Рішення № 116954869, 01.02.2024, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1042/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227, ел. пошта nec-kanc@ua.energy)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003, ел. пошта info@energozbut.rv.ua)

про стягнення 1 843 652,76 грн. - 3 % річних.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Карплюк П.М. (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Сухомлин А.А.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів відео- та звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (підсистема відеоконференцзв`язку).

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2023 року через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "РОЕК", відповідач) про стягнення 197 036 720 грн 35 коп. (з яких: 195 193 067,59 грн. основний борг, 1 843 652,76 грн. - 3 % річних).

Ухвалою від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1042/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.11.2023.

25 жовтня 2023 року від відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на 15 днів.

Ухвалою від 27.10.2023 заяву ТОВ "РОЕК" про продовження строку на подання відзиву у справі № 918/1042/23 задоволено. Продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву до 20.11.2023 включно.

У судовому засіданні 16.11.2023 оголошено перерву до 28.11.2023.

20 листопада 2023 року від відповідача надійшов відзив.

23 листопада 2023 року від позивача на офіційну електронну пошту надійшла відповідь на відзив. Оригінал відповіді на відзив у паперовому вигляді через засоби поштового зв`язку надійшов 27.11.2023.

У судовому засіданні 28.11.2023 оголошено перерву до 07.12.2023.

05 грудня 2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

07 грудня 2023 року від позивача на офіційну електронну пошту надійшли письмові пояснення. Оригінал пояснень у паперовому вигляді через засоби поштового зв`язку надійшов 11.12.2023.

У судовому засіданні 07.12.2023 оголошено перерву до 14.12.2023.

08 грудня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині 195 193 067 грн 59 коп. основного боргу, у зв`язку із його сплатою.

У судовому засіданні 14.12.2023 оголошено перерву до 28.12.2023.

27 грудня 2023 року від позивача на офіційну електронну пошту надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на 29 491 357,88 грн.

Ухвалою від 28.12.2023 заяву НЕК "Укренерго" про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду та задоволено. Зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості на суму 29 491 357,88 грн. Клопотання ТОВ "РОЕК" про закриття провадження у справі - задоволено. Закрито провадження у справі № 918/1042/23 в частині стягнення основного боргу на суму 165 701 709 грн 71 коп. Постановлено подальший розгляд справи здійснювати в межах позовних вимог про стягнення 1 843 652,76 грн. - 3 % річних. Заяву НЕК "Укренерго" про повернення судового збору - задоволено. Постановлено повернути позивачу з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 930 610 грн 13 коп, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції № АУ-3711 від 06.10.2023, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Дана ухвала, скріплена гербовою печаткою суду, є підставою для повернення НЕК "Укренерго" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 930 610 грн 13 коп. Закрито підготовче провадження у справі № 918/1042/23. Призначено справу № 918/1042/23 до судового розгляду по суті на 18.01.2024.

У судовому засіданні 18.01.2024 оголошено протокольною ухвалою перерву до 23.01.2024 на 16:00 год.

23 січня 2024 року у визначений судом час для проведення судового засідання по даній справі у Рівненській області було оголошено повітряну тривогу через загрозу ракетних ударів. Відтак судове засідання у справі № 918/1042/23, призначене на 23 січня 2024 р. на 16:00 год. не відбулося.

Ухвалою від 23.01.2024 повідомлено сторін, що наступне судове засідання з розгляду справи № 918/1042/23 по суті відбудеться 01.02.2024. Постановлено провести судове засідання з розгляду справи по суті у Господарському суді Рівненської області із представником НЕК "Укренерго" адвокатом Карплюком Павлом Миколайовичем в режимі відеоконференції.

01 лютого 2024 року у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, які наполягали на своїх правових позиціях, викладених у заявах по суті спору, та письмових поясненнях.

Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0248-02024 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за період з квітня 2023 року - серпень 2023 року. Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 843 652,76 грн. - 3 % річних за період з 05.04.2023 до 26.09.2023.

Правова позиція відповідача, викладена у відзиві

ТОВ "РОЕК" визнає, що 01.01.2019 року між ним та позивачем було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0248-02024 та ряд додаткових угод, по результату яких договір було укладено в оновлених редакціях. При цьому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що як вбачається із змісту позовних вимог, позивач заявив до стягнення 3% річних по планових та фактичних нарахуваннях. Умовами Договору визначається розрахунковий період - один календарний місяць, відповідно за який має бути проведена відповідачем оплата Послуги, в порядку визначеному Договором, а не за порушення строків внесення поетапної планової вартості Послуги відповідно до пункту 5.2 Договору. При цьому, оплата має бути проведена на підставі рахунків, яких позивачем не надано до суду і докази направлення також відсутні. ТОВ "РОЕК" акцентує увагу, що здійснюючи попередню оплату та визначання фактичного обсягу наданої послуги по закінченню календарного місяця з ймовірним його коригуванням, не надає можливості та правових підстав стверджувати, що попередня оплата була проведена за надану на той час послугу в обсязі, що відповідає фактичному.

Відповідач стверджує, що для позивача не було завдано жодних збитків, тому їх застосування відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України буде вважатись грубим порушенням, з огляду на що, заявлені до стягнення вимоги в частині 3% річних є безпідставними.

Крім того, всупереч п. п. 9.3., 11.1. Договору, ст. 222 Господарського кодексу України, з боку позивача не було проведено переговорів, не було направлено на адресу відповідача претензії щодо сплати заявленої до сплати 3% річних, чим не дотримано досудового врегулювання спору, що вказує на відсутність у відповідача правових підстав для їх стягнення.

Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

НЕК "Укренерго" заперечує проти доводів відповідача та зауважує, що технологічно надання послуги з передачі електричної енергії є безперервним процесом, що здійснюється протягом всієї дії Договору, тобто кожен плановий платіж згідного п 5.2 Договору оплачується уже за фактично надану послугу. Застосування запропонованих відповідачем у відзиві норм права, що регулюють купівлю-продажу за аналогією до послуг, в тому числі з застосуванням відповідних правових позицій Верховного Суду є безпідставним, оскільки у наявному випадку йде мова про оплату вже наданої послуги згідно умов договору, а у випадку зазначеному відповідачем - про попередню оплату до моменту передачі товару. Твердження відповідача, що обов`язок здійснювати оплату поетапної вартості послуги, що передбачений п.5.2 Договору, не є грошовим зобов`язанням - не відповідає умовам Договору, наведеним положенням чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду. Обов`язок здійснення користувачем п`яти планових платежів існував до моменту отримання акту приймання-передачі за фактично надану послугу що підтверджується висновками Верховного Суду, що спростовує твердження відповідача, що здійснюючи попередню оплату та визначення фактичного обсягу наданої послуги по закінченню календарного місяця не дає можливості та правових підстав стверджувати, що попередня оплата була проведена за надану на той час послугу.

Окремо позивач звертає увагу, що несплата ТОВ "РОЕК" коштів за послуги з передачі електричної енергії, у свою чергу, перешкоджає своєчасному розрахунку позивача з його кредиторами за іншими договорами і призводить до стягнення штрафних санкцій з позивача, а отже, завдає останньому збитки.

Відповідно до ч.2 ст. 222 ГКУ у позивача існує право, щодо звернення з претензією до відповідача, а не обов`язок, і таке не звернення з претензією про оплату заборгованості чи 3% річних аж ніяк не позбавляє позивача в майбутньому у судовому порядку заявляти про їх стягнення.

Правова позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив

ТОВ "РОЕК" заперечує проти доводів, викладених позивачем у відповіді на відзив. Вважає, що твердження позивача щодо наявності підстав для нарахування та стягнення 3% річних по планових нарахуванням є безпідставним. Адже, відповідно до п.5.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п.1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або розподіленої/ переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки. Тобто, законодавець чітко вказав, що розрахунок здійснюються виключно за розрахунковий період, а згідно умов договору - це календарний місяць.

Крім того, пунктом 5.3 Договору передбачено можливість змінювати планові обсяги послуги протягом розрахункового місяця. Зміна планових обсягів відбувається за попереднім повідомленням позивача у строк визначений умовами Договору. В свою чергу, згідно п. 6.5. (5.5) Договору, відповідач здійснює розрахунок з позивачем за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги (до 15 числа місяця наступного за розрахунковим).

Із постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 випливає, що до надання однією із сторін правочину послуги (передачі товару, виконання робіт) внесена іншою стороною сума попередньої оплати за такі послуги (товар, роботу) не є грошовим зобов`язанням, за несвоєчасне виконання якого нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України, а є платежами наперед у рахунок майбутніх розрахунків, до яких положення ч. 2 зазначеної статті ЦК не застосовуються. Такого висновку можна дійти також аналізуючи норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано попередню оплату товару та зустрічне виконання зобов`язання. Здійснюючи попередню оплату та визначання фактичного обсягу наданої Послуги по закінченню календарного місяця з ймовірним його коригуванням, не надає можливості та правових підстав стверджувати, що попередня оплата була проведена за надану на той час послугу в обсязі, що відповідає фактичному.

ТОВ "РОЕК" повторно зауважує на недотриманні позивачем досудового врегулювання спору при заявленні до стягнення 3 % річних та звертає увагу, що згідно п.8.2.1 Правил роздрібного ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 вказує на те, що 8.2.1 у разі порушення учасником роздрібного ринку вимог цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, учасник роздрібного ринку, щодо якого було вчинено порушення, складає у довільній формі претензію та подає її учаснику роздрібного ринку, яким було вчинено порушення. У разі заподіяння учаснику роздрібного ринку електричної енергії збитків у претензії зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків. До претензії можуть додаватися документи, які підтверджують вину оператора системи (електропостачальника електричної енергії або споживача) та розмір нарахованих збитків. Спірні питання щодо відшкодування збитків та/або визначення їх розміру вирішуються під час розгляду претензії шляхом переговорів між учасниками роздрібного ринку або в судовому порядку. Проте, з боку НЕК "Укренерго", всупереч законодавчим нормам не було проведено переговорів, не було направлено на адресу Відповідача претензії щодо сплати заявленої до сплати 3% річних, чим не дотримано досудового врегулювання спору, що вказує на відсутність у відповідача правових підстав для їх стягнення.

Правова позиція позивача, викладена у письмових поясненнях вх. № 10442/23 від 07.12.2023

Позивач наполягає на тому, що при заявленні до стягнення 3 % річних у судовому порядку відсутній обов`язок досудового направлення претензії відповідачу з даного приводу. Відповідно до ч. 2 ст. 222 ГК України у позивача існує право, однак не обов`язок щодо звернення з претензією до відповідача. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/5561/19.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

На виконання вимог законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю Постановою від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та Постановою від 14.03.2018 № 309 «Про затвердження кодексу системи передачі» затвердила типові форми договорів. Договори є публічними договорами приєднання.

Судом встановлено, що між НЕК "Укренерго" (далі - ОСП (Оператор системи передачі) та ТОВ «РОЕК» (далі - користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0248-02024 (далі - Договір).

Сторонами неодноразово було прийнято нові редакції Договору шляхом укладання додаткових угод, а саме: Додаткова угода № 3 від 22.03.2021; Додаткова угода від 21.09.2021; Додаткова угода від 28.12.2021 року; Додаткова угода від 26.12.2022.

Згідно з п. 1.1 Договору, НЕК «Укренерго» зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а ТОВ «РОЕК» зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

За п. 1.2. договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

За умовами п. 2.2. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися законодавством України, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку, ліцензійними умовами, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Згідно з п.4.1. Договору, для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ITC механізму плановий обсяг послуги формується Користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом Послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг Послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ITC механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.

Згідно з п.п. 1 п. 6.1. (п. 7.1. Договору) Договору, ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг.

Згідно з п.п. 3 п. 8.3. (п. 9.3. Договору) Договору, Користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Відповідні пункти залежать від редакції Договору, що діяла у відповідний проміжок часу.

Як вбачається із матеріалів справи, у спірний період (квітень 2023 року - серпень 2023 року) діяла редакція Додаткової угоди до Договору від 26.12.2022.

Згідно з даною Додатковою угодою від 26.12.2022:

- Відповідно до п. 5.1 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

- Відповідно до п. 5.2 Договору, Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 5.5. Договору, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

Відповідно до п. 5.6. Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Умовами Договору передбачена відповідальність Сторін за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.

Так, згідно з Додатковою угодою від 26.12.2022:

Пункт 5.7. Договору: у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.6.7 Договору передбачено, що у випадку порушення Користувачем будь-яких термінів розрахунку Користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад ЗО календарних дніє додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Тобто, пунктом 6.7 Договору передбачена господарсько - правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме за порушення Відповідачем термінів розрахунку, у вигляді нарахування пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У позовній заяві позивач вказує, що у зв`язку з несвоєчасним виконанням Користувачем (відповідачем) своїх зобов`язань, керуючись п. 5.7 (п. 6.7.) Договору ОСП нарахував штрафні санкції, розрахунок яких долучено до позовної заяви.

При цьому як вбачається із позовної заяви, позивач не здійснював нарахування пені та штрафу відповідачу у зв`язку з набранням чинності Постанови НКРЕКП «Про внесення змін до постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року та визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766» від 26.04.2022 № 413., відповідно до якої на час воєнного стану та протягом 30 днів після закінчення його дії зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Водночас пункти 5.2./5.5 Договору знаходяться в одному розділі Договору з назвою «Порядок розрахунків».

Отже, відповідальність, яка вказана в п. 6.7 Договору розповсюджується як на порушення термінів здійснення розрахунків по плановій вартості Послуги визначених п. 5.2 Договору, так і на порушення термінів розрахунків по оплаті Послуги згідно з актом приймання - передачі (фактична вартість Послуги) визначеного п. 5.5. Договору.

Зазначене кореспондується також з положеннями п. 5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є Додатком 6 до Кодексу системи передачі, згідно якого у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим Договором Користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що технологічно надання послуги з передачі електричної енергії є безперервним процесом, що здійснюється протягом всієї дії Договору, тобто кожен плановий платіж згідного п 5.2 Договору оплачується уже за фактично надану послугу.

Згідно ч. 1 ст.901 ЦК України, послуги не мають уречевленого результату та споживаються в момент їх надання.

Згідно з укладеним з відповідачем Договором, зазначені в ньому послуги надаються постійно, тобто на момент виникнення у відповідача обов`язку з оплати планових платежів Позивач вже надав послугу.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Натомість, авансом в розумінні ст.693 ЦК України є обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

З урахуванням викладеного суд виснує, що застосування запропонованих відповідачем у відзиві норм права, що регулюють купівлю-продаж за аналогією до послуг, в тому числі з застосуванням відповідних правових позицій Верховного Суду є безпідставним, оскільки у наявному випадку йде мова про оплату вже наданої послуги згідно умов договору, а у випадку зазначеному відповідачем - про попередню оплату до моменту передачі товару.

За змістом статей 509,524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №68б/21962/15-ц.

Отже, порушення строків (розмірів) сплати платежів планової вартості послуги є грошовим зобов`язанням відповідача, яке він повинен виконувати згідно умов Договору та за порушення якого повинен нести господарсько - правову відповідальність встановлену як Договором так і чинним законодавством України, зокрема як в частині сплати пені, так і сплати інфляційних втрат та 3% річних згідно із ст.625 Цивільного кодексу України, а тому твердження відповідача, що обов`язок здійснювати оплату поетапної вартості Послуги, що передбачений п.5.2 Договору, не є грошовим зобов`язанням - не відповідає умовам Договору, наведеним положенням чинного законодавства та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на вказані вище умови Договору вбачається, що оплата за Договором здійснюється на умовах передоплати (5-ма платежами протягом розрахункового місяця у строки передбачені п.5.2 Договору), а за наслідком завершення розрахункового періоду, яким є календарний місяць, остаточний розрахунок Користувачем проводиться за фактом наданих послуг до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документі в електронному вигляді.

Тобто, сума п`яти грошових зобов`язань щодо здійснення поетапних попередніх оплат планової вартості послуги розрахункового періоду, яким є календарний місяць, змінюється та з моменту отримання акту перетворюється на одне грошове зобов`язання, що становить різницю між вартістю фактично наданих послуг за підсумками місяця зазначеної в акті приймання-передачі Послуги та сумою сплачених попередніх оплат планової вартості послуги відповідного розрахункового періоду. При цьому обов`язок сплатити грошове зобов`язання на вказану суму (якщо сума здійснених попередніх оплат меншою від вартості наданих послуг згідно акту приймання-передачі Послуги) виникає на підставі акту приймання-передачі Послуги та строк його виконання спливає до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 сформовано висновок про те, що: «при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць».

При цьому даний висновок Верховним Судом сформовано щодо застосування додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (зокрема, щодо застосування пунктів 4.1, 6.2, 6.5. 10.1, 10.4 договору). Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (зокрема, щодо застосування пунктів 4.1, 6.2, 6.5, 10.1, 10.4 договору) викладені в постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21.

З огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов`язок здійснення Користувачем (відповідачем) п`яти планових платежів існував до моменту отримання акту приймання-передачі за фактично надану послугу що підтверджується висновками Верховного Суду, що спростовує твердження відповідача, що здійснюючи попередню оплату та визначення фактичного обсягу наданої послуги по закінченню календарного місяця не дає можливості та правових підстав стверджувати, що попередня оплата була проведена за надану на той час послугу.

Судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із наданням послуг з розподілу електричної енергії та відповідальністю за таке порушення, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам визначені положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник зобов`язаний, зокрема укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів; сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії.

Позивач виконує функції оператора системи передачі, відповідач, у свою чергу, є користувачем системи передачі.

Пунктом 55 ч. 1 cт. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, а п. 40 ч. 1 вказаного Закону - користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі (п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до п. 5.1. глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії.

Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі (п. 5.2. глави 5 розділу ХІ Кодексу).

За ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.

Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 3 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 901 - 903 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

До матеріалів справи долучено Акти приймання-передачі послуги згідно з Договором від 01.01.2019 № 0248-02024:

- від 30.04.2023 (за період з 01.04.2023 по 30.04.2023) на загальну суму 62 746 915 грн 84 коп. (з ПДВ);

- від 31.05.2023 (за період з 01.05.2023 по 31.05.2023) на загальну суму 55 744 164 грн 43 коп. (з ПДВ);

- від 30.06.2023 (за період з 01.06.2023 по 30.06.2023) на загальну суму 48 038 450 грн 95 коп.;

- від 31.07.2023 (за період з 01.07.2023 по 31.07.2023) на загальну суму 59 557 087 грн 80 коп;

- від 31.08.2023 (за період з 01.08.2023 по 31.08.2023) на загальну суму 59 830 986 грн 90 коп.

Крім того, до матеріалів справи долучено:

- Акт від 21.04.2023 коригування до Акту приймання-передачі послуги від 31.01.2023, з якого вбачається що загальна вартість в тому числі ПДВ наданих послуг за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 становить 58 875 630 грн 39 коп.;

- Акт від 19.05.2023 коригування до Акту приймання-передачі послуги від 28.02.2023 з якого вбачається що загальна вартість в тому числі ПДВ наданих послуг за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 становить 58 623 222 грн 49 коп.;

- Акт від 16.06.2023 коригування до Акту приймання-передачі послуги від 31.03.2023 з якого вбачається що загальна вартість в тому числі ПДВ наданих послуг за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 становить 62 262 509 грн 40 коп.;

- Акт від 17.07.2023 коригування до Акту приймання-передачі послуги від 30.04.2023 з якого вбачається що загальна вартість в тому числі ПДВ наданих послуг за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 становить 62 682 983 грн 96 коп.;

- Акт від 18.08.2023 коригування до Акту приймання-передачі послуги від 31.05.2023 з якого вбачається що загальна вартість в тому числі ПДВ наданих послуг за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 становить 55 316 770 грн 26 коп.

Таким чином, як вбачається, у період з квітня 2023 року по серпень 2023 року позивач передав, а відповідач отримав послуги з передачі електроенергії, що підтверджується актами приймання - передачі послуги (з врахуванням актів коригування).

Як вбачається, позивачем надано суду рахунки за послугу з передачі електричної енергії разом з підтвердженням їх надсилання відповідачу, а саме:

- рахунок - фактура № 0248-02024 29/03/2023 від 29.03.2023 - за квітень 2023 на суму 3 857 380 грн 56 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 05/04/2023 від 05.04.2023 - за квітень 2023 на суму 3 857 380 грн 56 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 10/04/2023 від 10.04.2023 - за квітень 2023 на суму 3 857 380 грн 56 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 14/04/2023 від 14.04.2023 - за квітень 2023 на суму 3 857 380 грн 56 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 20/04/2023 від 20.04.2023 - за квітень 2023 на суму 3 857 380 грн 56 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 05/05/2023 від 05.05.2023 - за квітень 2023 на суму 215 993 577 грн 77 коп.

- рахунок - фактура № 0248-02024 28/04/2023 від 28.04.2023 - за травень 2023 на суму 3 299 157 грн 00 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 05/05/2023 від 05.05.2023 - за травень 2023 на суму 3 299 157 грн 00 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 10/05/2023 від 10.05.2023 - за травень 2023 на суму 3 299 157 грн 00 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 15/05/2023 від 15.05.2023 - за травень 2023 на суму 3 299 157 грн 00 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 19/05/2023 від 19.05.2023 - за травень 2023 на суму 3 299 157 грн 00 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 06/06/2023 від 06.05.2023 - за травень 2023 на суму 180 054 095 грн 37 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 30/05/2023 від 30.05.2023 - за червень 2023 на суму 3 148 913 грн 70 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 05/06/2023 від 05.06.2023 - за червень 2023 на суму 3 148 913 грн 70 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 09/06/2023 від 09.06.2023 - за червень 2023 на суму 3 148 913 грн 70 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 15/06/2023 від 15.06.2023 - за червень 2023 на суму 3 148 913 грн 70 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 20/06/2023 від 20.06.2023 - за червень 2023 на суму 3 148 913 грн 70 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 07/07/2023 від 07.07.2023 - за червень 2023 на суму 196 659 056 грн 43 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 29/06/2023 від 29.06.2023 - за липень 2023 на суму 3 655 131 грн 48 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 05/07/2023 від 05.07.2023 - за липень 2023 на суму 3 655 131 грн 48 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 10/07/2023 від 10.07.2023 - за липень 2023 на суму 3 655 131 грн 48 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 14/07/2023 від 14.07.2023 - за липень 2023 на суму 3 655 131 грн 48 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 20/07/2023 від 20.07.2023 - за липень 2023 на суму 3 655 131 грн 48 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 07/08/2023 від 07.08.2023 - за липень 2023 на суму 232 152 212 грн 35 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 28/07/2023 від 28.07.2023 - за серпень 2023 на суму 3 691 106 грн 50 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 04/08/2023 від 04.08.2023 - за серпень 2023 на суму 3 691 106 грн 50 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 10/08/2023 від 10.08.2023 - за серпень 2023 на суму 3 691 106 грн 50 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 15/08/2023 від 15.08.2023 - за серпень 2023 на суму 3 691 106 грн 50 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 18/08/2023 від 18.08.2023 - за серпень 2023 на суму 3 691 106 грн 50 коп;

- рахунок - фактура № 0248-02024 07/09/2023 від 07.09.2023 - за серпень 2023 на суму 272 579 420 грн 20 коп.

Судом встановлено, що станом на 28.09.2023 відповідач прострочив виконання зобов`язання за Договором на загальну суму 195 193 067 грн 59 коп.

При цьому до відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 29 491 357,88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу № 637 від 29.09.2023, у зв`язку із чим позивач зменшив свої позовні вимоги до 167 545 362 грн 47 коп. (з яких: 165 701 709 грн 71 коп. основний борг, 1 843 652,76 грн. - 3 % річних). Заява про зменшення прийнята судом.

Після звернення позивача до господарського суду із даним позовом відповідачем погашена основна заборгованість по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0248-02024 у розмірі 165 701 709 грн 71 коп.. Так, у період з 29.09.2023 по 30.11.2023 включно відповідачем було здійснено 26 платежів на загальну суму 165 701 709 грн 71 коп. згідно з платіжними інструкціями від: 12.10.2023, 16.10.2023, 17.10.2023, 18.10.2023, 19.10.2023, 20.10.2023, 24.10.2023, 25.10.2023, 26.10.2023, 27.10.2023, 30.10.2023, 31.10.2023, 10.11.2023, 13.11.2023, 14.11.2023, 15.11.2023, 16.11.2023, 20.11.2023, 21.11.2023, 22.11.2023, 23.11.2023, 24.11.2023, 27.11.2023, 28.11.2023, 29.11.2023, 30.11.2023 за №№ 3048, 666, 673, 677, 3067, 685, 690, 3083, 3103, 704, 708, 3125, 165, 3153, 3164, 726, 3170, 170,737, 748, 3184, 3194, 757, 760, 762, 3209. У зв`язку із встановленням факту повної оплати відповідачем заборгованості за квітень-серпень 2023 року ухвалою від 28.12.2023 закрито провадження у справі № 918/1042/23 в частині стягнення основного боргу.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач порушив строк оплати за надані послуги.

Як вбачається, нарахування 3% річних у позовній заяві здійснено на підставі ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату планових та фактичних платежів, які є грошовими зобов`язаннями.

Відповідно до от. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що оскільки позивачем не доведено понесення збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором, а тому позивач не має право на стягнення 3 % річних.

При цьому суд виснує, що звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Водночас суд також враховує висновки Верховного Суду викладені у п. 20 постанови Верховного Суду від 10.06.2021 по справі № 910/6471/20, згідно з якими: обов`язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на відповідача; натомість позивач не зобов`язаний був у даному разі доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов Контракту відповідачем.

Згідно з приписами ст. 33, 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» на НЕК «Укренерго» покладені функції з передачі електричної енергії. Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифами, які визначаються НКРЕКП відповідно до затвердженої нею методики.

До тарифу на послуги з передачі електричної енергії включаються як окремі складові, зокрема: витрати оператора системи передачі, що здійснюються ним у разі покладення на нього спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (абзац 3 частини 5 статті 33, частина 8 статті 33, абзац 8 частини 2 статті 62, частини б статті 63 Закону); купівля технологічних витрат електричної енергії на її передачу електричними мережами (абзац З частини 6 статті 33 Закону); ставка за користування потужністю електричних мереж (частин 4 статті 5 Закону); план розвитку системи передачі (інвестиційна діяльність) (частина 8 статті 37 Закону) тощо.

Згідно з п. 23 ч. 1, ч. 8 ст. 33, ч. 1, 2 ст. 62 Закону на НЕК «Укренерго» як оператора системи передачі покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел енергії.

Відповідно до ч. 6 ст. 63, ч. 7 ст. 65 Закону постачальники універсальної послуги, гарантований покупець надають оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Механізм розрахунку вартості таких послуг також визначений у ч. б ст. 63, ч. 7 ст. 65 Закону.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 62 Закону умови виконання спеціальних обов`язків мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов`язків.

Отже, НЕК «Укренерго» надає послуги з передачі електричної енергії, передбачені Законом. При цьому, тариф на передачу електричної енергії включає економічно обґрунтовані витрати оператора системи передачі, у зв`язку з чим, має враховуватися той факт, що несвоєчасне отримання плати за послуги перешкоджає виконанню НЕК «Укренерго» покладених державою обов`язків, у тому числі щодо своєчасної компенсації гарантованому покупцю та постачальникам універсальних послуг витрат на сплату виробникам електричної енергії з відновлюваних джерел, перешкоджає виконанню договірних зобов`язань перед іншими учасниками ринку та належному виконанню функцій оператора системи передачі.

Доказами зазначеного є численні судові рішення у справах про стягнення з НЕК «Укренерго» штрафних санкцій, серед яких рішення у справі № 910/253/20.

Отже, суд погоджується із доводами позивача про те, що несплата відповідачем коштів за послуги з передачі електричної енергії, у свою чергу, перешкоджає своєчасному розрахунку позивача з його кредиторами за іншими договорами і приводить до стягнення штрафних санкцій з позивача, а отже, завдає останньому збитки.

Суд підкреслює, що нарахування 3% річних за прострочення грошового зобов`язання є особливою мірою відповідальності відповідача (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу позивача який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність у позивача обов`язку стягувати 3 % річних у претензійному порядку, а лише в подальшому (коли перший не дав результатів) в судовому порядку. При цьому суд виснує, що дослідивши матеріали справи, суд встановив, що положення Договору не містять заборон здійснювати нарахування 3 % річних в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України.

Вимагати сплати 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу в законі.

Згідно з ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. Згідно з ч. 2 ст. 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 222 ГК України у позивача існує право, щодо звернення з претензією до відповідача, а не обов`язок, і таке не звернення з претензією про оплату заборгованості чи 3% річних аж ніяк не позбавляє позивача в майбутньому у судовому порядку заявляти про їх стягнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06,2020 у справі № 910/5561/19, де, зокрема, у п.п. 35, 36, 37 зазначено: "Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 1 статті 12.4 Конституції України (254к/9б-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України.".

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав в обумовлені строки, за поставлену електричну енергію розрахувався із простроченням, - відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає як 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

З огляду на викладене суд констатує, що зобов`язання з оплати 3 % річних у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.

Із урахуванням викладеного доводи відповідача у вказаній частині є безпідставними.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що розрахунки є арифметично правильними.

Позивачем правомірно визначено періоди та здійснено нарахування на суму основного боргу із урахуванням зростання суми основного боргу.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0248-02024 трьох відсотків річних у розмірі 1 843 652,76 грн.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 1 843 652,76 грн. -3 % річних.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 197 036 720 грн 35 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 197 036 720 грн 35 коп. позивачу слід сплатити судовий збір не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір за максимальною ставкою у необхідному розмірі, а саме, у сумі 939 400 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № АУ-3711 від 06.10.2023.

Разом з тим, у зв`язку із прийняттям заяви про зменшення позовних вимог на суму 29 491 357,88 грн та після закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 165 701 709,71 грн. позивачу ухвалою від 28.12.2023 повернуто з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 930 610.13 грн., який є різницею між судовим збором за позовні вимоги 197 036 720 грн 35 коп. (939 400 грн 00 коп.) та судовим збором за позовні вимоги 195 193 067,59 грн. (930 610.13 грн).

У зв`язку із викладеним за позовні вимоги про стягнення 1 843 652,76 грн. - 3 % річних судовий збір становить 8 789 грн 87 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 843 652,76 грн., то розмір судового збору за дані позовні вимоги, що становить 8 789 грн 87 коп., покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 1 843 652,76 грн. - 3 % річних - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003, ел. пошта info@energozbut.rv.ua) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227, ел. пошта nec-kanc@ua.energy) 1 843 652 (один мільйон вісімсот сорок три тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн 76 коп. - 3 % річних та 8 789 (вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 87 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "12" лютого 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич