Рішення № 116983808, 07.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

07.02.2024Справа № 910/17862/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/17862/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 2 115 300,27 грн., за участі представників позивача: Горянська К.І. відповідача: Балацький Я.А. (на оголошення рішення не з`явився)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 листопада 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» надійшла позовна заява до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 2 115 300, 27 грн з яких 1 055 820, 00 грн основного боргу, 128 871, 77 грн 3% річних та 930 608, 50 грн інфляційних втрат.

Також позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат, які складаються із суми судового збору у розмірі 31 729, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №53-121-01-21-10265 від 12.05.2021 поставки товару в частині повної та своєчасної оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17862/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2024. Також, вказаною ухвалою встановлено відповідачеві строк на подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

07.12.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав на неправильне визначення позивачем строку настання оплати суми ПДВ в розмірі 605 200, 00 грн. В частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач заявив клопотання про звільнення його від стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат з огляду на скрутне матеріальне становище підприємства у зв`язку з розпочатою військової агресією проти України. Крім того, відповідач вказав на відсутність його вини у невиконанні зобов`язань, оскільки введення воєнного стану є форс-мажором, який вплинув на можливість виконати свої зобов`язання за спірним договором. На підтвердження вказаних обставин відзив містить вказівку на лист ТПП України від 28.02.2022 та звіт про фінансові результати відповідача за 2022 рік.

12.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив та відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 16.01.2024 судом оголошено перерву.

17.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

За частиною 4 статті 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

06.02.24 на стадії підготовчого провадження, ухвалою від 06.02.2024 суд замінив відповідача у справі №910/17862/23 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

У підготовчому засіданні 06.02.2024 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, сторони подали заяву про згоду розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закриття підготовчого провадження. Розпочато розгляд справи по суті, сторони виступили зі вступними слова, суд з`ясував обставини та перевірив їх доказами, учасники справи виступили з промовами у судових дебатах.

У судовому засіданні 06.02.2024 судом оголошено перерву до 13;45, 07.02.2024.

Представник відповідача після завершення стадії судових дебатів та перерви у судове засідання 07.02.2024 не з`явився через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення судового засідання 07.02.2024 з огляду на зайнятість в судових засіданнях в інших справах.

У судовому засіданні 07.02.2024 суд розглянув клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання та відмовив у задоволенні вказаного клопотання з огляду на відсутність поважних причин, які зумовлюють відкладення розгляду справи. Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання судом враховано, що у судовому засіданні у іншій справі (справа №910/1057/23, розгляд якої було призначено 07.02.2024 о 13 год. 45 хв.) за участі АТ НАЕК «Енергоатом» представник товариства відмовився від участі у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг», як постачальником, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як покупцем, укладено Договір №53-121-01-21-10265 поставки товару (далі - Договір) за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступний товар: (1) засувка клинова з висувним шпинделем СЕ.ЗКС.1.3.3.600.1 6.9 301025 DN600 Pp16 Тр250С з електроприводом кількістю 1 шт. вартістю 791 920, 00 грн без ПДВ (2) засувка клинова з висувним шпинделем СЕ.ЗКС.1.3.2.100.10.9 301002 DN100 Рр10 Тр 200С з електроприводом кількістю 4 шт. вартістю 728 000, 00 грн без ПДВ (3) засувка клинова з висувним шпинделем СЕ.ЗКС.1.3.2.100.10.9 301002 DN100 Pp10 Тр 200С з електроприводом кількістю 3 шт. вартістю 546 000, 00 грн без ПДВ (4) засувка клинова з висувним шпинделем СЕ.ЗКС.1.3.2.100.10.9 301002 DN100 Pp10 Тр 200С з електроприводом кількістю 1 шт. вартістю 182 000, 00 грн без ПДВ (5) засувка клинова з висувним шпинделем СЕ.ЗКС.1.3.2.300.16.9 301017 DN100 Pp16 Тр 250С з електроприводом кількістю 2 шт. вартістю 778 080, 00 грн без ПДВ.

Загальна вартість товару 3 631 200, 00 грн, з яких 605 200, 00 грн ПДВ (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору строк поставки товару: травень 2021 - поз. 2, 3,4, червень 2021 - поз. 1, 5.

Покупець має право зменшити обсяг закупівлі з урахування фактичного обсягу своїх видатків. Підприємство-виробник товару - ТОВ «НВО «Союзенергомаш», Україна (пункти 1.3 та 1.4. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору товар, що поставляється, повинен бути новим, тобто не повинен бути раніше вживаним або виготовленим з раніше вживаних комплектуючих та основних вузлів, що носять ознаки вживаних або відновлених. По своїй якості та комплектності товар повинен підтверджуватися паспортом, виданим підприємством-виробником, та відповідати ТУ У 28.1-31965106-031:2020, та вимогам зазначеним у додатках NeNR1, 2 Технічні специфікації до предмета закупівлі, розроблені відповідно до вимог тимчасового порядку ДП «НАЕК «Енергоатом», Додатку №1 - поз. 1, 5, додатку №2 - поз.2, 3, 4.

Пункт 2.2 Договору - постачальник гарантує належну якість товару, що поставляється, і нормальну його експлуатацію протягом 24 (двадцяти чотирьох) місяців з моменту введення в експлуатацію, що підтверджується актом вводу даного товару в експлуатацію, але не більше 33 (тридцяти трьох) місяців з моменту відвантаження, за умови дотримання правил транспортування, експлуатації, зберігання, якщо більш тривалий гарантійний строк не передбачений підприємством-виробником.

Відповідно до пункту 2.3 Договору протягом дії гарантійного строку постачальник повинен усунути виявлені покупцем в установленому порядку дефекти, а при неможливості їх усунення здійснити заміну дефектного товару згідно з Правилами Інкотермс 2010 на умовах, DDP - вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл., (склад Ne5), вантажоодержувач зВ ВГ «Складське господарство». Строки усунення дефектів та заміни дефектного товару встановлюються покупцем.

Постачальник зобов?язаний надати покупцю можливість проведення на будь-якій стадії виготовлення і закупівлі можливість проведення перевірки виробництва і товару на відповідність стандартам, технічним нормам.

У разі виявлення невідповідностей товару вимогам, зазначеним у п. 2.1, покупець має право відмовитись від товару, якщо невідповідності не будуть усунені у строк, який дозволить здійснити його поставку у термін, визначений умовами договору.

Товар, що поставляється, не призначений для використання на системах, важливих для безпеки АЕС (що впливають на роботу АЕС), клас безпеки згідно з НП 306.2.141-2008 - 4H (пункти 2.4.-2.6. Договору).

У розділі 3 Договору сторони погодили умови і порядок оплати товару.

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість товару за договором без врахування ПДВ становить 3 026 000,00 грн. (три мільйони двадцять шість тисяч грн. 00 коп.), крім того ПДВ - 605 200,00 грн. (шістсот п?ять тисяч двісті грн. 00 коп.). Разом з урахуванням ПДВ - 3 631 200,00 грн. (три мільйони шістсот тридцять одна тисяча двісті грн. 00 коп.).

Пункт 3.2 Договору - оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в пункті 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника

Відповідно до пункту 3.3 оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Порядок і строки поставки товару визначені розділом 4 Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС - 2010 на умовах DDP - вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл., (склад №5). Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство».

За умовами пункту 4.2 Договору товар, що поставляться, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 прим.; б) паспорт, виданий підприємством виробником товару; в) сертифікат якості; г) рахунок-фактура; д) документація, згідно вимог додатків №№ 1, 2 Технічна специфікація до предмета закупівлі, розроблена відповідно до вимог тимчасового порядку ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до пункту 4.3 Договору постачальник зобов?язаний оповістити покупця про відвантаження товару телеграмою (факсимільним зв?язком, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 (сім) днів до початку відвантаження з обов?язковою вказівкою наступних даних: дата відвантаження; номер договору; кількість місць; кількість LTVK: ціна.

Згідно з пунктом 4.4 Договору постачальник зобов?язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. «В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЕДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661, назва отримувача «Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ВП ЗАЕС».

Постачальник зобов?язується вказувати в податковій накладній позначення одиниць вимірювання товару, що поставляється за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 р. №8.

Пунктом 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства Українги.

Відповідно до пункту 9.1 Договору форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога. збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція. заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація. примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Пункт 9.2 Договору - наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов?язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором (пункти 9.3., 9.4. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє 12 місяців з дати укладення (пункт 12.1. Договору).

Позивач здійснив поставку продукції на адресу відповідача відповідно до:

(1) видаткової накладної №20 від 16.07.2021 та товарно-транспортної накладної №20 від 16.07.2021 на загальну суму 218 400,00грн., разом з ПДВ;

(2) видаткової накладної №21 від 29.07.2021 та товарно-транспортної накладної №21 від 29.07.2021 на загальну суму 655 200,00грн., разом з ПДВ;

(3) видаткової накладної №23 від 03.08.2021 та товарно-транспортної накладної №23 від 03.08.2021 на загальну суму 873 600,00грн., разом з ПІДВ;

(4) видаткової накладної №24 від 10.08.2021 та товарно-транспортної накладної №24 від 10.08.2021 на загальну суму 933 696,00грн., разом з ПДВ;

(5) видаткової накладної №29 від 11.10.2021 та товарно-транспортної накладної №29 від 11.10.2021р., на загальну суму 950 304,00грн., разом з ПДВ.

Таким чином, постачальником відвантажено, а покупцем прийнято товар на загальну вартість 3 631 200,00 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами посадових осіб відповідача в зазначених документах.

Позивач стверджує, що на виконання вимог пункту 3.3. Договору та вимог п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за кожним фактом поставки товару позивач склав та зареєстрував у ЄРПН податкові накладні: ??(1) №5 від 16.07.2021 дата реєстрації - 09.08.2021 (2) №6 від 29.07.2021 дата реєстрації - 09.08.2021 (3) ??№1 від 03.08.2021 року дата реєстрації - 17.08.2021 (4) ??№3 від 10.08.2021 дата реєстрації - 30.08.2021 (5) ?№1 від 11.10.2021 дата реєстрації - 28.10.2021.

Факт прийняття податкових накладних до реєстрації підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар на суму 3 631 200,00 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов`язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково та з суттєвою затримкою оплати, сплативши протягом 2022 року частинами лише 2 515 380,00 грн.

Таким чином, станом на 15.11.2023, відповідач має заборгованість за отриманий товар на загальну суму 1 055 820,00 грн, а прострочення сплати зазначеної суми заборгованості, за підрахунками позивача складає 706 календарних днів.

Порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За встановленими обставинами, позивачем поставлено товар, обумовлений Договором.

Відвантаження товару підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на загальну суму 3 631 200, 00 грн, підписаними уповноваженими особами сторін та скріпленими печатками.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Разом з цим, докази оплати за поставлений товар на спірну суму основного боргу у розмірі 1 055 820, 00 грн в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 1 055 820, 00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов`язку з повної оплати поставленого товару за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 055 820, 00 грн є цілком обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть майнову відповідальність, згідно з чинним законодавством України.

Прострочення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов`язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 128 871, 77 грн за загальний період з 10.12.2021 по 15.11.2023 та інфляційних втрат у сумі 930 608, 50 грн за загальний період грудень 2021 року по жовтень 2023 року.

Відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат не надав.

Перевіривши підстави та арифметичний розрахунок в межах визначеного позивачем періоду 3% річних, суд дійшов висновку що стягненню з відповідача підлягають 128 871, 77 грн - 3 % річних.

При цьому, за підрахунками суду за означений період загальна сума інфляційних втрат становить 862 228, 30 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат суд відмовляє.

Що стосується надання оцінки доводам відповідача в частині ненастання строку з оплати суми ПДВ у розмірі 605 200, 00 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно з п.185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно того ж ПКУ ставки ПДВ можуть бути 0%, 7% та 20% від бази оподаткування.

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість товару за договором без врахування ПДВ становить 3 026 000,00 грн. (три мільйони двадцять шість тисяч грн. 00 коп.), крім того ПДВ - 605 200,00 грн. (шістсот п?ять тисяч двісті грн. 00 коп.). Разом з урахуванням ПДВ вартість товару складає 3 631 200,00 грн. (три мільйони шістсот тридцять одна тисяча двісті грн. 00 коп.).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в пункті 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника

Відповідно до пункту 3.3 оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог пункту 3.3. Договору та вимог п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за кожним фактом поставки товару позивач склав та зареєстрував у ЄРПН податкові накладні: ??(1) №5 від 16.07.2021 дата реєстрації - 09.08.2021 (2) №6 від 29.07.2021 дата реєстрації - 09.08.2021 (3) ??№1 від 03.08.2021 року дата реєстрації - 17.08.2021 (4) ??№3 від 10.08.2021 дата реєстрації - 30.08.2021 (5) ?№1 від 11.10.2021 дата реєстрації - 28.10.2021.

Наведені обставини підтверджуються (1) квитанцією №1 від 09.08.2021 щодо реєстрації податкової накладної №5 від 16.07.2021 з відомостями «Документ прийнято» (2) квитанцією №1 від 09.08.2021 щодо податкової накладної №6 від 29.07.2021 з відомостями «Документ прийнято» (3) квитанцією №1 від 17.08.2021 щодо податкової накладної №1 від 03.08.2021 з відомостями «Документ прийнято» (4) квитанцією №1 від 30.08.2021 щодо податкової накладної №3 від 10.08.2021 з відомостями «Документ прийнято» та (5) квитанцією №1 від 28.10.2021 щодо податкової накладної №1 від 11.10.2021 з відомостями «Документ прийнято».

Згідно з пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених п. 192.1, п. 200-1-3, 200-1-9 та п. 201.1, 201.10, 201.16 ПКУ, а також з урахуванням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених п.192.1 та п.201.10 ПКУ ;

- наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п.201.1 ПКУ;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.200-1-3 і 200-1.9 ПКУ (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

- факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

З метою отримання зареєстрованих податкової накладної та/або розрахунку коригування платник податку складає запит в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилає його за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем до ДПС (пункти 21 та 22 Порядку №1246) .

Відповідно до пункту 3 Порядку №1246 операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Згідно з Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 06.06.2017 р. №557 , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за №959/30827 (далі - Порядок №557), після накладання кваліфікованого електронного підпису автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням телекомунікаційних мереж до адресата протягом операційного дня.

У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.

Перша квитанція - це електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 розділу II Порядку №557, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та Порядком №557, формується друга квитанція.

Друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Пунктом 25 Порядку №1246 визначено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи стандарт вірогідності доказів, те, що відповідач не надав суду доказів, які підтверджують факт не реєстрації податкових накладних, а позивач, в свою чергу, надав суду докази належного прийняття (квитанції №1) до реєстрації податкових накладних без жодних зауважень та заперечень податковим органом, суд дійшов висновку що в силу приписів пункту 3.3 Договору у відповідача виник обов`язок щодо сплати податку на додану вартість.

На підтвердження ненастання строку оплати суми ПДВ відповідач не надав суду жодних доказів.

Щодо тверджень відповідача про відсутність його вини в несвоєчасному виконанні зобов`язання з оплати товару, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У той же час, наведені відповідачем обставини для звільнення від відповідальності у зв`язку з військовою агресією проти України, що спричинило втрату частини виробничих потужностей, виручки та призвело до погіршення фінансового стану відповідача, не визнаються судом такими, що унеможливили виконання даного господарського зобов`язання в установлені Договором строки.

При цьому, поставка товару та прострочення виконання відповідачем зобов`язання з його оплати мало місце до введення в Україні воєнного стану.

Одночасно суд зауважує, що за своєю правовою природою три проценти річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер та входять до складу грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) можуть бути засвідчені, зокрема Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання сертифікатів про такі обставини.

Однак відповідачем ні у порядку, передбаченому Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" та договором, ні іншими належними та допустимими доказами не підтверджено наявності будь-яких обставини непереборної сили для відповідача і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов`язання за договором.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідач зобов`язаний надати не лише документ уповноваженого органу, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що визначені ним обставини є форс-мажорними та стали причиною неможливості виконання ним обов`язків з оплати товару.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, оскільки він адресований невизначеному колу осіб (всім, кого це стосується), є загальним та не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача - оплату отриманого товару за договором, тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

При цьому також зважається на те, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.

Окрім того, судом також враховується, що прострочення з оплати поставленого позивачем товару за накладними виникло ще до введення в Україні воєнного стану.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище не може вважатись форс-мажорною обставиною, оскільки за умовами ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що суми ПДВ сплачені позивачем і фактично підлягають компенсації відповідачем, але тривалий час коштами користується відповідач.

За наведених обставин та беручи до уваги сумлінність виконання відповідачем свого цивільно-правового обов`язку, у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати 3% річних та інфляційних втрат суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» (50074, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 33, квартира 113, код ЄДРПОУ 42924030) 1 055 820 (один мільйон п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять гривень), 00 коп основного боргу, 128 871 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят одна гривня) 77 коп - 3% річних, 862 228 (вісімсот шістдесят дві тисячі двісті двадцять вісім гривень) 30 коп інфляційних втрат та 30 703 (тридцять тисяч сімсот три гривні) 80 коп судового збору.

3. В решті позову відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.02.2024.

Суддя Ігор Курдельчук