Рішення № 117018964, 15.02.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 рокусправа № 380/26514/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, В/Ч А 3309 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Східного регіону В/Ч НОМЕР_1 , у якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову у формі довідки № 10294 винесеною Військово-медичним клінічним центром Східного регіону в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та зобов`язати ВЛК в/ч НОМЕР_1 провести повторне обстеження з урахуванням індивідуальних особливостей організму та зробити висновок про придатність до військової служби.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 вересня 2023 року він отримав вогнепальне осколкове поранення нижньої третини правого передпліччя з наявністю стороннього тіла. Діагноз: Стан після операції (01.09.2023): ПХО ран з приводу поєднаної травми (01.09.2023): мінно-вибухової травми; вогнепального осколкового сліпого поранення нижньої третини правого передпліччя у вигляді посттравматичної нейропатії правого ліктьового нерву, з тимчасовим порушенням функції. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана. Згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370 травма кваліфікується, як тяжка. ОСОБА_1 було надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів, але не проведено детального обстеження. Вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позов, у якому зазначив, що на підставі медичного огляду Позивача, гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з діагнозом: «вогнепального осколкового сліпого поранення нижньої третини правого передпліччя у вигляді посттравматичної нейропатії правого ліктьового нерву, з тимчасовим порушенням функції.» було прийняте рішення, що військовослужбовець потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва). Якщо після продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. Стверджує, що у Позивача не було ознак які 6 могли у подальшому виключити з обліку військової служби. У вказаному випадку Позивач, після відпустки для лікування повинен був повернутися до військової частини де проходить військову службу та відповідно до п. 6.1. розділу II Положення взяти направлення у командира військової частини на проходження ВЛК у військовій частині НОМЕР_1 щодо визначення ступеня придатності до військової служби як то вимагає Положення. Вважає, що порушень з боку військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 - не було. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановив наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України у січні 2023 року Червоноградським РТЦК та СП Львівської області та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

1 вересня 2023 року позивач отримав вогнепальне осколкове поранення нижньої третини правого передпліччя з наявністю стороннього тіла. Діагноз: Стан після операції (01.09.2023): ПХО ран з приводу поєднаної травми (01.09.2023): мінно-вибухової травми; вогнепального осколкового сліпого поранення нижньої третини правого передпліччя у вигляді посттравматичної нейропатії правого ліктьового нерву, з тимчасовим порушенням функції. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Довідка про обставини травми не надана.

Травма кваліфікується, як тяжка.

На підставі статей 81 графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 було надано відпустку для лікування поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

При цьому позивач вважає, що під час медичного огляду військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 не провела детального обстеження.

Позивач вважає, що Довідка ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 14.09.2023 року №10294 є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Нормами ст.65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями ч.1 ст.1 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232-XII).

Згідно з ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Відповідно до ч.10 ст.2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).

За змістом п.1.1 цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, серед іншого: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть (п.1.3 Положення №402).

Відповідно до п.2.1 Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з п.2.4.10 Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до п.20.1 Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (ЦВЛК) покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (пп. 2.3.5 п.2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3) - пункт 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, а також положень Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст .2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить у компетенцію адміністративного суду, внаслідок чого підстави для призначення у справі судово-медичної експертизи відсутні.

Предметом спору у вказаній судовій справі є правомірність постанови ВЛК Відповідача. Позивач вважає, що під час медичного огляду військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 повинна була провести загальний медичний огляд та визначити ступінь придатності до військової служби, натомість винесла постанову в якій надала відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

З огляду на визначений позивачем предмет спору у цій справі, суд перевіряє законність постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців визначений главою 6 розділу ІІ Положення № 402.

Так, представник позивача зазначає, що при визначенні ступеня придатності не враховувались індивідуальні ознаки перебігу у нього поранень.

Відповідно до вимог пункту 6.8 глави 6 розділу ІІ Положення №402, на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - історія хвороби. Огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями. Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або у звільненні від виконання службових обов`язків, проводиться за медичними показаннями.

Пунктом 6.9 глави 6 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я.

Пунктом 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Пунктом 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров`я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

У цьому випадку судом встановлено та позивачем не спростовано, що за результатами проведеного медичного огляду позивача військово-лікарською комісією прийнято правомірне рішення військово-лікарської комісії, яким позивачу надано відпустку для лікування поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

Загальний час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в закладах охорони здоров`я (установах), включаючи відпустку для лікування у зв`язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 10 місяців. Після закінчення визначеного строку перебування на безперервному лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із закладу охорони здоров`я (установи) (пункт 6.14 глави 6 розділу ІІ Положення № 402).

Отже у випадку, якщо після продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 6.1. розділу II Положення направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають праве направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.

Згідно з пунктом 6.4. розділу II Положення у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров`я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонар (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи).

Відповідач зазначає, що у Позивача не було ознак які б могли у подальшому виключити з обліку військової служби.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що Позивач після відпустки для лікування повинен був повернутися до військової частини де проходить військову службу та відповідно до п. 6.1. розділу II Положення взяти направлення у командира військової частини на проходження ВЛК у військовій частині НОМЕР_1 щодо визначення ступеня придатності до військової служби.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку тим обставинам, що є незаперечні дані, що здатність позивача до проходження військової служби за станом здоров`я після відпустки не відновиться.

І суд наголошує, що лише у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів різних ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів.

Голослівним та необґрунтованим є твердження позивача про те, що відповідач прийняв протиправне рішення.

При цьому обґрунтування позивачем протиправності рішення зводиться до переліку норм чинного законодавства України.

Надаючи правову оцінку твердженням позивача про протиправність постанови відповідача, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Суд наголошує, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи є потреба ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а чи необхідно вирішувати питання про придатність його до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Ці питання є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет потреби у наданні позивачу відпустки для лікування після поранення чи визначення ступеня придатності до військової служби.

При цьому, представником позивача не надано жодного обґрунтування доводів щодо неналежного проведення медичного огляду, не зазначено, в чому проявилась така неналежність. Наявними у справі доказами не підтверджено незастосування методу індивідуальної оцінки придатності до військової служби, порушення процедури проведення медичного огляду, що призвело до неправомірного на думку позивача висновку щодо стану здоров`я.

Таким чином, підстави вважати, що постанова у формі довідки № 10294 винесена Військово-медичним клінічним центром Східного регіону в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , є протиправною за процедурою його прийняття, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки позивач не довів протиправності дій відповідача під час винесення оскаржуваної довідки, суд дійшов висновку, що відповідач дотримався усіх вимог закону, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при поданні даного адміністративного позову його не сплачував, а доказів понесення інших витрат сторонами до суду не подано, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративний позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович