Рішення № 117014111, 15.02.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9666/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року головуючий суддя Залізничного районногосуду м.Львова БориславськийЮ.Л.розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Посікіра Р.Р. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що виконавчий напис вчинений у порушення вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а також, є безпідставним, оскільки нотаріус вчинив його без відповідних правових підстав, не переконався у безспірності грошової вимоги. У зв`язку з наведеним, просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.12.2023 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.12.2023 року вжито заходи забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Броварівського районного нотаріального округу Гамзатовою Аліною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за №1477 від 02.08.2019 у виконавчому провадженні №59952604 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

У вказаний строк відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, як і не подав клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, 02 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1477, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №630088279 від 27.01.2014 року період з 29.01.2019 р. по 26.07.2019 р., у розмірі 51180,06 грн., з яких: 17661,09 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4442,80 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 8151,35 грн. строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 20924,82 грн. строкова заборгованість за штрафами і пенями. Також стягнуто 650 грн. як плата за вчинення виконавчого напису /а.с.6/.

Із змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №630088279 від 27.01.2014 року, на підставі договору факторингу №2019-1АБ\ВЕСТА від 28.01.2019 правонаступником прав вимоги за вказаним кредитним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги № 29-01\19\1 від 29.01.2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

Відповідно до ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором №630088279 від 27.01.2014 року.

04 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксаною Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59952604 на підставі виконавчого напису №1477 виданого 02.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 51830,06 грн. /а.с. 12-13/.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 04.03.2020 р. звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника /а.с.14-15/.

Відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 39Закону України«Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову КМ України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями». Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92. Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМ України № 1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 02 серпня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Доказів того, що договір №630088279 від 27.01.2014 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально суду не подано, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

Слід зазначити, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Зі огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

До матеріалів справи не долучено доказів та таке не спростовано іншими учасниками справи, що позивач отримував вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань, а тому суд враховує, що позивач не мав можливості подати свої заперечення стосовно розміру заборгованості.

Таким чином, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростували вищевказані обставини, які були встановлені судом, як і не подав відзиву чи заперечень на позов.

Враховуючи наведене, зокрема, те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу докази безспірності заборгованості позивача за договором №630088279 від 27.01.2014 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, до матеріалів справи не додано доказів, що нотаріусу було подано нотаріально посвідчений примірник такого договору, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст.133ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень стороною позивача надано копію договору про надання професійної правничої допомоги №09/11-23 від 09.11.2023 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Посікірою Р.Р. та акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №09/11-23 від 09.11.2023 року, у якому наведено опис виконаних робіт.

Із змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, предмет позову, те, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику /повідомлення/ сторін, а також обсяг наданих адвокатом послуг та долучених до матеріалів справи доказів, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу стороною позивача завищено та такий неспівмірний із заявленим позовом.

Виходячи із наведеного, враховуючи очевидну неспівмірність заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги положення п. 6 ч. 3 ст.2ЦПК України та практику ЄСПЛ щодо принципів пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 гривень, що відповідатиме критерію реальності витрат та розумності їх розміру.

Відповідно до ст.141Цивільного процесуальногокодексу України суд присуджує стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору при поданні позову до суду у розмірі 1610,40 грн.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 89, 137, 141, 158, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02 серпня 2019 №1477, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» /адреса: 004053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б, ЄДРПОУ 36799749/ на користь ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / понесені судові витрати у розмірі 5000,00 /п`ять тисяч/ гривень у виді витрат на правничу допомогу.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» /адреса: 004053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б, ЄДРПОУ 36799749/ на користь ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / судові витрати у розмірі 1610 /одна тисяча шістсот десять/ гривень 40 копійок у виді сплаченого судового збору при поданні позову до суду.

Скасувати заходи забезпечення позову щодо зупинення стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною по виконавчому провадженні №59952604, з дня набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.

Текст судового рішення складений 15 лютого 2024 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.