Рішення № 116954873, 06.02.2024, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1080/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 2 895 370, 95 грн

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Янкевич Л.Д.;

від відповідача Гольонко М.М.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 3 314 606,24 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі типового договору розподілу природного газу, між сторонами підписано заяву-приєднання №09420U0WFFET016 від 01.01.2016, відповідно до якої позивачем надано відповідачу послуги з розподілу природного газу у березні 2023 року - вересні 2023 року на загальну суму 2 934 646,98 грн. Однак відповідач розрахунки з позивачем за надані послуги розподілу природного газу не провів. З огляду на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу, відповідно до п. 8.2. Договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 353 949,44 грн пені, 23 913,64 грн 3% річних та 2 096,18 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.10.2023 позовну заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.11.2023.

08.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

13.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Крім того, 14.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.11.2023 підготовче засідання відкладено на 07.12.2023.

05.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові докази, а саме акт звіряння взаємних розрахунків від 01.11.2023 за період з січня 2023 по жовтень 2023 року.

Також, 07.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, нарахованої позивачем, на 90%.

Ухвалою суду від 07.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 11.01.2024 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 15.12.2023).

03.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло заперечення на зменшення пені у справі.

08.01.2024, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшла заява про часткове закриття провадження у справі та часткове повернення судового збору.

Ухвалою суду від 11.01.2024 провадження у справі № 918/1080/23 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу в розмірі 419 235,29 грн закрито. Повернуто Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" з Державного бюджету України 6 288,53 грн сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції № 5385 від 19.10.2023 на суму 49 719,09 грн, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 918/1080/23.

Ухвалою суду від 11.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/1080/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 06.02.2024).

В судовому засіданні 06.02.2024 представник позивача підтримала вимоги, викладені у позовній заяві. Представник відповідача просила позовні вимоги задоволити частково з підстав, зазначених у відзиві, та зменшити розмір пені на 90%.

У судовому засіданні 06.02.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (надалі - Оператор ГРМ), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (надалі - позивач), та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (надалі - відповідач) укладено Договір розподілу природного газу шляхом підписання споживачем заяви-приєднання № 09420U0WFFET016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Укладення позивачем Договору розподілу природного газу з не побутовим споживачем - Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради підтверджується підписаною останнім заявою-приєднанням № 09420U0WFFET016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016, яка разом із умовами Типового договору розподілу природного газу складають договір розподілу природного газу.

Цей Типовий договір розподілу природного газу (надалі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Договору).

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.

Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу Споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.

Згідно п. 5.1. Договору, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача (п. 5.2. Договору).

При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. При здійсненні обліку спожитого природного газу Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем. У разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем при обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем та Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об`єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем. Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ Споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об`ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період (п. 5.3. та п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 6.1. п. 6.2. Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Згідно з п. 6.3. Договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до п. 6.4. Договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що у випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою: Вм = к х Т х D, де к = 1,1 - у випадку замовлення річної потужності (на період до завершення повного календарного року споживання природного газу) новим Споживачем, що не є побутовим, та/або для потреб нового об`єкта споживача; к = 1,5 - у випадку замовлення річної потужності Споживачем, що не є побутовим; Т - тариф на розподіл природного газу Оператора ГРМ, встановлений Регулятором; D = Смфакт - Сзамовл, при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у першому місяці, в якому було допущено таке перевищення; D = Смфакт См-1факт, при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у місяцях, наступних за місяцем, в якому було вперше у календарному році допущено перевищення; Смфакт - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця надання послуг (включно); См-1факт - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця, що передує місяцю надання послуг (включно); Сзамовл - річна замовлена потужність Споживачем. Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої Споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об`єктах Споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем. За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої Споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає Споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності. Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату. У випадку якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення річної замовленої потужності не здійснюється. Розбіжності щодо вартості перевищення річної замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість перевищення річної замовленої потужності, яку Споживач зобов`язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними Оператора ГРМ.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб (п. 6.6. Договору).

У разі виникнення у Споживача заборгованості за цим договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіку погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об`єкт Споживача до повного погашення заборгованості (п. 6.7. Договору).

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. Договору).

Згідно із п.п. 1 п. 7.4. Договору, споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Цей договір укладається на невизначений строк. Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами (п. 12.1. та п. 12.2. Договору).

Судом встановлено, що Заява - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), зі сторони підприємства підписана директором, його підпис скріплено печаткою юридичної особи.

На виконання вимог договору позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг розподілу природного газу (потужність) у березні 2023 року - вересні 2023 року, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу на загальну суму 2 934 646,98 грн: № РВЯ83007395 від 31.03.2023 на суму 419 235,26 грн; № РВЯ83007934 від 30.04.2023 на суму 419 235,26 грн; № РВЯ83010439 від 31.05.2023 на суму 419 235,34 грн; № РВЯ83011633 від 30.06.2023 на суму 419 235,29 грн; № РВЯ83014732 від 31.07.2023 на суму 419 235,19 грн; № РВЯ83017536 від 31.08.2023 на суму 419 235,34 грн; № РВЯ83019989 від 30.09.2023 на суму 419 235,30 грн (а.с. 22-25).

Вищевказані акти наданих послуг підписані представниками сторін та скріплені відбитками печаток останніх без будь-яких зауважень та заперечень.

Проте, всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач невчасно та не в повному обсязі оплатив вартість послуг розподілу природного газу, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 2 934 646,98 грн.

Відтак, оскільки відповідачем заборгованість за договором розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання споживачем заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420U0WFFET016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1730-IX не врегульована, тому відповідно до п. 8.2. Договору та ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 353 949,44 грн пені, 23 913,64 грн 3% річних, 2 096,18 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що ним було здійснено оплату за надані послуги розподілу природного газу за період квітень 2023 року - червень 2023 року та додані відповідні платіжні доручення на загальну суму 1 257 705,81 грн. У зв`язку з чим, вважає, що позовні вимоги про стягнення за період квітень 2023 року - червень 2023 року 1 257 705,81 грн заборгованості та нарахована за вищезазначений період пеня у розмірі 201 554,55 грн та 3% річних у розмірі 13 404,05 грн є необґрунтованими.

При цьому, суд враховує, що у матеріалах справи міститься складений та підписаний сторонами Акт взаємних розрахунків за період січень 2023 - жовтень 2023 від 01.11.2023, який підтверджує заборгованість у розмірі 2 934 646,98 грн (а.с. 80). Доказів щодо наявності при його укладенні будь-яких зауважень чи заперечень сторонами до суду не надано та матеріали справи не містять.

За період розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 419 235,29 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи (а.с. 111).

Ухвалою суду від 11.01.2024 провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 419 235,29 грн закрито.

Таким чином, на розгляді залишається стягнення 2 515 411,69 грн основного боргу, 353 949,44 грн пені, 23 913,64 грн 3% річних, 2 096,18 грн інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, а також те, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов`язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Крім того, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення - правомірними.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення Споживачем, що є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені на заборгованість Споживачів, що є побутовими, здійснюється з 01.05.2019. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені встановив, що наданий позивачем розрахунок є вірним.

На підставі викладеного, а також беручи до уваги, що стягнення пені передбачено Договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

При цьому, суд враховує, що представник відповідача подала клопотання про зменшення пені на 90%.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 №902/417/18.

Таким чином, керуючись наведеними вище положеннями чинного законодавства України та висновками Верховного суду щодо практики застосування ст. 233 Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності "значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність "перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: "об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків".

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення КП "Здолбунівкомуненергія" умов договору.

Пеня є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

З урахуванням вищенаведеного, стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18 від 04.12.2018 у справі № 916/65/18 від 03.07.2019 у справі №917/791/18.)

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на вищевказані норми суд вважає, що у даному випадку наявні обставини для зменшення нарахованої позивачем пені на 50 відсотків.

Відтак, у цій частині вимог позов належить задоволити частково в сумі 176 974,72 грн. (353 949,44 грн х 50% = 176 974,72 грн). У частині стягнення пені в сумі 176 974,72 грн. слід відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 43 430,56 грн.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна, 40А, код ЄДРПОУ 30032555) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 03366701) 2 515 411,69 (два мільйони п`ятсот п`ятнадцять тисяч чотириста одинадцять грн 69 коп.) грн основного боргу, 176 974,72 (сто сімдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири грн 72 коп.) грн пені, 23 913,64 (двадцять три тисячі дев`ятсот тринадцять грн 64 коп.) грн 3% річних, 2 096,18 (дві тисячі дев`яносто шість грн 18 коп.) грн інфляційних втрат та 43 430,56 (сорок три тисячі чотириста тридцять грн 56 коп.) грн судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 176 974,72 грн пені - відмовити.

4. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2024.

Суддя А.М.Горплюк