Рішення № 116973810, 25.01.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33950/23

Провадження № 2/761/3516/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

за участю секретаря: Чигрин К.К.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_6,

представника відповідача: Шкляр О.В.,

третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и:

У вересні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, згідно з якого просив суд: стягнути з відповідача ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9 672, 01 грн., моральну шкоду у розмірі 9 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.02.2023 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Форд Транзит, державний номер НОМЕР_1 , близько 07:30 години виявив бажання заправити автомобіль на АЗС «ОККО» та під`їхав до автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка 48-а. Вказаний автомобіль Форд Транзит державний номер НОМЕР_1 на праві приватної власності належить саме позивачу ОСОБА_1 . Позивач наголошує, що доручення на заправлення на АЗС автомобіля, як і грошові кошти водію ОСОБА_2 були надані саме позивачем ОСОБА_1 . Біля заправних колонок не було операторів, які зазвичай допомагають в обслуговуванні при заправленні транспортних засобів відповідним паливом, тому проконсультуватись не було з ким і водій, ОСОБА_2 самостійно вставив пістолет в заправну горловину автомобіля, який знаходився біля ПРК № 4, використавши кран № 2, резервуар №1.

У позовній заяві вказано, що для того, щоб впевнитись чи вірно водій ОСОБА_2 обрав колонку та резервуар для заправки, останній особисто запитав про це у касира, який його обслуговував на касі АЗС «ОККО» . При здійсненні замовлення він попросив касира перевірити чи правильно обрано пальне, сказавши що: «Мені потрібно дизельне паливо, те яке дешеве» і вказав на свою машину назвавши номер колонки. Позивачем зазначено, що касир не надала прямої відповіді на його запитання про правильність його дій, а відповіла: «У вас там стоїть п`ятий євро», що фактично була розбіжність між його замовленням (дизель) і фактично вставленим пістолетом (бензин) вона не акцентувала увагу, тож водій вважав, що вибір пістолета по типу палива вчинив вірно і тому далі перепитав про дешевший варіант дизельного палива, на що касир відповіла що так, це найдешевше паливо. Водію не здалося підозрілою відповідь касира, бо остання сказала фразу «євро», а водію відомо, що тип палива «дизель євро» на АЗС «ОККО» найдешевший. Касир не говорила при розмові слово «бензин» жодного разу, а з її фрази «у вас стоїть п`ятий євро» водію важливим здалося слово «євро», тому що він акцентував увагу на ціні. Касир відповідала на запитання швидко та впевнено, тому у водія не виникло жодних сумнівів з приводу того, що касир є некомпетентною чи може здійснити заправку невірно обраним паливом, до того ж знаючи, що у касирів встановленні монітори на касах, на яких відображається транспортний засіб, номер колонки та який пістолет вставлений в бак. Згідно фіскального чеку № 4803 від 01.02.2023 року водієм було сплачено 2 999, 99 гривень за обслуговування та заправку транспортного засобу позивача на АЗК «ОККО».

Позивачем в обґрунтування позову вказано, що після заправки авто, водій виїхав в напрямку кільцевої дороги м. Києва, проїхавши близько 16 кілометрів автомобіль почав поступово втрачати потужність та, в свою чергу, двигун припинив свою роботу. В подальшому було викликано евакуатор для транспортування авто на станцію технічного обслуговування, що підтверджується товарним чеком від 01.02.2023 року на суму 1400 грн. Відповідно до акту виконаних робіт №38238 від 02.02.2023 року на надання послуг з ремонту автомобіля Форд Транзит державний номер НОМЕР_1 , на станції технічного обслуговування було сплачено за послуги пов`язані, із відновленням роботи двигуна автомобіля, 5272, 02 грн..

Позовна заява мотивована тим, що 01.02.2023, в день коли було заправлений автомобіль на АЗК «ОККО» бензином, після евакуації авто, водій та ОСОБА_1 , як власник автомобіля, зверталися до керівника АЗК «ОККО» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка 48-а, задля урегулювання ситуації, яка склалася під час заправки автомобіля. 02.02.2023 при зверненні до керівника АЗК «ОККО», за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка 48-а було відмовлено у компенсації понесених збитків посилаючись на те, що нібито водій сам обрав невідповідний вид палива.

Позивач зазначає, що задля врегулювання спору в досудовому порядку 24.05.2023 року було направлено претензію про відшкодування спричиненої шкоди з додатками до ТОВ «ОККО-Драйв», однак відповідь на претензію не було отримано.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що йому було завдано матеріальної шкоди у розмірі: 9 672, 01 грн., яка складається із: - послуги евакуатора 1400 грн.; - послуги пов`язані із відновленням роботи двигуна автомобіля 5 272, 02 грн.; - 2999,99 грн. за обслуговування та заправку автомобіля.

Окрім того, позивачем вказано, що при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди на його користь, варто брати до уваги те, що внаслідок технічної несправності автомобіля Форд Транзит державний номер НОМЕР_2 , він був позбавлений можливості користуватись автомобілем у власних цілях, що завдало йому значних незручностей у повсякденному житті при вирішенні особистих справ, окрім цього він намагався врегулювати спір в досудовому порядку, проте, будь якої відповіді від відповідача не отримав. Вважає, що з ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» на його користь слід стягнути 9 000 грн. моральної шкоди.

У зв`язку з зазначеним, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.11.2023 року до суду надійшов відзив у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, та зазначив, що пальне на АЗС обирав, замовляв та оплачував водій ОСОБА_2 , про що свідчить інформація з наданої ним же касиру АЗС картки програми лояльності Фішка на ім`я ОСОБА_3 , відео з камери відеоспостереження в торговому залі АЗС, відтак, відповідач не мав жодних врегульованих Законом України «Про захист прав споживачів» відносин із позивачем та відповідно прав позивача, як споживача, не порушував.

У відзиві зазначено, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Зокрема, що саме між позивачем, а не водієм та відповідачем, були відносини придбання пального на АЗС, що саме автомобіль позивача було заправлено бензином, при тому, що паливний пістолет в авто встановлювався іншою особою - водієм автомобіля, як і не надано доказів, що саме неправомірними діями відповідача позивачу було спричинено шкоду, адже за описаних обставин вина відповідача взагалі відсутня. Крім того, взагалі не підтверджено належними та допустимими доказами, що ніби спричинена шкода потягла реальні витрати, які поніс позивач. Більше того, будь-який причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та настанням негативних наслідків для позивача, пов`язаних з виходом з ладу автомобіля відсутній, взагалі.

Також, у відзиві зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди у заявленому ним розмірі в сумі 9 000,00 грн. взагалі не доведені та нічим не підтверджені, зокрема, позивачем взагалі не обґрунтовано факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, як і не зазначено, у чому саме вони полягають, з чого позивач при цьому розраховував розмір моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, більше того, як слідує з позовної заяви, особисто позивач автомобіль не використовував.

14.11.2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив у якому позивач просив позов задовольнити у повному обсязі та частково викладені обставини аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні, яке відбулось 14 листопада 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено залучити до участі у справі у якості третьої особи: ОСОБА_2 ( адреса: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовну заяву підтримали та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову у повному обсязі.

В судовому засіданні третя особа підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Вислухавши пояснення, позивача, представника позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В обґрунтування підстав для задоволення позову, позивачем вказано, що ОСОБА_2 (надалі - водій) керував належним позивачу автомобілем Форд Транзит з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який виявив бажання заправити автомобіль та близько 07:30 год. 01.02.2023 року прибув на АЗС ОККО за адресою м. Київ, вул. Юрія Іллєнка 48-а, біля заправних колонок не було операторів, які зазвичай допомагають в обслуговуванні при заправленні транспортних засобів відповідним паливом, тому проконсультуватись не було з ким і водій, ОСОБА_2 самостійно вставив пістолет в заправну горловину автомобіля, який знаходився біля ПРК № 4, використавши кран № 2, резервуар №1. Також позивач наголошує на тому, що доручення на заправлення належного позивачу автомобіля, як і грошові кошти ОСОБА_2 , були надані позивачем. Для впевненості чи вірно водій ОСОБА_2 обрав колонку та резервуар для заправки, останній особисто запитав про це у касира, який його обслуговував на касі АЗС «ОККО». При здійсненні замовлення він попросив касира перевірити чи правильно обрано пальне, сказавши що: «Мені потрібно дизельне паливо, те яке дешеве» і вказав на свою машину назвавши номер колонки. Позивачем зазначено, що касир не надала прямої відповіді на його запитання про правильність його дій, а відповіла: «У вас там стоїть п`ятий євро», що фактично була розбіжність між його замовленням (дизель) і фактично вставленим пістолетом (бензин) вона не акцентувала увагу, тож водій вважав, що вибір пістолета по типу палива вчинив вірно і тому далі перепитав про дешевший варіант дизельного палива, на що касир відповіла що так, це найдешевше паливо

Так, позовна заява мотивована тим, що після заправки авто, водій виїхав в напрямку кільцевої дороги м. Києва, проїхавши близько 16 кілометрів автомобіль почав поступово втрачати потужність та в свою чергу двигун припинив свою роботу. В подальшому було викликано евакуатор для транспортування авто на станцію технічного обслуговування, що підтверджується товарним чеком від 01.02.2023 року на суму 1400 грн. Відповідно до акту виконаних робіт №38238 від 02.02.2023 року на надання послуг з ремонту автомобіля Форд Транзит державний номер НОМЕР_1 , на станції технічного обслуговування було сплачено за послуги пов`язані із відновленням роботи двигуна автомобіля 5272, 02 грн..

Як вбачається із наданого позивачем відеозапису, який досліджено в судовому засідання, після того як водій прибув у приміщення торгового залу, запитав у касира: «Дизель я там дешевле ставил или дорожче?» Касир запитала: «Що саме? На яку колонку?». Водій повідомив: «Четвертая» і вказав рукою на машину. Касир передивилася і повідомила водія про те, що: «Четверта колонка, у Вас там стоїть п`ятий євро, той що дешевше». Водій, ствердно кивнувши головою вказав: «Той, що дешевше. Да, все правильно!». Після цього водій надав свою картку з програми лояльності Фішка, зареєстровану на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 46-49), розрахувався готівковими коштами та поїхав з АЗС.

Факт оплати ОСОБА_2 коштів за пальне - бензин, підтверджено копією фіскального чеку №4803 від 01.02.2023 ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» (а.с. 6), з якої вбачається, що оплачено 2999,90 грн. за бензин А-95-Євро5-Е5.

Відповідно до п. 22 ч.1 ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В розумінні п. 7 ч.1 ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ); Так, позивач на аркуші 1 позову стверджує, що доручення на заправлення на АЗС автомобіля, як і грошові кошти водію, ОСОБА_2 були надані самим позивачем, ОСОБА_1 , проте до позовної заяви позивачем не долучено жодних доказів, які б це підтверджували, зокрема видачу доручення на заправлення автомобіля та документів на підтвердження передачі коштів.

З матеріалів справи вбачається, що пальне на АЗС обирав, замовляв та оплачував водій ОСОБА_2 , про що свідчить інформація з наданої ним же касиру АЗС картки програми лояльності Фішка на ім`я ОСОБА_3 , відео з камери відеоспостереження в торговому залі АЗС. Крім того, з самої позовної заяви слідує, що саме водій на автомобілі позивача після заправки їхав на автомобілі в напрямку кільцевої дороги в м. Києві, а отже саме водій використовував придбане пальне.

З огляду на вказане вище, споживачем у відносинах придбання пального в розумінні п.22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» є водій автомобіля, який безпосередньо обрав, придбавав, оплатив та використовував придбане на АЗС пальне, а не позивач. Відтак, відповідач не мав жодних врегульованих Законом України «Про захист прав споживачів» відносин із позивачем та відповідно прав позивача як споживача, не порушував.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина друга наведеної норми збитками визначає втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, підставами для всіх випадків відшкодування шкоди, є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка заподіювана шкоди; 3) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; 4) вина заподіювана шкоди.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювана.

Стаття 23 ЦК України встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі.

При цьому, судова практика виходить із положення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору» (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Наявність обставини щодо вини працівника ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» касира АЗС позивач пов`язує із тим, що касир АЗС не виконав замовлення водія про відпуск йому дизельного палива, а також стверджує, що саме на працівника ТОВ «ОККО ДРАЙВ» покладено обов`язок щодо вибору виду палива для заправки автомобілів.

Зокрема, порядок роздрібної торгівлі, зокрема пальним визначають Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, які також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування (надалі - Правила).

За змістом пункту 14 Правил через паливо-, оливо- та газороздавальні колонки оператором автозаправних станцій, автогазозаправних станцій, автогазозаправних пунктів або водієм самостійно.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення, водій має можливість самостійно заправити свій автомобіль.

Як стверджує позивачу, заправку здійснював водій самостійно. При цьому, відповідно до ч. 2 п. 11 Правил, усі працівники автозаправних станцій, автогазозаправних станцій, автогазозаправних пунктів і пунктів продажу нафтопродуктів повинні виконувати умови утримання території автозаправних станцій, авто газозаправних станцій, автогазозаправних пунктів і приміщень пунктів продажу нафтопродуктів у належному санітарному стані, дотримуватися правил пожежної та екологічної безпеки, вимог нормативно-правових актів з охорони праці, правил застосування засобів вимірювальної техніки, правил торговельного обслуговування споживачів. Відтак, касир, як і оператор АЗС не зобов`язаний знати технічні характеристики автомобіля

Крім того, відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що продаються на АЗС, були зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в`їзді та біля оператора АЗС (п. 8 Правил).

Таким чином, Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами на суб`єкта господарювання покладають обов`язок про те, що відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються на автозаправній станції, повинні бути зазначені на інформаційному табло, що, в даному випадку позивачем не спростовано.

Крім того, відповідно до п. 37 Правил, Паливо-, оливо- та газороздавальні колонки на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах установлюються таким чином, щоб споживач міг безпосередньо спостерігати за даними показувального пристрою колонки під час видачі замовленого ним об`єму нафтопродукту. Дані показувального пристрою колонки зберігаються протягом усього часу проведення розрахунку із споживачем.

Як вбачається із фото з АЗС, паливної колонки №4 із маркуванням паливно-роздавального шлангу у т. ч. №2, що долучено до відзиву, інформація про види та марки пального зазначені ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» на АЗС шляхом зрозумілого маркування паливних колонок із зазначенням видів пального та детального маркування самих паливно-роздавальних шлангів відповідно до виду пального, яке відпускається з кожного (а.с. 58-62).

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі зобов`язані: 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; 2) в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; 3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; 4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Таким чином, будь-яких доказів з приводу того, що існували об`єктивні перешкоди для отримання водієм необхідних відомостей щодо марки та виду палива, який він обрав собі для заправки авто, позивачем не доведено. Більше того, касир АЗС перед початком заправки повідомив водію про те, що в його авто встановлено пістолет з А-95-Євро. Жодних заперечень чи прохань змінити паливний пістолет, допомогти йому з вибором пального - водій не висловлював.

Отже, з боку відповідача дотримано усі вимоги законодавства стосовно надання водію автомобіля відомостей в об`ємі, що дозволяли самостійно визначатися із маркою та видом палива яке відпускалось на АЗС і підтверджено вираження волі водія, яке відбулось самостійним вчиненням певних дій, вибором паливо-роздавальної колонки №4, пістолета №2 з маркуванням бензину А-95-Євро, відсутність будь-яких прохань на рахунок зміни паливного пістолета.

За змістом роз`яснень, які викладені в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна життю, здоров`ю або майну громадянина внаслідок наявності конструктивних, рецептурних та інших недоліків товару або результатів виконання робіт, підлягає відшкодуванню особою, якою вона заподіяна (продавцем, виготівником чи виконавцем), незалежно від того, чи знаходився потерпілий з цією особою у договірних відносинах. Вони звільняються від відповідальності, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок порушення потерпілим правил користування товаром або його зберігання.

Враховуючи викладене, сам факт того, що водій самостійно обрав паливно-роздавальну колонку №4 та самостійно поставив в автомобіль паливний пістолет №2 з маркуванням А-95-Євро, був присутній на АЗС під час його заправки бензином і не висловлював жодних заперечень щодо виду палива, підтверджує відсутність вини та протиправної поведінки зі сторони відповідача.

При цьому, згідно копії квитанції долученої позивачем №TS 204210 від 03.02.2023 переказ коштів здійснювалася позивачем на картку ОСОБА_5 з призначенням платежу: «Переказ власних коштів», а не оплата згідно акта (а.с. 8). Наведене дає підстави стверджувати, що позивачем не надано належних і допустимих доказів розміру понесених ним реальних витрат.

В даному випадку відсутні обов`язкові елементи складу цивільного правопорушення - факт наявності протиправної поведінки заподіювана шкоди та вина заподіювана шкоди, що, як наслідок, вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення як матеріальної шкоди в сумі 9 672,01 гривень, так і моральної - в сумі 9 000,00 грн., як похідної вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено належність доказів належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсність обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають знач для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому відповідно до частини 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, які б слугували підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, зокрема, неправомірності дій відповідача, наявності шкоди, вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Таким чином інші доводи позивача не впливають на вищевказані висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в межах заявлених позивачем вимог за вказаних в позові підстав.

При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку із повною відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1192, ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 262-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 12.02.2024.

Суддя: