений Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456.
Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 1456 перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).
Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються його завдання, повноваження із забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму.
Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Пунктом 10 Порядку № 1456 передбачено, що уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: порушення водіємПравил дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.
Зазначений Порядок № 1456 прийнятий відповідно до п. 7 ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»та визначає механізм проведення заходів, пов`язаних із забезпеченням правового режиму воєнного стану.
Згідно із положеннямист. 251 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог частини 1, 2статті 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначенихчастиною другоюцієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафута порядокйого сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пунктами 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене, зокрема частиною першоюстатті 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ вказаної Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268КУпАП). Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачаєтьсяКУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем був наданий відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
Водночас, ознайомившись із вказаним відеозаписом, суд вважає, що поліцейським не було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згіднозі ст.268КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року№ 23-рп/2009 зазначено, що положення частини першої статті 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня.
Отже, право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с)статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення та його кримінально-правова суть визнається не лише стосовноКримінального кодексу, а йКодексу про адміністративні правопорушення(Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).
Згідно зчастиною 1статті 271КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Як убачається з відеозапису, наданого самим же відповідачем, після затримання ОСОБА_1 на місці події 16 липня 2023 року о 00 годин 15 хвилин та його доставлення поліцейськими до відділення поліції, останній просив надати йому захисника (адвоката). У зв`язку з чим поліцейський о 00 год. 52 хв. зателефонував до відповідного центру з надання безоплатної правової допомоги з приводу призначення ОСОБА_1 захисника-адвоката. Однак до призначення ОСОБА_1 захисника та його прибуття для надання правової допомоги представником патрульної поліції був розпочатий розгляд справи про адміністративне правопорушення. При цьому ОСОБА_1 заявлялося клопотання про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення та запрошення захисника. Незважаючи на це, поліцейським була складена відносно ОСОБА_1 постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП. Згодом, завершивши розгляд справи та склавши вказану постанову, поліцейським о 02 год. 15 хв. було знято з ОСОБА_1 кайданки та припинено його адміністративне затримання.
Відтак, суд вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було порушено право позивача на захист, оскільки останній виявив бажання скористатися правовою допомогою, про що він усно заявляв відповідне клопотання, однак поліцейським не було вжито належних дій щодо надання затриманій особі можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Отже, такі дії поліцейського порушили права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і відповідно порушили порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Твердження представника відповідача у відзиві на позов про доведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та відповідність винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вимогам Закону та Інструкції, не спростовують необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності та незаконність винесеної постанови, оскільки належна реалізація позивачем прав, передбачених статтею 268 КУпАП, могла вплинути на прийняте поліцейським як суб`єктом владних повноважень рішення у справі про адміністративне правопорушення, але позивачу не було забезпечено можливість реалізації права на захист і позивач самостійно не мав об`єктивної можливості скористатися правовою допомогою захисника, так як на час складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відносно нього був застосований адміністративний арешт.
Згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові по справі № 524/9827/16-а від 18.02.2021 року, ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач у своєму позові стверджує, що ним було передано на вимогу поліцейського посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також просив допомогти відкрити поліс в електронному вигляді в додатку «Дія».
З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що після зупинення транспортного засобу позивача останнім на вимогу поліцейського пред`являлися документи, однак які саме на відеозапису не зафіксовано, оскільки в цей момент камера не була направлена безпосередньо на позивача, якого після цього одразу було затримано та застосовано до нього спеціальні засоби.
Суд наголошує, що відповідно до закріпленого в статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Аллене де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Отже, з огляду на норми Конституції України та практику Європейського Суду з прав людини позивач не зобов`язаний доводити свою невинуватість та саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 8 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Суд вважає, що в даному випадку вищезазначені принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були дотримані. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, достовірно не доведений.
Також суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки доказів вручення позивачу копії постанови у справ про адміністративне правопорушення в день її винесення відповідач не надав.
Отже, у зв`язку з неотриманням копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не міг реалізувати своє право на оскарження такого рішення у порядку визначеному законодавством, а тому суд не вбачає підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Відповідно до частини 3статті 286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, постанову поліцейського 1-го взводу 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Терещенко Владислави Євгеніївни серії БАВ № 235836 від 16 липня 2023 року якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позовусторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступаввідповідачему справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
У зв`язку з задоволенням позову з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового зборуу вказаному розмірі.
Відповідно дочастин 4,5статті 250КАС Україниу разінеявки всіхучасників справиу судовезасідання,яким завершуєтьсярозгляд справи,ухвалення рішення,винесеного безповідомлення учасниківсправи (уписьмовому провадженні),суд підписуєрішення безйого проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейського 1-го взводу 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Терещенко Владислави Євгеніївни, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (м. Дніпро, вул. Троїцька, 2-А) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Постанову поліцейського 1-го взводу 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Терещенко Владислави Євгеніївни серії БАВ № 235836 від 16 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового зборув сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення може бутиоскаржено в апеляційному порядкудо Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи,якому рішенняне буловручене удень йогопроголошення чискладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення,якщо апеляційнаскарга поданапротягом десятиднів здня врученняйомурішення суду.
Рішення набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20 лютого 2024 року.
Суддя Наталія Марченко
Судове рішення № 117106779, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 20.02.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 202/17653/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: