Рішення № 117037196, 13.02.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/303/24

Номер провадження 2/235/439/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючогосуддіХмельової С.М.

за участю секретаря судового засіданняЮриної К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем ВАТ «ВК «Шахта Красноармійська-Західна №1», яке у теперішній час перейменоване у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», позивач перебував у трудових відносинах з 27.05.1994 року до 24.10.2023 року. З 21.11.2001 року працював машиністом бурових установок з повним робочим днем у шахті на цьому підприємстві.

Звільнений був на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки.

Складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, позивачу встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в ст. затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовими синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) легка ступінь зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та Пономарьової Н.І. Пневмоконіоз (A, r/g, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., ф. затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.(першого-другого ступеня). (J41.0) - захворювання професійне, встановлені вперше.

16 жовтня 2023 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями. Йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності безстроково. Визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями.

Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне, санаторно- курортне лікування.

Позивач вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода. Він тривалий час постійно працював в підземних умовах, весь час в умовах впливу шкідливих факторів.

Професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом шкідливого фактора - пил, шум.

Таким чином, робота позивача була важкою, з перевищенням гранично допустимих норм.

Позивач постійно хворіє распіраторними захворюваннями (ГРЗ, грип), терапевтичними та неврологічними захворюваннями, а саме хронічним обструктивним бронхітом 2 ст., дифузний пневмосклероз. ЛН 2 ст. Пневмоконіоз. Загострення в весняний і осінній час року, коли з`являється кашель, головний біль, пітливість, задуха, слабкість. Хронічний попереково-крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта. Регулярно лікується амбулаторно та в умовах стаціонару. Перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря з 2018 року. З 2021 року перебуває на «Д» обліку у лікаря сурдолога з Дз: Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість 3 ст.

З метою обстеження, лікування та розгляду питань стосовно етіології наявних у позивача захворювань, він був направлений до ДУ «Інститут медицини праці академії медичних наук України». Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру від 23 серпня 2023 року, йому встановлено такі професійні захворювання: Хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в ст. затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово тонічними та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ( ІІ ст..) легка ступінь зниження слуху за класифікацією ОСОБА_3 та Пономарьової Н.І. Пневмоконіоз (A,g/r,2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., ф. затихаючого загострення, ЛН ІІ- І ст. (першого-другого ст.) захворювання професійне, встановлені вперше.

Результатом низки професійних захворювань стало загальне погіршення стану здоров`я, а саме: виражений біль в поперековому відділі хребта, який посилюється при фізичному навантаженні, кашель, біль в грудній клітині. Через наявні хвороби, позивач має слабке здоров`я, яке погіршується навіть при незначних навантаженнях.

Для підтримки свого здоров`я, позивач вимушений постійно проходити курси лікування. При цьому періодичне перебування в лікарнях не виключило стійкої втрати професійної працездатності. Ці обставини суттєво впливають на якість життя та викликають моральні страждання, звичайний уклад життя примусово змінився.

З роботи позивач звільнився за власним бажанням, він би і далі працював у шахті, але робота у підземних умовах йому заборонена. Позивач працював у підземних умовах з 2001 року і по день звільнення, іншої спеціальності не має, стаж в шкідливих умовах 21 рік 08 місяців.

Більшість чоловічих професій пов`язані з фізичними навантаженням, які позивачу заборонені, тому йому дуже важко підшукати роботу, яка б підходила за можливостями та здібностями.

Відновлення здоров`я позивача неможливе, що підтверджується довідкою МСЕК, оскільки втрата професійної працездатності встановлена безстроково. Тобто його стан здоров`я з часом не відновиться, наслідки хвороб носять незворотній характер.

Моральну шкоду позивач оцінює у 260000 гривень та просить стягнути її з відповідача на його користь.

Представник відповідачау відзивіна позовзазначив,що заявлені позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В стислому вигляді доводи відповідача проти позову полягають в наступному:

1.Позивач умисно сприяв розвитку професійних захворювань (епікризи та виписки з

історії хвороби свідчать, що позивач раніше мав ознаки професійних захворювань, але про ознаки професійних захворювань лікарів не повідомляв і проходив медичні огляди, за наслідками яких не був відсторонений від роботи та відповідач не отримував документальних підтверджень необхідності його переведення або відсторонення/звільнення від роботи за станом здоров`я);

2.Підприємство з метою своєчасного виявлення ознак професійних захворювань та

недопущення їх подальшого розвитку, згідно з законодавством про охорону праці, організовувало проведення медичних оглядів відповідача. Метою проведення медичних оглядів є виявлення ознак професійних захворювань на ранніх стадіях з метою недопущення їх розвитку та переходу у хронічні професійні захворювання. За їх наслідками позивач визнавався таким, що не має ознак професійних захворювань. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач вже мав ознаки хронічних професійних захворювань, але інші медичні документи свідчать про успішне проходження позивачем медичних оглядів та відсутність протипоказань до роботи у відповідача та ознак хронічних професійних захворювань. Таким чином, медичні документи, які використовував позивач, вводили підприємство в оману, не надавали відповідачеві законних підстав для переведення на іншу менш шкідливу роботу, або звільнення з робіт, під час виконання яких позивач зазнавав впливу шкідливих факторів.

3.Наявні інші істотні умови для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди;

4.Заявлений розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці;

5.В разі, якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення моральної шкоди, при

стягненні цієї суми не потрібно зазначати про стягнення податків, так як питання щодо оподаткування стягнутих сум повинно вирішуватись не судовим рішенням, а відповідно до норм податкового законодавства України, чинного на момент виконання рішення суду, тобто на час отримання доходу. Зазначений висновок підтверджується численними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, роз`ясненнями Державної податкової служби України тощо.

Представник відповідача просить суд прийняти до уваги, що згідно із висновком МСЕК, позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності, у відповідності до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України №1317 від 03.12.09, є робочою. Інваліди IІI групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Тобто позивач у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями права на працю не позбавлений.

Крім того, необхідно врахувати, що позивачеві органом Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток.

Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки отримує пенсію.

Представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.01.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд даної справи відбувається без виклику сторін, судом не приймалось рішення про обов`язкову участь сторін в судовому засіданні, заява представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Частиною 2статті 247ЦПК Українипередбачено,що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з відповідачем він перебував у трудових відносинах з 27.05.1994 року по 24.10.2023 року. З 21.11.2001 року працював машиністом бурових установок з повним робочим днем у шахті. Звільнений 24.10.2023 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 29 років 08 місяців 14 днів, за професією 21 рік 08 місяців 14 днів, загальний стаж 36 років 01 місяць 13 днів.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) по формі П-4 від 02.10.2023 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В.Король 03.10.2023 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

У пункті 18 Акту визначені причини виникнення хронічного професійного захворювання. Якими є: пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 22,5-63,6 мг/м3, при нормативному значенні 4-10мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 90-97,2% зміни.

Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 92-188 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 96,7-156,8 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 20-30 кг при нормативному значенні 30 кг. Виробничий шум фактична величина 83,6-97 дБА, при нормативному значенні 80 дБА; Робоча поза, перебування у вимушеній позі 33-74% часу зміни, в позі «стоячи» 67% часу зміни, при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі до 25%, у вимушеній позі до 10%, у позі «стоячи» до 60% часу зміни. Нахили корпусу фактичне значення 45-150 разів, при нормативному значенні 100 разів за зміну.

Таким чином, робота ОСОБА_1 була важкою, зі значним перевищенням гранично допустимих норм.

Відповідно до медичного висновку Лікарсько-експертної комісії про наявність хронічного професійного характеру захворювання від 23.08.2023 року, встановлені професійні захворювання, в клініці Професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І.Кундієва НАМН України»: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в ст. затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовими синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) легка ступінь зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та Пономарьової Н.І. Пневмоконіоз (A, r/g, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., ф. затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.(першого-другого ступеня). (J41.0) - захворювання професійне, встановлені вперше.

16.10.2023 року за результатами огляду міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Покровськ, в зв`язку з професійним захворюванням, при первинному огляді, позивачу була встановлена III група інвалідності безстроково (з 16.10.2023 року), що підтверджується Довідкою дерії 12ААА№ 092957.

За результатами визначення ступеня втратипрофесійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, під час огляду, позивачу інваліду Ш групи було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 65 %, що підтверджується довідкою міжрайонної МСЕК м. Покровськ серії 12 ААВ № 541780 року.

Визначено потребу у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

Відповідно до повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 від 24.08.2023 року факторами виробничого середовища та трудового процесу, що спричинили професійне захворювання (отруєння) є: фізичне навантаження, вимушена робоча поза, шум, пил. Дата встановлення діагнозу 23.08.2023 року.

Відповідно до витягу із амбулаторної карти ОСОБА_1 неодноразово лікувався як амбулаторно так і стаціонарно.

Амбулаторне лікування з 31.07. року до 17.08.2018 року. Дз: ГРЗ з явищем трахеіту.

Амбулаторне лікування з 14.01. до 31.01.2019 року. Дз: Гостра правобічна люмбоішалгія.

Амбулаторне лікування з 17.07. до 12.08.2019 року. Дз: Гострий обструктивний бронхіт.

Амбулаторне лікування з 20.01. до 14.02.2020 року. Дз: Хронічна правобічна люмбоішалгія.

Амбулаторне лікування з 06.07. до 30.07.2020 року Дз: Хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1 ст.

Амбулаторне лікування з 18.01. до 09.02.2021 року Дз: Гострий попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м., стадія загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта.

Амбулаторне лікування з 13.07. до 29.07.2021 р. Дз: Хроніучний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз.

Лікування в терапевтичному відділення з 30.07. до 10.08.2021 р. Дз: Хронічний бронхіт 2 ст., фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз Супутній: Хронічний попереково-крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язове тонічним корінцевим с-м., вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта.

Амбулаторне лікування з 21.01. до 10.02.2022 року Дз: Хронічний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними R графії 2021 року) поперекового крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м., стадія загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта.

Лікування в неврологічному відділення з 11.02. до 21.02.2022 року Дз: Хронічний вертеброгенний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними R графії 2021 року) попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м, стадія тривалого загострення. Супутній: Хронічний бронхіт 2 ст. дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст., дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз.

Амбулаторне лікування з 08.07. до 29.07.2022 року. Дз: Хронічний бронхіт 2 ст фаза загострення,дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз.

Амбулаторне лікування з 27.02. до 16.03.2023року Дз: Хронічний ( остеохондроз поперекового крижового відділу хребта за даними R графії 2021 року) поперекове крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м.. стадія загострення, втраженим порушенням статико динамічної функції хребта.

Лікування в терапевтичному відділенні з 17.03. до 27.03.2023 року Дз: Хронічний вертиброгенний (остеохондроз попереково крижового відділу хребта R графії 2021 року) попереково-крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним с-м, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта, стадія тривалого загострення. Супутній: Хронічний бронхіт 2 ст., дифузний пневмосклероз. ЛН 2 ст. Пневмоконіоз.

Амбулаторне лікування з 02.06. до 03.07.2023 року Дз: Хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 2 смт. Пневмононіоз.

Лікування в терапевтичному відділенні з 04.07. до 14.07.2023 року Дз: Хронічний бронхіт 2ст. фаза тривалого загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 2ст. Пневмоконіоз. Супутній: Хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язове тонічним корінцевим с-м., вираженим порушенням статико динамічної функції хребта.

Амбулаторне лікування з 17.07. до 04.08.2023 року. Дз: Хронічний (остеохондроз попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим c-м., стадія загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта.

Період виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 припадає на період перебування в трудових відносинах з відповідачем, працюючи в тяжких умовах праці більше ніж 20 років.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно дост. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1ст.153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексупокладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданоїїх працівникам такими умовами.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Втрата потерпілим професійної працездатності завжди пов`язана з неможливістю виконувати роботу за своєю професією (фахом), про що зазначається у висновку медичного органу, який видається потерпілому відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 цього Закону.

Судом встановлено, що у зв`язку з встановленням у позивача професійного захворювання та у зв`язку з цим 65% втрати працездатності, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок вищезазначених професійних захворювань, у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров`я.

Оскільки вказане професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливих факторів, тобто у зв`язку з шкідливими умовами праці на підприємстві, суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, пов`язаних з порушенням Закону України "Про охорону праці".

Згідно з положеннями пункту 1.4 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 червня 2012 року № 420, саме акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 є однією з підстав для здійснення медико-соціальної експертизи потерпілого.

В даному випадку професійне захворювання пов`язано з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Факт заподіяння моральної шкоди пов`язаний не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Суд при цьому зазначає, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 рокуза наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, щошкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 130000 гривень.

Стосовно доводів представника відповідача про необхідність оподаткування моральної шкоди, яка перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати суд приходить до наступного висновку.

Представник відповідача наголошує, що у судів відсутні повноваження для визначення порядку та розмірів сплати податків.

Відповідно до статті 67Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Підпункт 14.1.180пункту 14.1статті 14ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1пункту 168.1статті 168ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У пункті 163.1статті 163ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1статті 164ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14пункту 164.2статті 164ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14пункту 164.2статті 164ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається суми відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.

За таких обставин доводи відповідача про необхідність оподаткування моральної шкоди, яка перевищуватиме чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати суд не бере до уваги, таким чином моральна шкода у розмірі 130000,00 грн підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.Частина 6ст.141 ЦПК України,передбачає,що якщопозивача,на користьякого ухваленорішення,звільнено відсплати судовогозбору,він стягуєтьсяз відповідачав дохіддержави пропорційнодо задоволеноїчи відхиленоїчастини вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4,5,10,12,81,89,141,223,265,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 130000 (сто тридцять тисяч) 00 копійок, без утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ13498562, на користь держави судовий збір в розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст виготовлено 16.02.2024 року.

Суддя Хмельова С.М.