Рішення № 116983833, 12.02.2024, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/714/22

Номер рядка звіту 17

РІШЕННЯ

іменем України

"12" лютого 2024 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

розглянувши, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до відповідачів в якому просить суд стягнути з останніх заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.02.2006 року у розмірі 16844,32 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 16.02.2006 року.

Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до виявленого бажання позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а позичальнику надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 19000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, однак спадкоємцями, які постійно проживали із спадкодавицею на час відкриття спадщини є відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Станом на дату смерті позичальника її заборгованість перед банком становила 16844,32 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Позивач керуючисьст.1282 ЦК Українита посилаючись на те, що оскільки відповідачі являються спадкоємцями після смерті позичальника, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 17.10.2022 року по справі було відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Іншою ухвалою суду за клопотанням позивача було витребувано спадкову справу, а також відомості про осіб, які проживали із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Відповідачем ОСОБА_1 було надано до суду заяву, в якій він просив долучити до матеріалів справи копію квитанції про сплату боргу від 01.11.2022 року.

30.10.2023 року було здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін на розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою від 09.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218, ч. 3 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ст.1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися з його смертю. Обов`язок відшкодувати борги померлого переходить до спадкоємців.

Статтями 1268, 1269 ЦК України передбачено порядок прийняття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Правила ч.ч.2,3,4 ст.1281 ЦК України вказують, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Одразу після того, як кредитор дізнався, що його боржник помер, він зобов`язаний звернутись з претензією кредитора до нотаріуса, у якого відкрита спадкова справа. Якщо спадкова справа у жодного нотаріуса на момент звернення не відкрита, кредитор вправі звернутись до будь-якого нотаріуса за місцем відкриття спадщини, тобто до нотаріуса нотаріального округу за останнім місцем проживання померлого. В такому випадку нотаріус відкриває спадщину за заявою кредитора, адже Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» визначено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви спадкоємця про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини, претензії кредитора та ін.

У той же час, відповідно до ст.1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями повинно відбуватись в межах вартості спадкового майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 16.02.2006 року звернулася до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, уклавши кредитний договір б/н від 16.02.2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджуєтьсяксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Ємільчинським районним відділом ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

25.08.2021 року відповідачам було направлено листи-претензії кредитора за кредитним договором №б/н від 16.02.2006 року щодо сплати заборгованості у розмірі 16844,32 грн.

Матеріалами спадкової справи, заведеної 25.06.2021 за №23/2021 після померлої ОСОБА_3 , підтверджено, що спадкоємці ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї не звертались. Спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора АТ КБ Приватбанк від 31.05.2021 року.

Як вбачається з довідки Ємільчинської селищної ради Житомрської області №1201 від 25.10.2022 року станом на 09.06.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Позивач на обґрунтування своїх позовних вказує, що відповідач є спадкоємцем визначеному порядком ч.3 ст.1268 ЦК України як особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підтвердження вказаної обставини позивач посилається на копію паспортів боржника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена адреса: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме відповідач є спадкоємцем, проживав разом із спадкодавцем та прийняв після померлого спадщину.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявність спадкового майна після смерті спадкодавця, його вартість та співмірність із заборгованістю за кредитним договором, не доведено, що відповідачі є спадкоємцями померлого позичальника, а також не з`ясовано дійсне коло спадкоємців.

Крім того, під час розгляду справи судом не було встановлено належності на праві власності померлій ОСОБА_3 будь-якого майна. Згідно спадкової справи №23/2021, яка заведена Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою спадкоємці для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталися.

Отже, виходячи з вищевикладеного, та враховуючи те, що позивач не надав суду достовірних доказів про те, що відповідач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , а також про наявність у спадкодавця майна та його вартості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв`язку з чим у задоволенні позову відмовляє.

За правилами ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні.

Керуючись 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Заполовський