Рішення № 1169842, 29.11.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 42/227-7/411

29.11.07

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі "Київенерго"

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 10559822,42 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Ларькін В.М. (довіреність № Д07/7430 від 06.11.2006р.)

Від відповідача: Сидорук М.І. (довіреність № 75 від 04.06.2007р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 10559822,42 грн. в погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за виконані роботи (надані послуги) з підвищення тиску води в системах холодного водопостачання при транспортуванні її до споживачів та 26288,14 грн. трьох відсотків річних. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним за період лютого 2003р. по квітень 2004р. в безперервному циклі було виконано роботи з підвищення тиску води в системах холодного водопостачання при транспортуванні її відповідачем споживачам, проте, відповідач зобов‘язання по відшкодуванню витрат по експлуатації насосного обладнання виконав лише частково. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи. 31.08.2005 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3665719,10 грн. за надані послуги за період з листопада 2004 року по травень 2005 року.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким визнав факт здійснення позивачем діяльності з експлуатації насосного обладнання та визнав, на підставі п. 5.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, існування власних зобов’язань з відшкодування у повному обсязі витрат на їх експлуатацію, однак просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки обґрунтованих вимог з відшкодування витрат по експлуатації насосного обладнання станом на 27.07.2004р. від позивача не надходило.

В поясненнях по справі, які відповідач надавав в процесі розгляду справи, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що витрати позивача на експлуатацію насосного обладнання не можуть встановлюватися листом Головного управління з питань цінової політики КМДА від 23.10.2003 року № 09050/2-1166. При цьому відповідач зазначав, що експлуатація насосного обладнання не є житлово-комунальною послугою і тому витрати повинні відшкодовуватися за встановленими сторонами цінами, а договір між позивачем та відповідачем укладено не було.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2004р. (суддя Паламар П.І.) у справі № 42/227 у позові відмолено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2005р. рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2004р. у справі № 42/227 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2005р. рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2004р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2005р. скасовано, а справу передано до Господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

В Постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2005 року зазначено, що при новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно з‘ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість при необхідності визначення розміру відшкодування витрат, вирішити питання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, зібраним доказам дати правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Новий розгляд справи проводився Господарським судом м. Києва з врахуванням наведених обставин.

Згідно резолюції Першого заступника голови Господарського суду м. Києва від 28.07.2005р. справа була передана на новий розгляд судді Якименку М.М.

Ухвалою суду від 02.08.2005р. справі № 42/227 присвоєно № 42/227-7/411 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 15.09.2005р. у справі № 42/227-7/411 було призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

27.07.2007р. Київським Науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок № 8918913 судово-бухгалтерської експертизи по господарській справі № 42/227-7/411, справа повернута до господарського суду м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).

Згідно розпорядження №б/н від 15.08.2007р. В.о. заступника Голови Господарського суду міста Києва в зв‘язку із закінченням строку повноважень судді Якименко М.М. справу № 42/227-7/411 передано для подальшого розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою суду від 20.08.2007р. справу № 42/227-7/411 прийнято до провадження суддею Гумегою О.В., поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.09.2007р.

Ухвалою суду від 11.09.2007р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.09.2007 року.

В судовому засіданні 27.09.2007р. представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про зміни та доповнення до позовних вимог, якою збільшив розмір позовних вимог по справі за період надання послуг з підвищення тиску холодної води за червень 2005 року на суму 750492,44 грн. та у зв’язку із частковою сплатою просить стягнути з відповідача 14021154,71 грн., в тому числі: суму боргу в розмірі 13645629,96 грн. та інфляційних втрат в розмірі 375524,75 грн.

Ухвалою суду від 27.09.2007р., на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.11.2007 року.

Ухвалою суду від 12.11.2007р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 29.11.2007 року.

В судовому засіданні, призначеному на 29.11.2007 р., оголошувався повний текст рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 затверджено “Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Позивачем вказується, що ним було надано відповідачу послуги з підвищення тиску води в системах холодного водопостачання при транспортуванні її до споживачів, проте, відповідач зобов’язання по своєчасному проведенню розрахунків за надані послуги не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно вимог Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997р., розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1261 від 02.08.1999р. “Про вдосконалення системи надання населенню м. Києва послуг з водотеплопостачання та водовідведення” Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” є виробником та виконавцем послуг з постачання холодної води та водовідведення у м. Києві.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селах України (далі –Правил), затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22.07.1994р. № 22.07.1994р. № 165/374, при недостатньому тискові в комунальній водопровідній мережі для постачання водою верхніх поверхів будинків за проектами, узгодженими з водоканалом, передбачається встановлення насосів для підвищення тиску води, а при постійному надмірному тискові понад 1 кг/см кв. –регулятори тиску “після себе”.

Наведене свідчить, що встановлення відповідних насосів передбачено лише у разі недостатнього тиску в комунальній водопровідній мережі і саме для постачання водою верхніх поверхів. Виходячи з наведеного, довідка Головного управління житлового господарства № 109/1-20 від 19.01.1999р., де зазначено площу в розмірі 33912,6 кв.м., що обслуговується позивачем та лист Головного управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації від 23.10.2003р. № 09050/2-1166 до якого додано розрахунок відшкодування витрат по технічному обслуговуванню та ремонту внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, підкачок холодної води та колекторів в розрахунку на рік, із зазначенням площі, що обслуговується Київенерго в розмірі 33912,6 кв.м. не може бути належним доказом підкачки позивачем води на верхні поверхи, площею саме 33912,6 кв.м.

Насосні станції підкачування та регулятори тиску, розміщені всередині жилих будинків, перебувають на балансі абонента і ним експлуатуються незалежно від відомчої належності.

Насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в теплових пунктах, перебувають на балансі теплопостачальних організацій і експлуатуються ними. Водоканал відшкодовує витрати на експлуатацію насосного обладнання:

- встановленого у житловому фонді місцевих Рад та житлово-будівельних кооперативах – ЖЕО;

- встановленого в котельних, центральних теплових пунктах, прибудовах до них теплопостачальним організаціям.

Пунктом 1.2 Правил встановлено, що дотримання цих правил є обов’язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої залежності і форми власності та Водоканалу.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2192 від 03.11.1998р. “Про передачу АК “Київенерго” основних фондів, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва” у повному господарському віданні Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” знаходяться насосні станції та обладнання для підвищення тиску води для постачання холодною водою верхніх поверхів будинків у м. Києві.

З наведеного вбачається, що оскільки у відповідності до Правил Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” є водоканалом та відповідальною організацією за водопостачання, а Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” є теплопостачальною організацією, яка відповідальна за підвищення тиску холодної води при подачі її на верхні поверхи будинків водоканалу, ВАТ “АК “Київводоканал” має відшкодувати АЕК “Київенерго” витрати, понесені на експлуатацію насосного обладнання, яке знаходиться на балансі та експлуатується АЕК “Київенерго”. Однак порядок і розмір такого відшкодування повинні визначатися окремими угодами.

Судом встановлено, що згідно протоколу погодження норми відшкодування витрат на технічне обслуговування та ремонт водопідкачок б/н від 30.08.1996р., затвердженого сторонами, водоканал є підприємством, що відшкодовує витрати, а норма відшкодування витрат в розрахунку на 1 кв. м площі, що обслуговується водопідкачками, за місяць без ПДВ становить 2 коп. Згідно висновку № 8912/8913 судово-бухгалтерської експертизи по господарській справі № 42/227-7/411 від 27.07.2007р. вказаний протокол оформлено у відповідності до норм п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік”, тобто в ньому вказані: дата, сума, підписи відповідальних осіб, печатки, отже, він є первинним документом, що засвідчує факт погодження між підприємствами розміру витрат на експлуатацію насосного обладнання.

Однак, в цьому протоколі зазначено, що він діє з 01.09.1996 року, в цьому ж протоколі наведено калькуляцію на технічне обслуговування та ремонт водопідкачок підприємствами теплових мереж ДКП «Київжитлотеплокомуненерго»на 1997 рік.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказаний протокол не міг і не визначав права та обов‘язки позивача і відповідача в період з лютого 2003р. по травень 2004 р.

Позивач вказує, що витрати позивача на експлуатацію насосного обладнання встановлені Київською державної міською адміністрацією та відповідно до листа Головного управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації від 23.10.2003р. № 09050/2-1166 становлять 0,24 грн. за 1 кв.м на рік, тобто 0,02 грн. за 1 кв.м на місяць. При цьому, розрахунки між ВАТ “АК “Київводоканал” та АЕК “Київенерго” по витратам за підвищення тиску холодної води, враховані в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, ВАТ “АК “Київводоканал” відшкодовує АЕК “Київенерго” шляхом розщеплення платежів Головним інформаційно-обчислювальним центром міськдержадміністрації в розмірі 3,3% від вартості послуг з водопостачання та водовідведення.

Однак, в ході розгляду справи встановлено, що відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-ІV від 24.06.2004р. та Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.06.2001р. № 139, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.08.2001р. за № 748/5939, експлуатація насосного обладнання не є житлово-комунальною послугою, а є складовою процесу водопостачання, відповідно витрати на експлуатацію цього обладнання відшкодовуються не за тарифами, затвердженими Київською державною міською адміністрацією, а за встановленими сторонами цінами, які включаються до тарифів на водопостачання. Доказів укладання сторонами договорів з приводу встановлення цін за спірний період суду надано не було. Лише 01.07.2005 р. між ВАТ “АК “Київводоканал” (відповідачем) та АЕК “Київенерго” (позивачем) було укладено договір № 1 про надання послуг з підвищення тиску холодної води, однак зазначений договір не регулює відносини між сторонами що виникли до його укладення.

На підтвердження наявності понесених витрат позивачем надано кошторис витрат на аварійно-технічне обслуговування та ремонт підвищувальних насосних станцій холодної води за період з лютого 2003р. по квітень 2004р. Відповідно до зазначеного кошторису витрати на аварійно-технічне обслуговування та ремонт підвищувальних насосних станцій холодної води становили 10173,30 грн., ПДВ –2034,70 грн., разом 12208,00 грн., зокрема, витрати на: послуги автотранспорту, сировина та матеріали, енергія для технологічних потреб, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи від виплат на оплату праці, амортизація, водопостачання та водовідведення. Відповідні акти суду не надані.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивачем було виставлено відповідачу платіжні вимоги-доручення за послуги з підвищення тиску води за період з березня 2003р. по квітень 2004р.: № 28 від 14.03.2003р. на суму 813902,40 грн., № 53 від 10.04.2003р. на суму 813902,40 грн., № 96 від 13.05.2003р. на суму 813902,40 грн., № 97 від 05.06.2003р. на суму 813902,40 грн., № 120 від 11.07.2003р. на суму 813902,40 грн., № 7 від 07.08.2003р. на суму 813902,40 грн., № 16 від 15.09.2003р. на суму 813902,40 грн., № 25 від 15.10.2003р. на суму 813902,40 грн., № 55 від 17.11.2003р. на суму 813902,40 грн., № 67 від 11.12.2003р. на суму 813902,40 грн., № 77 від 20.01.2004р. на суму 813902,40 грн., № 77 від 10.02.2004р. на суму 813902,40 грн., № 7 від 16.03.2004р. на суму 813902,40 грн., № 16 від 08.04.2004р. на суму 813902,40 грн., № 25 від 30.04.2004р. на суму 813902,40 грн., всього на загальну суму 12208536,00 грн.

Згідно довідки Акціонерного банку “Енергобанк” за № 13/06-304 від 13.09.2004р. судом встановлено, що позивачу було відкрито поточний рахунок № 26000372001/980 та укладено договір між позивачем та АБ “Енергобанк” 19.11.1998р., на підставі якого банк надає послуги по відправці платіжних вимог-доручень до банків платників (ВАТ “АК “Київводоканал”). Згідно вказаної довідки встановлено, що банком було відправлено вищезазначені платіжні вимоги-доручення.

Листом за № 02-565 від 19.10.2004р. Головний інформаційно-обчислювальний центр надав відповідачу інформацію про перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок філії “Теплові розподільчі мережі Київенерго” в рахунок відшкодування витрат на підкачування води, де постачальником є ВАТ “АК “Київводоканал” за період лютий 2003р. –квітень 2004р. Згідно додатку до зазначеного листа ГІОЦ було перераховано за період з лютого 2003р. по квітень 2004р. грошові кошти в розмірі 3450356,24 грн. за підкачку ХВП та 67133,47 грн. за підкачку водовідведення ГВП.

Відповідно до наданої позивачем зведеної довідки про стан розрахунків між ВАТ “АК “Київводоканал” та АК “Київенерго” за питну воду, спожиту електричну енергію та послуги з підвищення тиску води станом на 01.07.2004р. заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з підвищення тиску води за даними АК “Київенерго” становила 28340,58 грн., за даними ВАТ “АК “Київводоканал” зазначена заборгованість також в розмірі 28340,58 грн. Проте, вказана зведена довідка не є первинним документом, що засвідчує факт погодження між сторонами розміру заборгованості за послуги з підвищення тиску води станом на 01.07.2004р.

Судом прийнятий до уваги наданий позивачем помісячний розрахунок заборгованості відповідача за надання послуг по підвищенню тиску води в системах холодного водопостачання при транспортуванні її до споживачів за період з лютого 2003р. по квітень 2004р., в якому позивачем зазначені заборгованість відповідача за вказаний період за надані послуги та здійснені ним проплати. Однак, позивачем у вказаному розрахунку не зазначено об‘єми постачання та споживання послуг за вказаний період.

Як вже зазначалося, судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу, оскільки при вирішенні господарського спору виникли питання, вирішення яких потребувало спеціальних знань. В результаті проведеного дослідження, експерт прийшов до висновку, зокрема, про те, що на підставі зібраних доказів неможливо встановити загальний об‘єм в грошовому значенні наданих відповідачем послуг з водопостачання за період з 18.02.2003 року до 01.07.2005 року, також неможливо встановити, яка сума коштів, за надані відповідачем послуги з водопостачання була отримана відповідачем в період з 18.02.2003 року до 01.08.2005 року через ГІОЦ КМДА та за прямими договорами. Експерт також прийшов до висновку про неможливість встановлення на підставі документів розміру заборгованості відповідача перед позивачем за підвищення тиску холодної води за період з 01.02.2003 року по 31.05.2005 року.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Звертаючись з позовом, позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність боргу відповідача перед позивачем внаслідок порушення зобов’язання із здійснення розрахунку за надані послуги з підвищення тиску води в системах холодного водопостачання при транспортуванні її до споживачів.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13645629,96 грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми інфляційних втрат в розмірі 375524,75 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передумовою для стягнення інфляційних втрат є порушення виконання грошового зобов‘язання відповідачем.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не доведено наявності заборгованості відповідача, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат. Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 375524,75 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2005 року на відповідача було покладено обов‘язок провести попередню оплату за проведення експертизи. Відповідач надав докази оплати за проведення експертизи в розмірі 11981,28 грн. Згідно з ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають оплаті за проведення експертизи при відмові в позові покладаються на позивача. За таких обставин, витрати за проведення експертизи в розмірі 11981,28 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ № 00131305; рахунки в банку невідомі) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ № 03327664; рахунок № 2600755010771 в КРФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 300830) 11981,28 грн. (одинадцять тисяч дев‘ятсот вісімдесят одну грн. 28 коп.) витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гумега О. В.