Рішення № 117080558, 09.02.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2024 р. № 400/472/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. з секретарем судового засідання Швачкою І.В., за участю представників сторін:

від позивача - Рябошапка Д.С., за довіреністю,

від відповідача - Шостак В.С., самопредставництво,

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003,

до відповідачаНаціональна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вул. Сім`ї Бродських, 19, м. Київ, 03057,

треті особиДержавна регуляторна служба України, вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011,

провизнання протиправною та скасування постанови від 03.01.2020 № 40,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі позивач, АТ «Миколаївгаз») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач, НКРЕКП) від 03.01.2020 № 40 «Про накладення штрафу на АТ «Миколаївгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2023 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові Верховного Суду від 25.10.2023 зазначено, що під час нового розгляду справи судам необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, надати правову оцінку обставинам щодо правомірності накладення штрафних санкцій у розмірі 850000,00 грн. за порушення п. 2.1. глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Ухвалою від 13.11.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв справу до свого провадження та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивачем були надані додаткові письмові пояснення по суті спору від 07.12.2023. По суті порушення позивач зазначив, що відповідач безпідставно зробив висновок про порушення товариством п. 2.1 Ліцензійних умов, адже відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги в частині дотримання інших нормативних актів, а саме положень ст. 1 Закону Про засади державного нагляду, що не є вимогами Ліцензійних умов, а слід розглядати як загальну вимогу до будь-якого суб`єкта.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що спірна постанова прийнята ним в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням балансу інтересів споживачів. Підставою для проведення перевірки товариства послугувало звернення низки фізичних осіб про застосування до них АТ Миколаївгаз коефіцієнта приведення до стандартних умов, що є порушенням Ліцензійних умов. Відповідно до ст. 22 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених Законами України Про ринок електричної енергії, При ринок природного газу, Про теплопостачання. Статтею 59 Закону України Про ринок природного газу передбачено, що регулятор у разі виявлення правопорушення на ринку природного газу, застосовує штраф в розмірі до 850 000 грн. Відтак, спірна постанова є правомірною.

Ухвалою від 08.12.2023 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав з викладених у додаткових поясненнях підстав та мотивів.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В засіданні суду 09.02.2024 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Постановою НКРЕКП від 06.08.2019 № 1658 постановлено здійснити планові перевірки дотримання, зокрема АТ «Миколаївгаз» Ліцензованих умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, у частині питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу.

Комісія з проведення перевірки 17.12.2019 в 09:00 год. прибула за місцезнаходженням ліцензіата: м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159 та пред`явила посадовій особі позивача - голові правління АТ «Миколаївгаз» Попову Павлу Анатолійовичу оригінал Посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 20.11.2019 № 483 (далі Посвідчення № 483), надала копію зазначеного посвідчення та повідомила про намір комісії з проведення перевірки розпочати позапланову перевірку.

Голова правління АТ «Миколаївгаз» Попов П.А. повідомив комісію з проведення перевірки про відмову у проведенні позапланової перевірки та надав лист від 17.12.2019 № 54005-СЛ-35139-1219, в якому зазначено причини відмови у допуску до перевірки, а саме: у разі, якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Члени комісії з проведення перевірки протягом терміну, визначеному у Посвідченні № 483 17.12.2019, 18.12.2019 та 19.12.2019 прибували за місцезнаходженням позивача та пред`являли голові правління АТ «Миколаївгаз» Попову П.А. оригінал Посвідчення № 483 та повідомляли про намір розпочати позапланову перевірку, але посадова особа позивача в усній формі повідомляв комісію з проведення перевірки про відмову у проведенні такої перевірки з посиланням на наданий позивачем лист від 17.12.2019 № 54005-СЛ-35139-1219, в якому зазначені причини відмови у проведенні перевірки.

Факти відмови у проведенні позапланової перевірки фіксувались комісією з проведення перевірки шляхом складання Актів про відмову АТ «Миколаївгаз» у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 17.12.2019 та 18.12.2019, які ОСОБА_1 отримувати під підпис відмовився. Зазначені Акти в день складання направлялись на адресу ліцензіата рекомендованими поштовими відправленнями.

Згідно з положеннями п. 7.2 глави 7 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 13.09.2019 № 1952, далі Порядок № 428), комісією з проведення перевірки складено Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 19.12.2019 № 496 (далі та раніше за текстом Акт перевірки), в якому зафіксовано факт відмови ліцензіата у проведенні планової перевірки в двох примірниках.

19.12.2019 Акт перевірки було направлено рекомендованим поштовим відправленням на адресу позивача.

03.01.2020 на засіданні НКРЕКП було розглянуто Акт перевірки та прийнята постанова від 03.01.2020 № 40 «Про накладення штрафу на АТ «Миколаївгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», якою до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 850000,00 грн.

Єдиною підставою для накладення штрафу, став недопуск до проведення перевірки, що кваліфіковано відповідачем як порушення п. 2.1 гл. 2 Ліцензійних умов з боку позивача.

Не погоджуючись з рішенням НКРЕКП, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі Закон України № 1540).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 1540 національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 2 Закону України № 1540 визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Відповідно до ст. 1 ч. 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Статтею 19 ч. 1-5 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (далі - Порядок № 428, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який застосовується комісією при здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з п. 1.3 та 1.4 Порядку № 428, цей Порядок установлює: процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов.

Пунктом 7.2 Порядку № 428 встановлено, що при відмові ліцензіата у проведенні перевірки голова та члени комісії з перевірки фіксують факт відмови в акті перевірки.

При цьому вказуються причини відмови та додаються відповідні пояснення уповноваженої особи ліцензіата (у разі їх надання).

Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки вважається недопуск членів комісії з перевірки до здійснення перевірки за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на вимогу членів комісії з перевірки, відмова в доступі до місць провадження діяльності, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність уповноваженої особи ліцензіата за місцезнаходженням ліцензіата протягом першого дня перевірки).

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати контроль за суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та законодавцем визначена процедура, згідно якої Регулятор здійснює державний контроль за діяльністю суб`єкта господарювання шляхом проведення планових та позапланових перевірок. При цьому, проведення позапланової перевірки дотримання суб`єктом господарювання ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності належить до виключних повноважень НКРЕКП. За результатами перевірки складається акт, на підставі якого та за наявності виявлених у діяльності суб`єкта господарювання порушень НКРЕКП уповноважена накладати штрафи на такого суб`єкта господарювання у визначеному законодавством порядку.

Як було встановлено судом, оскаржувана постанова № 40 від 03.01.2020 стосується тільки накладення штрафних санкцій на позивача за недопуск до проведення перевірки, і не стосувалось усунення виявленого порушення АТ «Миколаївгаз» п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Статтею 3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлені основні принципи державного нагляду (контролю), зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Згідно зі ст. 5 ч. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 (далі - Методика № 342).

Методика № 342 встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки) (п. 1 Методики № 342).

Згідно з п. 2 Методики № 342 уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Статтею 4 ч. 15 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Оцінюючи доводи відповідача в частині неправомірності не допуску позивачем до проведення позапланового контрольного заходу НКРЕКП через відсутність затвердженої уніфікованої форми акта, суд враховує наступне.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 460/1042/19 зазначав, що вимоги, встановлені до складення уніфікованої форми акта перевірки Методикою № 342, дотримані відповідачем у Постанові № 428 від 14.06.2018, якою затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, невід`ємною частиною якого є додатки до нього. Цей Порядок набрав чинності та не був оскарженим і скасованим в установленому законодавством порядку. За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена постанова правомірно застосована відповідачем до спірних правовідносин під час здійснення контрольного заходу.

Як встановлено судом, на позивача було накладено штраф за порушення п. 2.1 гл. 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України Про ринок природного газу, чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме: положень ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Отже, НКРЕКП вбачала порушення позивачем Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу саме у порушенні положень ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Статтею 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено імперативний обов`язок суб`єкта господарювання під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) допускати посадових осіб органу нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом і відповідач вважає, що ця норма підпадає під визначення інших нормативно-правових актів, указаних у п. 2.1 гл. 2 Ліцензійних умов.

Згідно зі ст. 1 п. 4 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.02.2017 № 201 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування природного газу (далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 2.2 Ліцензійних умов визначено, що господарська діяльність з транспортування природного газу здійснюється з дотриманням вимог Закону України Про ринок природного газу, чинних Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газосховищ, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.

Статтею 59, а саме ч. 2, Закону України Про ринок природного газу передбачено перелік правопорушень на ринку природного газу, серед яких, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності (пункт 1).

За приписами ч. 3 ст. 59 Закону України Про ринок природного газу у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: попередження про необхідність усунення порушень; штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

Як передбачено ч. 4 п. 5 пп. б ст. 59 Закону України Про ринок природного газу Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах, зокрема: від 3000 до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню.

Статтею 59 ч. 5, 7, 8 Закону України Про ринок природного газу передбачено, що під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

За одне правопорушення на ринку природного газу може застосуватися лише один вид штрафної санкції (штраф) або штраф разом із зупиненням дії ліцензії. Рішення про накладення санкцій Регулятором оскаржуються в судовому порядку.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в аналогічних правовідносинах у постанові від 11.03.2021 у справі № 640/20494/19 п. 2.1 гл. 2 Ліцензійних умов містить невизначений термін (інші нормативно-правові акти), що може призводити до непередбачуваного застосування цього пункту, оскільки під цей термін можна підвести будь-який нормативно-правовий акт, що означає надання НКРЕКП дискреційних повноважень у сфері притягнення ліцензіатів до відповідальності, які не мають чітко визначених меж.

Така норма не відповідає критерію якості закону (ясності і недвозначності правової норми), оскільки не може забезпечити її однакове застосування, що не виключає необмеженості трактування у її правозастосовній практиці і може призводити до свавільного її застосування.

Зокрема Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, указав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, в контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (п. 4 абз. 3, 4, 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 № 6-р/2019).

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до державної влади.

Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (п. 3 пп. 3.3 абз. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 06.06.2019 № 3-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (п. 4 пп. 4.1 абз. 4-6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 № 6-р/2019).

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (п. 5 пп. 5.4 абз. 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (п. 2 пп. 2.4 абз. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.16 р. № 1-2/2016).

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 вказано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування). У цьому рішенні також зазначено, що кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Ліцензійні умови передбачають вимоги до провадження господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України Про ринок природного газу, чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу.

Отже, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не є нормативно-правовим актом у сфері нафтогазового комплексу.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 9 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності встановлено, що вимоги ліцензійних умов до суб`єкта господарювання мають бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та включають специфічні організаційні, матеріально-технічні, виробничі, кадрові та інші вимоги.

До ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги: 1) щодо додержання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів у цілому; 2) законодавства, обов`язкові до виконання всіма суб`єктами господарювання.

Ліцензійні умови - це специфічні вимоги в тій чи іншій сфері господарювання.

Передбачена ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності вимога щодо допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом, як обов`язок будь-якого суб`єкта господарювання при здійсненні заходів державного нагляду та контролю, незалежно від того, яку саме господарську, в тому числі, ліцензійну діяльність провадить той чи інший суб`єкт є загальною, обов`язковою для виконання всіма суб`єктами господарювання.

У постанові від 25.10.2023 Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення цього спору необхідно надати правову оцінку законності накладення на позивача штрафу за порушення Ліцензійних умов.

Отже, порушення цієї вимоги не є порушенням п. 2.1 гл. 2 Ліцензійних умов, а тому суд дійшов висновку, що недопуск посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) не утворює правопорушення у сфері Ліцензійних умов і не може бути підставою для застосування санкцій у вигляді штрафу згідно зі ст. 59 ч. 4 п. 5 пп. б Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, тобто за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з ст. 242 ч. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 ч. 1, 2 КАС України).

Інші доводи і аргументи сторін, викладені ними в заявах по суті спору, не впливають на оцінку спірних правовідносин судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 05410263) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім`ї Бродських, 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133) , за участю третьої особи Державної регуляторної служби України (вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 39582357) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.01.2020 № 40 «Про накладення штрафу на АТ «Миколаївгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу».

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення складено в повному обсязі 19.02.2024.

Суддя Н.О. Бульба