Рішення № 117044080, 09.02.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/11709/21

Провадження №2/523/1215/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Щербан О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про реєстрацію права власності ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1 , яка складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею - 94,4 кв.м., в тому числі житловою - 68,5 кв.м., серія ' номер: 2003, виданий 10.10.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міської нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, а також скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, індексний номер: 49112602 від 10 жовтня 2019 рої 14:33:38, щодо державної реєстрації права власності на вказану квартиру.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2005 року придбала вказану квартиру, яку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором вона передала ВАТ «Раффайзен Банк Аваль».

ОСОБА_2 28.12.2018 року набув право вимоги за кредитним договором і за договором іпотеки від ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», яке в свою чергу отримало право такої вимоги від ПАТ «Оксі Банк» 26.12.2018 року, яке повинно було його отримати від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В лютому 2020 року позивачці стало відомо про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3

ОСОБА_2 не направляв позивачці повідомлення про усунень порушення, а також про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» направляло претензію-вимогу лише у 2008 році боржник після якого рішенням суду з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 стягнуто в солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором.

Ненаправлення вимоги є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету іпотеки, оскільки не дотримано вимог Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_2 не мав права відчужувати іпотечне майно. Іпотекодавець, якому не відомо про існування вимог кредитора, не може бути позбавлений майна в позасудовому порядку без будь-якого повідомлення чи попереднього пред`явлення претензії кредитором. Позбавлення особи майна в такий спосіб є порушенням права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Договір купівлі-продажу укладений із порушенням вимог чинного законодавства України, незалежна оцінка для встановлення ринкової вартості нерухомого майна не проводилась, ціна договору самостійно встановлена відповідачами, що є порушенням умов іпотечного договору, укладеного між позивачем та ВАТ «Райффайзен банк Аваль». Внаслідок цього, майно відчужено ОСОБА_2 за значно заниженою ціною, оплата за договором не проводилась, такий договір укладений всупереч інтересам власника майна. Також, не виконано вимоги іпотечного договору, щодо здійснення повідомлення іпотекодавця пр відступлення права вимоги за договором кредиту. Пред`явлення іпотекодержателем своїх вимог до іпотекодавця у визначений законом строк не доведено. Крім того, з момент ухвалення судом рішення про стягнення у тому числі з позивачки заборгованості за кредитним договором, останній припинив свою дію, кредитор втратив можливіст нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Договір купівлі-продажу укладений без врахування інтересів малолітньої дитини, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наслідком недійсного правочину є двостороння реституція, яка полягає у скасувані реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 .

Оскільки первинно ОСОБА_2 був іпотекодержателе (кредитором), а позивач є іпотекодавцем, тобто власником предмета іпотеки, а державна реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_3 позбавляє позивачку права власності, тому існує необхідність привести сторони у попередній стан, який існував до укладення оспореного договору купівлі-продажу.

05 липня 2021 р позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

14 липня 2021 р у справі відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, а також накладено арешт на квартиру .

04 березня 2022 р розглянуто клопотання позивачки та витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири укладеного між відповідачами .

24 січня 2023 р закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином . Від представника позивачки надійшло клопотання про підтримання позову та розгляд справи їх відсутності.

Відповідачі відзив на позов не надали і про причини неявки не повідомили.

Представники третьої особи Служби у справах дітей ОМР надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Від третьої особи приватного нотаріуса заяв не надходило.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 11 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б., придбала квартиру під АДРЕСА_1 , яка складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею - 94,4 кв.м., в тому числі житловою - 68,5 кв.м.

14 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , укладено кредитний договір № 014/0035/82/81997, відповідно до якого останній надано кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 515610,00 грн.

4 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Раффайзен Банк Аваль» та позивачкою ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, а посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Рудницькою Ю.О. 18 вересня 2007 року.

Предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором стала квартира АДРЕСА_1 , яка належала позивачці на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б. 11 листопада 2005 року за № 7212.

За умовами іпотечного договору сторони дійшли згоди і вирішилі забезпечити виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/0035/82/81997 від 14 вересня 2007 року, шляхом передачі позивачкою банку нерухомого майна, а саме вказаної квартири.

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 1909025451101, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 , 10.10.2019 р приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., як державним реєстратором, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і внесено відповідний запис 33622241 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної власності на вказану квартиру, підставою виникнення права власності вказано договір купівлі-продажу, реєстровий № 2003, виданий 10.10.2019 року, видавник приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Р.В.

За умовами договору купівлі-продажу укладеного 10 жовтня 2019 року та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. ОСОБА_7 продав за ціною 236274 грн. ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1

Згідно з умовами іпотечного договору, а саме , п.5.2 встановлено способи звернення стягнення на предмет іпотеки .

Так, за змістом пункту 5.2.1 іпотечного договору між сторонами передбачено позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом

-продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору продажу у порядку встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку»,

-продажу іпотекодавцем або за дорученням, оформленним відповідною довіреністю іпотекодержателю предмету іпотеки третій особі на користь іпотекодержателя,

-прийняття предмету іпотеки у власність іпотекодержателем,

-шляхом продажу на біржі (з аукціону, публічних торгів),

-іншим способом , що не суперечить чинному на момент реалізації законодавству.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора ОСОБА_8 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру вказану квартиру 04 вересня 2019 р на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором №3393 від 26 грудня 2018, заяви про усунення порушення зобовязань №302 від 05 квітня 2019 р, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №3787 від 28 грудня 2018 р,договору про відступлення прав за іпотечним договором №3395 від 26 грудня 2018 р, документів , що підтверджують направлення заяви про вимогу №66 від 16 травня 2019 р, заяви щодо усунення порушення зобовязання №303 від 05 квітня 2019 р та іпотечного договору №2063 від 04 вересня 2007 р.

За нормами ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (ч. 5 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлен а законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормами ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно зч.1,2ст.36Закону України«Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

За нормами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на предмет спору аналіз норм Закону України «Про іпотеку», на які посилається позивачка, не є доцільним.

Згідно з наданими відомостями правонаступник кредитора та іпотекодержатель ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, що було передбачено умовами п.5.2.1 іпотечного договору.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на підставі умов іпотечного договору і будучи уже власником майна від свого імені продав квартиру ОСОБА_3 .

Необхідно звернути увагу на те, що позивачка не оспорюючи права власності ОСОБА_2 просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири.

При цьому, підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу вказує на недотримання вимог Закону України «Про іпотеку» та обставини, які стосуються правовідносин між позивачкою та іпотекодержателем .

Проаналізувавши надані докази та норми, які регулюють виниклі правовідносини суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки підстави на яких грунтується позов не стосуються предмету позову, а права іпотекодержателя та власності ОСОБА_2 на квартиру позивачем не оспорювалися.

Таким чином, враховуючи те, що за договором купівлі-продажу відчуження відбулося між власником квартири ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 права позивачки не були порушені.

Оскільки вимога про скасування рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 є похідною від вимоги про визнання недійсним договору -купівлі продажу, то відповідно вона не підлягає задоволенню.

Враховуючи висновки суду щодо відмови у задоволенні позову та виходячи із вимог ст.158 ЦПК України арешт квартири накладений ухвалою від 14 липня 2021 р підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,89, 158,258-259, 263-265, 273,354,355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про реєстрацію права власності.

Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 накладений ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 14 липня 2021 р. справа №523/11709/21.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 09 лютого 2024 р

Суддя