Постанова № 11708546, 17.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 вересня 2010 р. № 2-а- 10463/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого- судді - Панова М.М.,

при секретарі судового засідання - Бурхан А.С..

за участю:

представника позивача Агічеєвої О.А.,

представника відповідача Зальотіної О.П..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю"Укрроспромпостач"

до Державної податкової інспекціії у Дзержинському районі м. Харкова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ “Укрроспромпостач”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.07.2010 №0002862305/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 522921,00грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підставою цього податкового повідомлення-рішення є неправомірний висновок акту перевірки про необхідність обкладання ПДВ за ставкою 20% операцій з ремонту залізничних вагонів нерезидентів, проте як згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” слід застосовувати нульову ставку.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, проти позову заперечує, вважає, що адміністративний позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не було ввезено на митну територію України та вивезено за її межі вагони, що підлягають деповському ремонту, отже відсутні підстави для застосування п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Так само посилається на лист № 12710/7/16-1517 від 06.07.06. Державної податкової адміністрації, де надано розяснення, що відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого пунктом 6.5 статті 6 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. Виключення становлять лише операції з поставки послуг, визначених у переліках пунктів "в", "г" - "е" пункту 6.5 статті 6 Закону №168/97-ВР та посилається на п.1.1., п.п.2.2. ст.2 Закону України від 15.09.95 №327/95-ВР «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» із змінами та доповненнями та зазначає, що давальницька сировина не може бути придбана іноземними замовниками на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Суд вважає за необхідне зазначити, що 01.04.10 приватна фірма «Укрроспромснаб», код за ЄДРПОУ 30753075, припинило свою діяльність в результаті її перетворення в ТОВ «Укрроспромпостач», код за ЄДРПОУ 30753075. Відповідно до Статуту нової юридичної особи, «Укрроспромпостач» є універсальним правонаступником приватної фірми “Укрроспромснаб”. Згідно зі ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обовязки попередньої юридичної особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.07.10. №0002862305/0 ухвалене на підставі акту перевірки №7284/2305/30753075 від 12.07.10.

Зазначений акт складений представниками відповідача за наслідками виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07. по 31.03.10.

Актом перевірки, поряд з іншими матеріалами, що долучені до справи, встановлені наступні обставини.

У січні-лютому 2009 р. та січнілютому 2010 р. на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами ТОВ «Євразійський трубопровідний консорціум» (Москва, Російська Федерація, договір підряду №04-10/ЕТК від 20.10.08.), ВАТ «Галузевий комітет з науки і техніки» (Москва, Російська Федерація, договір підряду №04-10/ЕТК від 01.11.09.) позивач виконував роботи з деповського ремонту 68залізничних вантажних платформ (вагонів), які належать цим нерезидентам.

Згідно з актами приймання відремонтованих вагонів позивачем виконано ремонти вагонів у січні-лютому 2009 р. та січні лютому 2010 р. на 910242,73 грн.

Оплата здійснювалася нерезидентами в російських рублях у відповідності до умов укладених договорів та діючого законодавства.

В податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди позивач декларував ці господарські операції як такі, що оподатковуються за нульовою ставкою.

З приводу формування позивачем податкового кредиту по витратах позивача, повязаних із сплатою ПДВ контрагентам (постачальникам) перевіркою порушень не встановлено.

В акті перевірки встановлено, що ТОВ «Укрроспромпостач» задекларовано експортні операції на суму: за січень 2009 року в сумі 302874,00 грн; за лютий 2009 року в сумі 118717,00 грн; за січень 2010 року в сумі 177190,00 грн; за лютий 2010 року в сумі 367124,00 грн; за березень 2010 року в сумі 193006,00 грн.

Викладені вище обставини підтверджені сторонами у судовому засіданні і стосовно них спір між сторонами відсутній.

Проте, в акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ «Укрроспромпостач» не було ввезено на митну територію України та вивезено за її межами вагони, що підлягають деповському ремонту. Відсутні документи, в т.ч. вантажні митні декларації, що підтверджують факт ввезення на митну територію України та вивезення за її межі вагонів, що є порушенням, на думку відповідача, п 6.2. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Таким чином, відповідачем встановлено заниження податкового зобовязання на суму 149406,00 у тому числі по періодах: за січень 2009 року 25186,00грн, за лютий 2009 року 28285,00 грн, за січень 2010 року 35438,00 грн, за лютий 2010 року 60497,00 грн.

Суд відзначає, що висновок акту перевірки №7284/2305/30753075 від 12.07.10. фактично повторює висновки раніше складених актів перевірок №431/07-0/30753075 від 02.02.10 та №900/07-0/30753075 від 15.02.10, додаючи лише обставини щодо обсягів виконаних позивачем робіт в періоді, який не був охоплений попередніми перевірками. У вказаних актах перевірок із посиланнями на п. 4.1 ст. 4 та п.п.6.1.1, 6.2.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за листопад 2009 року на суму 372766,00 грн та про завищення суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за грудень 2009 року на суму 73938,00 грн.

Суд зауважує, що позивач при розгляді позовних вимог 18 березня 2010 року у Харківському окружному адміністративному судді у справі №2а-2517/10/2070 щодо оскарження висновків актів перевірок №431/07-0/30753075 від 02.02.10. і №900/07 0/30753075 від 15.02.10. довів, і за фактами цього спору, про необхідність обкладення ПДВ за ставкою 0% операцій з ремонту залізничних вагонів, що належать нерезидентам ТОВ«Євразійський трубопровідний консорціум» та ВАТ«Галузевий комітет з науки і техніки», попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України одержувачами нерезидентами.

Під час розгляду судової справи №2а-2517/10/2070 позивач заперечував проти висновку акту перевірки №7284/2305/30753075 від 12.07.10, оскаржив відповідне податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, посилаючись на підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки робіт, що складаються з робіт із рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Судом встановлено, що в акті перевірки №7284/2305/30753075 від 12.07.10. під час описання правопорушення, що скоїв позивач, представниками відповідача допущена технічна помилка про те, що в січні-лютому 2009 р. та в січні-лютому 2010 р. ПФ«Укрроспромснаб» проводила ремонті роботи для ТОВ «Nоvо Тrans» Республіка Казахстан за договором підряду № 03-07/КЗН від 24.07.09. В зазначених періодах позивач мав правовідносини з іншими субєктами ТОВ «Євразійський трубопровідний консорціум» (Москва, Російська Федерація, договір підряду №04-10/ЕТК від 20.10.08.) і ВАТ «Галузевий комітет з науки і техніки» (Москва, Російська Федерація, договір підряду №04-10/ЕТК від 01.11.09.), однак на предмет спору така помилка суттєво не впливає.

Виходячи з викладеного, суд встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках відповідача про необхідність обкладання операцій з ремонту вагонів нерезидентів податком на додану вартість за ставкою 20%, причому за аналогічних обставин (за інші податкові періоди) раніше ухвалені відповідачем податкові повідомлення-рішення скасовані судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд вважає висновок акту перевірки безпідставним, позовні вимоги обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення рішення таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наданих сторонами доказів та такої ж само правової позиції, яка викладена в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 08.03.10. та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.10. у справі №2а-2517/10/2070 і полягає у наступному.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки робіт, що складаються з робіт із рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, що у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу обєкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого обєкта.

Як вбачається з довідки про дислокацію вагонів за даними Міжзалізничного архіву, та довідок форми 2651 “Технічний паспорт вагона”, довідок форми 2612, які були надані Інформаційно-обчислювальним центром Статутного територіально-галузевого обєднання “Південна залізниця” листом №ІОЦ-08-15/356 від 15.02.10. та листом №ІОЦ-08-15/154 від 27.07.10. за підписом заступника головного інженера Південної залізниці, всі вагони, що були відремонтовані відповідачем, належали нерезидентам, були попередньо ввезені цими нерезидентами на митну територію України, та вивезені ними за межі митної території України після ремонту.

Той факт, що виконані позивачем ремонтні роботи за своїм характером мають на меті часткове або повне відновлення виробничого ресурсу вагонів або їх складових частин, визначеного нормативно-технічною документацією, і в результаті їх виконання поліпшений стан вагонів, є загальновідомим і відповідачем не заперечується.

Отже, всі виконані позивачем роботи з деповського ремонту вагонів нерезидентів підпадають під визначення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” і тому оподатковуються за нульовою ставкою.

Позивач подав до матеріалів судової справи копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.03.10. у справі №2а-2517/10/2070 залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.10, про скасування податкових повідомлень рішень № 0000050700/0 від 12.02.10 та №0000060700/0 від 12.02.10.

Суд зазначає, що постанова суду у справі №2а-2517/10/2070 від 08.03.10. приймається в якості доказу у справі на підставі ч.1 ст. 72 КАС України, оскільки в ній йде мова про фактичні обставини, які встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили.

Зазначені обставини раніше встановлені Харківським окружним адміністративним судом під час розгляду справи №2а-2517/10/2070 на підставі документів (лист Південзалізниці №ІОЦ-08-15/356 від 15.02.10, довідки форм 2651, 2612), які вже на той час містили необхідну інформацію відносно ремонту вагонів в січні та в лютому 2009року, який не був охоплений раніше проведеними перевірками, та, як наслідок, є предметом саме цього спору.

Щодо наданих позивачем додаткових доказів, які не досліджувалися під час розгляду справи №2а-2517/10/2070, а саме довідка про дислокацію вагонів за даними Міжзалізничного архіву, та довідок форми 2651 “Технічний паспорт вагона”, довідка форми 2612, які були надані Інформаційно-обчислювальним центром Статутного територіально-галузевого обєднання “Південна залізниця” листом №ІОЦ-08-15/154 від 27.07.10. за підписом заступника головного інженера Південної залізниці, довідки ВУ36М, залізничні накладні на 68 вагонів, вони є аналогічними за формою і змістом та підтверджують так само як і в попередній судовій справі, але за інший період січень-лютий 2010 року факти:

а) належності вагонів нерезидентам,

б) ввезення цих вагонів на митну територію України, зокрема, з метою проведення ремонту,

в) дату та факт проведення ремонту позивачем

г) подальше вивезення вагонів за межі митної території України.

Доводи відповідача про неможливість застосування норми підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” за відсутності вантажних митних декларацій, які підтверджують ввезення на митну територію України та вивезення за її межі вагонів є необґрунтованими.

Закон України “Про податок на додану вартість” встановлює наявність вантажних митних декларацій як обовязкову передумову для застосування нульової ставки лише у випадку експорту товарів, тобто для продажу майна з переходом права власності до нерезидента, а не на підтвердження перетину митного кордону України рухомим майном, власник якого не змінювався.

Для застосування підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” певні засоби доказування ввезення та вивезення одержувачем-нерезидентом рухомого майна законодавством не встановлені.

Більше того, відповідно до п.3 Порядку здійснення митного контролю залізничних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.03 №1989 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 1.11.1951 декларування самих вагонів (завантажених і порожніх) через митний кордон України, здійснюється за накладними УМВС (СМГС).

Подання на сам вагон окремої вантажної митної декларації законодавством України не передбачене. Якщо вагон прямує через митний кордон України з вантажем, номер вагону зазначається у графах 18 та/або 21 ВМД відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 та Інструкції Держмитслужби України від 09.07.1997 № 307 “Про порядок заповнення вантажної митної декларації”. Однак і в таких випадках, коли спірні вагони перетинали митний кордон України завантаженими, позивач не був ні відправником ні отримувачем вантажу (експортером або імпортером) і тому не може мати у своєму розпорядженні ВМД, які не стосуються його прав та обовязків.

Посилання відповідача на Закон “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” судом не беруться до уваги як такі, що не мають відношення до суті спору, оскільки рухомий залізничний склад (вагони) не підпадає під встановлене цим законом визначення сировини і рух залізничного транспорту через митний кордон цим законом не регулюється.

З таких саме підстав відхиляються посилання відповідача на лист ДПА України №12710/7/16-1517 від 06.07.06. щодо розяснення поняття місця поставки послуг з метою застосування пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», адже між сторонами відсутній спір щодо місця поставки, обєкту оподаткування, суд розглядає питання застосування п.6.2 ст. 6 Закону «Про ПДВ», а не п.6.5 ст. 6, відповідно, цитований лист жодним чином не стосується даної справи. Тим більше, розяснення, викладені в цьому листі, надані виключно відносно порядку сплати ПДВ під час надання послуг зі створення компютерних програм на користь нерезидентів, а яким чином вони прямо або опосередковано можуть стосуватися ремонту вагонів, відповідач суду не пояснив.

З урахуванням викладеного, висновки акту перевірки, визначення зобовязання зі сплати ПДВ позивачу спірним податковим повідомленням рішенням, є наслідком неправильного застосування податкового законодавства та неповного дослідження обставин справи відповідачем, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За цих обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 8-14, 69-71, 94, 159, 160-164, 167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ТОВ «Укрроспромпостач» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкове повідомлення-рішення № 0002862305/0 від 14.07.10р. задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002862305/0 від 14.07.10р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрроспромпостач» (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 228, р/р 26001036149201 в відділі 220 АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005,код за ЄДРПОУ 30753075) 3,40 грн. витрат зі сплати державного мита.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 17 вересня 2010 року.

Суддя Панов М.М.