Рішення № 116970744, 13.02.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7572/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди завданих злочинами, -

ВСТАНОВИВ :

20 грудня 2023 року, представник позивачів АТ «Укртелеком» звернулася до суду з вищеназваним позовом, в якому, посилаючись на вирок Овідіопольського райсуду Одеської області від 11.04.2023 р., який набрав законної чинності 12.05.2023 р., яким ОСОБА_2 було визнано виним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185ч.3,360ч.ч.1,2КК Україниз призначенямйому покарань:за ст.185ч.3КК України-4роки позбавленняволі; за ст.360ч.1КК України-2роки обмеженняволі; за ст.360ч.2КК України-3роки позбавленняволі,на підставіст.70ч.1КК Україниза сукупністюзлочинів шляхомпоглинення меншсуворого покараннябільш суворимпокаранням остаточнопризначено Чебанупокарання увиді позбавленняволі строкомна 4роки тау відповідностідо ст.ст.75,76КК Українизвільнено ОСОБА_2 від відбуттяпокарання,якщо вінпротягом двохроків іспитовогостроку нескоїть іншогозлочину івиконає покладеніна неїобов`язки,а саме:не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації;повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи;періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації,просив суд,стягнути звідповідача ОСОБА_2 на своюкористь матеріальнушкоду,завдану злочинамиу загальнусумі 93227,60грн.мотивуючи цеповним визнаннямсвоєї виниобвинуваченим ОСОБА_2 за ст.ст.185ч.3,360ч.ч.1,2КК України,відносно майнаАТ «Укртелеком»під часслухання матеріаліввищевказаного кримінальногопровадження №509/1122/22,в рамкахякого ним,як представникомпотерпілих АТ«Укртелеком» небуло заявленопозов всилі ст.ст.128,129КПК України,та вякому маютьсявсі документальнопідтверджені матеріальнізбитки,завдані злочиннимидіями засудженогомайну позивачів.

В судове засідання представник позивачів не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином зворотним поштовим повідомленням з відміткою про вручення судової повістки, причини неявки не повідомив, надіславши на електронну адресу суду клопотання, в яких підтримав свій позов, який просив задовольнити і розглянути справу без його присутності, не заперечуючи проти заочного розгляду справи (а.с. 13-18,21-23).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за адресою місця свого проживання згідно даних матеріалів кримінального провадження № 12022163380000012 від 25.01.2022 р., а також поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній з вказаною адресою», причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, відзиву або письмових пояснень суду не надав (а.с. 19,20).

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, і ухвалити рішення при заочному розгляді справи, за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ст.ст. 191,281 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, матеріали кримінального провадження № 509/1122/22 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185ч.3,360ч.ч.1,2КК України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1192ЦК Українивстановлює,якщо іншене встановленозаконом,з урахуваннямобставин справисуд завибором потерпілогоможе зобов`язатиособу,яка завдалашкоди майну,відшкодувати їїв натурі(передатиріч тогож родуі такоїж якості,полагодити пошкодженуріч тощо)або відшкодуватизавдані збиткиу повномуобсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів кримінального провадження № № 509/1122/22 та вироку Овідіопольського райсуду Одеської області від 11.04.2023 р., який набрав законної чинності 12.05.2023 р., яким ОСОБА_2 було визнано виним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185ч.3,360ч.ч.1,2КК Україниз призначенямйому покарань:за ст.185ч.3КК України-4роки позбавленняволі; за ст.360ч.1КК України-2роки обмеженняволі; за ст. 360 ч. 2 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено Чебану покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та у відповідності до ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не скоїть іншого злочину і виконає покладені на неї обов`язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, випливає, що 24.01.2022 р. у вечірній час доби, Чебан, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, визначив об`єктом свого злочинного посягання розподільчі мідні кабелі зв`язку, що знаходились у колодязі кабельної каналізації, які належать Одеській філії ПАТ «Укртелеком» та знаходяться по вул. Центральна в смт. Великодолинське Одеського району Одеської області, під мостом, для чого, відсунувши кришкуколодязя кабельноїканалізації Одеськоїфілії ПАТ«Укртелеком» таіз застосуваннямножу,заздалегідь підготовленогодля вчиненнязлочину,зрізав фрагментирозподільчого мідногокабелю зв`язкумарки ТПП100x2x0,4у кількості20м.,після чого змотав та поклав кабель у свою сумку, далі переніс до безлюдних місць, а саме: спустився вниз до річки біля вищевказаного моста, де розвів багаття та обпалив весь викрадений ним кабель, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, з метою подальшого збуту кольорового металобрухту, чим заподіяв матеріальну шкоду Одеській філії ПАТ «Укртелеком» у розмірі 2384,40 грн.

Крім того, 26.01.2022 р., у вечірній час доби, Чебан, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, визначив об`єктом свого злочинного посягання розподільчі мідні кабелі зв`язку, що знаходились у колодязі кабельної каналізації, які належать Одеській філії ПАТ «Укртелеком» та знаходяться між будинками №111 та АДРЕСА_1 , для чого, відсунувши кришку колодязя кабельної каналізації Одеської філії ПАТ «Укртелеком» та із застосуванням предмету схожого на ніж, заздалегідь підготовленого для вчинення злочину, зрізав фрагменти розподільчого мідного кабелю зв`язку марки 2хТПП 100x2x0,4 по 120 метрів, всього 240 м., після чого змотав кабель та склав його у заздалегідь підготовлену свою сумку, далі переніс до безлюдних місць, а саме: спустився вниз до річки біля моста по вул. Центральна, де розвів багаття та обпалив весь викрадений ним кабель, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, з метою подальшого збуту кольорового металобрухт, чим заподіяв матеріальну шкоду Одеській філії ПАТ «Укртелеком» у розмірі 28612,80 грн.

Крім того, 03.02.2022 р. у вечірній час доби, Чебан, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, визначив об`єктом свого злочинного посягання розподільчі мідні кабелі зв`язку, що знаходились у колодязі кабельної каналізації, які належать Одеській філії ПАТ «Укртелеком» та знаходяться біля будинку № 109 по вул. Центральна в смт. Великодолинське Одеського району Одеської області, для чого, відсунувши кришку колодязя кабельної каналізації Одеської філії ПАТ «Укртелеком» та із застосуванням предмету схожого на ніж, заздалегідь підготовленого для вчинення злочину, зрізав фрагменти розподільчого мідного кабелю зв`язку марки ТПП 200x2x0,4 -160 м., після чого змотав кабель та склав його у заздалегідь підготовлену свою сумку, далі переніс до безлюдних місць, а саме: спустився вниз до річки біля моста по вул. Центральна, де розвів багаття та обпалив весь викрадений ним кабель, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, з метою подальшого збуту кольорового металобрухту, чим заподіяв матеріальну шкоду Одеській філії ПАТ «Укртелеком» в сумі 37033,60 грн.

Крім того, 04.02.2022 р. у вечірній час доби, Чебан, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, визначив об`єктом свого злочинного посягання розподільчі мідні кабелі зв`язку, що знаходились у колодязі кабельної каналізації, які належать Одеській філії ПАТ «Укртелеком» та знаходяться між будинками № 132 та АДРЕСА_1 , відсунувши кришку колодязя кабельної каналізації Одеської філії ПАТ «Укртелеком» та із застосуванням предмету схожого на ніж, заздалегідь підготовленого для вчинення злочину, зрізав фрагменти розподільчого мідного кабелю зв`язку марки Т1111 200x2x0,4 -100 м., після чого змотав кабель та склав його у заздалегідь підготовлену свою сумку, далі переніс до безлюдних місць, а саме: спустився вниз до річки біля моста по вул. Центральна, де розвів багаття та обпалив весь викрадений ним кабель, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, з метою подальшого збуту кольорового металобрухту, чим заподіяв матеріальну шкоду Одеській філії ПАТ «Укртелеком» у розмірі 23246 грн.

Крім того, 09.02.2022 р. у вечірній час доби, Чебан, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, визначив об`єктом свого злочинного посягання розподільчі мідні кабелі зв`язку, що знаходились у колодязі кабельної каналізації, які належать Одеській філії ГІАТ «Укртелеком» та знаходяться біля будинку № 111 по вул. Центральна в смт. Великодолинське Одеського району Одеської області та відсунувши кришку колодязя кабельної каналізації Одеської філії ПАТ «Укртелеком» із застосуванням предмету схожого на ніж, заздалегідь підготовленого для вчинення злочину, зрізав фрагменти розподільчого мідного кабелю зв`язку марки ТПП 200x2x0,4 - 5 метрів, після чого змотав кабель та склав його у заздалегідь підготовлену свою сумку, далі переніс до безлюдних місць, а саме: спустився вниз до річки біля моста по вул. Центральна, де розвів багаття та обпалив весь викрадений ним кабель, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, з метою подальшого збуту кольорового металобрухту, заподіявши матеріальну шкоду Одеській філії ПАТ «Укртелеком» у розмірі 2000,80 грн.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження провідної кабельної лінії зв`язку Одеської філії ПАТ «Укртелеком», ОСОБА_2 під час вчинення крадіжки 24.01.2022 р. у вечірній час доби, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, відсунувши кришку колодязя кабельної каналізації яка розташована по вул. Центральна, під мостом в смт. Великодолинське, Одеського району Одеської області, де останній із застосуванням предмету схожого на ніж - заздалегідь підготовленого знаряддя для вчинення злочину, пошкодив шляхом перерізання телекомунікаційної мережі - кабель зв`язку Одеської філії ПАТ «Укртелеком», марки «ТПП» 100x2x0,4, що спричинило тимчасове припинення зв`язку абонентів з 24.01.2022 р. по 25.01.2022 р., тим самим спричинивши Одеській філії ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на суму 2384,40 грн.

Крім того,продовжуючисвоюзлочинну діяльність,реалізуючисвійзлочинний умисел,спрямованийнаумисне пошкодженняпровідноїкабельноїлінії зв`язкуОдеськоїфіліїПАТ «Укртелеком», ОСОБА_2 ,підчасвчинення крадіжки26.01.2022р.увечірнійчас доби,умисно,повторно,зкорисливихмотивів,усвідомлюючипротиправнийта суспільно-небезпечнийхарактер своїхдій,відсунувши кришкуколодязя кабельноїканалізації якарозташована повул.Центральна,вздовж будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ,де останнійіз застосуваннямпредмету схожогона ніж-заздалегідь підготовленогознаряддя длявчинення злочину,пошкодив шляхомперерізання телекомунікаційноїмережі -кабель зв`язкуОдеської філіїПАТ «Укртелеком»,марки «ТПП»100x2x0,4,що спричинилотимчасове припиненнязв`язку абонентівз 26.01.2022 р. по 02.02.2022 р., тим самим спричинивши Одеській філії ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на суму 28612,80 гривень.

Продовжуючи своюзлочинну діяльність,реалізуючи свійзлочинний умисел,спрямований наумисне пошкодженняпровідної кабельноїлінії зв`язкуОдеської філіїПАТ «Укртелеком», ОСОБА_2 ,під часвчинення крадіжки03.02.2022р.у вечірнійчас доби,діючи умисно,повторно,з корисливихмотивів,усвідомлюючи протиправнийта суспільно-небезпечнийхарактер своїхдій,відсунувши кришкуколодязя кабельноїканалізації якарозташована по АДРЕСА_3 ,де останнійіз застосуваннямпредмету схожогона ніж-заздалегідь підготовленогознаряддя длявчинення злочину,пошкодив шляхомперерізання телекомунікаційноїмережі -кабель зв`язкуОдеської філіїПАТ «Укртелеком»,марки «ТПП»100x2x0,4,що спричинилотимчасове припиненнязв`язку абонентівз 03.02.2022 р. по 04.02.2022 р., тим самим спричинивши ОФ ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на суму 37033,60 грн.

Продовжуючи своюзлочинну діяльність,реалізуючи свійзлочинний умисел,спрямований наумисне пошкодженняпровідної кабельноїлінії зв`язкуОдеської філіїПАТ «Укртелеком», ОСОБА_2 ,під часвчинення крадіжки04.02.2022р.у вечірнійчас доби,діючи умисно,повторно,з корисливихмотивів,усвідомлюючи протиправнийта суспільно-небезпечнийхарактер своїхдій,відсунувши кришкуколодязя кабельноїканалізації якарозташована повул.Центральна,вздовж будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 ,де останнійіз застосуваннямпредмету схожогона ніж-заздалегідь підготовленогознаряддя длявчинення злочину,пошкодив шляхомперерізання телекомунікаційноїмережі -кабель зв`язкуОдеської філіїПАТ «Укртелеком»,марки «ТПП»100x2x0,4,що спричинилотимчасове припиненнязв`язку абонентівз 04.02.2022 р. по 08.02.2022 р., тим самим спричинивши ОФ ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на суму 23246 грн.

Продовжуючи своюзлочинну діяльність,реалізуючи свійзлочинний умисел,спрямований наумисне пошкодженняпровідної кабельноїлінії зв`язкуОдеської філіїПАТ «Укртелеком», ОСОБА_2 під часвчинення крадіжки09.02.2022 р.у вечірнійчас доби,умисно,повторно,з корисливихмотивів,усвідомлюючи протиправнийта суспільно-небезпечний характер своїх дій, відсунувши кришку колодязя кабельної каналізації яка розташована по АДРЕСА_1 , де останній із застосуванням предмету схожого на ніж - заздалегідь підготовленого знаряддя для вчинення злочину, пошкодив шляхом перерізання телекомунікаційної мережі - кабель зв`язку Одеської філії ПАТ «Укртелеком», марки «ТІШ» 100x2x0,4, що спричинило тимчасове припинення зв`язку абонентів з 04.02.2022 р. по 15.02.2022 р., тим самим спричинивши ОФ ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на суму 2000,80 грн.

Всього, злочинними і пртиправними діями ОСОБА_2 , позивачам АТ «Укртелеком» були спричинені матеріальні збитки на загальну суму 93227,60 грн., що документально підтверджується матеріалами кримінального провадження, і які належить стягнути з останнього на користь позивачів в повному обсязі на підставі ст.ст. 22,1166,1192 ЦК України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Необхідність визнання обов?язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою № 28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, щопроцесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися досуду зпозовом щодо своїх цивільних прав таобов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право насуд», вякому право надоступ досуду, тобто право ініціювати всудах провадження зцивільних питань становить один зйого аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року усправі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A№18). Крім того, порушення судового провадження саме пособі незадовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, якіє практичними та ефективними, а нетеоретичними абоілюзорними. Право надоступ досуду включає всебе нелише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було білюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати досуду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було бнеможливо детально описувати процесуальні гарантії, якінадаються сторонам усудовому процесі провадженні, яке єсправедливим, публічним ташвидким, негарантувавши сторонам того, щоїхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення усправах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та«Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II).

У пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011р.) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).

Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року (остаточне 10.05.2011р.) у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, що, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 2425, п. 57)».

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»).

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та,що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред?явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн., від сплати якого звільнені позивачі з огляду на подачу позову в рамках кримінального судочинства.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,89,95,133,137,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 22,1166,1192 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Практикою ЄСПЛ, ЄКПЛ, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди завданих злочинами задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (ЄДРПОУ : 01186691) матеріальну шкоду у розмірі 93227,60 грн. ;

3.Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду..

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.02.2024 р.

Суддя Гандзій Д.М.