Рішення № 116988707, 14.02.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року Справа№200/7003/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення від 05 грудня 2023 №932510167953; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області здійснити перерахунок пенсії із врахуванням довідки Макіїввугілля від 07.09.2016 №102/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 30 листопада 2023 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Однак, рішенням №932510167953 від 05 грудня 2023 року йому відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що довідка видана на непідконтрольній українській владі території (м. Макіївка).

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки неможливість проведення перевірки таких документів (довідок) та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення його пенсійних прав.

11 грудня 2023 року судом відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою від 12 січня 2024 року до участі у справі № 200/7003/23 в якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

09 лютого 2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачем надано довідку про заробітну плату від 07.09.2016 №102/1, видану організацією, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Відтак, на думку представника відповідача вказана довідка є недійсною та не може створювати будь-яких правових наслідків.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту, перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

30 листопада 2023 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії.

Заява позивача опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за екстериторіальним принципом.

05 грудня 2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №932510167953 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що довідка про заробітну плату від 07.09.2016 № 102/1 надана організацією, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначена довідка є недійсною і не створює правових наслідків, тому не підлягає реєстрації та виконанню і не може бути врахована при перерахунку пенсії.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У відповідності до п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Постанова Пенсійний фонд № 22-1 від 25.11.2005), за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

До заяви про перерахунок пенсії позивачем додано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 07.09.2016 №102/1, за період з червня 1994 року до червня 2000 року.

У відповідності до записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 з червня 1994 року до червня 2000 року працював у підприємстві управління матеріально-технічного постачання Макіївського виробничого об`єднання «Макіїввугілля».

Стосовно видання довідки організацією, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону № 1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі ч. 1 ст. 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно з ст. 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Положеннями ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 0440/6809/18.

Разом з цим, документи, видані установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, можуть братись до уваги судом як виняток та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справи.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 200/6694/21-а.

Так, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) позивачу нарахована заробітна плата за січень 1999 року 168, 32 грн, за лютий 1999 року 113,25 грн, за березень 1999 року 192,86 грн, за квітень 1999 року 341,22 грн, за травень 1999 року 187,47 грн, за червень 1999 року 222,66 грн, за липень 1999 року 206,47 грн, за серпень 1999 року 225,47 грн, за вересень 1999 року 409,00 грн, за жовтень 1999 року 11,89 грн, за листопад 1999 року 101,05 грн, за грудень 1999 року 181,45 грн, за січень 2000 року 205,92 грн, за лютий 2000 року 170,42 грн, за березень 2000 року 179,23 грн, за квітень 2000 року 319,63 грн, за травень 2000 року 319,63 грн, за червень 2000 року 200,71 грн.

Згідно довідки про заробітну плату від 07.09.2016 №102/1 позивачу нарахована заробітна плата за січень 1999 року - 334,95 грн, за лютий 1999 - 395,97 грн, за березень 1999 року - 395,97 грн, за квітень 1999 року - 395,97 грн, за травень 1999 року - 395,97 грн, за червень 1999 року - 373,59 грн, за липень 1999 року - 395,97 грн, за серпень 1999 року - 395,97 грн, за вересень 1999 року - 395,97 грн, за жовтень 1999 року - 395,97 грн, за листопад 1999 року - 395,97 грн, за грудень 1999 року - 395,97 грн, за січень 2000 року - 395,97 грн, за лютий 2000 року - 395,97 грн, за березень 2000 року 395,97 грн, за квітень 2000 року - 395,97 грн, за травень 2000 року - 395,97 грн, за червень 2000 року - 395,97 грн.

Отже, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) суперечать даним довідки про заробітну плату від 07.09.2016 №102/1.

До того ж, згідно показників середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, що розміщено на сайті Пенсійного фонду України (https://www.pfu.gov.ua/70128-pokaznyky-serednomisyachnoyi-zarobitnoyi-platy-pratsivnykiv-zajnyatyh-u-galuzyah-natsionalnoyi-ekonomiky-za-1992-2002-roky-shho-zastosovuyutsya-pid-chas-pryznachennya-ta-pererahunku-pensij-vidpovidno/) середня заробітна плата у 1996 році склала: січень - 103,28 грн, лютий - 108,95 грн, березень - 117,55 грн, квітень - 116,28 грн, травень - 119,44 грн, червень - 125,47 грн, липень - 130,46 грн, серпень - 129,99 грн, вересень - 132,70 грн, жовтень - 134,87 грн, листопад - 132,27 грн, грудень 151,51 грн.

Отже, відомості про заробітну плату позивача за посадою газозварник, вказані у довідці від 07.09.2016 №102/1 майже у три рази перевищують данні з показників середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки України.

Суд також скептично ставиться до довідки №102/1 про заробітну плату, яка видана 07 червня 2016 року, оскільки згідно штампу, «Донецька народна республіка», вже на той час відноситься до суб`єктів Російської Федерації, що повністю суперечить подіям, які відбуваються на території України.

У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України).

За приписами статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3 статті 90 КАС України).

З огляду на вищевикладене, суд не приймає у якості належного, допустимого та достовірного доказу довідку про заробітну плату від 07.09.2016 №102/1 саме у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05 грудня 2023 року №932510167953 про відмову в перерахунку пенсії.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв