Рішення № 117042682, 13.02.2024, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1112/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Ананьївський районнийсуд Одеськоїобласті в складі: головуючої судді: Надєр Л.М.

за участю секретаря судового засідання Рачкової І.В.

за участю сторін по справі:

представника позивача Юраш І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначає, що жодних кредитних договорів з ТОВ «КФ.ЮА» вона не укладала та їй не було відомо про наявність такого договору, а також не було відомо про відступлення права вимоги по кредитному договору на користь ТОВ «ФК ФОРЗА». А в подальшому про укладення договору про відступлення права вимоги на користь ТОВ «Сіроко Фінанс». Жодного листування між нею та кредиторами не було. Жодних повідомлень, вимоги про погашення заборгованості вона від вказаних вище кредиторів не отримувала. У 2020 році їй зателефонували невстановлені особи і вимагали гроші, однак оскільки вона кредитних договорів ні з ким не укладала, звернулась до поліції з відповідною заявою, однак за результатами розгляду її заяви з Ананьївського відділення поліції їй повідомили, що встановити та опитати невстановлених осіб не надалось можливим. Встановити свідків даної події також не надалось можливим. В 2023 році з її банківської картки було списано грошові кошти та вона почала з`ясовувати, на яких підставах це відбувається і знайшла себе у реєстрі боржників. Таким чином їй стало відомо, що 13 грудня 2021 року приватним виконавцем Крецул В.А. відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №183278 від 16 червня 2021 року, відповідно до якого з неї на користь відповідача у справі підлягає стягненню заборгованість у сумі 6330 гривень 95 копійок. Позивач вказує, що до виникнення вказаних вище подій про вчинення виконавчого напису їй не було відомо, постанову про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала. Також позивач вказує, що повідомлення/вимогу ТОВ «Сіроко Фінанс» про сплату заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200119261 від 16 січня 2020 року в розмірі 6330 гривень 95 копійок, вона не отримувала. З урахуванням наведеного позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, яку просить задовольнити, визнавши виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 16 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №183278, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200119261 від 16 січня 2020 року, таким, що не підлягає виконанню. Також просить судові витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30 листопада 2023 року.

В підготовче судове засідання позивач та її представник не з`явились, однак до початку судового засідання представник позивача надала письмову заяву, в якій просить підготовче судове засідання провести без участі позивача та її представника, підготовче судове засідання закрити та призначити справу до розгляду по суті.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.36).

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., в судове засідання не з`явився. Заяв чи клопотань від нього по суті справи до суду не надходило. Водночас відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1075/6 від 30 червня 2021 року діяльність приватного нотаріуса Остапенко Є.М. зупинена.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул В.А., в судове засідання не з`явився. Заяв чи клопотань від нього по суті справи до суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.37).

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду. Заяв чи клопотань від неї по суті справи до суду не надходило, однак в судове засідання з`явилась представник позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі. Також просила задовольнити в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 10000 гривень.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.47).

Треті особи в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причину неявки не повідомили.

Згідно частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення представника відповідача, третіх осіб, заслухавши представника позивача, взявши до уваги неявку позивача, відповідно до положень ч.3 ст.211, ч.ч.1-3 ст.223 ЦПК України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, третіх осіб, та за участю представника позивача.

У ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на підставах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та 5 ст. 81 ЦПК України).

Частина 1 ст.76 ЦПК України наголошує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за номером 183278 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» (код ЄДРПОУ - 42827134) заборгованості, яка виникла за кредитним договором №000200119261 від 16 січня 2020 року у розмірі: 4298 гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту; 1282 гривні 95 копійок заборгованість за відсотками, що становить загальну суму 6330 гривень 95 копійок, на підставі якого постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. від 13 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження №67859850.

З копії інформації з Єдиного реєстру боржників від 26 липня 2023 року у вказаному реєстрі позивач зазначена боржником у вище вказаному виконавчому провадженні №67859850.

Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України "Про нотаріат", наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (далі Порядок вчинення нотаріальних дій), постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса"(далі Перелік документів).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України"Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1 та 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підп. 2.1 та 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Так, згідно п. 2 Переліку документів, стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат"та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене, з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16 та 18 ЦК України та ст.ст. 50, 87 та 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Таким чином, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі від 05.07.2017 № 6-887цс17 та в постанові Верховного Суду у справі від 19.09.2018 №207/1587/16 (провадження № 14-12559св18).

Суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису насамперед не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суду не надано належних та допустимих доказів безспірності розміру грошових вимог заявника до позивача.

Крім того, відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було дотримано вимоги Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій щодо безспірності заборгованості, строку давності, що є підставою для задоволення вимог позивача в цій частині позову, прийняття визнання позову в цій частині відповідачем та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Положеннями статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Змістом частини 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31 січня 2019 року, зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги..

Судом встановлено, що 08 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Юраш І.О. було укладено Договір про надання правової допомоги (а.с.26-27), та 08 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Юраш І.О. було укладено додаток до договору про надання правової допомоги (а.с.28).

Зокрема, повноваження представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юраш І.О. підтверджуються наявним в матеріалах справи ордером серії ВН №1287943 від 28 вересня 2023 року (а.с.24).

Так, згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З квитанції до прибуткового касового ордера №24 від 28 вересня 2023 року вбачається, що адвокатом Юраш І.О. прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10000 гривень 00 копійок за позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с.22).

З попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач у зв`язку зі зверненням до суду з даним позовом вбачається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з: судовий збір 1073 гривні 60 копійок, витрати, пов`язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу 10000 гривень: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції 2000 гривень, вивчення матеріалів справи; аналіз судової практики з аналогічних спорів, пошук роз`яснень профільних органів; направлення заяв до приватного виконавця 3000 гривень, підготовка та складання позовної заяви; роздруківка, копіювання, формування та направлення повного пакету документів для суду та інших учасників справи 3000 гривень, представництво інтересів клієнта в суді 2000 гривень (а.с.23).

Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

З попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач у зв`язку зі зверненням до суду з даним позовом вбачається, що серед переліку виконаної роботи адвоката зазначено, зокрема, про складення позовної заяви: роздруківку, копіювання, формування та направлення повного пакету документів для суду інших учасників справи, та визначено суму оплати за цю послугу 3000 гривень. Крім того суд звертає увагу, що по даній справі направлення повного пакету документів відповідачу та третім особам здійснювалось судом відповідно до чинного законодавства, а подання до суду копії повного пакету документів для інших учасників справи, в даному випадку, для відповідача та третіх осіб, є обов`язком позивача або його представника, що в свою чергу не являє собою виникнення підстави для включення такої дії до витрат на послуги адвоката, оскільки таких дій вона не виконувала, а виконувала вимоги чинного законодавства.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Приписами частини 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, згідно частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка позовної заяви, представництво в підготовчому судовому засідання та під час розгляду справи по суті), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви щодо судових витрат позивача, та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №183278 від 16 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» (код ЄДРПОУ - 42827134) заборгованості, яка виникла за кредитним договором №000200119261 від 16 січня 2020 року у розмірі: 4298 гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту; 1282 гривні 95 копійок заборгованість за відсотками, що становить загальну суму 6330 гривень 95 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» (код ЄДРПОУ - 42827134) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , сплачений нею судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» (код ЄДРПОУ - 42827134) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2024 року.

Суддя: Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.