Рішення № 117018873, 13.02.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/23401/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-3621-51-1301 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 38 888, 74 грн. від 02.05.2023р.

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (Код ЄДОПОУ 43968090) вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму податкового боргу за єдиним внеском у розмірі 38 888, 74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 травня 2023 року Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області Державної податкової служби України Семешко Світлані Богданівні надіслано вимогу від 02.05.2023р. № Ф-3621-51-1301 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 38 888, 74 грн. Вказує, що з даної вимоги вбачається, що зазначена заборгованість розрахована на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, акта документальної перевірки (без номера) рішень (без дати і номера). Пізніше ОСОБА_1 довідалась, що на підставі вищевказаної Вимоги, державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Жорноклей О.А. 04.09.2023р. відкрито виконавче провадження № 72673959 про стягнення з неї на користь Відповідача 38 888, 74 грн. Крім того, в межах цього ж виконавчого провадження, державним виконавцем Жорноклей О.А. 04.09.2023р. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 3888, 87 грн. виконавчого збору, та постанову про арешт коштів боржника від 04.09.2023р., якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 . Позивач вважає, вищезазначену вимогу № Ф-3621-51-1301 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 38 888, 74 грн. незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Повідомляє, що ОСОБА_1 займалась нотаріальною діяльністю з 2005 року та перебувала на обліку в органах державної податкової служби як самозайнята особа (приватний нотаріус). Однак, згідно з наказом Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України № 249 від 18 березня 2010 року припинила свою приватну нотаріальну діяльність на підставі п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про нотаріат".

Вказує, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності як приватний нотаріус.

ОСОБА_1 з березня 2010 року нотаріальну діяльність не здійснювала а відтак, не є платником єдиного внеску в розумінні п. 5 ч. 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Таким чином, позивач ОСОБА_1 в період, у якому був нарахований відповідачем єдиний внесок не була платником єдиного внеску відповідно до п. 5 ч. 1 статті 4 Закону, оскільки не провадида нотаріальну діяльність, а отже Вимога № Ф-3621-51-1301 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 38 888, 74 грн. від 02.05.2023р. є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 13.10.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована 07.10.2005 року у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС Львівської області.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України від 08.07. 2010 № 2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі- єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5і частини першої статті цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1,4,5 та 5-1 частини першої статті 4 ЗУ №2464, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей. У осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дні їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» 9 абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464). Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб -підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки/ наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 його Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абз. 7 ч.І ст. 5 Закону № 2464). Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464). Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Відповідач зазначає, що на підставі цих даних Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до вимог чинного законодавства сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3621-51-1301 від 02.05.2021 року. Згідно з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.03.2023, заборгованість ФО-П ОСОБА_1 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 38 888,74 гривень. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік - 8 448,00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн.); за 2018 рік -9 828,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.); за 2019 рік - 11 016,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,06 грн.); за 2020 рік - 9 595,30 грн. (розмір мінімального страхового внеску з 01.01.2020р. -1039,06 грн.; з 01.09.2020р. - 1100,00 грн.). Крім цього, згідно ч.4 ст. 25 Закон № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Згідно із п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Звертає увагу, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску. Таким чином, з 01.01.2017 Законом №2464 обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. З 1 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 p. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску зменшено період (рік на квартал). Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з ЗУ від 15.05.2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон № 755), який набрав чинності з 01.07.2004р., зі змінами та доповненнями регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців. Частиною 2 статті 46 Закону №755 передбачено, що неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Відповідно до ст.47 Закону №755 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати отримання від Фізичної особи-підприємця реєстраційної картки на проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності. Форма картки затверджена наказом Мінюсту від 18.11.2016 №3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Орган державної реєстрації у день державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця передає фіскальному органу відповідне повідомлення, де зазначається номер та дата внесенння відповідного запису до Єдиного державного реєстру. На цій підставі фіскальні органи здійснюють зняття з обліку фізичних осіб-підприємців. Навіть після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у фіскальних органах як фізична особа платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницькою діяльністю. При цьому підприємець має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницькою діяльністю та в установленні строки подати контролюючому органу податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Відповідно до ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за їх рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображуються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Отже, фізична особа-підприємець може бути знята з обліку у контролюючому органі у разі відсутності податкової заборгованості перед бюджетом. Вказує, що Фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним період буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п.8 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 №435). Далі до реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску після підписання обхідного листа керівником фіскального органу та закриття карток особових рахунків. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією Фізичною особою (ч. 8 ст. 4 Закону про держреєстрацію). І вже внесені до ЄДР відомості про припинення є підставою для зняття підприємця з обліку в органах ДПС, ПФУ тощо. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону №755 для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця подається лише заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за її рішенням. Форма заяви (форма 12) затверджена наказом Мін`юсту від 18.11.2016 р. №3268/5. Стверджує, що позивач не звертався в Головне управління ДПС у Львівській області з вимогою про зняття його з податкового обліку та закриття інтегрованих карток. Відтак, суд не може зобов`язати контролюючий орган вчинити вищевказані дії, оскільки це є дискреційними повноваженнями винятково податкового органу.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. 59, 67 Податкового кодексу України, ст. ст. 4, 6, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Головне управління ДПС у Львівській області просить у задоволенні позову відмовити.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та -

встановив:

Відповідно до витягу даних Реєстрів про реєстрацію незалежної професійної діяльності позивачка зареєстрована приватним нотаріусом з 01.10.2005 року.

Наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 18.03.2010 року №249 припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та анульовано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видене управлінням юстиції 31 серпня 2005 року №206.

Згідно з реєстраційними даними наданими відповідачем, 08.01.2014 вчинена реєстраційна дія 175 включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним.

Згідно з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.03.2023, заборгованість ФО-П ОСОБА_1 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 38 888,74 гривень.

Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік - 8 448,00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн.); за 2018 рік -9 828,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.); за 2019 рік - 11 016,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,06 грн.); за 2020 рік - 9 595,30 грн. (розмір мінімального страхового внеску з 01.01.2020р. -1039,06 грн.; з 01.09.2020р. - 1100,00 грн.).

На підставі цих даних Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3621-51-1301 від 02.05.2021 року.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Закономвизначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі- єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07. 2010 № 2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Однак судом встановлено, що Наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 18.03.2010 року №249 припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та анульовано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видене управлінням юстиції 31 серпня 2005 року №206.

Тобто на час набрання чинності законом „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" діяльність позивача була припинена.

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону N 77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон N 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону N 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону N 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону N 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року N 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за N 1553/26330, (далі - Порядок N 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку N 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону N 2464 (пункт 3 розділу І Порядку N 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу II Порядку N 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон N 755-IV) (пункт 4 розділу II Порядку N 1162).

Розділом III Порядку N 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою N 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою N 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу III Порядку N 1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону N 2464, подають заяву за формою N 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу III Порядку N 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою N 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу III Порядку N 1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою N 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок N 1162 не передбачає.

Проте відповідачем не надано доказів подання позивачем заяви за формою N 1-ЄСВ.

Отже відповідач самостійно встановив позивачу ознаку незалежної професійної діяльності , що не узгоджується з нормами Порядку N 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону N 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина перша статті 16 Закону N 2464-VI).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону N 2464-VI).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону N 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону N 2464-VI).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону N 2464-VI).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення N 10-1), яке відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу III Положення N 10-1).

Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу III Положення N 10-1).

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Системний аналіз норм Закону N 2464-VI та Положення N 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Доказів отримання позивачем доходів після припинення нотаріальної діяльності від провадження такої діяльності судом не встановлено. ГУ ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача доходу від підприємницької діяльності, не підлягають доказуванню.

При розгляді справи судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду 02 вересня 2019 року справа N 520/3939/19 адміністративне провадження N Пз/9901/10/19

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу №Ф-3621-51-1301 від 02.05.2023, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-3621-51-1301 від 02.05.2023 у розмірі 38888,74 підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (Код ЄДОПОУ 43968090) вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму податкового боргу за єдиним внеском у розмірі 38 888, 74 грн. суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні ст.4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Такий спір характеризується, зокрема, тим, що у ньому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і такий спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ст.5 КАС України).

Згідно з приписами ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 72 цього Кодексу визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленному законом порядку.

Згідно ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.

Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р. (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), є нормативно-правовим актом, який визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до вказаного Порядку:

п.2 розділу І оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку; інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;

п.1 розділу ІІ - з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

З наведеного слідує, що метою відкриття та ведення органами ДПС особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, є облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.

Аналіз наведених положень вказує на те, що облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДПС в ІКП за своєю юридичною природою не є тими діями суб`єкта владних повноважень, які породжують для платників податків будь-які правові наслідки.

Отже, саме по собі відображення в інтегрованій картці платника відповідних відомостей не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов`язки.

Таким чином, дії відповідача по обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску в інтегрованій картці платника неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» запроваджені способи оскарження рішень контролюючих органів - адміністративний та судовий, які повною мірою дають можливість платнику внеску захистити порушене право.

Відтак, в разі прийняття відповідачем відповідного рішення (зокрема, вимоги про сплату боргу) позивач вправі її оскаржити в установленому порядку.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Отже, лише в разі невиконання податковим органом свого обов`язку щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом після скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в останнього виникає право на звернення до суду із відповідним позовом.

З урахуванням викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (Код ЄДОПОУ 43968090) вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму податкового боргу за єдиним внеском у розмірі 38 888, 74 грн.безпідставними та необґрунтованими, а тому такі не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Така позиція викладена Восьмим апеляційним адміністративним судом судом у Постанові від 14.09.2022 у справі №380/22829/21, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення такої вимоги.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Львівській області, зобов`язання вчинити дії, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.72, 73, 139, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 02.05.2023 № Ф-3621-51-1301 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 38888,74 грн

3. У задоволенні вимоги зобов`язати зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (Код ЄДОПОУ 43968090) вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму податкового боргу за єдиним внеском у розмірі 38 888, 74 грн. відмовити.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м.Львів, вул. Стрийська 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 копійок.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складений 13.02.2024.

Суддя Коморний О.І.