Рішення № 117081241, 19.02.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 р. №520/15835/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Метрополита Андрея, буд. 10,м. Львів,79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в переведені ОСОБА_1 на інший вид утримання а саме: з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді та в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді.

2. Скасувати Рішення № 963390143073 від 19.12.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді та призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.08.2021 року щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області від 17.08.2021 № 04-49/439 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що Рішенням № 963390143073 від 19.12.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено їй в задоволенні заяви про переведення на інший вид утримання а саме, мотивуючи тим, що у відсутнє Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади, крім того, зазначив, що Закон Про статус суддів від 15.12.1992 року, на який посилалася позивач, вже втратив чинність. Вважає вказане рішення протиправним з огляду на те, що не могла надати рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади, оскільки її повноваження як судді припинені та воно відрахована зі штату суду згідно Наказу Голови Лозівського міськрайонного суду у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років, а не на підставі вказаного рішення.Ухвалою судді від 06.07.2023 відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду (суддя Білова О.В.) від 16 серпня 2023 року закрито провадження у справі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року по справі №520/15835/23 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 13.12.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в останнім вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, зазначив, що Закон № 2862-ХІІ втратив чинність з 01.01.2012. При визначенні права на призначення (перерахунок) пенсії органи Пенсійного фонду України керуються нормами законодавства, чинними на час розгляду відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії. При обґрунтуванні застосування Закону № 2862-XII, який втратив чинність, позивачка наводить п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Зазначена вище норма передбачає визначення стажу роботи на посаді суддів відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), однак, не призначення щомісячного довічного грошового утримання. 3 огляду на викладене, вважає, що підстави для застосування Закону № 2862-XII, який втратив чинність відсутні. Також, враховуючи те, що позивачкою не було подано копію рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади та документ про стаж, що визначений Порядком № 637, Головним управлінням прийнято рішення № 963390143073 від 19.12.2022 про відмову в проведенні перерахунку пенсії (в призначенні) щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів» на підставі повного і всебічного з`ясування справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно Указу Президента України від 27.11.2001 була призначена та працювала на посаді судді Лозівського районного суду з 13.12.2001.

Згідно Указу Президента України від 02.03.2004 позивач переведена до новоутвореного Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Постановою Верховної Ради України від 08.02.2007 позивача обрано суддею до вищевказаного суду безстрокового.

З 04.09.2008 позивач перебуває на пенсійному обліку, як отримувач пенсії за віком згідно ЗУ «Про державну службу».

Наказом голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.01.2018 №05-04/8 припинено повноваження та відраховано зі штату Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 , суддю Лозівського міськрайонного суду Харківської області, 17.01.2018 у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років.

07.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою реєстраційний номер 18584/м-2000-21 від 12.08.2021, в якій просила перевести її, як особу, яка має стаж роботи повних 19 років, на посаді судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області з пенсії державного службовця, яку вона отримувала, на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону, який діяв на день призначення позивача, а саме ЗУ «Про статус суддів» від 15.12.1992. Також, позивач у заяві просила нарахувати та виплачувати їй щомісячне грошове утримання на підставі ст 43 «Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992, тобто розмір щомісячного грошового утримання обчислити пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.

Крім того, згідно заяви від 20.08.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (зареєстрована за №4167) про перехід на інший вид пенсій, а саме з пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Після реєстрації заяви за №4167 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що розглядав дану заяву. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яким розглянуто заяву позивача від 20.08.2021.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.08.2021 № 963390143073 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

В обґрунтування вказаного рішення, відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не надала копію рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади; документу про стаж, що визначений Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 №637.

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі № 520/24321/21 позовні вимоги позивача задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 963390143073 від 28.08.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2021 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 року по справі № 520/24321/21 Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі № 520/24321/21 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі № 520/24321/21 залишено без змін.

Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання вказаних судових рішень прийнято рішення № 963390143073 від 19.12.2022 року, яким відмовлено позивачу в задоволенні заяви, мотивуючи тим, що відсутнє Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади, крім того, зазначив, що Закон Про статус суддів від 15.12.1992 року, на який посилалася заявниця, вже втратив чинність .

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1статті 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15 грудня 1992 року (далі- Закон № 2862-ХІІ) (у редакції, чинній до 01.01.2012) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

Частиною 4 статті 43 Закону України № 2862-ХІІ було передбачено, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбаченихстаттею 37 Закону України "Про державну службу.

Із набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI з 1 січня 2011 року положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ втратили чинність.

Відповідно до п. 2 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ (крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу) втратив чинність 30.09.2016 року.

З 30.09.2016 року щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці призначається відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402).

Згідно статті 142 Закону №1402 суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповіно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402 щомісячне довічне грошове щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно статті 137 Закону №1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначена стаття Конституції акцентує свою позицію саме на відповідальності особи, а саме відповідальність особи скасовується та пом`якшується з прийняттям нового закону.

В справі, що розглядається спірним є питання чи може розповсюджувати свою дію закон, який втратив чинність (стаття ч. 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ) на правовідносини, які продовжуються в межах дії іншого закону.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншими нормативно-правовими актами.

Отже, в зазначеному рішенні Конституційного Суду України, визначено, що на правовідносини які виникли і закінчилися до набрання чинності «нового» закону не поширюється дія нового закону.

Так, як встановлено судовим розглядом з 13.12.2001 ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Лозівського районного суду Указом Президента України від 27.11.2001.

17.01.2018 Наказом голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.01.2018 №05-04/8 припинено повноваження позивачки, у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років.

Отже, у справі, що розглядається правовідносини виникли в момент дії Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15 грудня 1992 року, який втратив чинність 01.01.2012, однак закінчились в період дії вже нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на момент припинення повноважень).

Таким чином, до даних правовідносин мають бути застосовані норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VII.

В обґрунтуванні застосування Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII "Про статус суддів", який втратив чинність, позивачка наводить пункт 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VII, яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Проте, суд зазначає, що зазначена вище норма передбачає визначення стажу роботи на посаді суддів відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), однак, не призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Судом встановлено, стаж роботи судді ОСОБА_1 на день звільнення з посади становив 19 років 01 місяць 06 днів, що підтверджується розрахунком стажу роботи виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області №025-33/4/19 від 06.03.2019 (а.с. 45).За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не може скористатися нормою ч. 4 ст. 43 Закону України № 2862-ХІІ, яка вже втратила чинність, а також за відсутності відповідного стажу (20 років) передбаченої ч. 3 ст. 142 Закону №1402.

Крім того, суд зазначає, що як і приписи Закону України "Про статус суддів" так і приписи діючого Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які надають право судді на призначення щомісячного довічного грошового утримання пов`язують таке право саме з фактом виходу останнього у відставку.

Відповідно до ст. 119 Закону №1402 повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених частиною сьомою статті 126 Конституції України. Частиною 1, 2, 3 ст. 120 Закону №1402 передбачено, що повноваження судді припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років. Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, не пізніш як за місяць до дня, зазначеного в частині першій цієї статті, повідомляє Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України. До повідомлення додаються документи на підтвердження факту досягнення суддею шістдесяти п`яти років. Суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років.

Частиною 7 ст. 126 Конституції України визначено підстави для припинення повноважень судді, зокрема досягнення суддею шістдесяти п`яти років (п.1).

Частиною 6 ст. 126 Конституції України визначено підстави для звільнення судді: зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (п. 4).

Відповідно до статті 116 Закону №1402 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення з посади.

Отже, з аналізу вказаних норм суд приходить до висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення з його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Як вже встановлено судом, 17.01.2018 Наказом голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.01.2018 №05-04/8 припинено повноваження позивачки, у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років.

Крім того, судом встановлено, ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до Вищої ради правосуддя, третя особа - Лозівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - УПФ), у якому просила: - визнати протиправними дії ВРП щодо відмови у винесенні рішення про звільнення позивача з посади судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області у зв`язку з відставкою відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів» у редакції від 15 грудня 1992 року; - зобов`язати ВРП винести рішення про звільнення позивача з посади судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області у зв`язку з відставкою відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів» у редакції від 15 грудня 1992 року.

Постановою Верховного суду від 13 лютого 2020 року від 640/3940/19 позивачу в задоволенні позову відмовлено в зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Разом із тим, із змісту вказаної постанови судом встановлено наступні обставини:

« 18. При цьому позивачка в січні 2018 року звернулась до ВРП із заявою про звільнення її у відставку.

19. ВРП рішенням від 01 лютого 2018 року № 286/0/15-18 відмовила ОСОБА_2 у звільненні з посади судді у відставку, зазначивши про відсутність у неї стажу, необхідного для звільнення у відставку.

20. Крім того, у січні 2019 року позивачка звернулась до ВРП із заявою, у якій просила змінити формулювання її звільнення з відрахування зі штату суду у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років на звільнення у відставку, за результатами розгляду якої ВРП листом від 25 лютого 2019 року повідомила Мішцровську про відсутність у ВРП законних підстав щодо звільнення судді у відставку, повноваження якого припинені.»

Відповідно до ч. 4. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за результатами розгляду заяви позивача про звільнення її у відставку Вищою радою правосуддя рішенням від 01 лютого 2018 року № 286/0/15-18 відмовлено ОСОБА_2 у звільненні з посади судді у відставку, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу, для звільнення у відставку.

Крім того, суд зазначає, що подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначено Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об?єднаних управлінь через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Заява про призначення щомісячного довічного утримання може бути подана суддею особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, завіреної в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судлі з посади щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення за його призначенням.

Згідно з пунктом 3 Порядку днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне утримання, заяви та документів.

Відповідно до Порядку, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються наступні документи: копія рішення Вищої ради правосуддя (копія рішення Конституційного Суду України) про звільнення судді з посади; наказ про звільнення судді з посади; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) для обчислення щомісячного довічного утримання; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці); документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов?язкове державне соціальне страхування.

На підтвердження стажу роботи на посаді судді позивачем до пенсійного органу було надано, зокрема, довідку Лозівського міськрайонного суду Харківської області №05-33/28506 від 21.12.2018 та довідку №05-34/6292/21 від 02.09.2021; указ Президента України про призначення суддів від 27.11.2001; копію наказу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.03.2017 про зарахування до штату Лозівського міськрайонного суду Харківської області; копію наказу голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області №052-04/8 від 15.01.2018.Враховуючи те, що ОСОБА_1 не було подано копію рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади та документ про стаж, що визначений Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, відділом перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно прийнято рішення № 963390143073 від 19.12.2022 про відмову в проведенні перерахунку пенсії (в призначенні ) щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на підставі повного та всебічного з?ясування обставин справи.

Щодо посилання позивача п. 23 постанови Верховного суду від 13 лютого 2020 року від 640/3940/19, як на можливість звернення про призначення довічного грошового утримання при неповному стажі роботи судді на підставі п.4 ст.3 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, який діяв на час її обрання суддею, суд зазначає наступне.

Так, в п. 23 постанови Верховного суду від 13 лютого 2020 року від 640/3940/19 в вказано, що «обставини, на які вона посилається, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації нею свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод, чи законних інтересів, оскільки позивачка вказує про наявність у неї права перейти з одного виду пенсії на другий у будь який час, у тому числі у зв`язку зі зміною обрахування суддівського стажу, в той час як предметом цього позову є відмова у винесенні рішення про звільнення з посади судді у зв`язку з відставкою, а не питання пенсійного забезпечення».Однак, суд зауважує, що наведене не свідчить про наявність підстав для переведення її з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді та зазначено лише про можливість реалізації нею свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод, чи законних інтересів.

За таких підстав доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Метрополита Андрея, буд. 10,м. Львів,79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволеня.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 19.02.2024 року.

Суддя Бідонько А.В.