Рішення № 117046089, 05.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року Справа № 160/26451/23 Днпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кучми К.С.

при секретарі судового засідання Казаковій Л.А.

за участю:

представника позивача Дударенко А.Д.

представника відповідача Шаповал В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі в режимі відеоконференції адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000042124120463 від 28.11.2022 року, яким йому було нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 1 680 271,92 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0018681-1306-0436 від 05.09.2023 року, складену відносно нього;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №0018681-1306-0436 від 05.09.2023 року, складене Придніпровським відділом по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відносно майна, що перебуває у його власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним 25.09.2023 року засобами поштового зв`язку отримано податкову вимогу № 0018681-1306-0436 від 05.09.2023 року з вимогою сплатити податковий борг в сумі 1 680 271, 92 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу № 0018681-1306-0436 від 05.09.2023 р. Проте вказує, що він не отримував податкового повідомлення-рішення №000042124120463 від 28.11.2022 року, у зв`язку з чим не мав змоги оскаржити його в адміністративному та/або судовому порядку, про його існування та зміст йому стало відомо лише 28.09.2023 року, після отримання відповіді на адвокатський запит № 650064/6/04-36-24-12-13 від 28.09.2023 р. Таким чином, враховуючи те, що податкове зобов`язання, визначене відповідачем в податковому повідомленні-рішенні № 000042124120463 від 28.11.2022 року, є неузгодженим, оскільки в розумінні ПК України такі рішення контролюючого органу не вважаються належним чином надісланими (врученими), що призвело до неможливості встановлення строку, передбаченого п.95.2 ПК України, із закінченням якого законодавець пов`язує виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу, а отже, податковий борг у нього в сумі 1 680 271, 92 грн. не виник. Позивач вважає, що податкова вимога № 0018681-1306-0436 від 05.09.2023 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 0018681-1306-А0436 від 05.09.2023 р. були прийняті податковим органом за відсутності правових підстав для цього, а отже, підлягають скасуванню.

Щодо відсутності правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення позивач вказує, що він є власником гідротехнічної споруди у складі двох накопичувальних резервуарів, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Волоське, вул.Гаражна, буд.1ж. Гідротехнічні споруди у складі двох накопичувальних резервуарів, це дві великих ями в землі, одна з яких обмощена бетонними плитами, а інша - взагалі не складається з якихось будівельних матеріалів, а має вигляд об`ємного углиблення в землі, покритого сухостоєм. Тому позивач вважає, що гідротехнічні споруди у складі двох накопичувальних резервуарів, не мають ознак будівель в значенні п.п.14.1.15 п.14.1 ст.14 ПК України та класифікуються у розділі 2 "Інженерні споруди" Державного класифікатора ДК 018-2000, а тому на зазначені споруди не поширюється визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, контролюючим органом порушено граничний строк прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки воно сформовано лише 28.11.2022 року, що не узгоджується з приписами пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, та свідчить про його протиправність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.161 КАС України.

На виконання ухвали суду, 23.10.2023 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано докази сплати судового збору у розмірі 14 493,60 грн.

Ухвалою суду від 25.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

На виконання вимог ухвали суду від відповідача 15.11.2023 року надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 р. № 252 "Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів", визначено гідротехнічні споруди як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод. До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канати, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 є власником гідротехнічної споруди у складі двох накопичувальних резервуарів, загальною площею 9557 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1. Отже, належні на праві власності об`єкти нежитлової нерухомості є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2021 роки відповідно до вимог ПК України.

Щодо твердження, що граничний строк для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був за 2019 рік - 01.07.2020 року, за 2020 рік - 01.07.2021 року, за 2021 рік - 01.07.2022 року, відповідач вказує, що з урахуванням строків давності контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом 28.07.2022 року, тобто в момент, коли у нього було право визначати податкове зобов`язання в межах строків, встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України. Також вказує, що окрім оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було направлено на адресу позивача - АДРЕСА_2 два листи, які він отримував, а саме лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2022 р. №71834/6/04-36-24-12-13 та лист від 13.12.2022 р. №718830/6/04-36-24-12-13, про що свідчать підписи на рекомендованих повідомленнях. Таким чином, під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги відповідач діяв в спосіб та межах визначених законодавством України. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

17.11.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що споруди, які належать позивачу на праві власності, не підпадають під поняття житлової чи нежитлової нерухомості, а тому дані споруди не є об`єктами оподаткування податком на нерухомість. Відповідно до будівельної експертизи щодо визначення коду відповідно до Державного класифікатора ДК 018-2000 за №14/08-1-2023 від 14.08.2023 року гідротехнічна споруда у складі двох накопичувальних резервуарів на даний час не перебуває у безпосередньому використанні (не експлуатується), але фактично призначена для накопичення та зберігання води, та відповідає коду 2153.3 Споруди систем водозабезпечення землеробства, яка належить до Розділу "Інженерні споруди". Таким чином, на споруди не поширюється визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що жодним чином не було спростовано відповідачем. Крім того, згідно із підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платники податки контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Тобто, граничний строк для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був: за 2019 рік - 01 липня 2020 року, за 2020 рік - 01 липня 2021 року, за 2021 рік - 01 липня 2022 року. Відтак, контролюючий орган за вказані звітні періоди податкове повідомлення-рішення № 000042124120463 сформував лише 28.11.2022 року, що відповідно не узгоджується з приписами пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України. Звідси слідує, що податкова вимога № 0018681-1306-0436 від 05.09.2023 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 0018681-1306-0436 від 05.09.2023 р. були прийняті податковим органом за відсутності правових підстав для цього, а отже, підлягають також скасуванню.

28.11.2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вказано, що п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України чітко зазначає, яка нерухомість не є об`єктом оподаткування. До цього переліку, об`єкт нерухомості, що знаходиться у власності позивача - не входить. Отже, гідротехнічні споруди у складі двох накопичувальних резервуарів, загальною площею 9557 кв.м., є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2021 роки відповідно до вимог ПК України.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2023 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

19.12.2023 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно належать, у тому числі об`єкти нежитлової нерухомості (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України) - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фону (п.п.14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України) та є земельними поліпшеннями, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності фонду (п.п.14.1.15 п.14.1 ст.14 ПК України). Таким чином, на об`єкти нерухомості, які не мають ознак будівель в значенні п.п.14.1.15 п.14.1 ст.14 ПК України та класифікуються у розділі 2 "Інженерні споруди" Класифікатора, не поширюється визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Такої ж думки дійшла ДПС України в податковій консультації №467/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 08.02.2019 р.

24.01.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що законодавством чітко передбачено, що індивідуальна консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 ПК України). Щодо висновку, що об`єкти нерухомості, що знаходяться у власності позивача класифікуються у розділі 2 "Інженерні споруди" Державного класифікатора ДК 018-2000 звертає увагу, що визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з класифікатором. При цьому, для отримання висновку щодо класифікації належних йому об`єктів нерухомості доцільно звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Таким органом є Державна інспекція архітектури та містобудування України. До матеріалів справи не додано документів вказано органу, а отже віднесення об`єктів нерухомості, що знаходяться у власності позивача до класу у розділі 2 "Інженерні споруди" Державного класифікатора ДК 018-2000 не відповідає закону.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового засідання заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, просив суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, додаткових поясненнях, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, додаткових поясненнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Соборний район м.Дніпра), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником гідротехнічної споруди у складі двох накопичувальних резервуарів, загальною площею 9557 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач 28.11.2022 року, керуючись п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України сформував податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №000042124120463 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2019-2021 роки, на суму 1 680 271,92 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено контролюючим органом засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з наявністю податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 05.09.2023 р. №0018681-1306-0436.

Судом також встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення 05.09.2023 року №0018681-1306-0436 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно із підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України зазначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно із пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У пп.266.10.2 п.266.10 ст.266 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Як зазначено у п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.45.1 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Так, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

Судом встановлено, та не заперечується представником відповідача, що спірне податкове повідомлення-рішення №000042124120463 від 28.11.2022 року було направлено контролюючим органом засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_3 , проте повернуте на адресу відповідача з відміткою про "закінчення терміну зберігання".

В свою чергу судом встановлено, що податковою адресою позивача є ж/ АДРЕСА_4 .

Позивач з цього проводу зазначає, що на ж/м Сокіл є декілька будинків під номером "10" та квартир під номером "46", тому не зазначення податковим органом корпусу в адресі призвело до невручення йому оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, направлення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №000042124120463 від 28.11.2022 року на адресу, що не є податковою адресою позивача, та як наслідок не отримання його останнім дає підстави для висновку, що зобов`язання є неузгодженим та виключає право податкового органу прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Щодо правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України наведений перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, а саме:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Згідно із ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до п.14.1 ст.14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

14.1.129. об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки;

14.1.129-1. об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

14.1.15. будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;

14.1.238. споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій;

Отже, до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать, зокрема, об`єкти нежитлової нерухомості (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України) - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України) та є земельними поліпшеннями, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (пп.14.1.15 п.14.1 ст.14 ПК України).

В свою чергу, об`єкти нерухомості, які не мають ознак будівель в значенні пп.14.1.15 п.14.1 ст.14 Кодексу, зокрема споруди (інженерні споруди), не підпадають під визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником гідротехнічної споруди у складі двох накопичувальних резервуарів, загальною площею 9557 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 р. №252, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т.ін.

Позивач з цього приводу вказує, що фактично гідротехнічні споруди у складі двох накопичувальних резервуарів, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський район, с.Волоське, вул.Гаражна, буд.1Ж, це дві великих ями в землі, одна з яких обмощена бетонними плитами, а інша - взагалі не складається з якихось будівельних матеріалів, а має вигляд об`ємного углиблено в землі, покритого сухостоєм.

Крім того, відповідно до наданої позивачем будівельної експертизи щодо визначення коду відповідно до Державного класифікатора ДК 018-2000 експертом зроблено висновок, що гідротехнічна споруда у складі двох накопичувальних резервуарів на даний час не перебуває у безпосередньому використанні (не експлуатується), але фактично призначена для накопичення та зберігання води, та відповідає коду 2153.3 Споруди систем водозабезпечення землеробства.

Враховуючи відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також норми ПК України і Державного класифікатора будівель та споруд, суд доходить висновку, що об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда у складі двох накопичувальних резервуарів належить саме до споруди (інженерної споруди).

Отже, об`єкт нерухомості: інженерні споруди не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відомості інформаційних баз даних ІКС "Податковий блок" про зареєстроване право власності позивача на об`єкт нежитлової будівлі, оскільки у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності в графі "об`єкт нерухомого майна" вказано: "гідротехнічна споруда у складі двох накопичувальних резервуарів, об`єкт житлової нерухомості: Ні".

Таким чином, відсутні відомості, що даний об`єкт є нежитловою будівлею.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Таким чином, посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах не є належним доказом по справі, оскільки носить виключно інформативний характер.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 25.11.2019 року у справі № 821/4094/14, від 27.03.2018 року у справі №816/809/17.

Відтак, відповідач протиправно нарахував позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2021 роки.

На підставі наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №000042124120463 від 28.11.2022 року, та як наслідок наявність підстав для його скасування. Внаслідок визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення позовні вимоги про скасування податкової вимоги від 05.09.2023 року №0018681-1306-0436 та рішення №0002359-1310-0436 про опис майна у податкову заставу також підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правової допомоги від 26.09.2023 року, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро "Анастасії Дударенко" (виконавець).

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги б/н від 26.09.2023 року виконавець приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань:

- складання претензій, звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних, і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує виконавцю за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами в окремій Додатковій угоді.

Додатковою угодою №1 до Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року сторони погодили, зокрема, що: вартість послуг виконавця, пов`язаних з представництвом інтересів ОСОБА_1 в рамках судової справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, складає:

- складання процесуальних документів у справі - 1 000 грн. за кожну годину роботи;

- участь адвоката у судових засіданнях у Дніпропетровському окружному адміністративному суді - 3 000 грн. за кожне судове засідання (в т.ч. судові засідання, які будуть проходити у режимі відеоконференції).

Актом приймання-передачі наданих послуг з надання правової допомоги адвокатом до договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року №1 від 06.10.2023 р. сторонами погоджено наступне:

1. адвокат з 02.10.2023 р. по 06.10.2023 р. на виконання умов договору надав Клієнту юридичні послуги згідно Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року, а Клієнт прийняв надані послуги;

2. вартість послуг згідно п.3.1. Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року та п.2 Додаткової угоди №1 від 28.09.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року з розрахунку 1 000 грн. за кожну годину роботи, становить 10 000 грн. складається з: написання тексту позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - за 10 годин роботи. Разом - 10 000 грн.

Розрахунковою квитанцією серії ААА01 №001 проведено розрахунок у розмірі 10 000 грн. за написання позовної заяви.

Актом приймання-передачі наданих послуг з надання правової допомоги адвокатом до договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року №2 від 16.11.2023 року сторонами погоджено наступне:

1. адвокат з 15.11.2023 р. по 16.11.2023 р. на виконання умов договору надав клієнту юридичні послуги згідно Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року, а клієнт прийняв надані послуги;

2. вартість послуг згідно п.3.1. Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року та п.2 Додаткової угоди №1 від 28.09.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року з розрахунку 1 000 грн. за кожну годину роботи, становить 8 000 грн. та складається з: написання відповіді на відзив на позовну заяву по справі № 160/26451/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, за 7 годин роботи - 7 000 грн.; написання клопотання про залишення без розгляду відзиву ГУ ДПС у Дніпропетровській області по справі №160/26451/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, за 1 годину роботи - 1 000 грн. Разом - 8 000 грн.

Розрахунковою квитанцією серії ААА01 №002 проведено розрахунок у розмірі 8 000 грн. за написання відповіді на відзив та написання клопотання про залишення без розгляду відзиву ГУ ДПС у Дніпропетровській області по справі №160/26451/23.

Актом приймання-передачі наданих послуг з надання правової допомоги адвокатом до договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року №3 від 29.12.2023 року сторонами погоджено наступне:

1. адвокат з 06.12.2023 р. по 20.12.2023 р. на виконання умов договору надав клієнту юридичні послуги згідно Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року, а Клієнт прийняв надані послуги.

2. вартість послуг згідно п.3.1. Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року та п.2 Додаткової угоди №1 від 28.09.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2023 року з розрахунку 3 000 грн. за участь в судовому засіданні по справі, становить 6 000 грн. та складається з: участь адвоката в судовому засіданні по справі № 160/26451/23 що відбулось 06.12.2023 р. о 10:00 год. - 3 000, 00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні по справі №160/26451/23, що відбулось 20.12.2023 р. о 13:00 год. - 3 000, 00 грн. Разом - 6 000 грн.

Розрахунковою квитанцією серії ААА01 №003 проведено розрахунок у розмірі 6 000 грн. за участь судовому засіданні що відбулось 06.12.2023 р. о 10:00 год та участь адвоката в судовому засіданні по справі №160/26451/23, що відбулось 20.12.2023 р.

Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.

Відповідач заперечував проти відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката та вказує, що 10 000 грн. на написання позову та 8 000 грн. на підготовку відповіді на відзив на позовну заяву та клопотання про залишення без розгляду відзиву ГУ ДПС у Дніпропетровській області є неспівмірим з часом витраченим адвокатом на підготовку вказаних документів. У цій справі адвокат не надав доказів, що саме 10 годин необхідно було витратити на підготовку позову і 8 годин на підготовку відповіді на відзив на позовну заяву та клопотання про залишення без розгляду відзиву ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Крім того, додана розрахункова квитанція не є банківським документом, що підтверджує дійсну оплату послуг адвоката. Вказує, що даний позов є нескладним і тому вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 24 000 грн. є перебільшеними. Отже, заявлені до відшкодування позивачем витрати є не підтвердженими, неспіввісними із складністю цієї справи, наданим адвокатом послуг у ході розгляду справи безпосередньо у суді першої інстанції та не розумності їхнього розміру.

Так, у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Дослідивши матеріали справи, а також додані до позовної заяви документи, проаналізувавши обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, прийнявши до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд прийшов висновку, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Враховуючи, викладене, суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в розмірі 6 000 грн.

В силу з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 15 576,20 грн. підлягає поверненню позивачу.

Отже, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 15 576,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн., що разом складає 21 567,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000042124120463 від 28.11.2022 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0018681-1306-0436 від 05.09.2023 року, прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу №0018681-1306-0436 від 05.09.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 21 567,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 15.02.2024 року.

Суддя К.С. Кучма