Постанова № 11707630, 13.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-176/09/0770

рядок статзвіту 2.32

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 року 13 год. 55 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання -Повханич Г. П.

за участі:

представника позивача Ворю Л. П. (дов. № 3 від 12.01.2010 р. );

представників відповідача Цап М. П. ( дов. № 7/7-2496 від 13.10.2010 р. );

представника третьої особи на стороні позивача Ужгородська районна державна адміністрація Фрінцка Ю. В. ( дов. № 3/02-38 від 12.01.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Відділу капітального будівництва Ужгородської районної державної адмінітрації до Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Відділ капітального будівництва Ужгородської районної державної адміністрації звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції державного архітектурного контролю у Закарпатській області про визнання неправомірними дій повязаних з притягненням до адміністративної відповідальності за порушення у сфері містобудування, скасування припису від 03.11.2008 року, протоколу про правопорушення у сфері містобудування від 03.11.2008 року та постанови про накладення штрафу № 2238 від 23.12.2008 року, мотивуючи тим, що зазначені рішення були прийняті без врахування того, що допущення порушень при будівництві М. Добронської школи мало місце не з умисної вини, а у звязку з необхідністю термінового усуненням наслідків техногенної катастрофи, яка виникла внаслідок розливу учнями навчальних класів ртуті в кількості 820 гр.

Судом у відповідності до ст. 53 КАС України до участі в справі у якості третьої особи на стороні позивача залучено Ужгородську районну державну адміністрацію, оскільки позивач підпорядковується голові райдержадміністрації та фінансується з бюджету райдержадміністрації.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав, дав аналогічні їй пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зокрема пояснивши, що відповідачем, встановивши у ході перевірки, що будівництво ІІ черги, а саме М. Добронської школи ведеться з порушенням чинного законодавства у сфері містобудування, тобто самовільно, без відповідної на це дозвільної документації, правомірно 03.11.2008 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудування та одночасно складено припис про термінове припинення будівельних робіт. Зазначений протокол було розглянуто посадовою особою інспекції державного архітектурно будівельного контролю, за результатами розгляду якого було прийнято постанову № 2238 від 23.12.2008 року про накладення штрафу у розмірі 946209,50 грн. Таким чином відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлений Конституцією та законами України, а отже позовні вимоги є безпідставними. Просив суд відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи на стороні позивача Ужгородська районна державна адміністрація підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Судом у якості свідка допитано головного фахівця відділу організації заходів цивільного Управління цивільного захисту Головного управління МНС України в Закарпатській області ОСОБА_6 , який зокрема пояснив, що 14.04.2005 року в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. М. Добронь склалася техногенна катастрофа, а саме, виявлено розлив учнями в навчальних касах ртуті в кількості 820 гр. з метою запобігання негативних наслідків були вжиті першочергові необхідні заходи. Для ліквідації наслідків розливу ртуті Закарпатським ( воєнізованим) аварійно рятувальним загоном МНС за період з 14.04.2005 року по 07.09.2005 року було здійснено 15 виїздів демеркуризації, яка виявилась неефективною, а тому було прийнято рішення про непридатність шкільних приміщень для подальшого використання навчання дітей.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, показання свідка та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 03.11.2008 року відповідачем за наслідками перевірки здійснення будівництва ІІ черги загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. М.Добронь Ужгородського району було складено протокол про правопорушення у сфері містобудування ( а. с. 14) та припис про термінове припинення будівельних робіт ( а. с. 13), підставою для чого стали встановлення перевіркою факту про те, що будівельні роботи здійснюється самовільно, тобто без відповідного на це дозволу Інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт чим порушено ЗУ «Про планування і забудову території» За результатами розгляду вищезазначеного протоколу 23.12.2008 року було винесено постанову № 2238 про накладення штрафу у сфері містобудування ( а. с. 16), яким на відділ капітального будівництва Ужгородської районної державної адміністрації було накладено штраф у розмірі 946209,50 грн. правомірність вищезазначених рішень та дії відповідача при їх прийнятті і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Ст.3 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені ) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії ); 4 ) безсторонньо (неупереджено ); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав. свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так у відповідності до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд має здійснюватися центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури і, зокрема, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (підпункт "б" підпункту 2 пункту 13 розділу I);

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про планування та забудову територій" від 20.04.2000 р. N 1699-III державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.

Згідно до Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 225 "Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів N 253 від 07.04.95, N 1510 від 11.10.2002, N 609 від 12.05.2004 року, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів (далі - затверджені проектні рішення), місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Відповідно до Положення Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

З аналізу вищезазначених нормативних актів вбачається, що відповідач в межах своїх повноважень здійснив перевірку дотримання позивачем законодавства у сфері містобудування.

Відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування встановлена Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», який спрямований на посилення державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також на захист державою прав споживачів будівельної продукції.

Статтею 1 цього Закону передбачений склад правопорушень у сфері містобудування, за які підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 3 цього Закону підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень. У п'ятнадцятиденний термін з дня одержання протоколу про правопорушення питання про накладення штрафу розглядається посадовою особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.

Статтею 4 Закону передбачена можливість оскарження до суду рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом.

Так судом у ході розгляду справи встановлено, що відповідачем було здійснено контрольну перевірку законності проведення будівельних робіт по будівництву ІІ черги школи в с. М. Добронь Ужгородського району, що фінансується за рахунок субвенцій і коштів районного бюджету.

Як вбачається з Протоколу про правопорушення у сфері містобудування від 03.11.2008 року у ході перевірки було встановлено, що будівельні роботи здійснюється самовільно, чим порушено Закон України «Про планування та забудову територій»

Той факт, що правопорушення у вигляді здійснення вищезазначеного будівництва без дозволу інспекції державного архітектурного контролю позивачем не заперечується, однак, таким зазначається, що дане правопорушення мало місце не з умисної вини, а у звязку з необхідністю термінового усуненням наслідків техногенної катастрофи, яка виникла внаслідок розливу учнями навчальних класів ртуті в кількості 820 гр., а отримання дозвільної документації є складною та тривалою процедурою, при цьому будівництво здійснювалось на виділеній рішенням М. Добронської сільської ради земельній ділянці.

Як зазначалось вище законом, що встановлює відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування і спрямований на посилення державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також на захист державою прав споживачів будівельної продукції є Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»від 14.10.1994, № 208/94-ВР.

Однак у відповідності до ч.3 ст. 2 Кодексу про адміністративні правопорушення, від 07.12.1984, № 8073-X положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Ст. 9 КпАП України визначено поняття адміністративного правопорушення , а саме адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а ст. 10 цього ж Кодексу встановлено , що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Так, у судовому засіданні встановлено, що адміністративне правопорушення, було вчинене внаслідок необхідності термінового усуненням наслідків техногенної катастрофи, яка виникла внаслідок розливу учнями навчальних класів ртуті в кількості 820 гр. Даний факт відповідачем не заперечується

Ст.17 КпАП України встановлено обставини, що виключають адміністративну відповідальність, зокрема особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності, а ст. 18 КпАП України розкрито поняття «крайня необхідність», згідно якої не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

З врахуванням обставин встановлених у ході судового розгляду справи, щодо вчинення позивачем правопорушення, суд приходить до переконання, що таке вчинене в стані крайньої необхідності, а отже у відповідача не було підстав для притягнення такого до адміністративної відповідальності.

Окрім того, ст. 3 ЗУ «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»встановлено, що питання про накладення штрафу розглядається посадовою особою інспекції державного архітектурно будівельного контролю у пятнадцятиденний термін з дня одержання протоколу про правопорушення.

Це ж передбачено і положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою КМУ № 244 від 06.04.1995 року, яким встановлено порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування , передбачені ЗУ «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування».

При цьому згідно до п. 5 зазначеного Положення протокол після оформлення, інші матеріали ( висновки експертів, дані лабораторних досліджень, фотографії, відомості про попередні порушення, розрахунок розміру штрафу тощо) подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій накладати штраф протягом трьох днів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що Протокол про правопорушення у сфері містобудування було складено 03.11.2008 року, а Постанову про накладення штрафу у сфері містобудування № 2238 було винесено 23.12.2008 року було, чим порушено строк накладення штрафу, встановлений вищезазначеними нормами законів.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до переконання, що відповідач при винесені спірною постанови, діяв протиправно, тобто не у спосіб та не своєчасно, а отже рішення прийняте субєктом владних повноважень у неправомірний спосіб підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується правомірності припису про припинення будівельних робіт від 03.11.2008 року та Протоколу про правопорушення у сфері містобудування від 03.11.2008 року, суд зазначає наступне.

Факт вчинення правопорушення встановлений Інспекцією ДАБК, а саме про те, що будівельні роботи позивачем здійснюється самовільно, тобто без відповідного на це дозволу на проведення будівельних робіт останнім не заперечується.

Крім того, надані позивачем при розгляді справи дозвільні документи, а саме державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою від 13.11.2008 року та дозвіл на виконання будівельних робіт № 2707 від 31.12.2008 року , датовані після встановлення порушення, що є підтвердженням правомірності припису про припинення будівельних робіт від 03.11.2008 року та Протоколу про правопорушення у сфері містобудування від 03.11.2008 року. До цього ж ст. 3 ЗУ «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»визначено, що припис про усунення допущених порушень обовязково складається разом з протоколом. При цьому ж, сам же, позивач у обґрунтування позовних вимог зазначив, що вимоги припису ним було виконано.

А отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають

Таким чином, з врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 27 від 19.01.09 р.) судові витрати відповідно до задоволених вимог у розмірі 1 (одна ) грн. 13 (тринадцять) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Відділу капітального будівництва Ужгородської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним дії Інспекції державного архітектурного контролю у Закарпатській області при винесенні Постанови про накладення штрафу у сфері містобудування № 2238 від 23.12.2008 року.

3. Визнати протиправною та скасувати Постанову Інспекції державного архітектурного контролю у Закарпатській області Про накладення штрафу у сфері містобудування № 2238 від 23.12.2008 року.

3. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

4. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Інспекції державного архітектурного контролю у Закарпатській області (88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 10, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 22111295) понесені судові витрати у розмірі 1 (одна) грн. 13 (тринадцять) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови складено та підписано 18.10.2010 року

Суддя Андрійцьо В.Д.