Рішення № 11696074, 08.10.2010, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2 792, 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2010 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Рубан Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми із частки спільного майна,-

в с т а н о в и в :

В травні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ автомобіля, набутого в шлюбі, посилаючись на те, що вони не дійдуть згоди про поділ цього майна.

Користуючись своїми процесуальними правами, в червні 2010 року відповідач подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми із частки спільного майна і цей позов ухвалою суду прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом / а.с. 37, 64 /.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3, допущений до участі в справі на підставі діючої у відповідній редакції на той час ч. 6 ст. 42 ЦПК України, первісний позов підтримали, просили задовольнити його, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. По суті справи ОСОБА_1 пояснень давати не побажала, зазначивши лише, що її шлюб з відповідачем розірвано рішенням суду в травні 2010 року і вона зареєструвала його розірвання в органах РАЦС. З пояснень її представника вбачається, що спірний автомобіль сторонами набуто в період зареєстрованого шлюбу, а відтак позивачка має право на грошову компенсацію його вартості. Зустрічний позов не підлягає до задоволення з тих підстав, що кошти на придбання автомобіля одержані в установі банку в період зареєстрованого шлюбу, перейшли у власність подружжя, а тому ОСОБА_1 не повинна виплачувати позивачу за зустрічним позовом половину одержаного кредиту.

Відповідач за первісним позовом, він же позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_4 / а.с. 29 /, первісний позов визнали в частині виплати позивачці Ѕ вартості спірного автомобіля. Наполягали на задоволенні зустрічного позову. З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що в період зареєстрованого шлюбу, в тому числі і за кредитні кошти одержані в установі банку, він та ОСОБА_1 в період зареєстрованого шлюбу придбали автомобіль „ВАЗ”, моделі 210700-20, 2007 року випуску, який на даний час перебуває у його користуванні. Оскільки він сам виплачував одержаний кредит, то на його думку, він має право на одержання в порядку регресу від колишньої дружини 16703 гривни.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності та, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних обгрунтувань.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 1995 року, від якого мають двох малолітніх дітей / а.с. 6, 7, 8 /. В травні 2010 року їх шлюб припинено на підставі рішення суду, що визнано сторонами.

Статтею 61 ч. 1 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

11 жовтня 2007 року, тобто, в період зареєстрованого шлюбу сторін, ними придбано автомобіль марки „ВАЗ”, моделі 210700-20, 2007 року випуску, що підтверджується копією відповідного договору та копією рахунку фактури № 416358 0021 від 10 жовтня 2007 року / а.с. 41 42, 16 /.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та відомостей Миргородського ВРЕР цей транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2 / а.с. 15, 14/.

За висновками автотехнічної товарознавчої експертизи, які суд визнає вірогідними ми та такими, що узгоджуються із сукупністю інших доказів по справі, дійсна вартість спірного автомобіля на дату проведення експертного дослідження, а відтак і розгляду справи судом, становить 30785 гривень / а.с. 72 75 /.

Відповідно до ст. 60 ч. 1, ст. 68 ч. 1 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтями 70 ч. 1 та 71 ч. 1 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, яке є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Таким чином, виходячи з положень ст. 70 ч. 1 Сімейного кодексу України, частка позивачки та відповідача у спірному автомобілі в грошовому виразі складає 15392 гривні 50 копійок, а не 22994 гривні, як того вимагає стягнути ОСОБА_1. Тобто, в цій частині її позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно зі ст. 183 ч. 2 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

За переконанням суду автомобіль є неподільною річчю, а відтак його не можна поділити без втрати його цільового призначення, з огляду на що цей автомобіль слід присудити одному із його співвласників з присудженням іншому грошової компенсації вартості його Ѕ частини.

З огляду на це та, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час, а саме з моменту придбання, експлуатує і обслуговує спірний автомобіль, має більший практичний досвід та навички водіння цього транспортного засобу і його безпечної експлуатації, суд вбачає за можливе і доцільне присудити йому в натурі згаданий автомобіль з виплатою грошової компенсації Ѕ частини його вартості позивачці ОСОБА_1. Крім того, суд також приймає до уваги і ту обставину, що цей автомобіль вже зареєстровано у власності за згаданим позивачем, що слугуватиме економії грошових коштів сторін по справі, в разі його перереєстрації.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової суми із частки спільного майна, то ці вимоги не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.

29 жовтня 2007 року, тобто, в період зареєстрованого шлюбу сторін, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 на підставі відповідного договору в установі банку одержано грошову позику в сумі 29565 гривень для оплати вартості спірного автомобіля / а.с. 44 47 /.

З моменту фактичного одержання зазначеної грошової суми вона перейшла у власність подружжя. Відповідно до ст. 60 ч. 1, ст. 68 ч. 1 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Як видно з квитанцій банку згадана сума кредиту виплачувалася ОСОБА_2 в період зареєстрованого шлюбу / а.с. 49 55 /. Згідно наданих сторонами довідок про доходи в період шлюбу вони обоє були забезпечені роботою та отримували заробітну плату / а.с. 11 12 /.

Таким чином, виплата кредиту одним із подружжя витікала із сімейно шлюбних відносин і обумовлювалася зобовязаннями сімї сторін по справі, які спільно проживали, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки. З цих підстав повне виконання зобовязання одним із подружжя ґрунтувалося на положеннях ст. ст. 626, 631, 1054 ЦК України, а майно придбане за відповідні кошти підлягає поділу за нормами сімейного законодавства і на ці правовідносини не поширюється поняття солідарного зобовязання, яке вже виконане.

Як слідує зі змісту ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стороною позивача документально підтверджено судові витрати по оплаті позову судовим збором, витратами на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи на загальну суму 222 гривні / а.с. 1, 2 /. Оскільки первісний позов підлягає до задоволення на 66,9 % ( 15392 х 100% : 22994 ), то пропорційно цьому до задоволення підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування судових витрат. При цьому сума таких втрат становитиме 148 гривень 51 копійку ( 222 х 66,9 % : 100%).

З урахуванням задоволення зустрічного позову судові витрати за проведену автотехнічну товарознавчу експертизу / а.с. 71 / слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на рахунок експертної установи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 62, 64, 88, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 65 67, 68, 69, 70, 71Сімейного кодексу України, ст. ст. 541, 626, 631,1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки „ВАЗ”, моделі 210700-20, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки „ВАЗ”, моделі 210700-20, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, присудивши його згаданій особі в натурі.

В рахунок компенсації Ѕ частини вартості спільної сумісної власності подружжя у виді згаданого автомобіля стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15392 ( пятнадцять тисяч триста девяносто дві ) гривні 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору та витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 148 ( сто сорок вісім ) гривень 51 копійку .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми із частки спільного майна відмовити.

В рахунок відшкодування судових витрат по оплаті вартості судової експертизи стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Полтавській області ( розрахунковий рахунок 31252272210055, банк одержувача ГУДК в Полтавській області, код за ЄДРПОУ 25574067, МФО 831019) 91 / девяносто одну / гривну 27 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.