Ухвала суду № 117086463, 08.02.2024, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/65/24

Провадження № 1-в/192/9/24

Ухвала

Іменем України

08 лютого 2024 року

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

представника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області заяву ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)», про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання, засуджений 16 січня 2020 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 297, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі;

початок строку відбування покарання: 02.10.2020,

кінець строку відбування покарання: 02.11.2024,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, у якій просить застосувати до нього умовно-дострокове звільнення згідно зі ст. 81 КК України про умовно-дострокового звільнення, оскільки вважає, що за час відбування покарання він став на шлях виправлення.

У судовому засіданні засуджений клопотання підтримав, посилався на те, що за час відбування покарання він брав участь у спортивних заходах, грав у футбол, навчається у ПТУ, працевлаштований, не порушує режим утримання, рідні поїхали за кордон, у нього будинок, за яким немає кому дивитись.

Захисник ОСОБА_6 свого підзахисного підтримав, посилався на те, що останній виправився та довів своє виправлення, та до нього можливо застосувати умовно-дострокове звільнення.

Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» вважав, що застосування ст. 81 КК України до ОСОБА_3 є передчасним, позитивні зміни у його поведінці є, однак він ще не довів свого виправлення.

Прокурор також вважав, що засуджений ще не довів свого виправлення та заява не підлягає задоволенню, посилався на те, що до засудженого раніше вже застосовувалось умовно-дострокове звільнення та у період умовно-дострокового звільнення він вчиняв кримінальні правопорушення.

Суд, заслухавши засудженого, захисника, представника ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», прокурора, дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, вважає, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_3 на теперішній час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)». Початок строку відбування покарання: 02.10.2020, кінець строку відбування покарання: 02.12.2024.

Раніше був судимий:

04.11.2009 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; на підставі ст. ст. 75, 104 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням терміном на 2 роки;

23.12.2010 Широківським районним судом Дніпропетровської області, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі;

09.06.2011 Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 297, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом складання покарання за вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року, призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбутий термін покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2009 року та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі; звільнився 22 листопада 2013 року з Жовтоводської ВК Дніпропетровської області (№ 26) на підставі ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2013 року, згідно зі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 3 місяці 9 днів;

01.10.2014 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2011 року та остаточно призначено покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі; звільнився 04 липня 2017 року з Софіївської ВК Дніпропетровської області (№ 45) згідно ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий термін 11 місяців 13 днів.

16 січня 2020 року Дзержинський районний суд м. Кривого рогу Дніпропетровської області ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, та призначив йому покарання у виді 4 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано не відбуту частину покарання у виді 01 місяця позбавлення волі за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року та остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

На час звернення до суду із заявою про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув більше 2/3 строку покарання.

Суд зазначає, що за правилами, встановленими п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом зокрема за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Так, відповідно до характеристики, наданої засудженому ОСОБА_3 . Державною установою «Солонянська виправна колонія (№ 21)» у січні 2024 року, в установах виконання покарань за останньою судимістю він знаходиться з 05 жовтня 2020 року.

За період перебування у ДП «Дніпровська УВП № 4» характеризувався задовільно, стягнень та заохочень не мав.

У Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» знаходиться з 10 грудня 2020 року, працевлаштований прибиральником штабу. Характеризується задовільно. У взаємовідносинах з іншими засудженими ОСОБА_3 не конфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, використовує їх тільки за призначенням. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, хоча достатніх навичок для самостійного їх виконання не має. Відповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки і безпеки праці, бере участь у роботі самодіяльних організацій, проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи, підтримує зв`язки з рідними шляхом передач та побачень, збитків не має, на профілактичному обліку не перебуває (а.с. 8).

Разом з тим засуджений до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі.

22.06.2023 комісією виправної установи відмовлено засудженому у застосуванні заміни не відбутої частини покарання більш м`яким покаранням відповідно до ст. 82 КК України.

27.10.2023 комісією виправної установи відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 81 КК України як особі, що не довела своє виправлення (а.с. 8).

За час відбування покарання до засудженого було застосовано три заохочення у виді подяки (12.04.2022, 20.07.2023, 16.01.2024).

Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, складеним у жовтні 2023 року (а.о.с. 62), він своє виправлення не довів.

Суд враховує посилання засудженого на те, що він працевлаштований, що навчається, не порушує режим утримання, брав участь у спортивних заходах, що він бере участь у роботі самодіяльних організацій, проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи, має заохочення та до нього не застосовувались стягнення.

Однак, суд звертає увагу, що, як зазначалось вище, за змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване у разі, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Проте, згідно з витягом із щоденника індивідуальної роботи із засудженим додержання ним правил поведінки, встановлених КВК та ПВР колонії, дотримання правил трудового розпорядку, дотримання вимог безпеки праці за І квартал 2023 року оцінено як «задовільно», за IІ квартал 2023 року - «добре», за ІІІ та IV квартали 2023 року знову як «задовільно» (за шкалою оцінювання: «незадовільно», «задовільно», «добре»).

Характеризується засуджений виправною установою задовільно (а не добре), засуджений до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, за строк відбування покарання до нього було застосовано лише три заохочення, по одному у 2022, 2023 та 2024 році.

Суд також звертає увагу, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання даного обов`язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Суд зазначає, що позитивні зміни у поведінці засудженого мають місце, однак за вказаних обставин суд не може зробити висновок, що такі зміни є сталі та незворотні та що засуджений виправився.

Суд зазначає, що саме по собі відбуття 2/3 строку покарання засудженим, без врахування його поведінки та ставлення до праці за весь період відбування покарання, не є достатніми підставами для умовно-дострокового звільнення засудженого.

Таким чином, оцінивши у сукупності досліджені докази, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що засуджений не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а тому у задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовляє.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.

Суддя ОСОБА_1