Рішення № 116958522, 25.01.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9466/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Відділу Державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25004, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102, ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача-2: Начальника відділу Державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича (25004, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102, ЄДРПОУ 39816845)

про визнання протиправним та скасування рішення і визнання протиправними дій, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 1 серія ПШ №015029 від 07.11.2023 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу;

- визнати протиправними дії начальника відділу Державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 , які полягають у завідомо протиправному застосуванні адміністративно господарського штрафу до особи, до якої такий вид санкції не застосовується.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.57-58).

Позов мотивовано тим, що ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою регламентовані правовідносини та відповідальність учасників перевезень автомобільним транспортом, чітко встановлює, що застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення вимог даного закону можливе не до будь-якої особи, а виключно до автомобільного перевізника, яким позивач, станом на 07.09.2023 р., не була. Позивач вказує, що відповідно до договору позички №1 від 01.09.2023 р. вона передала транспортний засіб у тимчасове користування ОСОБА_3 . Позивач також стверджує, що її не повідомили про дату, час і місце розгляду справи, чим позбавили її права бути присутньою при розгляді справи щодо притягнення до адміністративно-господарської відповідальності та захищати свої права у спосіб встановлений законом.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.80-83). Представник відповідача зазначає, що під час рейдової перевірки 07.09.2023 року був зупинений транспортний засіб марки КАМАЗ 53212 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", а саме - водій не надав протокол про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу.

Також вказано, що 07.09.2023 р. під час рейдової перевірки водій надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником є ОСОБА_4 та повідомив, що транспортний засіб фактично використовує ФОП ОСОБА_5 .

Відповідач повідомленням від 22.09.2023 р. запросив ФОП ОСОБА_5 на розгляд справи 17.10.2023 р. для з`ясування обставин.

16.10.2023 р. до Відділу надійшли письмові пояснення від ФОП ОСОБА_5 , відповідно до яких він стверджує, що не був автомобільним перевізником. Врахувавши зазначенні пояснення відповідач вирішив запросити на розгляд справи власника транспортного засобу ОСОБА_4 та повторно запросити ФОП ОСОБА_5 .

На розгляд справи 31.10.2023 р. учасники не з`явились, у зв`язку з чим вирішено відкласти розгляд справи на 07.11.2023 р. Проте на розгляд справи 07.11.2023 р. вони не з`явились також.

Окрім того, представник відповідача зазначає, що договір позички від 01.09.2023 р. на який посилається позивач, водієм під час перевірки не надавався, а тому відповідачу не було відомо про наявність даного договору. З цих підстав просив суд відмовити в задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.68-75).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_4 набула 11.08.2011 року право власності на транспортний засіб марки КАМАЗ , державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.18-19).

На підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.01.2018 року прізвище позивачки після його реєстрації - ОСОБА_6 (а.с.30).

Посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті 07.09.2023 року проведено рейдову перевірку транспортних засобів, автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на автомобільній дорозі Н-14 (Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв), 48 км щодо дотримання вимог чинного автотранспортного законодавства України.

У ході рейдової перевірки проведено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ, н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 , здійснюючи перевезення вантажу - полови соняшника.

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР012699 від 07.09.2023 року, яким зафіксовано порушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 цього Закону, а саме протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу (а.с.12, 87).

Як зазначає представник відповідача у відзиві на позовну заяву, водій ОСОБА_3 під час рейдової перевірки повідомив, що транспортний засіб фактично використовує ФОП ОСОБА_5 . Водій надав перевіряючим копію страхового полісу №СА /0030831 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до змісту якого, ОСОБА_5 є страхувальником транспортного засобу марки КАМАЗ, н.з. НОМЕР_2 , термін дії страхування 00 год 00 хв 08.09.2023 року до 07.09.2024 року включно (а.с.89).

Повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який був призначений на 17.10.2023 року, направлено ФОП ОСОБА_5 у встановленому порядку (а.с.90).

У відповідь ФОП ОСОБА_5 надано письмові пояснення, відповідно до яких він стверджує, що не був автомобільним перевізником на момент перевірки (а.с.91-93).

Розгляд справи відкладено на 31.10.2023 р. та повідомлено ФОП ОСОБА_5 і власника транспортного засобу ОСОБА_4 про необхідність прибути для участі у розгляді справи про скоєне порушення автотранспортного законодавства. Повідомлення відправлені 24.10.2023 року рекомендованими листами (а.с.95-98).

З огляду на неявку на розгляд справи ФОП ОСОБА_5 і власника транспортного засобу ОСОБА_4 (позивача), розгляд справи призначено на 07.11.2023 року та викликано власника транспортного засобу ОСОБА_4 (позивача) повторно (а.с.97-98).

Начальник відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за неприбуття на розгляд справи позивача, виніс постанову №ПШ015029 від 07.11.2023 року, якою на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ОСОБА_4 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с.11).

Не погодившись з даною постановою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність вказаної постанови, суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Частинами 14, 17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Згідно з пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344 та п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (ст. 48 Закону № 2344).

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

ОСОБА_1 вказує, що відповідно до договору позички великовагового транспортного засобу №1 від 01.09.2023 р., який укладено між позивачем (Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_3 (Користувач), позивачем передано в користування транспортний засіб, який 07.09.2023 р. здійснював перевезення вантажу (13-16).

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки, водій ОСОБА_3 не повідомляв перевіряючих про існування укладеного ним договору позички великовагового транспортного засобу №1 від 01.09.2023 р., його копії перевіряючим не надав. В акті перевірки в графі "пояснення водія про причини порушень" він вказав - "я тільки виїхав". Будь-яка інформація про те, що ОСОБА_4 не є перевізником в розумінні Закону, в акті водієм не вказано, усних пояснень не надано. Акт ОСОБА_3 підписав без зауважень.

В ході розгляду справи судом встановлено, що перевезення ОСОБА_3 здійснювалось без товарно-транспортної накладної на товар, що перевозився. Перевіряючим водій надав лише копію накладної на внутрігосподарське переміщення №202, відповідно до змісту якої підприємство не вказано, призначення перевезення не зазначено, графи "одержувач" та "відправник" не заповнені. Вказано, що вантаж перевозиться через Семидітного (а.с.88).

Суд вважає, що за наявності доказів належності автомобіля позивачці, беручи до уваги відсутність товарно-транспортної накладної на товар, що перевозився, за відсутності пояснень в акті з приводу того, що ОСОБА_4 не є перевізником, за відсутності під час перевірки документів, які позивач подала вже зараз, до суду, суд вважає, що відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області в складі Державної служби України з безпеки на транспорті при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у спосіб, визначений законом та врахував усі докази та обставини, а тому штраф до позивача в зв`язку з цим застосував правомірно.

При цьому судом взято до уваги, що ОСОБА_7 була належно обізнана про перевірку, оскільки, як вказав в своїх письмових поясненнях ФОП ОСОБА_5 , він повідомляв її про встановлене в ході перевірки порушення (відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа), однак вона вказала, що її автомобіль не обладнаний тахографом.

Ці письмові пояснення датовані 16.10.2023 року, а тому суд вважає, що ОСОБА_7 мала достатньо часу, для того, щоб подати відповідачеві всі документи та надати відповідні пояснення, вказати на те, що машиною користувався ОСОБА_3 , тощо, а не посилатись в позовній заяві на свою необізнаність.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 340/4637/22 (адміністративне провадження № К/990/21205/2349), скасовуючи рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року, яким визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа. а також скасовуючи постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, якою рішення першої інстанції залишено в силі, вказав:

"В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У цій справі в основу оскаржених судових рішень покладено висновок про те, що наданий позивачем доказ (товарно-транспортна накладна, договір оренди та інше, які надані ним вперше вже під час розгляду цієї справи судом) оформлені належним чином і враховуються судами, а доказ, який наданий відповідачем (зокрема, товарно-транспортна накладна, реєстраційні документи на автомобіль, які були надані Укртрансбезпеці водієм транспортного засобу в момент оформлення протоколу відповідного порушення), містить недоліки в її оформленні, у зв`язку із чим судами не враховується.

Зазначивши такий висновок, суди не з`ясували хто є суб`єктами, які заповнюють відповідний відхилений судами документ, і хто несе тягар наслідків, зокрема, за недоліки в заповненні такого документу, який було надано відповідачу як контролюючому органу водієм транспортного засобу.

При цьому, суди залишили поза увагою і без належного аналізу надані учасниками справи докази в їх сукупності, а також не оцінили належним чином: обґрунтування учасників справи щодо реальності таких доказів (виконання умов договору оренди транспортного засобу з екіпажем щодо щомісячної сплати орендної плати); суперечності у договорі перевезення в частині вантажу, який перевозився (цегла, насіння соняшника чи пшениця); відсутність заперечень водія транспортного засобу в момент оформлення порушення щодо визначеного посадовими особами відповідача особи перевізника у спірних правовідносинах; інших доводів учасників справи."

Беручи до уваги позицію Верховного Суду при розгляді подібних справ даної категорії, суд оцінив поданий суду договір позички від 01.09.2023 року №1 та взяв до уваги те, що ОСОБА_7 передала свій автомобіль в безоплатне користування, можливостей врегулювання взаємовідносин з ОСОБА_3 з приводу відповідальності, в тому числі, і фінансової, за наслідками експлуатації автомобіля іншою особою, не передбачила, пунктів щодо обов`язкового повідомлення про підставу використання автомобіля ОСОБА_3 у подібних до даної ситуаціях, договір не містить. В актах приймання-передачі транспортного засобу вказано, що ОСОБА_7 передала автомобіль 01.09.2023 року, а 10.09.2023 року отримала його назад (а.с.15-16).

Тому, оцінивши всі обставини в сукупності, суд вважає, що автомобільним перевізником за таких обставин є саме ОСОБА_7 .

При цьому, суд критично оцінює позицію з приводу того, що таким перевізником є ФОП ОСОБА_5 в силу наступного.

Єдиним документом, що має відношення до ФОП ОСОБА_5 та стосується автомобіля є страховий поліс. Однак його дія розпочиналася 08.09.2023 року, а перевірка проведена 07.09.2023 року, тобто днем раніше. А тому, будь-які докази того, що саме 07.09.2023 року він був автомобільним перевізником, відсутні.

Що стосується посилання позивача на те, що адміністративно-господарська санкція застосовується виключно до суб`єктів господарювання і такий висновок містить постанова Верховного Суду від 21.12.2023 року по справі №280/2150/23, суд зазначає наступне.

Згідно ст.3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Як встановлено судом, штраф до позивачки застосовано за абзацом 3 частини 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно до абзацу 3 частини 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дана норма вказівки про те, що штраф застосовується до автомобільного перевізника, що повинен обов`язково бути (мати статус) суб`єктом господарювання, не містить, а тому належить визначитись з поняттям "автомобільний перевізник" за іншими нормами закону, тобто в його розумінні.

Відповідно до ст.1 Визначення основних термінів Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як вбачається зі змісту даної норми, автомобільним перевізником може бути як фізична особа так і юридична. Приписки відносно обов`язковості статусу суб`єкта господарювання у фізичної особи, норма не містить.

Таким чином, загальне поняття автомобільного перевізника містить визначення про те, що ним може бути і фізична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, і юридична особа яка здійснює такі ж перевезення.

Так, відповідно до ст.33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Тобто дана норма містить вимогу до автомобільного перевізника, що здійснює перевезення на комерційній основі - на підставі договору перевезення. І дана норма дійсно містить вказівку про те, що такий автомобільний перевізник повинен бути суб`єктом господарювання.

Документальних доказів того, що в даній ситуації, що розглядається, надавалась послуга з перевезення вантажу на договірних умовах згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах, чи то ОСОБА_3 , чи то позивачкою, матеріали справи не містять, а тому стверджувати про те, що виконувались саме перевезення на договірних умовах в розумінні ст.33 підстави відсутні.

Більш того, ОСОБА_3 надав перевіряючим накладну на внутрішнє переміщення товару, тобто за власний кошт в розумінні ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Визначальною ознакою відмінності обставин, що досліджувались Верховним Судом у справі №280/2150/23, від обставин у даній справі є наявність товарно-транспортної накладної, в якій був указаний автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3, тоді як позивач є ОСОБА_1, який послався на те, що ним транспортний засіб за усною домовленістю на певний період був переданий ОСОБА_2 (водію), який використовував автомобіль для власних потреб.

Тому, за наявності таких обставин, враховуючи зміст ТТН та вказаного в ній автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_3, Верховний Суд і посилався на визначення ст.33, відповідно до якої, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором.

З огляду на описане вище, обставини справи, яка розглядалась Верховним Судом у справі №280/2150/23, є відмінними від обставин у даній справі, тому суд не приймає посилання позивача на протилежне.

При цьому суд враховує, що тези "адміністративно-господарська санкція застосовується виключно до суб`єктів господарювання", на наявність якої посилалась позивач, постанова Верховного Суду від 21.12.2023 року по справі №280/2150/23 не містить, такий висновок зроблено позивачем самостійно.

Щодо протоколу перевірки та адаптації тахографа

Пунктом 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340 (далі - Положення №340), передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.6.3. Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Позивач в позові вказала, що ОСОБА_3 пояснював інспекторам про те, що автомобіль не обладнаний тахографом, а він веде індивідуальну контрольну книжку водія, однак уваги на таке перевіряючі не звернули.

Суд бере до уваги, що акт перевірки не містить будь-яких зауважень ОСОБА_3 , посилань на те, що він повідомляв про ведення ним індивідуальної контрольної книжки водія, що він надавав її копію в ході перевірки, тощо. Не містить також акт і його вказівки про те, що транспортний засіб не обладнаний тахографом, що ставить під сумнів посилання позивачки в цій частині. Тим більше, будь-яких доказів в цій частині нею не надано навіть до суду.

З урахуванням вище викладеного, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу передбачено Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначене вище відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.

Таким чином, суд вважає, що позов в частині оскарження постанови задоволенню не підлягає.

Щодо другої позовної вимоги про визнання протиправними дій начальника відділу Державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича, які полягають у завідомо протиправному застосуванні адміністративно-господарського штрафу до особи, до якої такий вид санкції не застосовується суд вказує наступне.

Застосування штрафу до позивача шляхом прийняття постанови здійснено органом, законним представником якого в розумінні КАС України виступає його керівник - начальник у даному випадку. Оцінка на предмет правомірності постанови надано вище.

Позивач не довів того, що начальник, як посадова особа органу, вчинив відносно позивача якісь протиправні дії, що змістом оскаржуваної постанови не охоплюються, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА