Рішення № 116987927, 13.02.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 лютого 2024 р.Справа № 120/13214/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що оскаржуваною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 гривень за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа), відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону.

На переконання представника позивача, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки ОСОБА_1 не є в даному випадку автомобільним перевізником, тобто не є належним суб`єктом відповідальності.

Так, в підтвердження таких доводів представник позивача зазначив, що 02 січня 2020 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВТОРМАВІННИЦЯ" (орендар) укладено договір оренди майна № 2/О-20, відповідно до умов якого орендодавець передав у платне користування транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку № 7 до цих Правил (пункт 11.1 згаданих вище Правил).

Відтак представник позивача стверджує, що на момент проведення рейдової перевірки та складання відповідних матеріалів посадовим особам контролюючого органу було достеменно відомо, що перевізником в даному випадку виступало товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРМАВІННИЦЯ".

Окремо представник позивача вказав на те, що наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Водночас пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" № 338-р від 25 березня 2020 року з подальшими змінами, з урахуванням поширення на території України гострої респіратор хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження СОVID-19 у країнах із пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природа характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установити для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року.

Також Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває дотепер.

Отже, на переконання представника позивача, на момент проведення рейдової перевірки одночасно діяли дві надзвичайні ситуації природного та воєнного характеру, а тому посилання на невиконання вимог Положення № 340, яке не має застосовуватись під час надзвичайних ситуацій, є незаконним.

За таких обставин, на думку представника позивача, слід визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на позивача адміністративно-господарських штрафів.

Ухвалою від 04 вересня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою позивачем судового збору.

На виконання вимог ухвали від 04 вересня 2023 року представником позивача подано до суду квитанцію від 28 вересня 2023 року, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 1073,60 гривень.

Ухвалою від 03 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

16 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначив, що пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Статтею 48 Закону про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення. На переконання представника відповідача, положеннями спеціального Закону на перевізника покладено обов`язок забезпечити водія, а останнього - пред`явити для перевірки відповідні документи. Проте долучені до позову документи не свідчать про їх пред`явлення під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу. При цьому відсутність у водія належним чином оформленого протоколу перевірки та адаптації тахографа на момент проведення рейдової перевірки підтверджується актом від 04 липня 2023 року № 027881 та не заперечується позивачем.

Щодо належного суб`єкта відповідальності, то представник відповідача вказав на те, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки. Тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Тобто, на думку представника відповідача, водій мав пред`явити всі необхідні документи саме під час проведення перевірки.

Щодо наданої водієм під час рейдової перевірки транспортного засобу накладної № б/н від 04 липня 2023 року, то представник відповідача зазначив, що така не визначає автомобільного перевізника.

Так, права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту, перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Представник позивача зауважує, що накладна - це документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, а товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням.

Проте, на думку представника відповідача, накладна № б/н від 04 липня 2023 року не може свідчити про те, що під час проведення рейдової перевірки перевізником вантажу виступало товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРМАВІННИЦЯ".

При цьому в силу приписів пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є саме товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в Додатку № 7 до цих Правил.

За таких обставин представник відповідача вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

04 липня 2023 року посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті в рамках проведення заходів державного контролю додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на автомобільній дорозі М-30 "Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине" (320 кілометр) проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 027881, у якому зафіксовано, що водій здійснює перевезення вантажів без протоколу перевірки та адаптації тахографа.

На підставі вказаного акту перевірки начальником відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 01 серпня 2023 року винесено постанову № ПШ000410, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи правову оцінку постанові, що оскаржується, суд зважає на таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року №1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

До інших документів передбачених законодавством слід віднести і ті, обов`язковість яких визначена Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції № 385 цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції № 385 визначено, що дія її поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, окрім іншого, має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Отже, Інструкцією № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. В свою чергу, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити водія транспортного засобу такими документами.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак за відсутності документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ (в даному випадку - протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу), до осіб, які здійснюють перевезення пасажирів або вантажів, застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 17000 гривень).

Непред`явлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ, під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Водночас визначальним в межах розгляду цієї справи є встановлення факту того, чи був позивач на момент проведення рейдової перевірки 04 липня 2023 року автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи його представника полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до ОСОБА_1 як до неналежного суб`єкта.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Представник позивача стверджує, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , який був об`єктом рейдової перевірки 04 липня 2023 року, хоч і належить на праві власності позивачеві, проте такий транспортний засіб було передано в користування товариству з обмеженою відповідальністю "ВТОРМАВІННИЦЯ" на підставі договору оренди майна від 02 січня 2020 року № 2/О-20, а тому саме останнє в даному випадку виступає автомобільним перевізником.

Однак суд критично оцінює такі доводи представника позивача з огляду на таке.

Так, у кожному випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема й інформацію про автомобільного перевізника.

Саме тому під час рейдової перевірки водій транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів чи вантажу, повинен надати посадовим особам Укртрансбезпеки усі необхідні документи, що визначені чинним законодавством, на підставі яких і можливо визначити належного автомобільного перевізника.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та з чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21, від 23 листопада 2023 року у справі № 340/4637/22 та інших.

Так, представник позивача як на основну підставу для скасування оскаржуваної постанови вказує те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності, адже належний йому транспортний засіб 04 липня 2023 року використовував не він, а товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРМАВІННИЦЯ" на підставі згадуваного вище договору оренди майна.

Проте судом враховується той факт, що договір оренди майна від 02 січня 2020 року посадовим особам відповідача під час перевірки не надавався, а такий договір надано лише до суду.

На думку суду, такий договір не може враховуватися як належний доказ, на підставі якого можливо визначити дійсного автомобільного перевізника, оскільки водій ОСОБА_2 не був позбавлений можливості надати його під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу задля встановлення посадовими особами контролюючого органу дійсного перевізника, проте цього не зробив.

При цьому водій транспортного засобу ОСОБА_2 ознайомився із складеним актом перевірки № 027881 від 04 липня 2023 року та надав пояснення, повідомивши, що (дослівно) "не знав, що потрібен тахограф, і не повідомив директора".

Інших пояснень водієм не надано, що свідчить про відсутність заперечень у нього щодо дійсного перевізника вантажу.

Більше того, варто врахувати й те, що як позивач, так і товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРМАВІННИЦЯ" не вчинили жодних дій щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб.

Так, порядок видачі тимчасового реєстраційного талона регламентовано Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11 серпня 2010 року № 379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 року за № 123/18861.

Відповідно до пункту 6.3 названої Інструкції, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Відтак оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРМАВІННИЦЯ" не є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався ним у господарській діяльності для перевезення вантажу, тому він на виконання вимог згаданої вище Інструкції повинен був отримати тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мав би бути зацікавлений в отриманні такого талону орендарем.

У свою чергу, наданий до суду договір оренди майна від 02 січня 2020 року разом із відповідною заявою може бути підставою для оформлення тимчасового реєстраційного талону.

Правова позиція щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловив Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 804/8740/16. Так, у цьому судовому рішенні йдеться про те, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, доводи представника позивача про те, що відповідачем помилково визначено його довірителя як належного автомобільного перевізника не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

Надаючи оцінку доводам представника позивача про те, що на момент проведення рейдової перевірки транспортного засобу одночасно діяли дві надзвичайні ситуації природного та воєнного характеру, суд враховує наступне.

Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 (надалі - Положення № 340), встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

При цьому пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

- фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

- під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

- транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

- сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

- закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

- транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Тобто, пунктом 1.4 Положення № 340 встановлено, що його приписи не застосовуються окрім іншого під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Судом враховано те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" № 338-р від 25 березня 2020 року з подальшими змінами, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемію, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 року.

Разом із тим суд звертає увагу на те, що Положенням № 340 врегульовано саме особливості регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Про такі обставини свідчать і назви розділів Положення № 340 ("Робочий час", "Період керування", "Перерви", "Час відпочинку", "Облік робочого часу" "Перевірка дотримання режимів праці та відпочинку водіїв").

Суд враховує те, що Положення № 340 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема під час надзвичайних ситуацій, проте таке Положення і не встановлює відповідальності за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а лише врегульовує особливості робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

При цьому, як наголошувалося судом вище, відповідальність за непред`явлення під час перевірки документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ, встановлено статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, а порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів врегульовано Інструкцією № 385.

При цьому саме Інструкцією № 385 передбачено обов`язок водія транспортного засобу мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа. Водночас у Положенні №340 не йдеться про обов`язок водія транспортного засобу мати відповідний протокол.

Варто зауважити, що приписи Інструкції № 385 та Положення № 340 не суперечать один одному, адже регулюють різні за змістом правовідносини. При цьому приписи пункту 1.4 Положення № 340 не відміняють як норм Інструкції № 385 (щодо обов`язку водія мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа і пред`явити його), так і не скасовують відповідальність, що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за відсутність такого протоколу.

Варто наголосити на тому, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ відповідальність настає саме за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, а не за порушення регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядку його обліку, що врегульовано Положенням № 340.

За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідачем правомірно застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

З огляду на викладене винесена постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 01 серпня 2023 року № ПШ 000410 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог відсутні й підстави для відшкодування позивачеві понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39816845)

Повний текст рішення суду складено 13.02.2024

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович