Рішення № 117046543, 16.02.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року Справа№200/390/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3 м. Слов`янськ Донецька область, 84122) відповідач 1,

Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) відповідач 2,

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Бахмутського МВ УВД ФСС України в Донецькій області від 05.09.2016 №0503/8106/8106/25 Про припинення щомісячної страхової виплати щодо ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01.10.2016 по 30.11.2019.

24 січня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08 лютого 2024 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 1 просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

15 лютого 2024 року від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 2 просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, відзивів відповідачів на адміністративний позов та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Позивач має статус особи з інвалідністю третьої групи за загальним захворюванням, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 08.04.2010 року.

Позивач знаходиться на обліку внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка № 2306-5000202683 від 27.09.2019 року.

Доказів, що довідка скасована суду сторонами не надано.

В обґрунтування адміністративного позову сторона позивача зазначає, що позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати у Бахмутському міському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Донецькій області у період з 01.05.2014 по 31.08.2016, водночас станом на 04.01.2024 позивач отримує щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

У період з 01.10.2016 року по 30.11.2019 року нарахування страхових виплат позивачу було припинено.

У зв`язку з цим позивачем 09.12.2023р. було направлено запит на адресу відповідача 1 щодо правових підстав та часу припинення нарахування і виплати страхових виплат, а також надання рішення щодо припинення нарахування страхових виплат.

Згідно до листа відповідача 1 від 02.01.2024 року № 79-24672/Б-02/8-0500/24, позивач отримував щомісячну страхову виплату як внутрішньо переміщена особа у Бахмутському міському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.05.2014 по 31.08.2016, проте згідно з постанови відділення від 05.09.2016 №0503/8106/8106/25 «Про припинення щомісячної страхової виплати» виплати були припинені з 01.09.2016, та згідно з постанови від 05.09.2016 №0503/8106/8106/26 «Про зняття з обліку страхового випадку» та №0503/8106/27 «Про зняття з обліку потерпілого» позивача було знято з обліку з 01.09.2016, згідно з рішенням комісії Бахмутської міської ради. Водночас паперова справа та постанови про припинення страхових виплат та зняття з обліку Бахмутського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління не передавались, надати копії вищезазначених рішень відповідач 1 не має можливості.

Згідно до листа відповідача 2 від 22.12.2024 року №21469-21663/Б-02/8- 0800/23, особова справа з оригіналами документів, які зберігалися у робочому органі Фонду соціального страхування до відповідача 2 не передавалась, тому надати інформацію стосовно припинення нарахування та здійснення страхових виплат за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 не вбачається можливим.

Сторона позивача вважає, що дії з припинення нарахування страхових виплат та відмова у виплаті такої заборгованості є неправомірними та такими, що порушують права позивача на отримання відповідної страхової виплати виходячи з того, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат, скасування такої довідки не є підставою для відмови у призначенні та виплаті щомісячних страхових виплат, а також виходячи з того, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма орган державної влади.

Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 20490012, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69057, Запорізька область,місто Запоріжжя,проспект Соборний,будинок 158б, організаційно-правова форма орган державної влади.

01.01.2023 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, яким Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 03 вересня 1999 року № 1105-XIVвикладений в новій редакції.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Згідно п.п. 2-3, 7 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 03 вересня 1999 року № 1105-XIV, вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

До завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 1 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3 вказаної Постанови доручено Пенсійному фонду України з 02 січня 2023 року забезпечено здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач не отримував щомісячні страхові виплати з вересня 2016 року про що йому було відомо та звернувся до суду тільки у січні 2024 року, отже строк звернення до суду з закінчився, з позовом позивач звернувся поза межами строку звернення до суду.

По суті спору відповідач 1 вказує на те, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

З 01 вересня 2016 року Бахмутським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 було припинено (затримано) у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Надалі, ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався, необхідні документи для продовження (відновлення) щомісячної страхової виплати не надав, тому постановою Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 05.09.2016 № 0503/8106/8106/25 «Про припинення щомісячної страхової виплати» на підставі пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, припинено виплати з 01.09.2016 у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (особи, які не звернулися для перереєстрації довідки згідно вимог діючого на той час законодавства).

Відповідач 1 вказує на те, що порядок здійснення страхових виплат страхових виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VІІ та постановами Кабінету Міністрів України: Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509; постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» якою установлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509; постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Вищезазначеними нормативно-правовими актами не передбачено здійснення нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (особам, які мають право на виплати), які не перемістилися на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі.

Поряд з цим, відповідач 1 зазначив, що відповідно до частини 8 статті 4 Закону України №1706 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), термін дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи становить шість місяців з моменту її видачі. У випадку продовження дії обставин, що визначені у статті 1 цього Закону, термін дії такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що станом на 2024 рік позивач отримує щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Запорізькій області.

Відповідач 2 вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно з п. 1 «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (далі - Порядок № 509) довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, поряд з цим, на сьогодні нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 здійснюється своєчасно та в повному обсязі з додержанням чинного законодавства.

Дослідивши надані сторонами докази суд встановив наступне.

Листом відповідача 2 від 05.12.2023 № 0800-0202-8/89004 представника позивача повідомлено, що особова справа ОСОБА_1 з оригіналами документів, які зберігалися у робочому органі Фонду соціального страхування до Головного управління не передавалася, тому надати інформацію стосовно припинення нарахування та здійснення страхових виплат за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 не вбачається можливим. На сьогодні нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 здійснюється своєчасно та в повному обсязі з додержанням чинного законодавства.

Листом відповідача 1 від 02.01.2024 № 79-24672/Б-02/8-0500/24 представника позивача повідомлено, що згідно з постанови відділення від 05.09.2016 №0503/8106/8106/25 «Про припинення щомісячної страхової виплати» виплати були припинені з 01.09.2016, та згідно з постанови від 05.09.2016 №0503/8106/8106/26 «Про зняття з обліку страхового випадку» та №0503/8106/27 «Про зняття з обліку потерпілого» позивача було знято з обліку з 01.09.2016 згідно з рішенням комісії Бахмутської міської ради, паперова справа та постанови на припинення страхових виплат та зняття з обліку Бахмутського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління не передавалися, надати копії вищезазначених рішень не має можливості.

Заявою про виконання ухвали суду від 31.01.2024 року відповідач 1 повідомив суд, що згідно акту приймання-передавання справ укладеного та підписаного між управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області паперова справа потерпілого ОСОБА_1 або постанова про припинення йому щомісячних страхових виплат не передавалися до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розмір страхової виплати на момент припинення 31.08.2016 року становив 2903,92 грн.

Згідно службової записки щодо надання матеріалів страхової справи ОСОБА_1 відповідно до службової записки від 13.02.2024 №264/09-16 адресованої Заступнику начальника управління - начальнику відділу представництва інтересів в судах та інших органах №1 юридичного управління Головного управління ПФУ в Запорізькій області Олені Пасічник, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) знаходився на обліку у Бердянському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі Бердянське відділення) з приводу зареєстрованого страхового випадку трудового каліцтва, що стався 16 грудня 1988 року. За висновком медико-соціальної експертної комісії від 01 липня 2004 року, серія 2-18 АВ №082553, потерпілому встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 55%, у тому числі: 15 % по трудовому каліцтву (акт від 16.12.1988 №190), 40% по професійному захворюванню (акт від 05.05.1995 №б/н) та ІІІ групу інвалідності, безстроково. Постанову Бердянського відділення про призначення потерпілому ОСОБА_1 перерахованої щомісячної страхової виплати від 25.03.2023 року № 23015/36323/8106/5 передано управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в статусі «діюча», справа про страхові виплати потерпілого залишилась на тимчасово окупованій території. Інформація про дату, з якої потерпілий отримує щомісячні страхові виплати як внутрішньо-переміщена особа в Запорізькій області, відсутня (!).

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Спірним питанням у цій справі є правомірність припинення страхових виплат позивачу з 01.09.2016 року, а також наявність/відсутність підстав для виплати заборгованості, що утворилась з 01.09.2016 року по 30.11.2019 року.

Отже, факт припинення позивачу щомісячних страхових виплат та обставини їх припинення підтверджуються відповідачем 1 та відповідними доказами, тому встановлені обставини справи не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Водночас, слід врахувати, що відповідач 2 не може спростувати або підтвердити дату відновлення ним страхових виплат позивачу через залишення страхової справи потерпілого на тимчасово окупованій території у місті Бердянськ Запорізької області.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положеннястатті 1 Конституції Україниміститься урішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннямистатті 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Приписами ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно приписам ч.ч. 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства).

З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 12 Закону № 1706-VII, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз.3 п. 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції»).

За приписами п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі Порядок № 509), довідка діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12Закону та абзацом шостим цього пункту.

Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12Закону.

Довідка, видана до 20 червня 2016 року, у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягає перереєстрації до 20 липня 2016 року. Для цього внутрішньо переміщена особа особисто або через законного представника (у випадках, передбачених абзацами першим - шостим пункту 2 цього Порядку) звертається за видачею довідки до уповноваженого органу, а раніше видана їй довідка вилучається, про що вносяться відповідні записи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Довідка, зазначена в абзаці шостому цього пункту, не перереєстрована у встановлений строк, не є дійсною, про що вноситься відповідний запис до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Пунктом 2 Постанови № 365 установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку № 509.

Відповідно до п. 12 Постанови № 365 соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

За пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміну «законодавство» від 09 липня 1998 року № 12-рп/98, Конституція України значно розширила коло питань суспільного життя, що визначаються чи встановлюються виключно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів. Відповідно до статті 92 Конституції України законами України мають регламентуватися найважливіші суспільні та державні інститути (права, свободи та обов`язки людини і громадянина; вибори, референдум; організація і діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади тощо).

Разом з тим за змістом пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, виходячи з Конституції України Закон України Про Рахункову палату Верховної Ради України від 11 липня 1996 року, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом. Закон не може бути змінений підзаконним правовим актом.

У межах своєї компетенції КМУ видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Нормативно-правові акти КМУ, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом (стаття 117 Конституції України). Нормативно-правові акти КМУ належать до категорії підзаконних.

Проте на теперішній час будь-які зміни доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо обмеження права осіб, які зареєстровані або проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання страхових виплат не вносилися.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 243/3505/16-ц від 20.09.2018 року, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Доводи відповідача 1, що позивач впродовж спірного періоду для вирішення питання щодо отримання щомісячних страхових виплат не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з письмовою заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи судом не приймаються, оскільки саме позивачу надано право вирішувати про необхідність звернення до відповідача щодо продовження страхових виплат, тож відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Така позиція суду кореспондує правовим висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 243/3505/16-ц.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовної заявою, суд зазначає, що страхову виплату призначено позивачу безстроково, тож позивач мав обґрунтовані правомірні очікування на отримання страхових виплат протягом всього строку, на який вони були призначені, тобто з дати первісного призначення та пожиттєво.

Відповідно до частини сьомої статті 47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Процесуальний закон обмежує лише строк звернення до суду з позовом, та не може обмежувати строк захисту порушеного права, якщо нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановлені більші або необмежені строки для такого захисту.

Таким чином, порушене право позивача на отримання страхових виплат за минулий час має бути відновлено без обмеження будь-яким строком.

Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідачів покладені в обґрунтування їх позиції у справі.

Також, суд зазначає, що в постанові від 26 серпня 2021 року по справі № 440/4434/18, Верховний Суд звернув увагу, що «у межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 ("Von Maltzan and Others v. Germany").

Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 610). Також у Рішенні від 13.12.2001 у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109)».

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинивши страхові виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушило право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідачі не заперечують право позивача на отримання соціальних виплат.

В абз.2-4 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 7 жовтня 2009 року№ 25-рп/2009, Конституційний суд зазначив, що зазначені конституційні положення розвинуті в розділі ІІ Конституції України „Права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В абз. 1 підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року№ 5-рп/2005, Конституційний суд України зазначив, Україна як демократична і правова держава закріпила принцип поваги і непорушності прав та свобод людини, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі майнових прав (стаття 1, частина друга статті 3, статті 21, 22, 64 Конституції України).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачами не надано суду жодного переконливого доказу правомірності дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення страхових виплат та не заявлено доводів на обґрунтування цього, які б не були спростовані підчас розгляду справи.

Щодо закінчення терміну невиплати страхових виплат позивачу, слід звернути увагу, що відповідач 2 не може ані підтвердити, ані спростувати, що страхові виплати останнім позивачу було відновлено з 01.12.2019 року через залишення страхової справи позивача на тимчасово непідконтрольній території.

Поряд з цим, процесуальний закон покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суб`єкт владних повноважень також повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Водночас, відновлення порушених прав позивача на соціальне забезпечення та отримання страхових виплат не можуть бути поставлені у залежність від викладених обставин.

Також слід врахувати, що відповідно до ч. 9 ст. 41 Закону № 1105-XIV у поточній редакції, суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має на це право, можуть бути утримані територіальними органами уповноваженого органу управління, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або якщо у документах подано завідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд враховує, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області вибуло зі спірних правовідносин внаслідок реорганізації шляхом приєднання до відповідача 1 до звернення позивача до суду з позовною заявою.

Постанова Бахмутського МВ УВД ФСС України в Донецькій області від 05.09.2016 №0503/8106/8106/25 Про припинення щомісячної страхової виплати сторонами до суду не надавалась, оскільки від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до відповідача 1 вона не передавалась.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.05.2023 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинено.

Ураховуючи викладене, у суду відсутня можливість дослідження оскаржуваної постанови та надання їй правової оцінки у розрізі заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 1.2. Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27, чинному на час виникнення спірних правовідносин, (далі Порядок №27), внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно доЗакону № 1105безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування).

Відповідно до п.п. 3.7, 3.8, 3.9 Порядку №27, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.

Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок до теперішнього часу не прийнято.

Ураховуючи викладене, обов`язок щодо виплати позивачу заборгованості зі сплати щомісячних страхових виплат має бути покладений на відповідача 2 як орган, у якому позивач перебуває на обліку від моменту відновлення страхових виплат.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзиви на позовну заяву відповідачів, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01 вересня 2016 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01.10.2016 року по 30.11.2019 року.

У відповідності до ч.ч. 3, 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, згідно квитанції про сплату судового збору від 20.01.2024 року № H44K-HCB2-AE20-71HT.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір у розмірі 968,96 грн з відповідача 1, як з правонаступника особи, чиїми діями спричинено порушення прав позивача, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158б) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01 вересня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 01.10.2016 року по 30.11.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 16 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до відповідного суду апеляційної інстанції.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко