Постанова № 11707595, 06.10.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-1394/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М. ,

при секретарі - Карасюк Т.В., Вітковській Т.С.

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Агросервіс" Фірми "Житомирінвест" <Текст >

до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі <Текст >

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що працівниками ДПІ в Андрушівському районі була проведена планова виїзна перевірка ДП " Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2007 р. по 31.03.2009 р., про що був складений 15.06.2009 р. акт перевірки № 568/23/13565407. За наслідками перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення :

1. № 0001052301/3 від 11.02.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 3945708 грн.

2. № 0002491701/2 від 12.11.2009 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 69345 грн.

3. № 0001002301/3 від 11.02.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48115 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними і просив їх скасувати.

Свою правову позицію обґрунтував тим, що згідно з нормами Закону України " Про податок на додану вартість", Порядку оплати особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м'яса, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільгосппродукції за відомостями, в яких зазначаються прізвище здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника. Підприємство має право здійснювати виплату дотацій сільгоспвиробникам за поставлені ними м'ясо в живій вазі готівкою як безпосередньо з каси товариства, так і згідно з договорами доручення, укладеними з будь-якими суб'єктами господарювання, які в установленому порядку надають послуги із заготівлі м'яса в живій вазі. податковою інспекцією не надано достатніх доказів порушення позивачем вимог п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805, в частині не спрямування сум податку на додану вартість на виплату дотацій та використання сум податку на додану вартість не за цільовим призначенням. Нецільове використання дотації не є підставою для донарахування податку на додану вартість переробному підприємству, а податок на додану вартість, який повинен сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізоване ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та мясопродукти, не підлягає стягненню до держбюджету. Переробне підприємство, яким є позивач, не є субєктом відповідальності, передбаченої абз. 9 п. 15 вказаного Порядку, оскільки її приписи стосуються сільськогосподарських товаровиробників, які продають свою продукцію переробному підприємству. Таким чином грошові кошти в сумі 3921446,71 грн. не можна вважати такими, що використані не за цільовим призначенням, з порушенням порядку, встановленого постановою КМУ № 805. Підприємство правомірно не утримувало з фізичних осіб податок з доходів фізичних осіб, так як вказані особи мали пільги, що підтверджено наданими документами. Також вважають, що витрати на оплату праці фізичних осіб, що пов'язана з проведенням поліпшення основних фондів, правомірно були віднесені до складу валових витрат підприємства.

В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що всі порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 15.06.2009 року, мали місце, спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а тому просили відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що згідно з Законом України " Про податок на додану вартість", Порядку оплати особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м'яса, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільгосппродукції за відомостями, в яких зазначаються прізвище здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника. Підприємство має право здійснювати виплату дотацій сільгоспвиробникам за поставлені ними м'ясо в живій вазі готівкою як безпосередньо з каси товариства, так і згідно з договорами доручення, укладеними з будь-якими суб'єктами господарювання, які в установленому порядку надають послуги із заготівлі м'яса в живій вазі. Таким чином грошові кошти в сумі 3921446,71 грн. не можна вважати такими, що використані не за цільовим призначенням, з порушенням порядку, встановленого постановою КМУ № 805. Підприємство правомірно не утримувало з фізичних осіб податок з доходів фізичних осіб, так як вказані особи мали пільги, що підтверджено довідками, витрати на оплату праці фізичних осіб, що пов'язана з проведенням поліпшення основних фондів, ними правомірно були віднесені до складу валових витрат підприємства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_1, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і вони підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ в Андрушівському районі була проведена планова виїзна перевірка ДП " Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2007 р. по 31.03.2009 р., про що був складений 15.06.2009 р. акт перевірки № 568/23/13565407.

Під час перевірки були виявлені порушення:

-- п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.7, п.5.2, пп.5.3.2,5.3.9 п.5.3 та пп.5.4.2 п.5.4, п.5.9.ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.16.3 ст.16 Закону України про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1753491 грн.;

-- пп.7.4.4,7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України " Про податок на додану вартість" , в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 14605 грн.;

-- п.5 постанови КМ України № 805 - підприємство використало дотаційні кошти не для виплати дотацій виробникам сільськогосподарської продукції - здавачам м'яса в живій вазі, а використовували для погашення боргу перед суб"ектами підприємницької діяльності - приватним підприємцям за виплачену ними дотацію здавачам м'яса в живій вазі власними коштами всього в сумі 3921446,71 грн.;

-- п.4.3.36 ст.4 та п.6.3.4 ст.6 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" - не нараховано і не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 24609,48 грн.

За наслідками перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення :

1. № 0001052301/3 від 11.02.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 3945708 грн.

2. № 0002491701/2 від 12.11.2009 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 69345 грн.

3. № 0001002301/3 від 11.02.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48115 грн.

Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ДП " Агросервіс" фірми "Житомирінвест" є підприємством, яке здійснює закупівлю та переробку м'яса і в перевіряємий період уклало ряд договорів доручення з приватними підприємцями, які є платниками єдиного податку, на виконання від імені і за кошти довірителя закупівлі худоби в живій вазі. Згідно цих договорів повірені здійснювали за кошти підприємства закупівлі худоби в живій вазі. Для закупівлі худоби позивачем надавались приватним підприємцям кошти під звіт і після цього вказані особи звітувались перед підприємством шляхом надання корінця приймальної квитанції , в якій зазначалась вартість придбаної худоби та дотація.

Цей факт засвідчено оглянутими та приєднаними до справи договорами доручення та звітами про використання коштів , наданих під звіт і не заперечується представниками відповідача.

Відповідно до п.11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і мясо в живій вазі.

Таким чином, вказана норма Закону зобовязує переробне підприємство суму податку на додану вартість за реалізоване ним м'ясо та мясопродукти спрямовувати у повному обсязі виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробному підприємству мясо в живій вазі.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі, затвердженого відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що оплата особистим підсобним господарствам населення вартості проданих ними переробному підприємству молока та мяса в живій вазі і виплата їм дотацій здійснюються готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення через сільськогосподарські підприємства, інші організації чи сільські (селищні) ради. У разі нестачі коштів на окремому рахунку та відсутності заборгованості за обовязковими платежами за рішеннями судів і виконавчими написами нотаріусів переробне підприємство може використовувати для зазначеної мети кошти з власного поточного рахунку з наступним їх перерахуванням з окремого на поточний рахунок.

Вищевказана норма визначає порядок здійснення оплати особистим підсобним господарствам населення вартості проданих ними переробному підприємству молока та мяса в живій вазі і виплати їм дотацій переробним підприємством і не передбачає відповідальності переробних підприємств за порушення такого порядку або взагалі не здійснення зазначених виплат.

Однак, в ході перевірки не було встановлено факту заниження або завищення суми податкових зобовязань позивача, заявлених у податкових деклараціях, зумовлених саме зазначеним вище порушенням, а тому безпідставно застосовано п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ при визначенні суми податкових зобовязань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001052301/3 від 11.02.2010 р. За приписами п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 цього Закону контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Абзац 9 п. 15 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 не може бути підставою для стягнення до державного бюджету коштів, використаних переробним підприємством на за цільовим призначенням, тобто не для виплати дотацій сільськогосподарським підприємствам, оскільки його приписи, як і приписи п. 15 в цілому, щодо порядку використання сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, стосуються сільськогосподарських підприємств, якими реалізуються молоко, худоба, птиця, вовна, а також молочна продукція та мясопродукти.

Податковою інспекцією встановлено порушення позивачем вимог п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яке, на думку податкової інспекції, полягало у фактичній невиплаті особистим підсобним господарствам населення дотацій за продані ними переробному підприємству мяса в живій вазі у вигляді готівки на підставі касових ордерів.

Абзац 9 п. 15 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 не може бути підставою для стягнення до державного бюджету коштів, використаних переробним підприємством на за цільовим призначенням, тобто не для виплати дотацій сільськогосподарським підприємствам, оскільки його приписи, як і приписи п. 15 в цілому, щодо порядку використання сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, стосуються сільськогосподарських підприємств, якими реалізуються молоко, худоба, птиця, вовна, а також молочна продукція та мясопродукти.

Відповідно до п.п. 5.1.3. п. 5.1 ст. 5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428 (яка була чинна на час виникнення спірних відносин) відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців та керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання контролюючих органів згідно з Указом Президента України від 12.06.95 № 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (із змінами і доповненнями).

Суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про наявність факту невиплати позивачем дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і мясо в живій вазі, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення № 0001052301/3 від 11.02.2010 р. є незаконним і підлягає скасуванню.

Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Суд вважає, що доводи контролюючого органу щодо порушення позивачем пп.4.3.6.36 ст.4 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" є безпідставними, так як підприємством протягом 2007-2009 р. виплачувався дохід особам, які є власниками сільськогосподарської продукції і відповідно вони мають право на отримання доходу від податкового агента без сплати податку.

З наданих представником позивача документів вбачається, що підприємством правомірно не був утриманий податок з доходів фізичних осіб з виплачених доходів фізичним особам /ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та іншим/, так як ним були надані довідки форми № 3-ДФ, які приєднані до справи.

Згідно до пп. 4.3.36. ст.4 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" не оподатковуються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для:

ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку

Тобто в даному випадку дії позивача відповідали нормам вищевказаного Закону і є правомірними.

Відповідно до пункту 6.3.5. ст.6 вищевказаного Закону працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

Суд вважає безпідставними доводи податкового органу щодо порушення п.6.3.3 ст.6 вищевказаного Закону позивачем в зв'язку з наданням соціальної пільги особам, які зареєстровані приватними підприємцями, а саме ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, так як ним не доведено, що вказані особи є пов'язаними та невстановлено судом факту змови між позивачем і такими платниками податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

З врахуванням викладеного податкове повідомлення-рішення № 0002491701/2 від 12.11.2009 р. є незаконним і підлягає скасуванню.

Щодо нарахування податку на прибуток.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, ДПІ в Андрушівському районі прийшло до висновку про те, що позивачем в порушення пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" віднесло до складу валових витрати на оплату праці фізичних осіб, що пов'язана з проведенням усіх видів поліпшень основних фондів нарахування заробітної плати.

Однак такий висновок контролюючого органу є помилковим, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Отже витрати на оплату праці працівників включаються до складу валових витрат, якщо інше не передбачено пунктом 5.3 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 5.3.2. вказаного Закону не включаються до складу валових витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Підпунктом 8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Положення даного пункту є спеціальним по відношенню до податкового обліку витрат на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні основних фондів.

Також підпунктом 8.7.1. цього Закону визначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судом встановлено, що підприємство відображало вартість основних засобів у сумі 1232440 грн., тобто мало право віднести до складу валових витрат 123244 грн. витрат на ремонти основних фондів, в т.ч. і зарплату працівникам, які здійснювали такі ремонти, що і було зроблено позивачем.

Аналогічна позиція була викладена в податковому роз'ясненні ДПА України від 23.10.2006 р. № 19739/7/15-0317.

Також перевіряючими в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", тобто не було віднесено до складу валового доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості , по якій минув термін позовної давності, однак з таким висновком повністю погодитись неможливо, виходячи з наступного.

З наданих позивачем витягів з картки рахунку 63.3 по контрагентах встановлено, що на кінець періоду, що перевірявся / 31.03.2006 р./ строк позовної давності не минув по контрагентах "Промінь" / строк 27.04.2009 р./, "Терра" / строк 19.09.2009 р./, "Вікторія" / строк 5.09.2009 р./ і тільки по одному контрагенту "Липницька дільнична лікарня" вказаний строк минув. Однак враховуючи, що фактично неможливо визначити окремо, яке б було податкове зобов'язання з податку на прибуток, якщо б сума кредиторської заборгованості була б позивачем віднесена до складу валових доходів, тому суд скасовує повністю податкове повідомлення-рішення № 0001002301/3 від 11.02.2010 р.

З врахуванням викладеного, на підставі ст.ст.158,160-163 КАС України суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001052301/3 від 11.02.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3945708 грн., № 0002491701/2 від 12.11.2009 р.,яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 69345 грн., № 0001002301/3 від 11.02.2010 р.,яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48115 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 07 жовтня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.