Рішення № 117104142, 20.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2024Справа № 910/19016/23

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1" (м. Київ)

про стягнення 478 179,20 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1" про стягнення 478 179,20 грн заборгованості з орендної плати за договором №2268-1 від 25.03.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

24.01.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1" на позовну заяву, в якому також міститься клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для його подання.

Аналогічний відзив надійшов до суду також 26.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 суд повернув ТОВ "Київпромсервіс 1" відзив без розгляду.

05.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено доводи на спростування позиції відповідача.

07.02.2024 відповідачем подано відзив, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.

07.02.2024 відповідачем подані додаткові письмові пояснення по справі.

14.02.2024 від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), який діє на підставі положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2012 року № 2383, положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 (у редакції рішень Київської міської ради від 06 грудня 2008 року № 253/6304 та від 13 лютого 2020 року № 126/8299) і наказу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 травня 2016 року № 238, з одної сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1" (далі - Орендар) було укладено Договір № 2268-1 від 25.03.2023 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10 жовтня 2016 року № 2268) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2019 року № 37/173 (п. 388) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт оренди) яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 14.

Згідно з п. 2.1. Договору об`єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 400,60 кв. м, у т. ч на 1 поверх 326,50 кв. м., антресоль 74,10 кв. м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору вартість об`єкта оренди становить: за 1 кв. м. 6 712,43 грн., всього 2 689 000,00 грн.

Орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 (у редакції рішень Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 253/6304 та від 13 лютого 2020 року № 129/8299) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2020 року: 34 грн. 06 коп. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 13 645 грн. 92 коп. тринадцять тисяч шістсот сорок п`ять гри. 92 коп.

Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У пункті 3.6 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього Договору.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць (п. 3.7 Договору).

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.03.2020 до 23.03.2023.

10.10.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація" загальною площею 400,60 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 13 літ. Г.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за Договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з 03.11.2020 по 23.02.2022, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 478 179,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є Договором оренди.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За встановленими обставинами справи, відповідач, підписавши Договір, прийняв у строкове користування нерухоме майно, загальною площею 400,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 13 літ. Г.

Прийняття майна в оренду зумовлює виникнення обов`язку зі сплати орендних платежів, обумовлених Договором.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача за Договором у період з 03.11.2020 по 23.02.2022 позивачем надана довідка на суму 478 179,20 грн.

У той же час відповідачем до відзиву на позовну заяву додано належні докази виконання ним своїх зобов`язань за Договором у частині сплати погоджених Договором орендних платежів, що свідчить про відсутність у нього заборгованості перед позивачем.

Лише у відповіді на відзив позивач зазначив, що сума позовних вимог у розмірі 478 179,20 грн є не власне заборгованістю з орендної плати, а становить суму донарахованих платежів у зв`язку з нецільовим використанням об`єкта оренди, відповідно до п. 8.5. Договору.

На підтвердження означеного позивачем додано до відповіді на відзив акт обстеження нежитлових приміщень від 05 липня 2023 року, лист від 09.10.2023 №062/05-13-5414, лист від 30.10.2023 №062/15/01/05- 2944 та новий розрахунок орендної плати.

Як вірно вказує відповідач у запереченнях від 14.02.2024, такі докази подані із пропуском строку для їх подання.

Так, згідно зі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Крім того, пунктом 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено, що позовна заява має містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно зі ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою мав вказати усі докази, які, на його думку, мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, та зазначити про їх відсутність у позивача, чого зроблено не було.

У той же час відповідачем не було подано до суду жодних заяв чи клопотань, у зв`язку з якими позивач міг би дізнатись про необхідність подання відповідних доказів.

При цьому підготовче провадження у даній справі закінчилось 18.01.2024, і суд не вбачає жодних підстав для повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, поновлення процесуального строку для подання доказів та їх долучення до матеріалів справи.

Більше того, суд звертає увагу позивача на наступне.

В силу приписів ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно зі статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Процесуальний закон надає позивачу можливість змінити підставу позову лише до закінчення підготовчого провадження.

Так, відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Судом встановлено, що вказані позивачем у відповіді на відзив обставини фактично змінюють підстави позову, оскільки первісно пред`явлені до відповідача позовні вимоги не гуртувалися на донарахуванні позивачем сум орендної плати за Договором у зв`язку з нецільовим використанням об`єкта оренди, відповідно до п. 8.5. Договору, на підставі: акту обстеження нежитлових приміщень від 05 липня 2023 року, листа від 09.10.2023 №062/05-13-5414 та листа від 30.10.2023 №062/15/01/05- 2944.

Статтею 207 ГПК України встановлено, що під час розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

З наведених норм законодавства слідує, що встановлений законом процесуальний строк для вчинення певної дії може бути поновлено судом лише у разі наявності поважних причин, які перешкоджали вчиненню такої дії в межах встановленого строку.

У той же час позивачем жодним чином не обґрунтовано наявності підстав для викладення у відповіді на відзив нових підстав позову, після закінчення підготовчого провадження у даній справі.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких об`єктивних причин, які б свідчили про реальну неможливість належного визначення позивачем всіх підстав позову під час підготовки позовної заяви.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, які розглядаються в межах даної справи, суд встановив необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про стягнення з відповідача 478 179,20 грн заборгованості з орендної плати за договором №2268-1 від 25.03.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд відмовляє в задоволенні позову.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко