Рішення № 117053407, 15.02.2024, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3366/23

Провадження № 2/626/70/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутності сторін, цивільну справу №626/3366/23 за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ХАРКВІВГАЗ» 26.10.2023 року (наділі по тексту АТ «ХАРКІВГАЗ», позивач, оператор ГРМ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 88305,49 грн, вартості робіт, пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5495,40 грн., та судового збору 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог АТ «ХАРКІВГАЗ» в позовній заяві зазначило, що 17.12.2022 року співробітниками АТ «Харківгаз» за адресою: вул. Слобідська, буд. 72, м. Красноград, Красноградського району, Харківської області виявлене несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, лічильника газу), яке виявлене в ознаках зняття мастичних пломб або порушення повірочного тавра, а саме підозра на неавтентичність пломб заводу про що складено акт про порушення КН №004183 від 17.02.2022 року. В цей же день складено акт про виявленні порушення КН №004183 від 07.02.2022 року. 17.02.2022 року лічильник газу було демонтовано та опломбовано для проведення експертизи, про що складено протокол. В результаті експертизи проведеної 10.05.2023 року встановлено несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника, що призводить до викривлення даних обліку природного газу, зокрема встановлено: відносно цілісності заводської пломби та повірчого тавра - невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, існує доступ до відлікового механізму та відносно цілісного відлікового механізму: при відкритті виявлені механічні пошкодження пломби вального отвору пристрою, при від`єднанні відлікового пристрою виходять зі зчеплення передаточні шестерні, що призводить до викривлення даних обліку природного газу. ДП «Укрметртестстандарт» 10.05.2023 року видано довідку про непрацездатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а саме, лічильника газу типу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00275368, підстави для визнання ЗВТ непридатним «Наявність пошкодження у місцях, що визначені ЕД (експлуатаційні документи) на лічильник (невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування)». 25 травня 2023 року комісією з розгляду актів про порушення прийнято рішення щодо задоволення акту про порушення КН №004183 від 17.02.2022 року. Згідно з розрахунком вартості необлікованого об`єму природного газу за період з 17.08.2021 року по 16.02.2022 року в обсязі 2265,23 куб.м. складає 88305,49 грн. Окрім того 25.05.2023 року комісіє проведено розрахунок вартості робіт, пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5495,40 грн. Посилаючись на вказані обставини, АТ «Харківгаз» просить стягнути з відповідача вартість необлікованого об`єму природного газу у розмірі 88305,49 грн, вартість робіт, пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5495,40 грн., та судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 08.11.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання та заяви по суті справи.

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пілігріма П.О. 23.01.2024 року надійшов відзив на позовну в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема вказує на порушення строку розгляду акту про порушення, оскільки Акт №КН №004183 складений 17.02.2022 року, а засідання відбулося 25.05.2023 року. Крім того формулювання Довідки про непридатність від 10.05.2023 року «Наявність пошкодження у місцях, що визначені ЕД (експлуатаційні документи) на лічильник (невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування)» не відповідає формулюванню ДСТУ 9035:2020, оскільки викладені на власний розсуд із застосуванням термінології та формулювань, які не відповідають вимогам нормативного документу, а отже не вказують на невідповідність ЗВТ нормам ДСТУ та є неналежним доказом у справі. Також зазначає, Актом про порушення та Актом експертизи лічильника газу не встановлено пошкодження відлікового механізму, що вказує на відсутність втручання в його роботу та безпідставність заявленого позову. ДП «Укрметрстандарст» за наслідками обстеження ЗВТ здійснено висновки, які не мають жодних юридичних наслідків, оскільки здійснені висновки не підтверджені належними доказами експертної установи. А отже з урахуванням того, що підставою покладання на споживача відповідальності у виді нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу є встановлення фактів несанкціонованого втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки (лічильника) та викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням, а не сам факт виявлення пошкодження лічильника газу.

Від представника позивача Бєловол О.О. 15.02.2024 року надійшло клопотання в якому просить справу розглядати за відсутності представника позивача, позовну заяву підтримує в повному обсязі на задоволенні позову наполягає з підстав викладених в заявах по суті справи.

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пілігріма П.О. 15.02.2024 року надійшла письмова заява в якій просить справу розглядати за відсутності відповідача та її представника, в задоволення позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка сторін в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, так як вони свою позицію по справі висловили в заявах по суті справи.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи від них надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Позиція суду.

Суд вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено, що згідно Акту про порушення № КН004183 від 17.02.2022 року співробітниками АТ «Харківгаз» при проведенні огляду лічильника природного газу типу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00275368, на території домоволодіння Відповідача в його присутності за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу), яке виявлене в ознаках зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра, а саме підозра на неавтентичність пломб заводу.

Щодо виявленого вищезазначеного порушення згідно наведених норм було складено акт про порушення № КН 004183 від 17.02.2022 року (копія додається), а також Акт про виявленні порушення № КН 004183 від 17.02.2022 року (копія додається).

Згідно Акту про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи (ПРОТОКОЛ щодо направлення ЗВТ на експертизу) № КН 004183 від 17.02.2022 року (копія додається), лічильник газу було запаковано з опломбуванням та відправлено в лабораторію АТ «Харківгаз» для проведення експертизи.

Згідно Акту експертизи лічильника газу №843 від 10.05.2023 року (копія додається) за результатами проведеної експертизи «лічильника природного газу типу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00275368, зроблено висновок: «Несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника, що призводить до викривлення даних обліку природного газу».

Згідно вказаного акту під час проведення експертизи, зокрема, встановлено: 1) відносно цілісності заводської пломби та повірчого тавра: - «Невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування лічильника. Існує доступ до відлікового механізму» 2) відносно цілісності відлікового механізму: - «При відкритті виявлені механічні пошкодження пломбу вального отвору пристрою. При від`єднанні відлікового пристрою виходять зі зчеплення передаточні шестерні, що призводять до викривлення даних обліку природного газу» 3) відносно механічних пошкоджень та іншого: - «Інші пошкодження відсутні».

Також, відносно зазначеного лічильника ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» відповідно до Порядку проведення повірки була видана Довідка про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-1-3/15706 від 10.05.2023 року (копія додається), в якій зазначено, що «ЗВТ не відповідає вимогам п.п.11.1 ДСТУ 9035:2020 «ЛІЧИЛЬНИКИ ГАЗУ ДЛЯ ПОБУТОВИХ ПОТРЕБ ТА КАМЕРЦІЙНОГО ОБЛІКУ, Методика повірки».

Підстава для визнання ЗВТ непридатним: « Наявність пошкодження у місцях, що визначені ЕД (експлуатаційних документах) на лічильник (невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування)».

25.05.2023 року на засіданні комісії Красноградського відділення АТ «ХАРКІВГАЗ» з розгляду актів про порушення та проведенні перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Комісія з розгляду актів про порушення), на якому був присутній Відповідач, було прийнято рішення: Акт про порушення № КН 004183 від 17.02.2022 року задовольнити повністю та провести донарахування об`ємів природного газу за цінами закупівлі природного газу АТ «ХАРКІВГАЗ» за період з 17.08.2021 року в обсязі 2265,23 м3 вартістю 88305,49 грн., про що складено протокол засідання комісії та акт-розрахунок від 25.05.2023 року (копії додаються).

25.05.2023 року на засіданні Комісії з розгляду актів про порушення, комісією прийнято рішення: провести розрахунок вартості робіт, пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5495,40 грн.

Протокол засідання комісії від 25.05.2023 року та Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) природного газу від 25.05.2023 року на суму 88305,49 грн., копію Акту експертизи лічильника газу, копію довідки про непридатність лічильника газу, розрахунок витрат проведення експертизи лічильника природного газу суму 5495,40 грн. та претензію щодо оплати витрат по експертизі на суму 5495,40 грн., Рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) природного газу в сумі 88305,49 грн. та Рахунок на оплату витрат по експертизи в сумі 5495,40 грн. після засідання комісії Красноградського відділення АТ «ХАРКІВГАЗ» з розгляду актів про порушення та проведенні перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем, було направлено Відповідачу на його адресу та отримано 02.06.2023 року (копія зворотного повідомлення додається).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до частини 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини. Частиною 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кодекс газорозподільних систем прийнятий Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 року зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №1379/27824 від 06.11.2015 року, а отже є актом цивільного законодавства, яким регулюються відносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

Відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» з 01.07.2015 року функції постачання та розподілу природного газу розподілені.

Постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який здійснює діяльність із постачання природного газу.

В свою чергу, АТ «ХАРКІВГАЗ» провадив господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області, тобто був Оператором ГРМ на момент здійснення послуги.

Кодексом ГРС визначено, що оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні, відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

АТ «ХАРКІВГАЗ» надавало ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 - на ім`я Відповідача за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Фактом приєднання Споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування) з АТ «ХАРКІВГАЗ» є підписана заява-приєднання до умов договору природного газу (для побутових споживачів) від 09.11.2016 року.

Враховуючи зазначене, Відповідач фактично користувався послугами з розподілу газопостачання, вчиняв дії щодо акцептування Типового договору з розподілу природного газу визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов`язків, що з них випливають, що свідчить про прийняття ним (акцептування) умов договору про надання послуг з розподілу природного газу з AT «ХАРКІВГАЗ» на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498.

Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Договору).

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N2494 (п. 1.2. Договору).

Відповідно до предмету Типового Договору розподілу природного газу Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п.2.1. Договору).

Згідно першого речення п. 2.3. розділу II умов Типового Договору розподілу газу, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначені Кодексом ГРС.

Національною комісією в пункті 1 глави 2 Розділу XI наведено вичерпний перелік порушень, внаслідок яких щодо споживача (несанкціонованого споживача) здійснюється нарахування не облікованих об`ємів природного газу. Підпункт 3 - несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Згідно цього ж Кодексу несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу (п. 4 глави 1 р. І Кодексу газорозподільних систем).

Таким чином, законодавець визначає, що втручання в роботу - це цілеспрямовані умисні дії, які направлені на викривлення даних обліку природного газу.

Кодексом газорозподільних систем встановлено, що для кваліфікації виявленого порушення, саме як «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу» необхідна наявність цілого складу факторів.

Згідно п. 4 глави 1 р. І Кодексу газорозподільних систем для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме:

1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку;

2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації);

3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу).

При цьому, тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом(частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 535/868/18 (провадження № 61-2151св19) вказано, що: «відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Полтавагаз», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши повно та всебічно обставини справи, дослідивши, врахувавши та надавши оцінку всім поданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, достовірності та достатності, обґрунтованого виходив із того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт вчинення відповідачем правопорушення на ринку природного газу щодо несанкціонованого відбору природного газу, пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра лічильника газу, що впливає на результати вимірювання, або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу (тобто знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку). Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування здійснюється у випадку доведеності пошкодження лічильника газу або робота комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, але ПАТ «Полтавагаз» не доведено вчинення відповідачем таких дій, зокрема, актом експертизи лічильника газу від 02 березня 2018 року № 10608 встановлено факт зупинки відлікового механізму при дії спрямованого магнітного поля, однак не доведено та не встановлено факту впливу стороннього фактору на результати вимірювання або викривлення даних обліку природного газ».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 914/2384/17 вказано, що: «відповідно до абз.3 п.1 розділу 2 глави ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить, зокрема, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу). Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу є втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (у тому числі, лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Проаналізувавши зміст вказаного положення, слід констатувати правильність висновку суду першої інстанції про те, що несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, зокрема, наявності наскрізного отвору у корпусі лічильника споживача, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням). Висновок суду апеляційної інстанції про те, що самі по собі отвори є втручанням у роботу лічильника, які є аналогічними зриву пломби та не потребують проведення відповідної експертизи, не ґрунтуються на нормах права та здійснений внаслідок вільного помилкового тлумачення зазначених вище положень законодавства».

Суд звертає увагу на те, що висновки комісії за результатами експертизи лічильника повинні відображати інформацію щодо наявності не облікованого (облікованого часткового) газу або викривлення даних обліку газу, що було наслідком виявленого втручання в роботу лічильника.

Однак, за Актом експертизи лічильника №843 від 10.05.2023 року таких висновків надано не було. Зазначеним актом визначено, що відносно цілісності заводської пломби та повірчого тавра - невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, існує доступ до відлікового механізму та відносно цілісного відлікового механізму: при відкритті виявлені механічні пошкодження пломби вального отвору пристрою, при від`єднанні відлікового пристрою виходять зі зчеплення передаточні шестерні, що призводить до викривлення даних обліку природного газу та вказано про несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника, що призводить до викривлення даних обліку природного газу при цьому відсутня інформація про похибку лічильника газу.

За результатами ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» надано довідку від 10.05.2023 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, в якій також зазначено, що у ЗВТ наявність пошкодження у місцях, що визначені ЕД (експлуатаційних документах) на лічильник (невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування)».

Зокрема підставою визнання лічильника газу непридатним визнано наявність пошкодження у місцях, що визначені ЕД (експлуатаційних документах) на лічильник (невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування), а отже не встановлено пошкодження відлікового механізму.

З даних викладених в актах КН №004183 від 17.02.2022 року про порушення та про виявлені порушення, акті експертизи №843 від 10.05.2023 року, довідки № 39-1-3/15706 від 10.05.2023 року не вбачається, що лічильник газу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00275368, внаслідок виявлених працівниками позивача порушень не обліковував спожитий відповідачем газ або показання лічильника внаслідок пошкоджень були викривлені. Акт експертизи від 10.05.2023 року не містить таких показників позачергової повірки як втрата тиску, герметичність, похибка лічильника за об`ємної витрати.

Несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, зокрема, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

Схожий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 904/4030/18, від 05 листопада 2019 року у справі № 922/137/19, від 28 грудня 2019 у справі № 911/721/19, від 12 березня 2020 року у справі № 920/1217/16, від 26 червня 2020 року у справі № 911/720/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 922/4351/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 908/554/19.

Суд також звертає увагу на те, що в Акті про порушення №КН 004183 від 17.02.2022 року відповідач вказав, що він за час проживання протягом десяти років за даною адресою до лічильника газу не втручалась.

Також суд звертає увагу, що за ДСТУ 9035:2020 розділ 11 Проведення повірки, визначається порядок проведення повірки вимірювальної техніки, зокрема пункт 11.1. Зовнішнє оглядання включає Перевірку зовнішнього вигляду лічильника виконують візуально звірянням зовнішнього вигляду лічильника з вимогами УД (експлуатаційним документам). Перевіряють:

- відповідність відлікового пристрою вимогам ЕД;

- відсутність пошкоджень, що ускладнюють зчитування марковання лічильника;

- наявність та цілісність пломбування у місцях, що визначені ЕД на лічильник;

- відсутність пошкоджень i дефектів, в тому числі лакофарбового покриття, які можуть перешкоджати

роботі лічильника чи впливати на його роботоздатність.

Результати зовнішнього оглядання вважають позитивними, якщо зовнішній вигляд лічильників відповідає вимогам ЕД.

Крім того ДСТУ 9035:2020 розділ 11 Проведення повірки має також пункти:11.2 Перевірка герметичності; 11.3 Перевірка роботоздатності; 11.4 визначення відносної похибки; 11.5 Визначення втрат тиску на лічильниках; 11.6 11.6 Перевірка передавального відношення (коефіцієнта перетворення) між вимірювальними механізмами та відліковими пристроями лічильників.

З наданих доказів до матеріалів справи вбачається, що на експертизі лічильника газу було здійснено лише тільки зовнішній огляд ЗВТ, про що свідчить Акт №843 від 10.05.2023 року та Довідка ДП «ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», а отже не встановлювалось викривлення даних обліку природного газу.

Згідно з пунктами 4, 5 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Засоби вимірювальної техніки, які є складовими комерційного ВОГ, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог глав 7 та 8 цього розділу.

Згідно з положеннями пункту 6 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС у разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутий комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРС, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Згідно з пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Вирішуючи спір та аналізуючи доводи сторін, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виявлені пошкодження лічильника газу призвели до викривлення даних обліку природного газу, тобто факт споживання відповідачем необлікованого природного газу та усіх складових цього правопорушення, зокрема наслідків (дії, що призвела до викривлення даних обліку природного газу та причинно-наслідкового зв`язку між втручанням в лічильник та діями відповідача) не доведений.

Згідно до частин першої та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01 листопада 2018 року у справі № 905/2191/15.

Отже для притягнення особи до майнової відповідальності необхідним є встановлення наявності всіх складових частин складу правопорушення, а саме: наявність неправомірного діяння, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправним діянням та спричиненою шкодою та наявність вини.

Для покладення на споживача відповідальності у виді нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу вимагається встановлення факту, а не можливості несанкціонованого відбору природного газу з газорозподільних систем (крадіжка газу), про що може свідчити встановлений факт несанкціонованого втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки (лічильника).

Суд в черговий раз наголошує на тому, що несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції лічильника, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

Більш того, суд враховує, що донарахування ціни необлікованого об`єму газу це не штрафні санкції, в свою чергу - це витрати за використаний але несплачений газ. Тобто для того, щоб здійснити донарахування ціни необлікованого газу потрібно встановити той факт, що він певний час не обліковувався та не сплачувався, чого не було зроблено представниками газопостачальника та не враховувалося комісією під час прийняття рішення.

Для доведення правомірності здійснених позивачем донарахувань відповідачу об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу (лічильника газу) з боку відповідача.

Наявні в матеріалах справи докази не містять інформації викривлення даних обліку природного газу, яке є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу лічильника газу.

Крім того суд звертає увагу на те, що повірка лічильника газу останній раз проводилась у 1997 році, про що вказує позивач по справі в Акті про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи.

Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747, який набув законної сили 29.11.2016 року для лічильника газу та пристроїв перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,0 установлено міжповірочний інтервал 2 роки, класу 1,5 - 8 років.

Отже, суд приходить до висновку що позивачем не доведено обставин несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ з боку відповідача.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що підставою покладення на споживача відповідальності у виді нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу є встановлення фактів несанкціонованого втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки (лічильника) та викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням), а не сам факт виявлення пошкодження лічильника газу, суд вважає, що позивач не довів свої позовні вимоги.

Тобто позивачем не доведено наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено обставин несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ з боку відповідача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, за таких обставин судові витрати по справі покладаються на позивача.

У першій заяві по суті справи (відзиві) представник відповідача просить здійснити розподіл судових витрат та вказує розмір витрат на надання професійної правничої допомоги на підставі Договору в сумі 15000,00 грн.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного Закону).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано: Договір №01-0501/24 від 05.01.2024 року про надання правової допомоги; Додаткову угоду до Договору №01-0501/24 від 05.01.2024 року в якому визначено розмір гонорару за надану правову допомогу у розмірі 12000,00 грн; квитанція від 05.01.2024 року про сплату ОСОБА_1 розміру гонорару 12000,00 грн.

Інші докази які вказують на розмір гонорару заявленого до стягнення у відзиві у розмірі 15000,00 грн відсутні.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.02.2022 у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268, від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням вище викладеного, а також враховуючи конкретні обставини справи, складність справи, усталену практику з розгляду таких спорів, обсяг наданої адвокатом правової допомоги (складання відзиву на позовну заяву), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що вартість послуг на праву допомогу є завищеною та підлягає зменшенню до суми 7000,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ХАРКІВГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (вул. Безлюдівська, буд. 1, м. Харків, 61109, код ЄДРПОУ 03359500) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя