Рішення № 117072856, 19.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/13316/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

(77300, обл. Івано-Франківська, р-н Калуський, м. Калуш, вул. Промислова, 7; ідентифікаційний код 33090871)

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6; ідентифікаційний код 23527052)

про стягнення 691 218,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення заборгованості в розмірі 691 218, 05 грн, з яких: 517 395, 66 грн - основного боргу, 23 418, 47 грн - 3% річних, 150 403, 92 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно замовлень відповідача ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" на виконання зобов`язань за договором поставки № 976/з від 27.10.2021 було поставлено ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" товар на суму 517 395, 66 грн, втім, останнім в порушення договірних зобов`язань не було здійснено оплату за отриманий товар. Крім того, у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 (суддя Баранов Д. О.) за вказаною позовною заявою було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Учасникам справи надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023, у зв`язку зі звільненням судді Баранова Д.О., справу № 910/13316/23 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Згідно з ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 справу № 910/13316/23 прийнято до свого провадження суддею Лиськовим М.О., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що передумовою для проведення розрахунків за поставлений товар є надання не тільки видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а і сертифікатів (паспортів) якості виробника, а також гарантійних документів та документів, що гарантують якість та відповідність поставленого товару. Оскільки означених документів постачальником надано не було, то строк для оплати поставленого товару не наступив. Також вказав, що неналежне виконання зобов`язань за договором сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, а також згідно з наказом ПрАТ "ХК "Київміськбуд" від 25.02.2022 з 01.03.2022 на підприємстві був оголошений простій, працівники компанії були відсутні на робочих місцях, а господарська діяльність товариства була зупинена. Отже, як вважає відповідач, він має бути звільнений від відповідальності у вигляді нарахованих інфляційної складової боргу та 3 % річних.

Також 06.09.2023 ПрАТ "ХК "Київміськбуд" заявило клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи з метою визначення суми заборгованості. Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Суд виходив з того, що з усіх питань, які є предметом розгляду в даному спорі, сторони надали відповідні обґрунтування та докази, у тому числі позивачем були надані видаткові накладні, які містять реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що є первинною документацією. Отже з`ясувати обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, суд вважав можливим здійснити самостійно без наявності спеціальних знань в галузі економіки.

Також суд прийняв до уваги те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто експертиза може бути призначена у разі, коли висновок експерта не може бути замінений іншими засобами доказування, а наявні у справі докази є взаємно суперечливими (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Отже суд дійшов висновку, що у проведенні експертного дослідження не було необхідності.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (Постачальник/Позивач) та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" (Замовник/Відповідач) було укладено Договір поставки № 976/з від 27.10.2021 р. (далі - Договір) за яким ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» зобов`язалося поставити та передати у власність Замовника пластикові труби, і фасонні частини та сантехнічну арматуру для об`єктів Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість (далі - Товар).

Згідно замовлень Замовника нами було поставлено Товар на загальну суму 517 395,66 грн.

На підтвердження поставки (приймання-передачі) партій товару від Постачальника до Замовника було підписано Видаткові накладні: № ЕТП КВ1301/005 від 13.01.2022 р.; № ЕТП КВ1301/006 від 13.01.2022 р.; № ЕТП КВ2401/003 від 24.01.2022 р.; № ЕТП КВ2701/004 від 27.01.2022 р.; № ЕТП КВ2701/005 від 27.01.2022 р.; № ЕТП КВ2102/002 від 21.02.2022 р. та Довіреності № 8977 від 01.02.2022 р.

Умови оплати товару встановлюються п. 4.1. Договору «Замовник здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника у строк не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після дати поставки партії Товару Постачальником на умовах, передбачених в п.5.4. даного Договору.».

Проте, не зважаючи на встановлені строки для проведення розрахунків та неодноразові звернення щодо здійснення оплати, на день написання цієї позовної заяви Відповідач з Позивачем за отриманий товар не розрахувався.

Однак, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконав неналежним чином, з огляду на що заборгованість Відповідача за Договором № 976/з від 27.10.2021 р. складає 517 395,66 грн.

Отже, у ПрАТ "ХК "Київміськбуд" перед ТОВ "ТД «Євротрубпласт" наявна заборгованість за поставлений, але неоплачений товар у сумі 517 395,66 грн.

Стосовно тверджень відповідача про те, що передбачений договором строк для оплати не настав у зв`язку з ненаданням первісним кредитором сертифікатів (паспортів) якості виробника, а також гарантійних документів та документів, що гарантують якість та відповідність поставленого товару, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, пунктом п. 4.1 договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених п. 5.4 договору.

Датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого товару (п. 5.4 договору).

Отже, за умовами договору у відповідача виникає обов`язок оплатити товар після фактичної передачі товару постачальником замовнику.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Як роз`яснив Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутись реальний рух активів, тому суду необхідно досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Так, у копіями видаткових накладних № ЕТП КВ1301/005 від 13.01.2022 р.; № ЕТП КВ1301/006 від 13.01.2022 р.; № ЕТП КВ2401/003 від 24.01.2022 р.; № ЕТП КВ2701/004 від 27.01.2022 р.; № ЕТП КВ2701/005 від 27.01.2022 р.; № ЕТП КВ2102/002 від 21.02.2022 р. та Довіреності № 8977 від 01.02.2022 р. підтверджується отримання відповідачем товару за Договором на загальну суму 517 395,66 грн.

У своєму відзиві відповідач не заперечував отримання товару на суму 517 395,66 грн. та не спростував цих обставин належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки доказів належної сплати вартості поставленого товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "ХК "Київміськбуд" основного боргу в сумі 517 395,66 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 150 403,92 грн. та 3 % річних у сумі 23 418,47 грн., то суд дійшов висновку, що вони також заявлені правомірно.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаною нормою закону наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач вказував, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час. Вказані обставини є форс-мажорними (обставинами непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а тому на думку відповідача його має бути звільнено від відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за порушення обов`язку своєчасної оплати за поставлений товар.

Проте, суд відхиляє такі твердження, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з п. 9.3 договору якщо виконання зобов`язання за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 9.4 договору початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, довідки/сертифікату Торгово-промислової палати стосовно невиконання ПрАТ "ХК "Київміськбуд" договору поставки № 976/з від 27.10.2021, а також доказів повідомлення позивача, на виконання п. 9.3 договору, про виникнення таких обставин.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною, що є підставою для звільнення його від відповідальності за договором № 976/з від 01.10.2021, суд до уваги не приймає та зазначає наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати вартості товару). При цьому відповідачем також не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ПрАТ "ХК "Київміськбуд" зобов`язань за договором № 976/з від 01.10.2021.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ПрАТ "ХК "Київміськбуд" від відповідальності (сплати матеріальних втрат) за неналежне виконання зобов`язання.

Щодо посилання відповідача на простій підприємства у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану, суд зазначає, що порушення ПрАТ "ХК "Київміськбуд" зобов`язання зі сплати вартості товару розпочалось ще до введення воєнного стану в країні. А в червні 2022 року відповідач відновив свою господарську діяльність, про що свідчать публікації на офіційному сайті ПрАТ "ХК "Київміськбуд", зокрема, про відновлення роботи відділу продажів об`єктів нерухомості та відновлення будівництва на об`єктах відповідача.

Отже, зазначені доводи є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку замовника нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати у 150 403,92 грн. та 3 % річних у сумі 23 418,47 грн., підлягають задоволенню, тобто у заявлених позивачем сумах.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"(77300, обл. Івано-Франківська, р-н Калуський, м. Калуш, вул. Промислова, 7; ідентифікаційний код 33090871) 517 395,66 грн - основного боргу, 23 418,47 грн - 3% річних, 150 403,92 грн - інфляційних втрат, 10 368,27 грн. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов