Ухвала суду № 117013962, 14.02.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1129/24

Провадження № 1-кс/461/982/24

УХВАЛА

14.02.2024 року,слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024142400000010 від 06.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що у ході виконання покладених на органи СБ України завдань із контррозвідувального забезпечення Міністерства оборони України та його структурних підрозділів, отримано інформацію щодо умисних дій службових осіб ТОВ «Олімпіус Консалт» (ЄДРПОУ 42234821, зареєстроване за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького 2А), спрямованих на заволодіння коштами Державного бюджету України у ході виконання договору від 06.12.2023 № 142 про закупівлю раціонів «Добовий польовий набір продуктів» (далі раціон ДПНП), укладеного із в/ч НОМЕР_1 (ЄДРПОУ 08477090, зареєстрована за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, буд. 5.

Так, 06.12.2023 в/ч НОМЕР_1 укладено з ТОВ «Олімпіус Консалт» договір № 142 про закупівлю раціонів ДПНП (ТС №А01XJ.68999-493:2023 (01) у кількості 225 554 шт. на загальну суму 50 490 239,00 грн.

Згідно з умовами договору перед комплектацією партії раціонів ДПНП з кожної партії їх складових комісією Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Центрального управління контролю якості (далі ЦУКЯ) МО України в обов`язковій присутності представника постачальника відбиралися проби, які направлялися для проведення лабораторних досліджень.

07.12.2023 представники ЦУКЯ МО України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №833 від 14.06.2002 на складі ТОВ «Олімпіус Консалт» здійснили відбір зразків комплектуючих раціонів ДПНП та силами 86-ого Центру ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів (м. Київ) провели випробування, за результатами яких встановлено їх невідповідність ТУ У 10.8-42234821-007:2022 за мікробіологічними показниками та масовою часткою м`яса.

21.12.2023 за результатами повторного відбору зразків комплектуючих раціонів ДПНП у подвійній кількості силами 87-ого Центру ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів (м. Одеса) проведено додаткове випробовування, за результатами якого встановлено, що зразки комплектуючих раціонів ДПНП не відповідають ТУУ 10.8-42234821-007:2022 за мікробіологічними показниками.

Для реалізації свого злочинного умислу на заволодіння бюджетними коштами службові особи ТОВ «Олімпіус Консалт», усвідомлюючи невідповідність своєї продукції вимогам ТУ У 10.8-42234821-007:2022, використовуючи положення постанови Кабінету Міністрів України №648 від 22.08.2018 «Про затвердження порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю» організували дослідження вищевказаних комплектуючих раціонів ДПНП у Державному науково-дослідному інституті з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі ? ДНДІ), за результатами яких забезпечили підтвердження нібито їх відповідності вимогам ТУ У 10.8-42234821-007:2022.

В подальшому на підставі експертного висновку №000079 п/24 ДНДІ службові особи ТОВ «Олімпіус Консалт» організували пакування складових раціонів у ДПНП та 02.02.2024, усвідомлюючи, що їх продукція не відповідає вимогам ТС №А01XJ.68999-493:2023 (01), з метою доведення свого умислу щодо заволодіння бюджетними коштами до кінця, поставили до в/ч А2678 партію раціонів ДПНП у кількості 79 464 шт. на загальну суму 17787221,76 грн.

Разом з тим, у зв`язку із належним здійсненням приймальних заходів комісією в/ч НОМЕР_1 виявлено невідповідність поставлених ТОВ «Олімпіус Консалт» ДПНП ТС №А01XJ.68999-493:2023 (01), зокрема неспівпадіння терміну придатності раціонів з терміном придатності їх комплектуючих, незазначення або зазначення не актуальної технічної специфікації, розгерметизація реторт-пакетів з першою стравою, та ін.

Таким чином, в діях службових осіб ТОВ «Олімпіус Консалт» наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України.

В ході виконання доручення у кримінальному провадженні встановлено, що службові особи ТОВ «Олімпіус Консалт» усвідомлюючи можливість притягнення їх до відповідальності за свідоме постачання для потреб ЗС України продукції неналежної якості, вживають заходів щодо негайного її вивезення з території військової частини, приховуючи таким чином докази своєї протиправної діяльності. Станом на 07.02.2024 з 79464 шт. раціонів ДПНП, поставлених ТОВ «Олімпіус Консалт» на території в/ч НОМЕР_1 залишилось лише близько 40000 шт.

Прокурор вказує, що слідчим СУ ГУНП у Львівській області на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова в період часу з 08.02.2024 по 12.02.2024, проведено огляд складських приміщень військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № НОМЕР_3 КЕВ) в якому зберігаються раціони добового польового набору продуктів, поставлених ТОВ «Олімпіус Консалт» ЄДРПОУ 4223482, за результатами якого, було виявлено та вилучено: 2330 коробок, в кожній з яких по 7 (сім) раціонів ДПНП з 1-7, всього 16310 раціонів добового польового набору продуктів ДПНП, поставлених ТОВ «Олімпіус Консалт» ЄДРПОУ 4223482 для в/ч НОМЕР_1 на виконання умов договору поставки №142 від 06.12.2023.

В подальшому, 13.02.2024 вказані матеріальні об`єкти визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.

Прокурор вказує, що вищевказані речові докази є матеріальними об`єктами, які могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому виникла необхідність у накладені арешту на дане майно з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без повідомлення володільців майна.

З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження

Клопотання узгоджено з вимогамист. 171 КПК України і доводи слідчого, якими він обґрунтовує клопотання, підтверджені доданими до клопотання копіями документів.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 171 КПК Україниу клопотанні зазначено підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання прокурора було подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, коли арешт накладається з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Зазначені у клопотанні документи та предмети відповідають передбаченим законом критеріям, оскільки вони відповідають вимогам, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та є речовими доказами.

Відповідно до частини 4ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142400000010 від 06.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст. 191 КК України триває, та в подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні вказаних в клопотанні речових доказів для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку що вилучені в ході обшуку предмети відповідають критеріям ст. 98, ст. 170 ч. 2 КПК України, а також можуть мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. Крім того, існують достатні підстави для задоволення клопотання та арешту тимчасово вилученого майна, вказаного в клопотанні, оскільки вказані предмети є речовими доказами у справі та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим, з метою їх збереження, слідчий суддя вважає за необхідне накласти на них арешт.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під. час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження вилученими в ході обшуку предметами, з метою запобігання їх зникнення, знищення, пошкодження чи зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на виявлені та вилучені в ході проведення огляду складських приміщень військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № НОМЕР_3 КЕВ) предмети, а саме: 2330 коробок, в кожній з яких по 7 (сім) раціонів ДПНП з 1-7, всього 16310 раціонів добового польового набору продуктів ДПНП, поставлених ТОВ «Олімпіус Консалт» ЄДРПОУ 4223482 для в/ч НОМЕР_1 на виконання умов договору поставки №142 від 06.12.2023.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1