Рішення № 117039989, 06.02.2024, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2024м. СумиСправа № 920/1221/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/1221/23

за позовом Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030)

про стягнення 472 062 грн 58 коп.,

представники учасників справи:

від позивача Бірюк І.В.;

від відповідача Шаповал С.В.;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 472 062 грн 58 коп., в тому числі: 306 720 грн 25 коп. попередньої оплати за теплову енергію, 140 056 грн 81 коп. інфляційних втрат, 25 285 грн 52 коп. 3% річних відповідно до договору № 66-Т/101799 від 28.12.2019, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 27.10.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1221/23; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 27.11.2023, 11:00; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.10.2023 доставлена в електронний кабінет відповідача 29.10.2023, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області від 29.10.2023 про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Ухвалою від 14.11.2023 господарський суд задовольнив заяву представника Національного банку України (вх. № 4422 від 14.11.2023) про участь у судових засіданнях у справі № 920/1221/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 27.11.2023 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

23.11.2023 відповідач подав письмові пояснення (вх. № 7372/23 від 23.11.2023), в яких зазначає, що між сторонами був укладений договір №66-Т/101799 від 28.12.2019 з індивідуальним споживачем про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, що визначені договором. Тобто, між сторонами укладено договір на надання відповідної послуги і до цих правовідносин слід застосовувати положення глави 63 Цивільного кодексу України про послуги. Позивач помилково стверджує, що договір за правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу, помилково посилається на ст. 714 ЦК України та стверджує, що до договору застосовуються положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки. Згідно з умовами п. 53 договору він вважається продовженим якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не повідомить письмово про відмову від договору. Така відмова від позивача не надходила, договір на даний час є чинним. Отже, відповідач мав право надавати за договором послуги і відповідно зараховувати проведену попередню оплату в рахунок майбутніх платежів. У позивача не виникло право вимоги попередньої оплати, оскільки ні договором, ні главою 63 ЦК України не передбачено строку повернення попередньої оплати. Підпункт 5 пункту 42 договору передбачає право споживача на зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі або зниження її якості. Вказаний пункт говорить про невиконання або неналежне виконання послуг з поставки ТЕ і не є підставою для повернення попередньої оплати. Договір, укладений між сторонами, належним чином виконаний відповідачем, послуги з постачання теплової енергії надані позивачу в повному обсязі, своєчасно і відповідної якості, що не заперечується позивачем. Позивачем не надано до суду належних та достовірних доказів на підтвердження того, що ним була заявлена вимога про повернення попередньої оплати. Надані до суду докази, зокрема лист про повернення коштів за договором №65-0008/84558 від 11.09.2021 та претензія №65-0008/54448 від 27.10.2023 не є належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надано доказів отримання ТОВ Сумитеплоенерго таких документів. Лист №65-0008/84558 від 10.09.2021 не містить відмітки товариства про його отримання і до нього не додано жодною доказу отримання листа засобами поштового або кур`єрського зв`язку. Доданий до листа витяг з програмного забезпечення електронного документообігу СЕД АСКОД лише свідчить про його реєстрацію відповідальною особою. Претензія №65-008/54448 від 27.10.2023 не містить відмітки товариства про її отримання і до неї не додано жодного доказу отримання засобами поштового зв`язку саме даної претензії. Обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України.

У судовому засіданні 27.11.2023 за участю представників позивача та відповідача, розглянувши письмові пояснення представника відповідача, суд зазначив, що такі пояснення, з урахуванням приписів ст. 165 ГПК України, є відзивом на позовну заяву, постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву, прийняття відповідних пояснень (вх. № 7372/23 від 23.11.2023) до розгляду як відзиву. Також суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2023, 12:50, про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні 13.12.2023 о 12 год. 50 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконфкренцзв`язку ЄСІТС.

11.12.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 7748 від 11.12.2023), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач зазначає, що за умовами договору про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, саме теплопостачальна організація отримує від споживача оплату за фактично отриману ним теплову енергію, а не виключно за її поставку/транспортування. Тобто, надаючи послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, виконавець цієї послуги виступає продавцем теплової енергії та вправі вимагати від споживача оплати за фактично отриману/спожиту кількість теплової енергії, як за придбаний товар. Окрім того, чинним законодавством не передбачено обов`язку споживача додатково укладати окремі договори на купівлю-продаж теплової енергії, її транспортування та постачання з іншими надавачами таких послуг. Тому позивачем вірно визначено юридичну природу (суть) договору, який є договором з постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, що жодним чином не суперечить положенням Закону України Про житлово-комунальні послуги і до якого застосовуються положення законодавства, що регулює правовідносини з укладення договорів купівлі-продажу та поставки. Доводи відповідача про те, що до правовідносин, які виникли на підставі договору, застосовуються виключно положення законодавства, яке регулює правовідносини щодо надання послуг, не узгоджуються з нормами чинного законодавства та не спростовують підстав заявленого позову. Твердження відповідача про те, що ніби то договір діяв більше ніж рік, не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідно до п. 53 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Тобто, договір набрав чинності 28.12.2019 і діяв протягом року, до 28.12.2020. До завершення дії даного договору Національним банком згідно з вимогами Закону України Про публічні закупівлі було проведено процедуру закупівлі послуг з постачання теплової енергії та гарячої води у місті Суми на 2021 рік. За результатами поведеної закупівлі 24.12.2020 року між сторонами був укладений договір № 66-Т/102727 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води зі строком його дії до 31.12.2021. Починаючи з січня 2021 у відповідності до положень договору № 66- Т/102727 від 24.12.2020 ТОВ Сумитеплоенерго було виставлено рахунки, складено акти прийому-передачі теплової енергії, а НБУ проводилась їх оплата. Тобто, з січня 2021 року послуги з постачання теплової енергії та гарячої води ТОВ Сумитеплоенерго надавало на підставі договору № 66- Т/102727 від 24.12.2020, а не договору №66-Т/101799 від 28.12.2019, що додатково підтверджує факт припинення його дії саме 28.12.2019. За умовами договорів не передбачено зарахування надлишку попередньої оплати в рахунок платежів за іншими договорами. Таким чином, твердження відповідача про продовження строку дії договору на черговий однорічний термін, оскільки жодна із сторін не повідомила письмово іншу сторону про відмову від договору, суперечить фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води, складеними упродовж дії договору (у період з січня по грудень 2020 року), ТОВ Сумитеплоенерго фактично надано послуг на суму 412 476,52 грн. Упродовж дії договору Національним банком України на банківський рахунок ТОВ Сумитеплоенерго було перераховано кошти, як оплату за надані послуги (попередню оплату), на загальну суму 719 196,77 грн і дана обставина визнається відповідачем. Той факт, що перераховані Національним банком кошти за договором є надлишковими було встановлено у січні 2021 року (під час оплати за послуги надані у грудні 2020 року). З огляду на зміст п. 48 договору та положення п. 24, 27 Правил, ТОВ Сумитеплоенерго надаючи Національному банку акт прийому - передачі теплової енергії за грудень 2020 року на оплату, зобов`язане було провести перерахунок сплачених коштів за фактично надані послуги у період дії цього договору. Тобто, після того, як було визначено остаточний обсяг фактично наданих послуг у січні 2021 року, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу залишок авансованих коштів. Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки строки на повернення оплати не встановлено договором та чинним законодавством, у такому випадку застосовуються положення ч. 2 ст. 530 ЦК України. Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, у ТОВ Сумитеплоенерго виник обов`язок повернути попередню оплату за договором не з моменту пред`явлення до нього вимоги, а з 01.01.2021 - наступного дня після закінчення строку дії договору, коли відповідач усвідомлював протиправний характер неповернення залишку коштів у розмірі 306 720,25 грн. Щодо доводів відповідача про те, що лист №65-0008/84558 від 10.09.2021 та претензія № 65-0008/54448 від 27.07.2023 є неналежними доказами, оскільки відсутні докази отримання даних листів уповноваженою особою відповідача, позивач зазначає, що положеннями договору не передбачено обов`язку сторін вживати заходів досудового врегулювання спору. 13.09.2021 Національним банком на адресу ТОВ Сумитеплоенерго рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 047036886954 був направлений лист від 10.09.2021 № 65- 0008/84558, факт надіслання даного листа підтверджується реєстром (списком) відправлення рекомендованих листів. 27.07.2023 позивачем направлено відповідачу претензію (вих. №65-0008/54448 від 27.07.2023) щодо повернення залишку авансованих коштів у розмірі 306 720,25 грн, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Згідно з рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0100815403708 від 27.07.2023, вищезазначене поштове відправлення вручено ТОВ Сумитеплоенерго 31.07.2023. Тому твердження відповідача про те, що листи НБУ є неналежними доказами у справі через те, що дані документи не містять відмітки (вхідного штемпеля) про їх отримання відповідачем, взагалі не обґрунтовано ні умовами договору, ні положеннями чинного законодавства. З огляду на положення ст. ст. 275, 714 ЦК України та враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, Національним банком цілком правомірно на підставі ст. 625 ЦК України нараховані ТОВ Сумитеплоенерго три проценти річних та інфляційні втрати на суму неповернутої попередньої оплати за договором. За змістом статей 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У судовому засіданні 13.12.2023, за участю представників позивача та відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про прийняття відповіді на відзив до розгляду; протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ст. 177 ГПК України, відкладення підготовчого засідання на 15.01.2024, 11:00, забезпечення участі представника позивача в судовому засіданні 15.01.2024 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

08.01.2024 відповідач подав заперечення (вх. № 125 від 08.01.2024), в якому підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначає, що предметом та метою укладення договору є саме надання комунальної послуги постачання теплової енергії і даний договір за своєю правовою природою є договором про надання комунальної послуги. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі № 910/12382/17). Визначення умовами договору oстаточного розрахунку за надані послуги ніяким чином не впливають на те, що відповідач повинен був повернути у січні 2021 року попередню оплату.

12.01.2024 позивач подав додаткові пояснення (вх. № 105 від 12.01.2024), в яких просить суд залишити без розгляду заперечення відповідача, оскільки їх надіслано засобами поштового зв`язку 04.01.2024, тобто з пропуском встановленого судом строку. Позивач зазначає, що взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (у редакції на дату укладення договору). Згідно з п. 4. Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. З ТОВ Сумитеплоенерго, як суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність з постачання теплової енергії, було укладено договір на підставі якого Національним банком, як споживачем, придбавалась теплова енергія в результаті її транспортування через приєднану мережу, що жодним чином не суперечить положенням Закону України Про житлово-комунальні послуги і не спростовує тієї обставини, що за своєю суттю даний договір є договором купівлі-продажу до якого також застосовуються положення законодавства, що регулює правовідносини поставки. Позивач зазначає, що спосіб реалізації покупцем права вимоги попередньої оплати від продавця законом не визначено, з чого слідує, що покупець самостійно визначає яким саме чином реалізувати його право (надіславши письмову вимогу/претензію чи шляхом подання відповідного позову до суду). Сам по собі факт надіслання чи не надіслання письмової вимоги/претензії на адресу відповідача, не є вирішальним для правильного вирішення даної справи.

У судовому засіданні 15.01.2024, за участю представників позивача та відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подання заперечення відповідно до ст. 119 ГПК України, прийняття заперечення до розгляду, а також про прийняття до розгляду додаткових пояснень позивача від 12.01.2024.

Ухвалою від 15.01.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 06.02.2024, 11:30; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 06.02.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

28.12.2019 між сторонами укладений договір з індивідуальним споживачем про закупівлю послуги з постачання теплової енергії № 66-Т/101799 за умовами якого відповідач зобов`язується надавати позивачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (зайве закреслити) (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а позивач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Об`єкти споживача за адресою вул. Герасима Кондратьєва, буд. 21, м. Суми визначені у п. 3 договору (адмінкорпус, гуртожиток, гараж).

Згідно з п. 9 договору, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги (зайве закреслити).

Обсяг спожитої послуги у будинку визначається як обсяг теплової енергії; одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (п. 13 договору).

Порядок оплати послуги визначений у п. 32-41 договору.

Споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмірі, встановленому Виконавцем. З моменту встановлення розміру абонентської плати, Виконавець повідомляє Споживача про розмір абонентської плати та дату її введення шляхом направлення листа. Застосування плати за абонентське обслуговування здійснюється без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить 25 числа місяця, але не може перевищувати місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Виконавець формує та не пізніше 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги.

Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах попередньої оплати відповідно до встановлених тарифів. Споживач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру. У випадку зміни тарифів на послуги Виконавець здійснює: перерахунки.

Під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або якщо за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, якщо така є, а якщо такої немає, - в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих до дати здійснення платежу періодів (розрахункових місяців).

Відповідно до п. 53, 54 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до матеріалів справи, за період січень - грудень 2020 року відповідач виставляв позивачу рахунки на сплату попередньої оплати за теплову енергію.

Відповідно до реєстрів початкових міжбанківських розрахункових документів: 17.01.2020 позивач згідно з рахунками на попередню оплату сплатив за січень 2020 року 128553 грн. 08 коп.; 17.01.2020 позивач згідно з рахунками на попередню оплату сплатив за лютий 2020 року 168107 грн. 87 коп.; 04.09.2020 позивач згідно з рахунками на попередню оплату сплатив за вересень 2020 року 116972 грн. 21 коп.; 08.09.2020 позивач згідно з рахунками на попередню оплату сплатив за жовтень 2020 року 116972 грн. 21 коп.; 13.10.2020 позивач згідно з рахунками на попередню оплату сплатив за листопад 2020 року 89591 грн. 40 коп.; 15.12.2020 позивач згідно з рахунком на попередню оплату сплатив за грудень 2020 року 99 000 грн.

Всього згідно з рахунками на попередню оплату позивач перерахував відповідачу 719 196 грн 77 коп.

Відповідно до актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води від 31.01.2020 відповідач передав, а позивач прийняв теплову енергію та/або гарячу воду загальною вартістю 87 705 грн. 51 коп.; від 29.02.2020 загальною вартістю 70 240 грн 22 коп.; від 31.03.2020 загальною вартістю 39 048 грн 38 коп.; від 30.04.2020 загальною вартістю 25 733 грн 63 коп.; від 31.05.2020 загальною вартістю 6589 грн 27 коп.; від 30.06.2020 загальною вартістю 5851 грн 95 коп.; від 31.07.2020 загальною вартістю 1070 грн 52 коп.; від 30.09.2020 - вартістю 6173 грн 68 коп.; від 31.10.2020 загальною вартістю 4479 грн. 24 коп.; від 30.11.2020 загальною вартістю 57037 грн 92 коп.; від 31.12.2020 загальною вартістю 108546 грн 20 коп.

Всього за період січень - грудень 2020 року позивачу передано теплову енергію та/або гарячу воду вартістю 412 476 грн 52 коп.

10.09.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 65-0008/84558, в якому просив повернути залишок авансових коштів в сумі 306 720 грн. 25 коп.

27.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 65-0008/54448 про повернення залишку авансових коштів, відшкодування інфляційних втрат та 3% річних.

У зв`язку з неповерненням відповідачем переплати, з урахуванням вартості фактично наданих за договором послуг, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 306 720 грн 25 коп. попередньої оплати за теплову енергію, 140 056 грн 81 коп. інфляційних втрат, 25 285 грн 52 коп. 3% річних відповідно до договору № 66-Т/101799 від 28.12.2019, з посиланням на приписи ст. 625, 670, 693 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

З урахуванням положень вказаних норм, а також змісту укладеного між сторонами договору (обсяг спожитої послуги визначається як обсяг теплової енергії; одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія; ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію), суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини за договором про закупівлю послуги з постачання теплової енергії № 66-Т/101799 поширюються положення Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Водночас положення ст. 670, 693 Цивільного кодексу України регулюють наслідки порушення продавцем умови договору щодо кількості товару, а також наслідки порушення продавцем, який отримав суму попередньої оплати, умови договору щодо передання товару .

У спірних правовідносинах приписи цих норм не підлягають застосуванню, оскільки зобов`язання за договором відповідачем виконані, між сторонами складені та підписані акти приймання-передачі теплової енергії та/або гарячої води, претензій щодо виконання відповідачем договору в частині передання теплової енергії позивач не має.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Обов`язковою підставою для можливості застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін є відсутність зобов`язань сторін, що виникли б на належній правовій підставі з урахуванням норм ст. 11 Цивільного кодексу України, або наявність факту перевищення таких зобов`язальних відносин (наявність переплати понад визначену у зобов`язанні суму).

Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі договору. Спір про повернення таких коштів має вирішуватися на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, від 24.02.2020 у справі №911/1036/19.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив, що зобов`язання сторін за договором від 28.12.2019 № 66-Т/101799 припинилися виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води відповідач передав, а позивач прийняв теплову енергію та/або гарячу воду за договором у період з січня до грудня 2020 року вартістю 412 476 грн 52 коп.

Позивач оплатив теплову енергію шляхом попередньої оплати та відповідно до реєстрів початкових міжбанківських розрахункових документів протягом січня-грудня 2020 перерахував відповідачу 719 196 грн 77 коп.

24.12.2020 між сторонами був укладений новий договір про закупівлю послуги з постачання теплової енергії та гарячої води № 66-Т/102727, який набирає чинності з моменту його підписання та об`єктами надання послуги за яким, є ті самі об`єкти, що і за договором від 28.12.2019 № 66-Т/101799.

З січня 2021 року рахунки за договором від 28.12.2019 відповідачем позивачу не виставлялись, послуги не надавались, акти приймання-передачі теплової енергії та/або гарячої води не підписувались. Відповідні докази в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані.

Таким чином правовідносини сторін за договором від 28.12.2019 № 66-Т/101799 припинилися, у зв`язку із виконанням сторонами своїх зобов`язань за договором, закінченням строку його дії та укладенням нового договору у грудні 2020 року на наступний рік.

Останній акт приймання-передачі за договором від 28.12.2019 був підписаний сторонами 31.12.2020.

Станом на вказану дату, з урахуванням фактично наданих послуг з постачання теплової енергії згідно з актами приймання-передачі, переплата позивача понад визначену в договорі суму становила 306 720 грн. 25 коп. і підстава для збереження відповідачем коштів в цій сумі відпала, так як правовідносини сторін за договором від 28.12.2019 № 66-Т/101799 припинилися, між сторонами був укладений новий договір.

Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідачу станом на 31.12.2020 було добре відомо, що підстави для збереження коштів в сумі 306 720 грн. 25 коп., отриманих від позивача як попередня оплата за договором 28.12.2019 № 66-Т/101799, відпали. Сторони вже станом на 24.12.2020 уклали новий договір про закупівлю послуги з постачання теплової енергії та гарячої води № 66-Т/102727, який набирає чинності з моменту його підписання.

10.09.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 65-0008/84558, в якому просив повернути залишок авансових коштів в сумі 306 720 грн. 25 коп.

На підтвердження надсилання зазначеного листа відповідачу позивач подав фіскальний чек, список № 2 листів рекомендованих ф.103 від 13.09.2021, картку реєстрації вихідного документа, сформовану засобами СЕД АСКОД.

З урахуванням критерію вірогідності доказів, суд вважає, що позивач підтвердив факт направлення відповідного листа відповідачу. Відповідач доказів на спростування надсилання позивачем відповідачу саме листа про повернення коштів № 65-0008/84558 не подав.

27.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 65-0008/54448 про повернення залишку авансових коштів, відшкодування інфляційних втрат та 3% річних.

На підтвердження факту отримання відповідачем претензії позивач подав копію повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить дані про номер поштового відправлення, дату подання (27.07.2023), дату отримання відповідачем (31.07.2023), а також номер вихідного документа 65-0008/54448 .

З урахуванням критерію вірогідності доказів, суд вважає, що позивач підтвердив факт направлення відповідачу та отримання останнім претензії. Відповідач доказів на спростування цього факту не подав, зокрема не підтвердив доказами, що за відповідним номером поштового відправлення ним було отримано від позивача не претензію, а інший документ.

Відповідач не надав відповіді на лист та претензію позивача, переплату позивача понад визначену в договорі суму не повернув, безпідставно зберігав у себе належні позивачу кошти більше двох з половиною років з дня припинення зобов`язань за договором, що не відповідає принципу добросовісності.

За викладених обставин суд задовольняє правомірні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача 306 720 грн. 25 коп.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави; з цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна; у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, в тому числі щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Враховуючи, що відповідач зобов`язаний був повернути кошти у розмірі 306 720, 25 грн за фактом їх безпідставного збереження, коли підстава на якій майно набувалося відпала, у зв`язку з припиненням правовідносин сторін за договором станом на 31.12.2020, однак не здійснив цього, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 25 285 грн 52 коп. за період з 01.01.2021 до 30.09.2023, інфляційних втрат в сумі 140 056 грн 81 коп. за період січень 2021 червень 2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106) 306 720 грн 25 коп., 140 056 грн 81 коп. інфляційних втрат, 25 285 грн 52 коп. 3% річних, 7080 грн 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 16.02.2024.

СуддяД. В. Вдовенко