Рішення № 117082418, 16.02.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року справа № 580/10833/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов військової частини НОМЕР_1 (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 , банк отримувач: УДКСУ Волинської області, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 ) коштів в сумі 6286,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з відповідачем достроково розірваний контракт про проходження військової служби, що є підставою для відшкодування витрат на забезпечення позивача речовим майном.

Ухвалою суду від 18.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не надав.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 березня 2021 року №51 солдата за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира 14 окремої механізованої бригади від 10 березня 2021 року № 60-РС на посаду механіка-водія 2 самохідної артилерійської батареї 1-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, який прибув з Корсунь-Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Черкаської області, з 10 березня 2021 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, з 10 березня 2021 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до картки обліку військового майна особистого користування від 11.03.2021 №2706 солдат ОСОБА_1 забезпечений речовим майном.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2022 №15, солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 2 самохідної артилерійської батареї 1-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, який був відсутнім з невідомих причин, вважати таким, що самовільно залишив частину, а з 21 січня 2022 року виключено з усіх видів забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2023 №48, солдата ОСОБА_1 , якого увільнено від посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України і дію контракту з 12 березня 2020 року, звільненого наказом командиром 14 окремої механізованої бригади від 30 січня 2023 року №41-PC з військової служби у запас відповідно до пункту «в» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, або позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 17 лютого 2023 року виключено зі списків особового складу, з усіх видів грошового забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Черкаської області.

Цим наказом передбачено утримати з ОСОБА_1 вартість виданого йому обмундирування, обчислено пропорційно часу до кінця строку носіння 6286,00 грн.

Також, згідно з довідкою від 17.02.2023 №20 про взаємозалік грошових коштів за речове майно, за солдатом ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки носіння яких не закінчились, у розмірі 6286,28 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що позивач є бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Так, загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут внутрішньої служби).

Згідно зі ст.9 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Стаття 26 Статуту внутрішньої служби визначає, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон №2011).

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Абзацом 2 ч.1 ст.9-1 Закону №2011 передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон №160).

П.4 ч.1 ст.1 Закону №160 визначено, що матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.3 Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону №160 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Порядок №232).

Згідно абзацу 7 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Враховуючи, що відповідач був звільнений з військової служби через службову невідповідність, він зобов`язаний відшкодувати суму вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися та суму заборгованості за використані 25 днів щорічної відпустки.

Будь-яких заперечень щодо нарахованої суми вартості речей, строки носіння яких не закінчилися та нарахування суми компенсації використаної відпустки відповідач не висловив. Відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової позиції також не надав.

Як встановлено судом вище наказом командира 14 окремої механізованої бригади від 30 січня 2023 року №41-PC ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту «в» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, або позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2023 №48, солдата ОСОБА_1 , з 17 лютого 2023 року виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення. Цим також наказом передбачено утримати з ОСОБА_1 вартість виданого йому обмундирування, обчислено пропорційно часу до кінця строку носіння, в сумі 6286,00 грн.

Згідно з довідкою від 17.02.2023 №20 про взаємозалік грошових коштів за речове майно, за солдатом ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки носіння яких не закінчились, у розмірі 6286,28 грн.

Будь-яких заперечень щодо нарахованої суми вартості речей, строки носіння яких не закінчився, відповідач не висловив. Відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової позиції також не надав.

Тому суд вважає доведеним право на стягнення з відповідача на користь позивача вказаних коштів.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.10 Закону №160 відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Ч.1 ст.12 Закону №160 передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування вартості речей, строки носіння яких не закінчився, в сумі 6286,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат, а клопотання про стягнення з відповідача судового збору є необґрунтованим.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 26614751, банк отримувача: УДКСУ у Волинській області, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 ) кошти в сумі 6286,28 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 28 коп.).

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ