Рішення № 117072915, 07.02.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 910/15241/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Альмера» (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 21, код: 35962093)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45, код: 36483471)

про стягнення 480300,00 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

До Господарського суду міста Києва 28.09.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альмера» (надалі по тексту - позивач/ТОВ «Альмера») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (надалі по тексту - відповідач/ТОВ «Дієса») заборгованості за договором найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.10.2022 № 01/10-1 у розмірі 480300,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по сплаті орендної плати за укладеним договором, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/15241/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

На адресу Господарського суду міста Києва 19.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а 30.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Представником відповідача в системі «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва 26.10.2023 сформовано клопотання про передачу справи № 910/15241/23 за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 клопотання ТОВ «Дієса» про передачу справи № 910/15241/23 за підсудністю задоволено, а справу № 910/15241/23 передано за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.

Матеріали справи № 910/15241/23 надійшли до Господарського суду Київської області 05.12.2023 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 05.12.2023, передано на розгляд судді Колесника Р.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2023 справу № 910/15241/23 прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2024.

Представником позивача в системі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 01.02.2024 сформовано заяву про розгляд справи за відсутності представника.

В судове засідання 07.02.2024 представники сторін не з`явилися.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТДВ «Фастівське швейне підприємство «Козак»» (орендодавець) та ТОВ «Альмера» (орендар) 21.12.2020 укладено договір оренди № 1/1 (далі по тексту - договір № 1/1), відповідно до умов якого:

- об`єкт оренди - частина приміщень першого поверху, включаючи приміщення торгового залу, частину приміщень складу-гаражу та частину котельні, загальною площею 1350 кв.м., що знаходить за адресою Київська обл., м. Фастів, вул. Івана Мазепи, 6 (п. 1.4. договору № 1/1);

- орендодавець передає орендарю у строкове платне користування (оренду) об`єкт оренди (п. 2.1. договору № 1/1);

- строк, на який орендодавець передає орендарю у платне користування об`єкт оренди у відповідності до цього договору, становить 7 років. Строк оренди починає обчислюватися з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту оренди (п. 3.1. договору № 1/1);

- орендодавець надає орендареві свою беззастережну і безвідкличну згоду та дозвіл, а так само беззастережне, безвідкличне та виключне право протягом строку дії договору передавати об`єкт оренди або будь-які його частини за вибором орендаря будь-яким третім особам без обмежень в суборенду за договорами суборенди або позички (п. 10.1. договору № 1/1);

- орендар є вільним у визначенні умов суборенди та залученні суборендарів (п. 10.2. договору № 1/1);

- даний договір набуває чинності, починаючи з дати його реєстрації та діє до закінчення строку оренди, а в частині зобов`язань фінансового характеру до їх виконання (п. 16.1. договору № 1/1);

- договір підлягає нотаріальному посвідченню, а право оренди підлягає державній реєстрації відповідно до чинного законодавства України (п. 16.11. договору № 1/1).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5206.

Сторони договору 01.01.2021 підписали Акт прийому-передачі об`єкта оренди, згідно з якого ТОВ «Альмера» прийняло у тимчасове платне користування об`єкт оренди, визначений у договорі № 1/1 від 21.12.2020.

В подальшому, між ТОВ «Альмера» (наймодавець) та ТОВ «Дієса» (наймач) 01.10.2022 укладено договір найму (оренди) нежитлового приміщення № 01/10-1 (далі - договір № 01/10-1/договір суборенди), відповідно до умов якого:

- наймодавець зобов`язується передати наймачу в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення будівлі (далі - будівля), що розташована за адресою Київська обл., м. Фастів, вул. Івана Мазепи, 6 (далі по тексту - приміщення/об`єкт оренди) площею 726,385 кв.м, а Наймач прийняти та використовувати приміщення на умовах зазначених у даному договорі (п. 1.1. договору суборенди);

- право користування приміщенням належить наймодавцю відповідно до договору оренди № 1/1 від 21.12.2020 укладеного між ТДВ «Фастівське швейне підприємство «Козак» як власником приміщення та наймодавцем (п. 1.3. договору суборенди);

- передача приміщення наймачу підтверджується актом прийому-передачі приміщення (далі - акт № 1) щодо передачі приміщення наймачу, який підписується сторонами не пізніше 01.10.2022 (пункт 2.1. договору суборенди);

- цей договір діятиме з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та до закінчення строку найму (пункт 3.1. договору суборенди);

- строк найму приміщення починається з дати підписання сторонами акту № 1 і становить 12 календарних місяців (пункт 3.2. договору суборенди);

- наймач зобов`язується в строк у 15 (п`ятнадцять) робочих днів з моменту підписання договору здійснити авансовий платіж за найм приміщення за перший місяць найму приміщення (пункт 4.2. договору суборенди);

- плата за найм, починаючи з моменту підписання сторонами акту № 1 та до 30.09.2023, за кожний повний місяць найму приміщення, становить 118175,00 гривень, з ПДВ (пункт 4.3. договору суборенди);

- ставка ПДВ на момент підписання сторонами даного договору складає 20 відсотків (пункт 4.3.1. договору суборенди);

- виконання грошових зобов`язань наймача, що виникають з договору (в тому числі зобов`язань щодо сплати будь-яких санкцій) забезпечені гарантійним платежем у розмірі плати за найм за останній місяць найму у розмірі, зазначеному в п. 4.3 цього договору. Сплачений за договором найму (оренди) нежитлового приміщення № 01/11-1 від 01.11.2019 гарантійний платіж зараховується частково як гарантійний платіж за цим договором у розмірі, зазначеному в п. 4.3. цього договору, а решта суми в розмірі 8216,00 гривень з ПДВ, зараховується як частина орендної плати за перший місяць користування приміщенням за цим договором (пункт 4.5. договору суборенди);

- наймач здійснює оплату плати за найм щомісячно, до 25-го числа поточного місяця за наступний місяць (пункт 4.7. договору суборенди).

За актом приймання-передачі від 01.10.2022, який є додатком № 1 до договору суборенди, ТОВ «Дієса» прийняло у тимчасове платне користування та на умовах договору суборенди об`єкт суборенди за укладеним договором.

Додатковими угодами до договору суборенди від 01.11.2022 № 01/11, від 01.12.2022 № 01/12, від 01.01.2023 № 01/13, від 01.02.2023 № 01/14, від 20.02.2023 № 01/15, від 01.04.2023 № 01/16, від 01.05.2023 № 01/17, від 01.06.2023 № 01/18 сторони дійшли згоди про те, що у період з 01.11.2022 до 31.07.2023 розмір загальної щомісячної плати за найм за весь об`єкт найму буде становити 100000 гривень з ПДВ.

З матеріалів справи слідує, що користування відповідачем об`єктом суборенди за договором суборенди впродовж жовтня 2022 року-вересня 2023 року підтверджується підписаними обома сторонами щомісячними актами надання послуг на загальну суму 1136350,00 гривень (за жовтень 2022 року та за вересень 2023 року по 118175,00 гривень та за період листопад 2022 року-серпень 2023 року по 100000,00 гривень).

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем було сформовано відповідні рахунки на оплату.

Платіжними інструкціями від 31.10.2022 № 00368041, від 16.11.2022 № 00369382, від 06.12.2022 № 00371126, від 30.01.2023 № 003754710, від 22.02.2023 № 003775018, від 02.03.2023 № 003780118, від 07.03.2023 № 003782916, від 04.05.2023 № 1261521029, від 10.05.2023 № 1267074812, від 12.05.2023 № 12/05/2023, від 24.05.2023 № 24/05/2023 підтверджується факт перерахування ТОВ «Дієса» грошових коштів за об`єкт оренди на користь ТОВ «Альмера» у загальному розмірі 629659,00 гривень.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання за укладеним договором суборенди в частині сплати орендної плати в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 480300 гривень (300,00 гривень заборгованість з орендної плати за жовтень 2022 року, 80000 гривень заборгованість з орендної плати за квітень 2023 року та по 100000 гривень за травень-серпень 2023 року), що стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що пунктом 10.1. договору № 1/1 орендарю надано право на здачу об`єкта оренди в суборенду.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на підставі договору суборенди між позивачем та відповідачем були підписані та засвідчені печатками Акти про надання послуг за період жовтень 2022 року-вересень 2023 року на загальну суму 1136350,00 гривень, якими сторони засвідчили факт оренди приміщення відповідачем.

Факт оренди приміщення згідно договору суборенди, а також підписання вищезазначених актів надання послуг за вказаний період відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувався.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3. договору суборенди передбачено, що плата за найм, починаючи з моменту підписання сторонами акту № 1 та до 30.09.2023, за кожний повний місяць найму приміщення, становить 118175,00 гривень, з ПДВ, яку за умовами п. 4.7. договору суборенди суборендар зобов`язаний вносити до 25 числа поточного місяця за наступний місяць.

Водночас, згідно підписаних сторонами додаткових угод до договору суборенди від 01.11.2022 № 01/11, від 01.12.2022 № 01/12, від 01.01.2023 № 01/13, від 01.02.2023 № 01/14, від 20.02.2023 № 01/15, від 01.04.2023 № 01/16, від 01.05.2023 № 01/17, від 01.06.2023 № 01/18 сторони дійшли згоди про те, що у період з 01.11.2022 до 31.07.2023 розмір загальної щомісячної плати за найм за весь об`єкт найму буде становити 100000 гривень з ПДВ.

Отже, за жовтень 2022 року відповідач, з урахуванням пункту 4.5. договору суборенди, був зобов`язаний сплатити 109959 гривень (118175 гривень - 8216,00 гривень) та у період з 01.11.2022 до 31.07.2023, з урахуванням підписаних сторонами додаткових угод до договору суборенди, зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати щомісячно становить 100000 гривень.

Позивачем до матеріалів справи надано сформовані ним рахунки на оплату, втім доказів надсилання або вручення відповідачу таких рахунків матеріали справи не містять.

Водночас, відповідач в перебігу розгляду справи факту отримання ним рахунків на оплату не заперечував.

Таким чином, незважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів надання відповідачу рахунків на оплату, враховуючи факт підписання обома сторонами та скріплення їх печатками актів надання послуг суд вважає, що строк виконання у відповідача обов`язку сплатити орендну плату є таким, що настав.

Втім, як підтверджується матеріалами справи відповідач своїх зобов`язань по сплаті орендної плати в повному обсязі та у визначенні договором строки не виконав, частково сплативши за оренду приміщення лише 629659 гривень, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду за заявлений позивачем період жовтень 2022 року та квітень-серпень 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 480300 гривень, що відповідачем не спростовано.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 480300 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

При цьому, заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач у відзиві на позов посилався на те, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України з 24.02.2022 та до кінця дії форс-мажорних обставин, відповідач з об`єктивних причин позбавлений можливості виконувати зобов`язання покладенні на нього умовами договору, з огляду на: тимчасову окупацію південно-східних регіонів України, в тому числі Донецької, Херсонської та Запорізької областей, де розміщуються магазини ТОВ «Дієса»; активні бойові дії в регіонах де розміщуються магазини; повне або часткове знищення магазинів ТОВ «Дієса» у містах Київ, Буча, Ірпінь, Харків, Херсон; знищення та обмежений доступ до основного товарного складу відповідача у Броварському районі Київської області. Вказані обставини, за твердженням відповідача, призвели до прямих загальних збитків орієнтовно на загальну суму 889178939,45 гривень, внаслідок чого фінансова спроможність підприємства суттєво підірвана.

На підтвердження настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання відповідачем зобов`язань за договорами, останній посилається на відповідні сертифікати Торгово-промислової палати.

Окрім іншого, відповідач вказує на те, що Господарським судом міста Києва у межах справи № 910/15087/23 розглядається заява ТОВ «ДІЄСА» про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство. У вказаній справі, як зазначає відповідач, позивач є незабезпеченим кредитором внесеним до плану санації, та заборгованість, яка є предметом у цій справі, внесена до плану санації, та після його затвердження судом буде виплачуватись відповідно до плану санації, відтак позовні вимоги позивача у цій справі задоволенню не підлягають.

Надавши належну юридичну оцінку доводам відповідача, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Визначення форс-мажорних обставин міститься у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Таким чином, сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, що саме через настання цих обставин сторона об`єктивно була позбавлена можливості виконати договірне зобов`язання.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (сплата неустойки), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання.

Стягувана в межах цієї справи заборгованість з орендної плати є основним зобов`язанням відповідача перед позивачем та не є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, тобто існування форс-мажорних обставин не може впливати на існування такого основного зобов`язання чи на право позивача звернутися до суду із вимогою про його примусове виконання.

При цьому, відповідачем одночасно із поданням відзиву не надано ані повідомлення про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено умовами п. п. 11.1.-11.3. договору суборенди, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором суборенди, а ті які долучені підтверджують лише такі обставини щодо діяльності з іншими контрагентами по іншим договорам, а не з позивачем за спірним договором. Між тим, суд зауважує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин та не звільняє відповідача від виконання покладених на нього зобов`язань за договором суборенди.

Водночас відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд звертає увагу відповідача на те, що укладаючи у другій половині 2022 року договір суборенди з позивачем, відповідач вже був обізнаний про понесення ним у першій половині 2022 року збитків, а тому мав усвідомлювати всі ризики настання негативних наслідків пов`язаних із понесеними ним збитками.

Судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/15087/23 ТОВ «Дієса» відмовлено у затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, затвердженого зборами кредиторів боржника 22.09.2023.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «Дієса» на користь ТОВ «Альмера» 480300,00 гривень боргу.

Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альмера» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45, код: 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альмера» (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 21, код: 35962093) 480300,00 гривень боргу та 7204,50 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024.

Суддя Р.М. Колесник