Рішення № 117104209, 19.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/17417/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 23862,48 грн., без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 23862,48 грн. страхового відшкодування на підставі Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.12.2021 року між позивачем та ПІІ «ВІП-Рент» був укладений Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS, предметом якого є страхування транспортних засобів, зазначених в додатках до нього.

30.12.2022 року відповідно до Додаткової угоди № 122 внесено зміни до вказаного Генерального договору до його номеру та вказано номер № 28-0199-2700/23- AVIS.

Відповідно до Додаткової угоди № 1, одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль «Hyundai Ассеnt» державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

21.06.2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai Ассеnt» державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу «Меrsedes-Benz» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Відповідно до схеми місця ДТП, витягу довідки поліції та витягу постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 19.07.2023 року по справі №755/9831/23 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху.

21.06.2023 року ПІІ «ВІП-Рент» звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав необхідні документи.

26.07.2023 року позивачем на підставі акту надання послуг № VCT1101751 від 14.07.2023 року складено страховий акт № СТОКА-20824 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, позивач здійснив виплату страхового відшкодування ПІІ «ВІП-Рент» в розмірі 29 303,06 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 69219 від 26.07.2023 року.

28.07.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 48793 на виплату (страхового) відшкодування в розмірі 23862,48 грн, визначеної з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Hyundai Ассеnt».

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Меrsedes-Benz» державний реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 21.06.2023 року була застрахована у відповідача згідно полісу № АР-003354069, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Hyundai Ассеnt» державний реєстраційний № НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АР-003354069)

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

За умовами полісу серії АР № 003354069 передбачено франшизу у розмірі 00,00 грн. та ліміт відповідальності у розмірі 160 000,00 грн.

Отже, враховуючи визначені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР №003354069 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати заявлені ним у позовній заяві.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідач не заперечив обставини, викладені у позовній заяві, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували його обов`язок здійснити виплати страхового відшкодування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 23 862,48 грн. слід задовольнити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається із позовної заяви, позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та надав докази понесення таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії): довіреність № 0122-139 від 23.12.2022; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Гедз Ю.В.; Договір № 1-12/2022-К про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2022; Акт виконаних робіт до Договору № 1-12/2022-К про надання правової (правничої) допомоги від 08.11.2023; платіжна інструкція № 5196 від 08.11.2023.

Відповідно до п. 5.1. договору № 1-12/2022-К за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5000,00 грн за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.

Отже, сторонами погоджено фіксований розмір оплати послуг на професійну правничу допомогу.

З урахуванням предмету спору та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 відповідають критерію розумності, мають характер необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції, у зв`язку з чим мають бути відшкодовані позивачу відповідачем повністю у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під`їзд, код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-A, код 30859524) 23 862 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 48 коп. страхового відшкодування, 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 витрат зі сплати судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна