Постанова № 11709181, 27.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2010 року 16:31 № 2а-11383/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва доСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 простягнення податкової заборгованості у розмірі 9731, 96 грн. У судовому засіданні 27 вересня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (надалі також «Позивач», «ДПІ у Шевченківському районі міста Києва») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі також «Відповідач», «СПД ОСОБА_1») про стягнення з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави до: місцевого бюджету (розрахунковий рахунок № 33216801700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200) суму податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 112,00 грн.; державного бюджету (розрахунковий рахунок № 31119029700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100) суму податкового боргу з ПДВ у розмірі 8112,81 грн.; місцевого бюджету (розрахунковий рахунок № 33118330700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 50080300) суму боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища фізичними особами у розмірі 1507,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на час розгляду справи СПД ОСОБА_1 має податкову заборгованість в загальному розмірі 9731,96 грн., яка всупереч вимогам чинного законодавства України в сфері оподаткування, на сьогоднішній день є непогашеною.

Представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було проведено перевірку з питань оподаткування фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року та встановлено порушення підпункту «в»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», статті 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 9, 10 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі складеного акту перевірки Відповідачу було винесено податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 249/17-04 від 4 березня 2009 року, зі збору за забруднення навколишнього природного середовища фізичними особами № 248/17-04 від 4 березня 2009 року, по податку з доходів фізичних осіб № 250/17-04 від 4 березня 2009 року.

Позивачем, як зазначив його представник, відповідно до вимог чинного законодавства України, направлялися Відповідачу перша податкова вимога № 1/3701 від 27 квітня 2009 року та друга податкова вимога № 2/4422 від 24 червня 2009 року, які було отримано Відповідачем, однак суму податкового боргу сплачено не було.

Відповідач ОСОБА_1, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов Відповідачем було зазначено про те, що податок з доходів фізичних осіб в розмірі 394,80 грн. було сплачено Відповідачем 12 березня 2009 року.

Необґрунтованим та безпідставним, на думку Відповідача, є висновок Позивача про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища фізичними особами та податку на додану вартість, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеної заборгованості Позивачем, як зазначив Відповідач, не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про систему оподаткування», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303, Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року № 266.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, зареєстрований як платник податків у ДПІ у Шевченківському районі міста Києва та платник податку на додану вартість.

Відповідача взято на облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва як платника податків 1 січня 2001 року за № 2031 та видано свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_2.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, процедуру оскарження дій органів стягнення визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III(надалі також «Закон № 2181»).

Статтею 4 Закону № 2181 визначено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 4.1.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом (підпункт 4.1.2 статті 4 Закону № 2181).

5 вересня 2008 року Відповідачем до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва подано податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій визначено суму податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість в розмірі 29114 грн.

Відповідно до пункту 5. 1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181 визначено строки погашення податкового зобов'язання.

Так, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 статті 5 Закону № 2181).

Відповідно до пункту 10. 4 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Порядок сплати податку з доходів фізичних осіб визначено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи (стаття 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року.

За результатами проведеної перевірки Позивачем складено Акт про результати документальної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року від 23 лютого 2009 року № 21/17-04/НОМЕР_1.

Відповідно до Розділу ІІІ («Висновок по акту») проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:

1) підпункту «в»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, а саме: до складу валових витрат в 2008 році включено витрати в сумі 2628,00 грн., безпосередньо не повязані з одержанням доходу, що призвело до заниження суми податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб, чим порушено статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»із змінами та доповненнями. Сума заниженого податку з доходів фізичних осіб складає 394,80 грн.

2) підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». СПД-фізичною особою ОСОБА_2 до податкового кредиту включені витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а саме до податкового кредиту у серпні 2008 року включені витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними на суму ПДВ 5427,00 грн.

3) статті 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 9, 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303. Приватний підприємець розрахунок збору за період по 3 квартал 2008 року до ДПІ не надавав і до бюджету збір не сплачував, чим занизив податкові зобов'язання зі збору на забруднення навколишнього природного середовища всього в розмірі 147,15 грн.

На підставі Акту перевірки від 23 лютого 2009 року № 21/17-04/НОМЕР_1 Позивачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2009 року № 249/17-04, яким визначено загальну суму заборгованості Відповідача зі сплати податку на додану вартість в розмірі 8140,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2009 року № 248/17-04, яким визначено загальну суму заборгованості Відповідача зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 1507,15 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2009 року № 250/17-04, яким визначено загальну суму заборгованості Відповідача зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1507,15 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, Відповідачем було оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі міста Києва № 361/с/25-027 від 6 травня 2009 року Відповідачу розяснено про порушення ним строку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень та поінформовано про те, що визначені в даних податкових повідомленнях-рішеннях суми заборгованості вважаються узгодженими; розяснено порядок подальшого оскарження повідомлень-рішень в порядку господарського судочинства.

Пунктом 5.4.1 статті 5 Закону № 2181 визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 Закону N 2181).

Відповідно до пункту 6.2.1 статті 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пункту 2.7 статті 2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. № 266 (надалі також «Порядок») податкова вимога письмова вимога податкового органу до платника податків.

Згідно з 3.1 статті 3 Порядку податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Порядку податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами податкових зобов'язань, узгоджених: а) податковим органом; б) іншими контролюючими органами.

27 квітня 2009 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва СПД ОСОБА_1 було виставлено першу податкову вимогу № 1/3701, якою визначено суму податкового боргу Відповідача в розмірі 8 938, 32 грн.

Відповідно до абзацу а) пункту 6.2.3 статті 6 Закону N 2181 перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме копією повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлену першу податкову вимогу було вручено Відповідачу 21 травня 2009 року, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі поштового повідомлення.

24 червня 2009 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Відповідачу було виставлено другу податкову вимогу № 2/4422, якою визначено суму податкового боргу Відповідача в розмірі 9731,96 грн.

Відповідно до абзацу б) пункту 6.2.3 статті 6 Закону N 2181 друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме копією повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлену другу податкову вимогу було вручено батьку Відповідача 27 липня 2009 року.

Відповідно до частини 1, 2 та 3 пункту 6.2.4 статті 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

Згідно з пунктом 3.1.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Представник Позивача в судовому засіданні посилався на те, що визначена у вищезазначених рішеннях податкового органу сума заборгованості в загальному розмірі 9731, 96 грн., як податковий борг, підлягає стягненню з Відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки від 23 лютого 2009 року № 21/17-04/НОМЕР_1, який є підставою винесення податкових повідомлень-рішень та формування податкових вимог, рішення Відповідача ґрунтується на наступних висновках:

1) заниження Відповідачем суми податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб на 394, 80 грн.

2) СПД-фізичною особою ОСОБА_2 до податкового кредиту включені витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а саме до податкового кредиту у серпні 2008 року включені витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними на суму ПДВ 5 427, 00 грн.

3) заниження податкового зобов'язання зі збору на забруднення навколишнього природного середовища; всього в розмірі 147,15 грн.

Стосовно висновку Позивача про заниження Відповідачем суми податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб на 394, 80 грн., Суд звертає увагу на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме належним чином завіреною копією Квитанції № 36 від 12 березня 2009 року, ФОП ОСОБА_1 сплатив суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 394, 80 грн. 12 березня 2009 року.

Відтак, посилання Позивача на наявність у Відповідача заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 394, 80 грн. є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Стосовно завищення суми ПДВ в розмірі 5427, 00 грн., Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вбачається зі змісту Розділу ІІІ Акту перевірки від 23 лютого 2009 року № 21/17-04/НОМЕР_1, СПД-фізичною особою ОСОБА_2 до податкового кредиту включені витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а саме до податкового кредиту у серпні 2008 року включені витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними на суму ПДВ 5 427, 00 грн.

Суду не було надано обґрунтованих пояснень стосовно статусу СПД-фізичної особи ОСОБА_2 в даних спірних правовідносин та взаємозвязку між СПД-фізичною особою ОСОБА_2 та Відповідачем ОСОБА_1

Крім того, представником Позивача не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме Відповідачем до податкового кредиту включені витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а саме до податкового кредиту у серпні 2008 року включені витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними на суму ПДВ 5 427, 00 грн.

Позаяк, в розділі ІІ «Податковий кредит»Податкової декларації з податку на додану вартість, поданої Відповідачем 5 вересня 2008 року, не зазначено про включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 5427, 00 грн.; крім того, в Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ОСОБА_2, як постачальника, Відповідачем не зазначено.

Відтак, посилання Позивача на наявність у Відповідача заборгованості зі сплати ПДВ в розмірі 5427,00 грн., є необґрунтованим, оскільки не підтверджуються жодними засобами доказування.

Стосовно висновку Позивача про заниження Відповідачем податкового зобов'язання зі збору на забруднення навколишнього природного середовища, всього в розмірі 147,15 грн., суд звертає увагу на наступне.

Наявність заборгованості щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища України Позивач мотивує тим, що Відповідачем використовувався у підприємницькій діяльності транспорт (пальне), в результаті спалення якого утворюються забруднюючі речовини.

Так, з матеріалів справи та наданих в судовому засіданні пояснень сторін, Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Шкода Октавія 2005 року випуску, двигун обсягом 2000 куб. см. Середня витрата пального у міському циклі згідно технічних характеристик складає 7л/100 км.

В той же час представником Позивача не було надано жодних доказів на підтвердження того, що автомобіль Шкода Октавія використовувався Відповідачем ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності, а тому відсутні правові підстави стверджувати про те, що Відповідач зобовязаний був сплатити збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Так, пунктом 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 (надалі також «Порядок») збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі скиди); розміщення відходів; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Згідно з пунктом 2-1 Порядку платниками збору за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками є суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, розташовані на території інших адміністративно-територіальних одиниць; бюджетні та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які утворюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони радіоактивні відходи та тимчасово їх зберігають.

Крім того, Позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що Відповідачем здійснювалися види діяльності, передбачені пунктом 2 Порядку.

Відтак, твердження представника Позивача про наявність у Відповідача заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 147, 15 грн. є такими, що не підтверджуються жодними засобами доказування.

За таких обставин, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та доводів представника Позивача, оскільки Відповідачем сплачено суму заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 394, 80 грн.; жодних доказів на підтвердження існування у Відповідача заборгованості зі сплати ПДВ та збору за забруднення навколишнього природного середовища представником Позивача не надано, а Судом не встановлено.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська