Рішення № 117008546, 15.02.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6473/23Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Азімут» м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 6120грн, пені в розмірі 29752грн63коп, інфляційних втрат в розмірі 103167грн58коп.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Азімут» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 6120грн, пені в розмірі 29752грн63коп, інфляційні втрати в розмірі 103167грн58коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати вартості товару, поставленого на підставі договору про закупівлю №22361 від 16.11.2022.

Позивач послався на видаткові накладні №41 від 17.11.2022, №42 від 18.11.2022, №43 від 24.11.2022, №44 від 30.11.2022, №45 від 30.11.2022, №46 від 30.11.2022, №47 від 06.12.2022, №48 від 07.12.2022, №49 від 13.12.2022, №50 від 14.12.2022, №51 від 19.12.2022, №52 від 19.12.2022, №54 від 23.12.2022, №56 від 29.12.2022 та вказав про поставку відповідачу товару на загальну суму 3253010грн40коп.

Позивач стверджував, що відповідач сплатив вартість поставленого не в повному обсязі та з порушенням строків оплати, встановлених договором. На момент звернення до суду з позовом існує сума боргу в розмірі 6120грн за договором №22361 від 16.11.2022.

Посилаючись на пункт 7.5 договору №22361 від 16.11.2022, за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 29752грн63коп за загальний період 13.12.2022 - 26.06.2023.

Посилаючись на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 103167грн58коп за загальний період 13.12.2022 - 26.06.2023.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000грн та повідомив, що докази надаватимуться в строк, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 суд залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви.

На адресу суду 21.12.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява позивача разом з доказами усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 суд прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 26.12.2023 доставлена до електронного кабінету відповідача 26.12.2023 о 17:59.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином ухвала суду від 26.12.2023 вважається врученою 27.12.2023. Відповідач мав право надати відзив до суду в строк до 11.01.2024.

На адресу суду 10.01.2024 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в яких відповідач просив:

- розглядати справу №904/6473/23 в порядку загального позовного провадження;

- розглядати справу №904/6473/23 з повідомленням (викликом) сторін, у разі відмови у задоволенні заперечення та продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду 10.01.2024 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив відповідача про незгоду із заявленими вимогами.

На думку відповідача, строк оплати за поставлений товар не пропущений, оскільки видаткові накладні, рахунки - фактури та товарно - транспортні накладні не відповідають встановленим вимогам договору.

Відповідач послався на пункт 11.1 договору та зазначив про узгодження сторонами виконання замовником прострочених грошових зобов`язань без урахування індексу інфляції та 3% річних, розмір процентів та інфляції прирівнюється до нуля відсотків. Позивач необґрунтовано нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 103167грн58коп.

Відповідач просив суд зменшити розмір пені до 0грн, а інфляційні втрати до 279грн13коп за неоплачений товар за видатковою накладною №42 від 18.11.2022 та послався на те, що - відповідач виконав зобов`язання за договором задовго до подання позовної заяви; позивач не зазначив, в чому саме полягають збитки завдані відповідачем позивачу; розмір пені та інфляційних втрат є надмірно великими в порівнянні із реально понесеними збитками позивачем.

Відповідач надав заперечення щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000грн та вказав про неспівмірність їх розміру із складністю справи та обсягом виконаних представником позивача робіт.

На думку відповідача, розмір витрат позивача на правничу допомогу є надмірно завищеним, порівняно з ринковою вартістю адвокатських послуг.

Відповідач зазначив, що позивач не надав детальний опис наданих послуг. Відсутність детального опису наданих послуг унеможливлює встановлення судом, які саме послуги були надані адвокатом та скільки часу на них було витрачено, та здійснення захисту своїх прав відповідачем відсутність фактичних даних про надані послуги та кількість витраченого на них часу.

Відповідач повідомив, що позивач подав до відповідача два інші аналогічні позови, зміст яких є ідентичним та за якими також заявлено стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач повідомив, що вже поніс та очікує понести, у зв`язку з розглядом цієї справи, судові витрати у розмірі 10000грн. Відповідач заявив про намір подати заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та відповідні докази протягом 5календарних днів після ухвалення рішення суду.

На адресу суду 12.01.2024 надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь позивача на відзив.

Позивач послався на норми Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", Закону України «Про автомобільний транспорт», Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, та вказав, що зазначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД в первинних документах (видаткових накладних та товарно-транспортних накладних) не передбачено.

Позивач зазначив, що товаро-транспортна накладна призначена для - обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення; проведення розрахунків за послуги перевезення вантажу; обліку виконаної роботи (послуг перевезення). Рахунок-фактура - документ з платіжними реквізитами, на які потрібно перерахувати кошти. За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, він не фіксує будь-якої господарської операції, розпорядження або дозволу на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

На думку позивача, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар в обумовлений строк.

Позивач пояснив, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовується для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, поданих для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу. Відсутність коду товарів згідно з УКТ ЗЕД у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунках не впливає на обов`язок відповідача сплатити товар. Адже достатньо первинних документів для підтвердження операцій.

Позивач звернув увагу, що з моменту отримання товару і протягом всього періоду прострочення оплати товару відповідач не заявляв вимоги або претензії до позивача з приводу відсутності у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунках коду товару згідно УКТ ЗЕД. Відповідач сплатив вартість товару, раніше поставленого за 13 видатковими накладними, що не містять кодів товару згідно з УКТ ЗЕД.

Позивач послався на імперативний характер положень ст. 625 Цивільного кодексу України та просив стягнути суму інфляційних втрат.

Позивач не погодився із наявністю підстав для зменшення розміру пені, оскільки - прострочення грошових зобов`язань не є винятковим, відповідач жодного разу не здійснив своєчасної оплати за жодною видатковою накладною; строк прострочення платежів дорівнює від 16 до 410 днів, тому відсутній факт незначності прострочення у виконанні грошового зобов`язання відповідачем; за період дії договору відповідач не вчиняв дії, які б підтвердили його намагання належним чином виконати зобов`язання (позивачу не надані пропозиції щодо розстрочення боргу, графік оплати заборгованості, повідомлення про ускладнення в роботі підприємства відповідача); з 14 видаткових накладних одна накладна вже більш року є несплаченою, відповідач не намагається добровільно її оплатити; розмір пені становить 0,01%, що менше розміру подвійної облікової ставки НБУ (0,08%) у 8 разів.

Позивач не погодився із зауваженнями відповідача про неспівмірність розміру витрат позивача на правничу допомогу та вказав, що

- обсяг робіт та співмірність із складністю справи поки що не відома, справа не розглянута судом і стверджувати про її обсяг або складність передчасно;

- порівняння з ринковою вартістю є недоречним, відповідач не наводить розміри ринкової вартості послуг;

- твердження відповідача про завищений розмір гонорару адвоката позивача є помилковим, оскільки попередній розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 8000грн, а відповідача - 10000грн;

- гонорар адвоката позивача визначений у фіксованому розмірі;

- подання представником позивача аналогічних позовів не стосується предмету спору в даній справі.

Позивач навів зауваження щодо розміру витрат відповідача на правничу допомогу та вказав, що відповідач не долучив до відзиву докази, що підтверджують надання правничої допомоги.

На адресу суду 19.01.2024 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив.

Відповідач вказав, що обов`язок зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД у видаткових накладних, рахунках фактури та товарно-транспортних накладних встановлений пунктом 4.2 договору. Зміст пункту 4.2 договору (в частині належного оформлення документів шляхом обов`язкового зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД) не порушує норми матеріального права.

Відповідач зазначив, що норми законодавства щодо оформлення товарно-транспортних накладних не забороняють сторонам встановлювати власні додаткові вимоги до змісту товарно-транспортних накладних. Товарно-транспортні накладні позивача неналежним чином оформлені, оскільки в них не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, тому відповідач не зобов`язаний здійснювати сплату за поставлений товар до моменту виконання позивачем пункту 4.2 договору.

Відповідач пояснив, що оплатив товар на 99,81% (сплачена вартість товару в розмірі 3246890грн40коп, сума боргу становить 6120грн). Залишився неоплаченим товар, поставлений на початку господарських взаємовідносин між сторонами. У відповідача був відсутній умисел не сплачувати за товар. Строк оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною №42 від 18.11.2022, пропущений відповідачем випадково. Позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату або «з нагадуванням» про сплату заборгованості.

Відповідач повідомив, що у відзиві наводив доводи та аргументацію щодо наявності підстав для відмови у стягненні витрат позивача на правничу допомогу, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на відповіді на відзив відповідач зазначив, що повторно заперечує проти задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 (з урахуванням ухвали суду від 18.01.2024) суд залишив без розгляду заперечення відповідача в частині розгляду справи №904/6473/23 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 10.01.2024 про розгляд справи №904/6473/23 з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АЗІМУТ» (далі - постачальник) укладений договір про закупівлю №22361 від 16.11.2022 (далі договір від 16.11.2022).

Відповідно до пунктів 1.1 1.5 договору від 16.11.2022 постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування (асортимент) товару: комплектуючі електрообладнання до тепловозів 2ТЕ116. Кількість товарів: згідно зі специфікацією. Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору від 16.11.2022 загальна сума договору становить 5200653грн60коп (з ПДВ).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

В пункті 4.2 договору від 16.11.2022 вказано, що замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 7 банківських днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, за умови своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно - транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме - рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.5 договору від 16.11.2022 поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 7 робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через e-mail пошту постачальника, зазначену в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.

Передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику один екземпляр товарно - транспортної накладної; документи, визначені в пункті 2.2 договору, та, за необхідності, документи, визначені пунктом 6.3.6 даного договору.

Умови поставки: DDР, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотремс-2010», транспортом та за рахунок постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 (склад замовника).

Згідно з підпунктом 6.2.5 пункту 6.2 договору від 16.11.2022 замовник має право залишити рахунок постачальника без здійснення оплати в разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару.

В підпункті 6.3.3 пункту 6.3 договору від 16.11.2022 вказано, що постачальник зобов`язаний надавати замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару.

Пунктом 7.5 договору від 16.11.2022 передбачено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 11.1 договору від 16.11.2022 сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

В пункті 10.1 договору від 16.11.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2022) зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У специфікації №1 до договору від 16.11.2022 сторони визначили - найменування товару; його технічні характеристики; реквізити ГОСТ, ДСТУ, ТУ, креслень, інф.виробника; країну виробника; одиницю виміру та кількість товару; ціну за одиницю товару (без ПДВ); загальну вартість товару (без ПДВ). Загальна сума (ціна) специфікації становить 5200653грн60коп (з ПДВ).

На виконання договору від 16.11.2022 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 3253010грн40коп (згідно з підписаними сторонами видатковими накладними №41 від 17.11.2022 на суму 199728грн, №42 від 18.11.2022 на суму 6120грн, №43 від 24.11.2022 на суму 315564грн, №44 від 30.11.2022 на суму 373932грн, №45 від 30.11.2022 на суму 352260грн, №46 від 30.11.2022 на суму 355540грн80коп, №47 від 06.12.2022 на суму 89160грн, №48 від 07.12.2022 на суму 12000грн, №49 від 13.12.2022 на суму 161640грн, №50 від 14.12.2022 на суму 112968грн, №51 від 19.12.2022 на суму 390576грн, №52 від 19.12.2022 на суму 282657грн60коп, №54 від 23.12.2022 на суму 546456грн, №56 від 29.12.2022 на суму 54408грн; товарно-транспортними накладними №Р41 від 17.11.2022, №Р42 від 18.11.2022, №Р43 від 24.11.2022, №Р44 від 30.11.2022, №Р45 від 30.11.2022, №Р46 від 30.11.2022, №Р47 від 06.12.2022, №Р48 від 07.12.2022, №Р49 від 13.12.2022, №Р50 від 14.12.2022, №Р51 від 19.12.2022, №Р52 від 19.12.2022, №Р54 від 23.12.2022, №Р56 від 29.12.2022).

За результатами поставок товару позивач зареєстрував податкові накладні 02.12.2022 на суму 199728грн та на суму 6120грн, 06.12.2022 на суму 315564грн, 08.12.2022 на суму 373932грн, 09.12.2022 на суму 352260грн, 12.12.2022 на суму 355540грн80коп, 23.12.2022 на суму 89160грн та на суму 12000грн, 26.12.2022 на суму 161640грн, 27.12.2022 на суму 112968грн, 28.12.2022 на суму 390576грн, 29.12.2022 на суму 282657грн60коп, 11.01.2023 на суму 546456грн, 14.03.2023 на суму 54408грн.

Згідно з поясненнями сторін відповідач сплатив вартість отриманого товару в розмірі 3246890грн40коп. Несплаченою залишилась вартість товару в розмірі 6120грн, поставленого за видатковою накладною №42 від 18.11.2022.

Станом на момент вирішення спору суду не надані докази оплати вартості товару за видатковою накладною №42 від 18.11.2022 в розмірі 6120грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач наполягав на невідповідності змісту видаткових накладних, рахунків - фактур та товарно - транспортних накладних вимогам пункту 4.2 договору від 16.11.2022, внаслідок відсутності в цих документах коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Тому, на думку відповідача, строк оплати за поставлений товар не пропущений.

Відповідно до матеріалів справи видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень, відсутні листи відповідача на адресу позивача з проханням надати інший пакет товаросупроводжувальної документації. Тобто відповідач не повідомляв позивача про неналежне оформлення документів. У податкових накладних позивач визначав код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Частинами 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тобто, відстрочення виконання зобов`язання боржником можливе лише за умов невчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

В даному випадку відсутні підстави стверджувати про наявність відкладальної умови (у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України) щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості товару.

З урахуванням положень пункту 4.2 договору від 16.11.2022 відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару за видатковими накладними №41 від 17.11.2022 на суму 199728грн в строк до 02.12.2022, №42 від 18.11.2022 на суму 6120грн - в строк до 02.12.2022, №43 від 24.11.2022 на суму 315564грн - в строк до 06.12.2022, №44 від 30.11.2022 на суму 373932грн - в строк до 09.12.2022, №45 від 30.11.2022 на суму 352260грн - в строк до 09.12.2022, №46 від 30.11.2022 на суму 355540грн80коп - в строк до 12.12.2022, №47 від 06.12.2022 на суму 89160грн - в строк до 23.12.2022, №48 від 07.12.2022 на суму 12000грн - в строк до 23.12.2022, №49 від 13.12.2022 на суму 161640грн - в строк до 26.12.2022, №50 від 14.12.2022 на суму 112968грн - в строк до 27.12.2022, №51 від 19.12.2022 на суму 390576грн - в строк до 28.12.2022, №52 від 19.12.2022 на суму 282657грн60коп - в строк до 29.12.2022, №54 від 23.12.2022 на суму 546456грн - в строк до 11.01.2023, №56 від 29.12.2022 на суму 54408грн - в строк до 14.03.2023.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Докази оплати відповідачем суми боргу в розмірі 6120грн в матеріалах справи відсутні. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 6120грн, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 6120грн підлягають задоволенню.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З огляду на матеріали справи відповідач несвоєчасно сплачував вартість поставленого позивачем товару.

На підставі пункту 7.5 договору від 16.11.2022 за порушення строків оплати товару, поставленого протягом листопада грудня 2022року, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 29752грн63коп за загальний період 13.12.2022 - 26.06.2023.

Суд перевірив розрахунок пені, складений позивачем. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач просив суд зменшити розмір пені до 0грн, а інфляційні втрати до 279грн13коп за неоплачений товар за видатковою накладною №42 від 18.11.2022 та послався на те, що - відповідач виконав зобов`язання за договором задовго до подання позовної заяви (сплачена вартість товару в розмірі 3246890грн40коп, сума боргу становить 6120грн); позивач не зазначив, в чому саме полягають збитки завдані відповідачем позивачу; розмір пені та інфляційних втрат є надмірно великими в порівнянні із реально понесеними збитками позивачем.

В свою чергу, позивач вказав, що прострочення грошових зобов`язань не є винятковим, відповідач жодного разу не здійснив своєчасної оплати за жодною видатковою накладною; строк прострочення платежів дорівнює від 16 до 410 днів, тому відсутній факт незначності прострочення у виконанні грошового зобов`язання відповідачем; за період дії договору відповідач не вчиняв дії, які б підтвердили його намагання належним чином виконати зобов`язання (позивачу не надані пропозиції щодо розстрочення боргу, графік оплати заборгованості, повідомлення про ускладнення в роботі підприємства відповідача); з 14 видаткових накладних одна накладна вже більш року є несплаченою, відповідач не намагається добровільно її оплатити; розмір пені становить 0,01%, що менше розміру подвійної облікової ставки НБУ (0,08%) у 8 разів.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до матеріалів справи відповідач порушив строки оплати вартості отриманого товару за видатковими накладними №41 від 17.11.2022 на суму 199728грн, №43 від 24.11.2022 на суму 315564грн, №44 від 30.11.2022 на суму 373932грн, №45 від 30.11.2022 на суму 352260грн, №46 від 30.11.2022 на суму 355540грн80коп, №47 від 06.12.2022 на суму 89160грн, №48 від 07.12.2022 на суму 12000грн, №49 від 13.12.2022 на суму 161640грн, №50 від 14.12.2022 на суму 112968грн, №51 від 19.12.2022 на суму 390576грн, 52 від 19.12.2022 на суму 282657грн60коп, №54 від 23.12.2022 на суму 546456грн, №56 від 29.12.2022 на суму 54408грн.

Відсутні докази оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №42 від 18.11.2022 на суму 6120грн.

Згідно з пунктом 7.5 договору від 16.11.2022 розмір пені становить 0,01%. Це менше розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу пені.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені.

На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 103167грн58коп за загальний період 13.12.2022 - 26.06.2023.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині відповідач послався на пункт 11.1 договору від 16.11.2022 та вказав на досягнення сторонами домовленостей про те, що розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не передбачає можливість визначення сторонами в договорі на власний розсуд розміру індексу інфляції. В частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України закріплений обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційних втрат. Розрахунок не порушує вимог чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 103167грн58коп за загальний період грудень 2022року - червень 2023року підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Враховуючи подання позову за допомогою системи «Електронний суд», положення статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) та правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22, належний розмір судового збору в даній справі становить 2147грн20коп. (2684грн х 0,8).

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2147грн20коп покладаються на відповідача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Азімут» до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення суми боргу в розмірі 6120грн, пені в розмірі 29752грн63коп, інфляційних втрат в розмірі 103167грн58коп - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ідентифікаційний код: 00659101; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Азімут» (ідентифікаційний код: 40180298; місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 23 В, офіс 101) суму боргу в розмірі в розмірі 6120грн, пеню в розмірі 29752грн63коп, інфляційні втрати в розмірі 103167грн58коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147грн20коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова