Рішення № 116987932, 13.02.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 лютого 2024 р. Справа № 120/18450/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 55 ЗУ Про пенсійне забезпечення із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки; зобов`язання відповідача вирішити питання про призначення позивачеві з 30.10.2023 року пенсії за вислугу років згідно ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В жовтні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначенні йому пенсії за вислугу років з врахування показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки. Відповідач у такому призначенні відмови в з огляду на відсутність правових підстав. Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.12.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.01.2024 рок за вх.№2296/24 та 15.01.2024 року за вх.№2921/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058, ще в 2004 році. Оскільки позивач досяг пенсійного віку та отримує пенсію за віком, перерахунок пенсії шляхом переведення з пенсії за віком на пенсію за вислугу років чинним законодавством не передбачено.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де з 13.01.2005 року отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як медичному працівникові згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.

На момент звернення із вказаною заявою позивач досяг 79-річного віку.

Відповідач, за результатами розгляду вказаної заяви, листом від 23.11.2023 року повідомив позивача про відсутність підстав для призначення йому пенсії за вислугу років.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Ч. 1 ст. 9 Закону України №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями ст. 26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Приписами ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 51 Закону №1788, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно п «е» ст. 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Ст. 7 Законом України "Про пенсійне забезпечення" визначено, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

З аналізу наведеного слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за вислугу років є наявність відповідного спеціального стажу роботи на посадах, визначених переліком, затвердженим Кабінетом міністрів України та досягнення відповідного віку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де з 13.01.2005 року отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

30.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як медичному працівникові згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.

На момент звернення із вказаною заявою позивач досяг 79-річного віку.

Відповідач, за результатами розгляду вказаної заяви, листом від 23.11.2023 року повідомив позивача про відсутність підстав для призначення йому пенсії за вислугу років

Надаючи оцінку вказаному відмові відповідача суд зазначає таке.

Аналіз ст. 51 Закону №1788 дає підстави для висновку, що у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Отже, мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

Пенсія за вислугу років є своєрідною пільгою, що надає держава з огляду на ті чи інші причини (наприклад, шкідливі умови праці).

Так, законодавцем визначено, що вік набуття права на призначення пенсії за вислугу років є нижчим порівняно із загальним віком виходу на пенсію (60 років).

Отже, наведене свідчить, що надання права на призначення пенсії за вислугу років особам, які вже досягли загального пенсійного віку, суперечитиме та нівелюватиме мету такого виду трудової пенсії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак відмова відповідача є правомірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139,242,243,245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач : Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.02.2024 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна