Рішення № 117034218, 15.02.2024, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7255/23

Номер провадження 2/629/241/24

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Кремінь М.О., розглянувши у залі суду м. Лозова Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №629/7255/23 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенко Світлани Юріївни до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивач, від імені якого діє представник, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з відповідачем по справі вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 січня 2021 року. Від цього шлюбу з відповідачем у них є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає з позивачем та його батьками. Матір дитини мешкає окремо, з донькою не спілкується, не цікавиться її життям, успіхами та досягненнями, не переживає та не цікавиться станом здоров?я Аріни. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року шлюб було розірвано. Майже одразу після народження доньки відповідач покинула родину, залишила дитину з батьком. Відповідач не спілкується з донькою понад півтора роки взагалі, не виявляє щодо неї батьківського піклування, не цікавляться її життям, здоров?ям, аліменти на утримання дитини не сплачує, участі у її вихованні не приймає. Враховуючи вище викладене, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду провадження у справі було відкрито у порядку загального позовного провадження, сторонам надано час для подання заяв по суті.

30.01.2024 року на адресу суду надійшов висновок виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області як органу опіки та піклування.

08.02.2024 року ухвалою суду призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, надали заяву, в якій наполягали на задоволенні позову та просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явиися, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що проти задоволення позовних вимог не заперечую.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з"явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Представник Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з"явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини та перевіривши докази, надані сторонами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також

достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 січня 2021 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Дитина мешкає з позивачем та його батьками, матір дитини мешкає окремо, що підтверджується копією акта(а.с.11).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року по справі №629/484/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано(а.с.12).

Як зазначив позивач в позові, одразу після народження доньки відповідач покинула родину та залишила дитину з ним. Понад півтора року ОСОБА_2 не спілкується з донькою взагалі, не виявляє щодо неї батьківського піклування, не цікавляться її життям, здоров?ям, аліменти на утримання дитини не сплачує, участі у її вихованні не приймає, вважаю, що вона виявляє байдужість до своєї дитини.

Згідно з висновком органу опіки та піклування(а.с.36-38), за інформацію, наданою 05.01.2024 службою у справах дітей виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, було здійснено рейд в родину ОСОБА_2 та встановлено, що за вище вказаною адресою проживає ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та бабусею ОСОБА_5 . За даною адресою для виховання та розвитку малолітньої дитини створені необхідні задовільні умови. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 04.01.2023, вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав тому, що бажає змінити своє ставлення до дитини, має бажання спілкуватися з нею, виховувати, матеріально утримувати. Після проведеної роботи службою у справах дітей виконавчого комітету Первомайської міської ради ОСОБА_2 не змінила своє відношення до дитини. Зі слів бабусі ОСОБА_6 , мати дівчинки не приїздила до неї та не телефонувала. Згідно з інформацією, наданої Єлизаветівською філією (дошкільний підрозділ) комунального закладу "Панютинський ліцей" Лозівської міської ради Харківської області 12.01.2024, ОСОБА_3 відвідує різновікову групу перший рік з 01.09.2023. Аріна з татом рідко виконує завдання дистанційних онлайн-занять. Сприймає навчальний матеріал в міру своїх сил, любить малювати. Аріна виховується в неповній сім?ї: батько ОСОБА_1 працює водієм., бабуся ОСОБА_6 та дідусь ОСОБА_7 не працюють. ОСОБА_3 любить свого тата та бабусю. Матір не проживає з дитиною, ОСОБА_8 не потребує забезпечення всім необхідним шкільним приладдям для занять, покращення житлово-побутових умов проживання та якісного повноцінного харчування. Враховуючи вищезазначене, виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, діючи в інтересах дитини, зазначив,що вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При дослідженні матеріалів, що були надані позивачем, а також висновку опіки та піклування, судом встановлено факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов"язків, таких як виховання та утримання доньки.

Згідно з ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток

дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові по справі №631/2406/15-ц від 13 березня 2019 р.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, беручи до уваги відсутність відзиву, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно дитини, з тих підстав, що вони свідомо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтують своїми батьківськими обов`язками і не піклуються про фізичний і духовний розвиток доньки, не спілкуються з дитиною, не піклуються про стан її здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.07.2016 № 760/18209/15-ц та від 14.09.2016 № 216/2914/14-ц).

Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно п.1 ч.1 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо його виховання.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення

батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач не заперечує проти задоволення позову в цілому, суд приходить до висновку позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути аліменти на користь батька на утримання дитини.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в даному випадку стягнення аліментів присуджується з 12.12.2023 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір за одну позовну вимогу на користь держави та за одну позовну вимогу на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенко Світлани Юріївни до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Лозівської міської ради

Харківської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №35, складений 24.02.2021 року Первомайським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уроженця м. Лозова Харківської області, РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі від заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, з 12.12.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 у сумі 1073, 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 1073, 60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи:

-виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження за адресою: вул. Ярослава Мудрого, буд.1, м.Лозова, Харківська область,

-служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Лозовського, буд. 10-А, кім. 17, м. Лозова, Харківська область.

Суддя Т.О.Каращук