Рішення № 117018571, 15.02.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року № 320/15371/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2022, виплачувати їй з 01.09.2022 та в подальшому на поштове відділення Київ 03113 АТ "Укрпошта".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що вона є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві, але з 01.09.2022 виплату пенсії за віком було призупинено.

Позивач повідомив, що 01.01.2023, представник позивача, Гусак Роман Михайлович, який діяв від імені позивача на підставі довіреності, посвідченої віцеконсулом Генерального консульства України в Гамбурзі Севрюком Федором Олексійовичем, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про поновлення виплати пенсії позивачу.

Проте, відповідач відмовив у поновлені виплати, посилаючись на те, що нормами чинного законодавства не передбачена можливість подачі заявою про поновлення виплати пенсії представником пенсіонера.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його права, а тому звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що з 01.09.2022 позивачу було зупинено виплату пенсії у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Відповідач зазначив, що представник позивача за довіреність, ОСОБА_2 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві з листом про поновлення виплати позивачу пенсії.

Проте, оскільки нормами чинного законодавства не передбачена можливість подання заяви про поновлення виплати пенсії представником, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві лситом віл 24.01.2023 №2266-461/Г-02/8-2600/23 надало представнику позивача відповідні роз`яснення щодо порядку поновлення виплати пенсії.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що підстави для поновлення виплати позивачу пенсії відсутні.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 15.10.1999.

Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком, яка була призначена їй з 11.06.2007.

Однак, з зв`язку з неотриманням пенсії протягом 6 місяців підряд виплату пенсії позивачу було припинено.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, ОСОБА_2 , діючи від імені позивача на підставі довіреності, посвідченої віцеконсулом Генерального консульства України в Гамбурзі Севрюком Федором Олексійовичем, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою від 04.01.2023, у якій просив поновити виплату пенсію його матері - ОСОБА_1 .

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 24.01.2023 №2266-461/Г02/8-2600/23 повідомило позивачу, що оскільки ОСОБА_1 не отримувала пенсію протягом 6 місяців, то їй з 01.09.2022 призупинено виплату пенсії.

Відповідач зазначив, що Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 з 12.10.2021 не передбачено подання заяви про поновлення пенсії представником заявника, який дії на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У вказаному листі відповідач зазначив про необхідність звернення позивача із заявою про поновлення виплати пенсії особисто.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у поновленні виплати пенсії, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону №1058 право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно зі статтею 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Відповідно до частини першої та другої статті 46 Закону №1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 24.01.2023 №2266-461/Г02/8-2600/23 підставою призупинення виплати пенсії позивача з 01.09.2022 є неотримання ОСОБА_1 пенсії протягом 6 місяців підряд.

Також у вказаному листі відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії, посилаючись на те, що Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, з 12.10.2021 не передбачено можливості подання заяви про поновлення пенсії представником заявника, який дії на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 47 Закону №1058 пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Норма аналогічного змісту закріплено в статті 86 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління

Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві

юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі-Порядок №22-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Положеннями пункту 2.9 Порядку №22-1 визначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на поновлення пенсії за віком, є відповідна заява особи подана з пред`явленням паспорта (або іншого документа, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Суд зазначає, що жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто або заборону подавати заяви від імені пенсіонера його представником.

Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №280/6637/22 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 112382520).

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України

22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України

21 грудня 2022 року № 28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Отже, у своїй діяльності відповідач має враховувати і положення Цивільного кодексу України, яким закріплено законодавче регулювання представництва.

Так, згідно з положеннями статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Крім того, організаційні засади прийому та обслуговування осіб, які звертаються до територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - органи Пенсійного фонду), у тому числі за допомогою засобів телекомунікації, відповідно до вимог Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначені Положенням про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1 (далі Положення №13-1).

Пунктом 5 вказаного Положення визначено, що особи, що звертаються до органів Пенсійного фонду, мають право звертатися до органів Пенсійного фонду особисто або через представника, повноваження якого оформлено у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що із заявою про поновлення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від імені позивача звернувся ОСОБА_2 , повноваження якого були підтверджені довіреністю, посвідченою віцеконсулом Генерального консульства України в Гамбурзі Севрюком Федором Олексійовичем.

Отже, оскільки чинне законодавство України надає можливість подання заяв до органів Пенсійного фонду через представника, і саме таким способом звернення скористався позивач, надавши при цьому належним чином оформлені документи на здійснення представництва його інтересів іншою особою, твердження відповідача про необхідність особистого звернення суд визнає безпідставними.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у поновленні виплаті пенсії.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.09.2022.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити позивачу виплату пенсії, починаючи з 01.09.2022, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач неправомірно відмовив у поновлені виплати позивачу пенсії, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві поновити позивачу виплату пенсії за віком з 01.09.2022.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, становить 1073,60 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.09.2022.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України м.Києві поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2022.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.